Міністерствоосвіти України
ДОНГТУДонбаський Горнотехнічний Університет
Факультетекономічної підготовки
КафедраЕкономічної теорії
КОНТРОЛЬНАРОБОТА
Здисципліни «Макроекономіка»
Варіант№7
Виконав студент
Групи ІЕП – 093
Спеціальності:
«Менеджменторганізацій»
Манько С.І.
м.Алчевськ, 2009

ТЕОРЕТИЧНЕПИТАННЯ (Завдання 1)
Пояснітьдетально, з використанням графіка, потенційний вплив росту податків наспоживання і заощадження.
1.1 Базова модель Кейнса: рольспоживання та заощадження
Споживання(витрати домашніх господарств) розглядається кейнсіанською теорією у зв’язку знаціональним доходом, а точніше – з кінцевим доходом суспільства, або доходом після сплати податків.Заощадження – це та частина кінцевогодоходу суспільства, яка не споживається. Звідси випливає, що кінцевий доходсуспільства (національний доход) дорівнює сумі споживання і заощадження: Y =C+S. Споживання (C) і заощадження (S) тісно пов’язані, їх не можна розглядатиізольовано.
Крімтого кейнсіанська модель товарного ринку будується на певних припущеннях. Вони даютьможливість абстрагуватися від окремих процесів і зосередитися на тому, що єсуттєвим саме для цього пояснення. Зокрема:
1) ціни розглядаються як незмінні;
2) приймається, що рівень процента євеличина стала;
3) об’єктом дослідження виступає закритаекономіка, тобто не
 враховуєтьсязовнішня торгівля.
Наголосимоще раз на слідуючому: сукупний попит у замкненій економіці складається з двохкомпонентів – споживання C і інвестиції I, які створюються заощадженнями S,тобто S = I; визначальним є сукупний попит. Позначимо його як AD. Вінрепрезентує всю сукупність товарів, на придбання яких домогосподарства,підприємства і держава здійснюють свої витрати. Особливістю кейнсіанськоїмоделі є й те, що в ній розрізняються заплановані й фактичні витрати.
Запланованівитрати відрізняються від фактичних на величину непередбаченого перевищенняствореної продукції над реалізованою або, навпаки, реалізованої над створеною вмежах певного періоду. Перший варіант невідповідності може мати місце тоді,коли підприємства створили більше продукції, ніж здатні реалізувати, і томузмушені її частину перетворити на запаси. Другий варіант характерний для умов,коли відбувається реалізація не лише створеної у певний період продукції, а йтієї, що була в запасах. Фактичні витрати тотожні отриманим доходам, абосукупному випуску. Останнійпозначатиметься як Y. Невідповідність запланованих і фактичних витрат може бутизаписана так:
Y =AD + uI,                                                                               (1.1)
де uI – непередбачене нагромадження запасівабо навпаки, їх використання для збільшення пропозиції на товарному ринку.Зрозуміло, що коли uI>0, то це означає, що підприємці зменшують пропозиціютоварів (Y). Коли ж uI
AD =C + I,                                                                                  (1.2)
де C – витрати споживання домогосподарств;
I – інвестиційні витрати.
Щодоспоживання приймається, що воно залежить від граничної схильності до споживанняc′ та сукупних доходів Y.
 змінав споживанні                             приріст С                ΔС
MPC =–––––––––––––––– = ––––––––– = –––– = c′;              (1.3)
 змінав доході                      приріст Y                ΔY

Кейнсвводить ще один показник: MPS – гранична схильність до заощадження:
 змінав заощадженні                            приріст S                ΔS
MPS =–––––––––––––––––– = ––––––––– = –––– = S′.           (1.4)
                 змінав доході                                      приріст Y               ΔY
СумаMPC і MPS для будь-якої зміни в доході повинна завжди дорівнювати одиниці:
MPC +MPS = 1;                                                                            (1.5)
аджеприріст Y = приріст С + приріст S.
Прирістдоходу може йти або на споживання, або на заощадження. В короткостроковій перспективіпо мірі росту поточного доходу АРС (середня схильність до споживання)зменшується, АРS (середня схильність до заощадження) зростає, тобто з ростомдоходу сім’ї відносно скорочується доля заощаджень. Але, в довгостроковійперспективі середня схильність до споживання стабілізується, так як на величинуспоживчих видатків впливає не тільки розмір поточного доходу сім’ї, але ірозмір загального життєвого достатку, а також величини очікуваного і постійногодоходу.
Фактори,визначаючі динаміку споживання і заощаджень:
·         дохіддомашніх господарств;
·         багатство,накопичене в домашньому господарстві;
·         рівеньцін;
·         економічнеочікування;
·         величинаспоживної заборгованості;
·         рівеньоподаткування.
Величиниспоживання і заощадження відносно стабільні при умові, що господарство неприймає спеціальних дій по їх зміні, в тому числі через систему оподаткування.Стабільність цих величин зв’язана з тим, що на рішення домашніх господарств“споживати” чи “зберігати” впливають відповідні традиції. До того ж фактори, незв’язані з доходом, багатообразні і зміни в них нерідко взаємоврівноважуються.
Якщоспоживчі видатки, як перший компонент сукупного попиту, відносно стабільні, тодругий компонент – інвестиції, навпаки, мінливі. Математично MPC – це числовезначення (тангенс) кута нахилу лінії споживання (дійсних витрат – AD) до осіабсцис, а MPS – тангенс кута нахилу лінії заощадження (яку легко побудувати награфіку, виходячи із різниці обсягу доходу і обсягу споживання).
/>
Мал. 1Кейнсіанська функція споживання
Функціяспоживання має вигляд:
C = C0+ c′Y,                                                                                 (1.6)
де С0– певний рівень споживання, який не залежить від рівня доходів і тяжіє домінімального споживання;
c′– гранична схильність до споживання, що показує, яка частка з кожної одиницідодаткових доходів буде спрямована на споживання.
Оскількиу моделі приймається, що ставка процента є стала величина, то функціяінвестицій набуває вигляду: I = I
Модельу її спрощеному варіанті має такий вигляд:
/>

Y = AD– загальна умова рівноваги (1)
AD =C+I – структура сукупних витрат (2)
C = C0+c′Y– функція споживання (3)
I = I– функція інвестицій (4)
AD =C0+I+c′Y – випливає із (2), (3), (4) (5)
Y =AD = C0+I+c′Y– випливає із (1), (5) (6)                                (1.7)
Векономічній науці графічне зображення цієї моделі прийнято називати«кейнсіанський хрест». Він являє собою поєднання на одному графікудвох ліній, одна з яких відображає ідеальний стан повної відповідностіфактичних і запланованих витрат (Y = AD), а друга заплановані витрати. Лінія щопроходить під кутом 45° до горизонтальної осі, фіксує відповідність фактичних ізапланованих витрат. Графічно це саме так, бо кожна точка, розташована на ній,є рівновіддаленою від горизонтальної та вертикальної осей. Лінія функції запланованихвитрат (AD) має позитивний нахил до горизонтальної осі (вісь доходу), що цілкомвідповідає рівнянню (5), в якому сукупні витрати представлені як функціядоходів. Нахил лінії до горизонтальної осі визначається граничною схильністю доспоживання c′: чим схильність вища, тим нахил до горизонтальної осібільший. А у точці перетину ліній Y та AD досягається рівновага товарного ринку(Y = AD).
Якпояснити сам процес рівноваги, користуючись «кейнсіанським хрестом»?Якщо виробництво всіх підприємств країни знаходиться на рівні Y1, тозаплановані витрати (споживання) є меншими, ніж виробництво (Мал. 1). Підприємствам доводитьсянагромаджувати запаси товарів. А маючи запаси нереалізованої продукції, вонизмушені зменшувати виробництво, тобто відбувається рух від Y1 до Y0. Якщо виробництво знаходиться на рівні Y0, то заплановані витрати (споживання) перевищують фактичневиробництво. Підприємства мають можливість розпродувати запаси, а їх скороченнязмушує нарощувати виробництво.
Рецесійнийрозрив – величина, на яку повинен зрости сукупний попит (сукупні видатки), щоб підвищитирівноважний ВНП до неінфляційного рівня повної зайнятості.
Якщофактичний рівноважний об’єм випуску Y0нижче потенційного Y* (див.мал. 2), то це означає, що сукупний попит неефективний, тобто сукупні видаткинедостатні для забезпечення повної зайнятості ресурсів, хоча рівновага AD = ASдосягнута. Недостача сукупного попиту надає депресивний вплив на економіку.
/>
Мал.2 Рецесійний та інфляційний розриви
Щобподолати рецесійний розрив і забезпечити повну зайнятість ресурсів, необхіднопростимулювати сукупний попит і “перемістити” рівновагу з точки А в точку В.При цьому приріст сукупного рівноважного доходу ΔY складає:
          величина
ΔY= рецесійного × мультиплікатор видатків;
          розриву
Інфляційнийрозрив – величина, на яку повинен скоротитися сукупний попит (сукупні видатки),щоб знизити рівноважний ВНП до неінфляційного рівня повної зайнятості.
Якщофактичний рівноважний рівень випуску Y1 більший від потенційного ВНП(див. мал. 2), то це означає, що сукупні видатки є надлишкові. Надлишковістьсукупного попиту викликає в економіці інфляційний бум: рівень цін зростає тому,що фірми не можуть розширяти виробництво адекватно зростаючому сукупномупопиту, так як всі ресурси вже зайняті.
Подоланняінфляційного розриву передбачає стримання сукупного попиту і “переміщення”рівноваги з точки C в точкуВ (повна зайнятість ресурсів). При цьому скорочення рівноважного сукупногопопиту ΔY складає:
          величина
ΔY= інфляційного × мультиплікатор видатків;
          розриву
1.2Парадокс бережливості. Взаємозв’язок моделі AD-AS і Кейнсіанського хреста
Парадоксбережливості – спроба суспільства більше зберігати обертається таким самим чименшим об’ємом заощаджень. Якщо приріст заощаджень не супроводжується приростомінвестицій, то люба спроба домашніх господарств більше зберігати виявляєтьсямарною, в зв’язку зі значним спадом рівноважного ВНП, обумовленим ефектоммультиплікації.
Економікастартує в точці А (див. мал. 3). В очікуванні спаду домашні господарстванамагаються побільше заощаджувати: графік заощаджень переміщається від S1до S2, а інвестиції залишаються на тому ж самому рівні І. Врезультаті споживчі витрати відносно знижуються, що викликає ефектмультиплікатора і спад сукупного доходу від Y0до Y1. Такяк сукупний доход Y знизився то і збереження в точці В виявляються тими ж, що ів точці А.
/>
Мал.3 Парадокс бережливості
Якщоодночасно з ростом заощаджень від S1 до S2 зростуть ізаплановані інвестиції від І1 до I2, то рівноважнийрівень випуску залишається рівним Y0і спад виробництва не виникає.Навпаки, в структурі виробництва будуть переважати інвестиційні товари, що складаєдобрі умови для економічного росту, але може відносно обмежувати рівеньпоточного споживання населення. Виникає альтернатива вибору: або економічнийріст в майбутньому при відносному обмеженні поточного споживання, або відмовавід обмежень в споживанні ціною погіршення умов довгострокового економічногоросту.
Рістзаощаджень може піддати економіку антиінфляційному впливу в умовах, близьких доповної зайнятості ресурсів: спад споживання і послідуюче за ним скороченнясукупних видатків, зайнятості і випуску ( з ефектом мультиплікатора ) обмежуютьтиск інфляції.
МодельКейнсіанського хреста не дозволяє ілюструвати процес зміни рівня цін, так якпередбачає фіксовані ціни. Хрест Кейнса конкретизує модель AD-AS для цілейкороткострокового макроекономічного аналізу з жорсткими цінами і не може бутивикористаний для досліджень довгострокових наслідків макроекономічної політики,зв’язаних з ростом або пониженням рівня інфляції.
1.3Мультиплікатор випуску за витратами. Базова модель Кейнса
Виходячиз останнього рівняння моделі (Y = C+I+c′Y),можна визначити залежність між запланованими витратами і випуском. Для цьогозробимо найпростіші перетворення і розв’яжемо його відносно Y. Матимемо:
Y =C+I+c′Y Y – c′Y = C+ I Y(1- c′) = C + I
/>                                                                 (2.1)
девираз /> називаєтьсямультиплікатором випуску над витратами.
Мультиплікаторпоказує, на скільки одиниць зросте випуск, якщо витрати збільшаться на одиницю.Власне формула мультиплікатора показує, що загальний випуск залежить відсхильності до споживання: чим вона більша, тим більший і випуск (доход).Збільшення доходу, писав Кейнс, «дорівнює приросту загальної сумиінвестицій, помноженому на мультиплікатор…»(Зміна національного доходу =мультиплікатор × первісні зміни в інвестиціях або ΔY = m ΔI).
Збільшенняінвестицій, стверджує Кейнс, веде до зростання зайнятості, а тому й сукупногодоходу. Суспільний попит зростає тим більше, чим більша частка доходу йде наспоживання і чим менша на заощадження. А чим більший попит, тим більшеекономічне зростання.

1.4 Ускладнена модель Кейнса.Мультиплікатор державних податків
Ускладнимомодель, ввівши до неї державу спочатку в ролі збирача податків, а далі – в роліекономічного суб’єкта, що здійснює витрати на придбання товарів нарівні здомогосподарствами і підприємствами. Тобто врахуємо роль держави як провідникаподатково-бюджетної політики. Зрозуміло, що подібне доповнення було бнеможливим для класичної моделі, яка ґрунтується виключно на ідеїсаморегулювання економіки. Водночас воно є цілком природним для кейнсіанськоїмоделі, яка виходить з необхідності державного втручання для забезпеченнязагальної рівноваги. В ускладненому варіанті модель має вигляд:
/>

Y = AD (1)
AD = C+I+G (2)
C = Cr+c′(Y-T) –споживання залежить від розміру податків (3)
I = Ir (4)
G = Gr – стала величинарівняння (5)
Y = AD = Cr+c′(Y-T)+Ir+Gr,
де T– податки, які держава вилучає з доходів;
G –державні витрати.
Скористаємосьостаннім рівнянням моделі Y=Cr+c′(Y-T)+Ir+Gr для визначення залежностіміж запланованими витратами (тепер вже з урахуванням витрат держави) івипуском. Для цього зробимо перетворення рівняння і продиференціюємо по T:
Y – c′Y= Cr– c′T + Ir + Gr Y(1-c′)=Cr – c′T + Ir + Gr

/>                                                                   (3.2)
Вираз/>– є мультиплікатором державнихподатків.
Вінвідображає те явище, що зростання податків на певну величину зменшує випуск наіншу (більшу) величину. Чому спостерігається ефект примноження (мультиплікації)?Зростання податків зменшує доход, що зменшує рівень споживання, а це, у своючергу, зменшує доход, який знову зменшує споживання, і так далі.
Сукупнийефект від зростання податків дорівнює мультиплікаторові, помноженому навеличину зміни податків:
ΔY= mY/T ΔT.                                                                            (3.3)
Теперуявімо державу в ролі суб’єкта, що витрачає доходи, тобто формує попит на ринкутоварів. Як державні витрати впливають на випуск? Знову звернемося до рівняннясукупних доходів (випуску), подавши його у дещо зміненому вигляді:
Y =Cr+c′(1-t)Y + Ir + G,                                                             (3.4)
де t– частка податків у сукупних доходах.
Рівнянняцього виду дає змогу врахувати державну податкову політику (завдяки t) і змінив державній політиці витрат.
Післядиференціювання по G отримаємо:
/> mY/G;                                                            (3.5)

Цейвираз є мультиплікатором державних витрат і відображає, наскільки змінадержавних витрат може змінити сукупні доходи (випуск). Загальний ефект відзміни витрат дорівнює мультиплікаторові, помноженому на величину зміни витрат(ΔY = mY/G ΔG).
Економічнийзміст цього явища такий: більш високий доход спричиняє більше споживання, аспоживання, у свою чергу, збільшує доход.

ПРАКТИЧНЕЗАВДАННЯ
Завдання 2
В умовах повноївідсутності податків графік споживання виглядає так:ЧНП, млрд. дол. 110 210 310 410 510 610 710 810 910 Споживання, млрд. дол. 130 210 290 370 450 530 610 690 770
а)
1. Гранична нормаспоживання
/>
Де МРС – граничнасхільність до споживання;
ΔС – прирістспоживання;
ΔУ – прирістнаціонального доходу.
ΔС=770-130=640
ΔУ=910-110=800
МРС=640/800=0,8
2. Мультиплікатор
/>
М=1/(1-0,8)=5
/>
б) Системарегресивних податків, яка вводиться, забезпечує державі 10 млрд. дол. податковихнадходжень при любій величині ЧНП.
1. Граничнаподаткова ставка
/>
Де t – гранична податкова ставка;
 ΔТ –приріст суми внесеного податку;
 ΔУ – прирістдоходу.
ΔТ= 10 млрд.дол.
ΔУ=100 млрд.дол. кожного року.
t =10/100=0,1
2. Мультиплікаторз урахуванням податків:
/>
m=1/(1-0,8)*(1-0,1)=5,5

/>
в) Вводитьсяподаткова система з 15-відсотковою ставкою податку.
m=1/(1-0,8)*(1-0,15)=5,88
/>
г) Тепервводиться прогресивна податкова система:ЧНП, млрд. дол. 110 210 310 410 510 610 710 810 910 Податкова ставка, % 5 10 15 20 25 30 35 40
Граничнасхильність до споживання кожного року:
МРС=80/100=0,8
Мультиплікатор 1рік: m=1/(1-0,8)=5
Мультиплікатор 2рік: m=1/(1-0,8)*(1-0,05)=5,26
Мультиплікатор 3рік: m=1/(1-0,8)*(1-0,1)=5,5
Мультиплікатор 4рік: m=1/(1-0,8)*(1-0,15)=5,88
Мультиплікатор 5рік: m=1/(1-0,8)*(1-0,2)=6,25
Мультиплікатор 6рік: m=1/(1-0,8)*(1-0,25)=6,67
Мультиплікатор 7рік: m=1/(1-0,8)*(1-0,3)=7,14
Мультиплікатор 8рік: m=1/(1-0,8)*(1-0,35)=7,69
Мультиплікатор 9рік: m=1/(1-0,8)*(1-0,4)=8,33
/>
д) Вплив системиоподаткування на економіку.
Існує декількадумок про вплив податків на економіку конкретної країни, які ранжируються відтеорітічеських до популістських. Багато вчених сходяться на тому, що різніподатки є дуже важливим інструментом в економічному житті будь-якої країни.Податок не лише важливий але і життєвий компонент сучасних економік. Країни,орієнтовані на ринкові стосунки, уважно відстежують свою податкову політику іпостійно коректують її у відповідність з поточним станом речей в світовійекономіці.
Що ж являє собоюподаток? Згідно підручникам податки – це обов’язкові платежі стягувані державоюз фізичних і юридичних осіб. Податки діляться на прямі, якими обкладаютьсядоходи і майно, і косвенниє, збільшують ціни товарів. Розвинені країни як і ті,що розвиваються використовують налогооблаженіє як одну з основних статейдержавного доходу. Таким чином держава зацікавлена збирати якомога більшеподатків для поповнення бюджету і виконання перейнятих на себе програм. Протепідвищення податків не є правилом. Тим більше що податки використовуються якпередвиборний аргумент. Політики в своїх програмах часто пропонують пониженняподаткового тягаря для всіх суб’єктів економічних стосунків. Часто підвищенняподатків на цільові групи, наприклад з високими доходами, також використовуютьяк політичний трюк.
Як бачимо, всучасному світі податок переріс визначення підручника і є певним індикаторомсоціально-економічних стосунків в країні. Як згадувалося вище, податки ділятьсяна різні групи, які варто розглядувати окремо.
Прямі податки.Сюди входять податок на прибуток, податок на нерухомість, податок на землю ітак далі Прямі податки частіше за інших використовуються як інструментпередвиборної гонки, але не лише. Проте тут виникає конфлікт інтересів міждержавою і платником податків, який, хоча і є невід’ємною його частиною частішезвертає увагу на стан власного бюджету. Проте, які б популістські вислови нечули б громадяни, повна відсутність податків не здійсненно.
Отримувані коштивикористовуються на цільові програми уряду в області соціальних питань імедицини, освіти і військової безпеки. Тут коштує питання про те як будуватидержавну політику в області прямого налогооблаженія, тобто які цілі, окрімздобуття фінансових коштів держава намагається досягти. Деякі країни маютьпрогресивний прибутковий податок, який не є популярним, оссобенно серед людей здостатком вище середнього. У теж час державу дає право людям зменшувати сумуподатку шляхом введення податкових вирахувань. Наприклад витрати на лізингавтомобіля або оплата навчання можуть значно знижувати оподатковувану суму. УСША діє величезний спектр легальних способів понизити податкові платежі. Такаполітика приводить до того, що стимулюється споживання в певних областяхекономіки, що у свою чергу призводить до поліпшення економічного клімату вкраїні. Податок на прибуток з юридичної особи також може бути таким, що впливаєна економічне життя країни. Зниження ставок і податкові канікули призводять до розвитку тих або іншихобластей.
Непрямі податки.Сюди входять такі податки як акцизи, мита, податки з доданої вартості і такдалі Тут ситуація не така проста як з прямими податками. Існує думка, щовведення мит або акцизів захищає місцеве виробництво, збільшуючи ціни натовари, що імпортуються. Такий стан речей вірний, проте дуже часто забуваєтьсядруга сторона – споживач. Результатом введення нових мит з боку держави єпадіння споживання в країні, коли покупці вимушені купувати менше дорожчихтоварів. Різні наукові дослідження показали, що доходи від введення мит у декількаразів нижче за витрати покупців даного товару. До того ж варто відзначити, щовведення мит надає певний інфляційний тиск.
Така ситуаціявірна практично для всіх непрямих податків. Наприклад, введення додатковогоакцизу на бензин призводить до інфляційних процесів і подорожчання майже всіхгруп товарів, оскільки багато перевезень здійснюються автомобільнимтранспортом. Міжнародна Торгівельна Організація активно бореться за вільнуторгівлю між країнами і не заохочує введення яких-небудь нових непрямих податків.Природним може здатися питання про те, як все ж стимулювати власних виробників.Програми кредитування в цілях підвищення еффектівості і продуктивностімісцевого виробництва з використанням державних і приватних коштів можуть матидієвіший результат.
Ідеальна державаповинна відмовитися від будь-яких непрямих податків. Шляхом збільшення базиплатників податків і стимуляцією економічного зростання держава буде здатнапокривати витрати власного бюджету, збираючи лише прибутковий податок.

Завдання 3
В таблиціприведені дані, що характеризують динаміку рівнів безробіття і інфляції (у %):Рівень безробіття, % 6 6,2 6,5 6,7 7,0 7,5 7,9 8,5 8,7 9,2 9,4 10 Темп приросту цін, % 13,1 12 11,9 11,2 10,8 9 8,5 8 7,5 7,3 6,5 6,0
Визначте лінійнуфункцію Філіпса, побудуйте її графік і розрахуйте:
–          рівеньінфляції при природному рівні безробіття;
–          рівеньінфляції в короткостроковому періоді, якщо рівень безробіття знизиться до 3%;
–          пояснітьдетально криву Філіпса в освітленні теорії раціональних очікувань.
РІШЕННЯ
/>
1. Рівень інфляціїможна розрахувати за наступною формулою:
πt= πtb-b(Ut-U*)
де πtb – базовий рівень безробіття;
 b – коефіціент, який вказує реакціюзміни цін на стан на ринку праці, =2,65;
 Ut і U* — фактичний та природний рівеньбезробіття.
Природний рівеньбезробіття становить 5-6%.
Фактичний рівеньбезробіття:
/>
Де n – кількість років.
Ut=(6+6,2+6,5+6,7+7+7,5+7,9+8,5+8,7+9,2+9,4+10)/12=7,8
πtb=(13,1+12+11,9+11,2+10,8+9+8,5+8+7,5+7,3+6,5+6)/12=9,32
πt= 9,32-2,65*(7,8-5)=1,9
2. Рівеньінфляції при природному рівні безробіття.
πt=9,32-2,65*(5-5)=9,32
3. Рівеньінфляції в коротокостроковому періоді, якщо рівень безробіття знизиться до 3%.
πt=9,32-2,65*(3-5)=14,62

4. Крива Філіпсав освітленні теорії раціональних очікуванью
Помірна інфляціястимулює конкуренцію, збалансовує попит і пропозицію, грошово-фінансові таматеріально-технічні ресурси, зумовлює прискорення науково-технічногопереозброєння виробництва. Більшість вчених вказують на умовну позитивністьінфляції природного рівня або взагалі заперечують цей позитивний ефектвнаслідок його короткочасності. Завдання полягає в тому, щоб не допуститивисоких темпів інфляції, переростання її в гіперінфляцію, сприяти поступовомузниженню інтенсивності інфляційних процесів. Практикою і теоретичнимидослідженнями доведений взає-мозв’язок інфляції і безробіття. Вагомий внесок втеоретичне ос-мислення взаємодії двох найдеструктивніших факторівмакроеко-номічної нестабільності зробив англійський економіст кейнсіанськогонапряму А. Філіпс. Уважно вивчивши дані щодо безробіття і номінальноїзаробітної плати у Великобританії за 1861-1957 рр., він виявив нелінійнузалежність між динамікою номінальної заро-бітної плати і рівнем безробіття.Якщо припустити, що існує одна-кове співвідношення між темпами змін заробітноїплати і цін, то модель Філіпса може бути перетворена в співвідношення між без-робіттямі темпами зміни рівня цін як важливого параметра інфляції. Крива Філіпсаграфічно зображує вибір між інфляцією та без-робіттям і вказує на оберненопропорційну залежність динаміки їх показників: чим вищий рівень безробіття, тимменший приріст но-мінальної заробітної плати, і навпаки. Крива Філіпса даєконцептуальні орієнтири щодо варіантів вибору економічної політики: абодостатньо висока зайнятість з мак-симальним економічним зростанням, проте заумов швидкого під-вищення цін, чи достатньо стабільні ціни, проте за умовзначного безробіття. Довгі роки крива Філіпса була основоюсоціально-економічного регулювання в країнах розвинутої ринкової економіки.Багато за-хідних економістів і зараз виходять з того, що існуютьоднонаправ-лений рух змін у заробітній платі і цінах, а такожрізноспрямова-ність між цими величинами і безробіттям. Однак події 70-х — початку 80-х років суперечили ідеї альтерна-тивного зв’язку «рівеньінфляції — рівень безробіття», втіленій у кривій Філіпса. В цей час, насампередв економіці США, виник-ло явище стагфляції — інфляції, що супроводжуєтьсястагнацією виробництва і високим рівнем безробіття в країні, одночаснимпідвищенням рівня цін і рівня безробіття. Це викликало критику обгрунтованостікривої Філіпса як надійного регулятора в еко-номіці. Сучасна теорія інфляціїгрунтується на концепції природного рівня безробіття — неокласичний економічнийнапрям. Природний рівень безробіття — це найнижчий підтримуваний рівень, якийможе бути у країні без ризику зростання інфляції. Це такий рівеньнедо-використання ресурсів, за якого ринки праці та ринки товарів збалансовані.За теорією природного рівня немає перманентного Ви-бору між безробіттям таінфляцією, а довгострокова крива Філіпса є вертикальною. Однак прибічникитеорії економіки пропозиції, проявом якої є гіпотеза природного рівня, також немають єдиних поглядів на проб-лему взаємозалежності інфляції та безробіття.Так, представники теорії адаптивних очікувань (монетаристський напрям) визнаютьальтернативність інфляції та безробіття, існування кривої Філіпса вкороткочасному періоді. В довгостроковому періоді крива Філіпса набуває виглядувертикальної прямої, тобто альтернативної залежності інфляції і безробіття неіснує. Теорія раціональних очікувань, що виникла пізніше, доводить, щомакроекономічна політика є неефективною, оскільки її результати завчасновраховуються робітниками. Звідси випливає, що не існує навіть короткочасовогоальтернативного зв’язку між інфляцією та безробіттям. Хоча багато економістіввизнають концепцію природного рівня, немало запитань в ній залишаються безвідповіді. Аналіз сучасних тенденцій в економіці західних країн доводитьдієвість основної залежності моделі Філіпса — послаблення інфляційного процесусупроводжується зростанням безробіття. Це свідчить про складність,багатоманітність способів реалізації та форм прояву глибиннихсоціально-економічних закономірностей. З багаточисельних альтернативнихможливостей слід відшукати таке поєднання темпу інфляції і рівня безробіття, заяким сукупний не-гативний ефект безробіття і інфляції був би мінімальним.

Завдання 4
Лінійні рівнянняспоживання і заощадження приймають загальну форму:
С=а0+а1Y
S=-a0+(1- а1)Y
а) Використайтетакі дані для одержання точних значень параметрів цих рівнянь:
а0; а1;-а0;(1-а1)Національний дохід, млрд. дол. 100 200 300 400 Споживання, млрд. дол. 80 140 200 260 320
б) Пояснітьекономічний зміст параметрів:
а0; а1;-а0;(1-а1)
в) Припустимо, щообсяг заощаджень при даному рівні національного доходу падає на 20 млрд. дол.,а параметри а1 та (1-а1) не змінюються. Вкладіть рівнянняспоживання і заощадження з новими числовими значеннями і найдіть фактор, якийможе визвати цю зміну.
РІШЕННЯ
а) Згідно данихми можемо розрахувати:
а1-граничну схильність до споживання.
/>
Де МРС – граничнасхільність до споживання;
 ΔС –приріст споживання;
 ΔУ –приріст національного доходу.
ΔС=320-80=240млрд. дол.
ΔУ=400-0=400млрд. дол
МРС=240/400=0,6
а0=С-а1Y
а0 =80млрд. дол. Це можна перевірити на примірі першого та останнього років:
80-0,6*0=80
320-0,6*400=80
Те ж саме будеспостерігатися кожного року.
б) економічнийзміст параметрів.
а0–автономне споживання, величина якого не залежить від розмірів поточногонаявного доходу;
а1 –гранична схильнiсть до споживання – частка приросту витрат на споживчі товари іпослуги в будь-яку зміну наявного доходу;
(1-а1)– гранична схильність до заощадження – частка прриросту заощаджень в будь-якузміну наявного доходу.
в) Обсягзаощаджень при даному рівні національного доходу падає на 20 млрд. дол., апараметри а1 та (1-а1) не змінюються.
Розрахуємо наприкладі останнього року.
Y=C+ S
Спочатку згідноданих S складало 80 млрд. дол.(400-320), за нових обставин воно складатиме 60 млрд. дол.
С=400-60=340
Якщо в наснезмінними залишаються а1 та (1-а1), відповідно змінивсяпараметр а0, тобто автономне споживання. Тепер воно становитиме:
S=-a0+(1- а1)Y
60=-а0+400(1-0,6)
60=-а0+160
а0=160-60
а0=100
С=а0+а1Y
340=а0+0,6*400
340=а0+240
а0=340-240
а0=100
Таким чиномавтономне споживання становитиме 100 млрд. дол.

ЛІТЕРАТУРА
1. Агапова Т.А., Серегина С.Ф.Макроэкономика / Под ред. профессора, д.э.н. А.В.Сидоровича. – М.: МГУ им.М.В.Ломоносова, Издательство «ДИС», 2005. – 416 с.
2. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О.Макроекономіка. Опорний конспект лекцій. – К.: Четверта хвиля, 2004. – 244 с.
3. Кучерявенко І.А. Макроекономіка:Практикум: Навчальний посібник. – Київ: Вікар, 2003. – 240 с.
4. Макроекономіка: Підручник/А. Г.Савченко, Г.О. Пухтаевич, О.М. Тітьонко. – К.: «Либідь», 1999. – 288с.
5. Мікроекономіка та макроекономіка:Підруч. / За ред. С. Будаговської. — К.: Основи, 1998. — 358 с.
6. Мочерний С.В. Економічна теорія:Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 656 с.
7. Мочерний С.В. Економічна теорія. –К.: Видавничий центр “Академія”, 1999. – 592 с.
8. Небава М. І. Теоріямакроекономіки: навчальний посібник. – К.: Слово, 2003. – 536 с.
9. Основи економічної теорії:політекономічний аспект: Підручник / Відп. ред. Г.Н. Климко. – 4-те вид.,перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – 615 с.
10. Панчишин С. М. Макроекономіка:Навчальний посібник для студентів вузів. – К.: «Либідь», 2001. – 614с.
11. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О.,Тітьонко О.М. Макроекономіка. – К.: Либідь, 1999. – 288 с.
12. Солонінко К.С. Макроекономіка:Курс лекцій. – Житомир: 2000. – 419 с.
13. Старченко В.Д. Макроекономіка:(опорний конспект лекцій). – К.: Вид-во “Європейського університету”,2000. – 103 с.

Міністерствоосвіти України
ДОНГТУДонбаський Горнотехнічний Університет
Факультетекономічної підготовки
КафедраЕкономічної теорії
КОНТРОЛЬНАРОБОТА
Здисципліни «Макроекономіка»
Варіант№7
Виконав студент
Групи ІЕП – 093
Спеціальності:
«Менеджменторганізацій»
Манько С.І.
м.Алчевськ, 2009

ТЕОРЕТИЧНЕПИТАННЯ (Завдання 1)
Пояснітьдетально, з використанням графіка, потенційний вплив росту податків наспоживання і заощадження.
1.1 Базова модель Кейнса: рольспоживання та заощадження
Споживання(витрати домашніх господарств) розглядається кейнсіанською теорією у зв’язку знаціональним доходом, а точніше – з кінцевим доходом суспільства, або доходом після сплати податків.Заощадження – це та частина кінцевогодоходу суспільства, яка не споживається. Звідси випливає, що кінцевий доходсуспільства (національний доход) дорівнює сумі споживання і заощадження: Y =C+S. Споживання (C) і заощадження (S) тісно пов’язані, їх не можна розглядатиізольовано.
Крімтого кейнсіанська модель товарного ринку будується на певних припущеннях. Вони даютьможливість абстрагуватися від окремих процесів і зосередитися на тому, що єсуттєвим саме для цього пояснення. Зокрема:
1) ціни розглядаються як незмінні;
2) приймається, що рівень процента євеличина стала;
3) об’єктом дослідження виступає закритаекономіка, тобто не
 враховуєтьсязовнішня торгівля.
Наголосимоще раз на слідуючому: сукупний попит у замкненій економіці складається з двохкомпонентів – споживання C і інвестиції I, які створюються заощадженнями S,тобто S = I; визначальним є сукупний попит. Позначимо його як AD. Вінрепрезентує всю сукупність товарів, на придбання яких домогосподарства,підприємства і держава здійснюють свої витрати. Особливістю кейнсіанськоїмоделі є й те, що в ній розрізняються заплановані й фактичні витрати.
Запланованівитрати відрізняються від фактичних на величину непередбаченого перевищенняствореної продукції над реалізованою або, навпаки, реалізованої над створеною вмежах певного періоду. Перший варіант невідповідності може мати місце тоді,коли підприємства створили більше продукції, ніж здатні реалізувати, і томузмушені її частину перетворити на запаси. Другий варіант характерний для умов,коли відбувається реалізація не лише створеної у певний період продукції, а йтієї, що була в запасах. Фактичні витрати тотожні отриманим доходам, абосукупному випуску. Останнійпозначатиметься як Y. Невідповідність запланованих і фактичних витрат може бутизаписана так:
Y =AD + uI,                                                                               (1.1)
де uI – непередбачене нагромадження запасівабо навпаки, їх використання для збільшення пропозиції на товарному ринку.Зрозуміло, що коли uI>0, то це означає, що підприємці зменшують пропозиціютоварів (Y). Коли ж uI
AD =C + I,                                                                                  (1.2)
де C – витрати споживання домогосподарств;
I – інвестиційні витрати.
Щодоспоживання приймається, що воно залежить від граничної схильності до споживанняc′ та сукупних доходів Y.
 змінав споживанні                             приріст С                ΔС
MPC =–––––––––––––––– = ––––––––– = –––– = c′;              (1.3)
 змінав доході                      приріст Y                ΔY

Кейнсвводить ще один показник: MPS – гранична схильність до заощадження:
 змінав заощадженні                            приріст S                ΔS
MPS =–––––––––––––––––– = ––––––––– = –––– = S′.           (1.4)
                 змінав доході                                      приріст Y               ΔY
СумаMPC і MPS для будь-якої зміни в доході повинна завжди дорівнювати одиниці:
MPC +MPS = 1;                                                                            (1.5)
аджеприріст Y = приріст С + приріст S.
Прирістдоходу може йти або на споживання, або на заощадження. В короткостроковій перспективіпо мірі росту поточного доходу АРС (середня схильність до споживання)зменшується, АРS (середня схильність до заощадження) зростає, тобто з ростомдоходу сім’ї відносно скорочується доля заощаджень. Але, в довгостроковійперспективі середня схильність до споживання стабілізується, так як на величинуспоживчих видатків впливає не тільки розмір поточного доходу сім’ї, але ірозмір загального життєвого достатку, а також величини очікуваного і постійногодоходу.
Фактори,визначаючі динаміку споживання і заощаджень:
·         дохіддомашніх господарств;
·         багатство,накопичене в домашньому господарстві;
·         рівеньцін;
·         економічнеочікування;
·         величинаспоживної заборгованості;
·         рівеньоподаткування.
Величиниспоживання і заощадження відносно стабільні при умові, що господарство неприймає спеціальних дій по їх зміні, в тому числі через систему оподаткування.Стабільність цих величин зв’язана з тим, що на рішення домашніх господарств“споживати” чи “зберігати” впливають відповідні традиції. До того ж фактори, незв’язані з доходом, багатообразні і зміни в них нерідко взаємоврівноважуються.
Якщоспоживчі видатки, як перший компонент сукупного попиту, відносно стабільні, тодругий компонент – інвестиції, навпаки, мінливі. Математично MPC – це числовезначення (тангенс) кута нахилу лінії споживання (дійсних витрат – AD) до осіабсцис, а MPS – тангенс кута нахилу лінії заощадження (яку легко побудувати награфіку, виходячи із різниці обсягу доходу і обсягу споживання).
/>
Мал. 1Кейнсіанська функція споживання
Функціяспоживання має вигляд:
C = C0+ c′Y,                                                                                 (1.6)
де С0– певний рівень споживання, який не залежить від рівня доходів і тяжіє домінімального споживання;
c′– гранична схильність до споживання, що показує, яка частка з кожної одиницідодаткових доходів буде спрямована на споживання.
Оскількиу моделі приймається, що ставка процента є стала величина, то функціяінвестицій набуває вигляду: I = I
Модельу її спрощеному варіанті має такий вигляд:
/>

Y = AD– загальна умова рівноваги (1)
AD =C+I – структура сукупних витрат (2)
C = C0+c′Y– функція споживання (3)
I = I– функція інвестицій (4)
AD =C0+I+c′Y – випливає із (2), (3), (4) (5)
Y =AD = C0+I+c′Y– випливає із (1), (5) (6)                                (1.7)
Векономічній науці графічне зображення цієї моделі прийнято називати«кейнсіанський хрест». Він являє собою поєднання на одному графікудвох ліній, одна з яких відображає ідеальний стан повної відповідностіфактичних і запланованих витрат (Y = AD), а друга заплановані витрати. Лінія щопроходить під кутом 45° до горизонтальної осі, фіксує відповідність фактичних ізапланованих витрат. Графічно це саме так, бо кожна точка, розташована на ній,є рівновіддаленою від горизонтальної та вертикальної осей. Лінія функції запланованихвитрат (AD) має позитивний нахил до горизонтальної осі (вісь доходу), що цілкомвідповідає рівнянню (5), в якому сукупні витрати представлені як функціядоходів. Нахил лінії до горизонтальної осі визначається граничною схильністю доспоживання c′: чим схильність вища, тим нахил до горизонтальної осібільший. А у точці перетину ліній Y та AD досягається рівновага товарного ринку(Y = AD).
Якпояснити сам процес рівноваги, користуючись «кейнсіанським хрестом»?Якщо виробництво всіх підприємств країни знаходиться на рівні Y1, тозаплановані витрати (споживання) є меншими, ніж виробництво (Мал. 1). Підприємствам доводитьсянагромаджувати запаси товарів. А маючи запаси нереалізованої продукції, вонизмушені зменшувати виробництво, тобто відбувається рух від Y1 до Y0. Якщо виробництво знаходиться на рівні Y0, то заплановані витрати (споживання) перевищують фактичневиробництво. Підприємства мають можливість розпродувати запаси, а їх скороченнязмушує нарощувати виробництво.
Рецесійнийрозрив – величина, на яку повинен зрости сукупний попит (сукупні видатки), щоб підвищитирівноважний ВНП до неінфляційного рівня повної зайнятості.
Якщофактичний рівноважний об’єм випуску Y0нижче потенційного Y* (див.мал. 2), то це означає, що сукупний попит неефективний, тобто сукупні видаткинедостатні для забезпечення повної зайнятості ресурсів, хоча рівновага AD = ASдосягнута. Недостача сукупного попиту надає депресивний вплив на економіку.
/>
Мал.2 Рецесійний та інфляційний розриви
Щобподолати рецесійний розрив і забезпечити повну зайнятість ресурсів, необхіднопростимулювати сукупний попит і “перемістити” рівновагу з точки А в точку В.При цьому приріст сукупного рівноважного доходу ΔY складає:
          величина
ΔY= рецесійного × мультиплікатор видатків;
          розриву
Інфляційнийрозрив – величина, на яку повинен скоротитися сукупний попит (сукупні видатки),щоб знизити рівноважний ВНП до неінфляційного рівня повної зайнятості.
Якщофактичний рівноважний рівень випуску Y1 більший від потенційного ВНП(див. мал. 2), то це означає, що сукупні видатки є надлишкові. Надлишковістьсукупного попиту викликає в економіці інфляційний бум: рівень цін зростає тому,що фірми не можуть розширяти виробництво адекватно зростаючому сукупномупопиту, так як всі ресурси вже зайняті.
Подоланняінфляційного розриву передбачає стримання сукупного попиту і “переміщення”рівноваги з точки C в точкуВ (повна зайнятість ресурсів). При цьому скорочення рівноважного сукупногопопиту ΔY складає:
          величина
ΔY= інфляційного × мультиплікатор видатків;
          розриву
1.2Парадокс бережливості. Взаємозв’язок моделі AD-AS і Кейнсіанського хреста
Парадоксбережливості – спроба суспільства більше зберігати обертається таким самим чименшим об’ємом заощаджень. Якщо приріст заощаджень не супроводжується приростомінвестицій, то люба спроба домашніх господарств більше зберігати виявляєтьсямарною, в зв’язку зі значним спадом рівноважного ВНП, обумовленим ефектоммультиплікації.
Економікастартує в точці А (див. мал. 3). В очікуванні спаду домашні господарстванамагаються побільше заощаджувати: графік заощаджень переміщається від S1до S2, а інвестиції залишаються на тому ж самому рівні І. Врезультаті споживчі витрати відносно знижуються, що викликає ефектмультиплікатора і спад сукупного доходу від Y0до Y1. Такяк сукупний доход Y знизився то і збереження в точці В виявляються тими ж, що ів точці А.
/>
Мал.3 Парадокс бережливості
Якщоодночасно з ростом заощаджень від S1 до S2 зростуть ізаплановані інвестиції від І1 до I2, то рівноважнийрівень випуску залишається рівним Y0і спад виробництва не виникає.Навпаки, в структурі виробництва будуть переважати інвестиційні товари, що складаєдобрі умови для економічного росту, але може відносно обмежувати рівеньпоточного споживання населення. Виникає альтернатива вибору: або економічнийріст в майбутньому при відносному обмеженні поточного споживання, або відмовавід обмежень в споживанні ціною погіршення умов довгострокового економічногоросту.
Рістзаощаджень може піддати економіку антиінфляційному впливу в умовах, близьких доповної зайнятості ресурсів: спад споживання і послідуюче за ним скороченнясукупних видатків, зайнятості і випуску ( з ефектом мультиплікатора ) обмежуютьтиск інфляції.
МодельКейнсіанського хреста не дозволяє ілюструвати процес зміни рівня цін, так якпередбачає фіксовані ціни. Хрест Кейнса конкретизує модель AD-AS для цілейкороткострокового макроекономічного аналізу з жорсткими цінами і не може бутивикористаний для досліджень довгострокових наслідків макроекономічної політики,зв’язаних з ростом або пониженням рівня інфляції.
1.3Мультиплікатор випуску за витратами. Базова модель Кейнса
Виходячиз останнього рівняння моделі (Y = C+I+c′Y),можна визначити залежність між запланованими витратами і випуском. Для цьогозробимо найпростіші перетворення і розв’яжемо його відносно Y. Матимемо:
Y =C+I+c′Y Y – c′Y = C+ I Y(1- c′) = C + I
/>                                                                 (2.1)
девираз /> називаєтьсямультиплікатором випуску над витратами.
Мультиплікаторпоказує, на скільки одиниць зросте випуск, якщо витрати збільшаться на одиницю.Власне формула мультиплікатора показує, що загальний випуск залежить відсхильності до споживання: чим вона більша, тим більший і випуск (доход).Збільшення доходу, писав Кейнс, «дорівнює приросту загальної сумиінвестицій, помноженому на мультиплікатор…»(Зміна національного доходу =мультиплікатор × первісні зміни в інвестиціях або ΔY = m ΔI).
Збільшенняінвестицій, стверджує Кейнс, веде до зростання зайнятості, а тому й сукупногодоходу. Суспільний попит зростає тим більше, чим більша частка доходу йде наспоживання і чим менша на заощадження. А чим більший попит, тим більшеекономічне зростання.

1.4 Ускладнена модель Кейнса.Мультиплікатор державних податків
Ускладнимомодель, ввівши до неї державу спочатку в ролі збирача податків, а далі – в роліекономічного суб’єкта, що здійснює витрати на придбання товарів нарівні здомогосподарствами і підприємствами. Тобто врахуємо роль держави як провідникаподатково-бюджетної політики. Зрозуміло, що подібне доповнення було бнеможливим для класичної моделі, яка ґрунтується виключно на ідеїсаморегулювання економіки. Водночас воно є цілком природним для кейнсіанськоїмоделі, яка виходить з необхідності державного втручання для забезпеченнязагальної рівноваги. В ускладненому варіанті модель має вигляд:
/>

Y = AD (1)
AD = C+I+G (2)
C = Cr+c′(Y-T) –споживання залежить від розміру податків (3)
I = Ir (4)
G = Gr – стала величинарівняння (5)
Y = AD = Cr+c′(Y-T)+Ir+Gr,
де T– податки, які держава вилучає з доходів;
G –державні витрати.
Скористаємосьостаннім рівнянням моделі Y=Cr+c′(Y-T)+Ir+Gr для визначення залежностіміж запланованими витратами (тепер вже з урахуванням витрат держави) івипуском. Для цього зробимо перетворення рівняння і продиференціюємо по T:
Y – c′Y= Cr– c′T + Ir + Gr Y(1-c′)=Cr – c′T + Ir + Gr

/>                                                                   (3.2)
Вираз/>– є мультиплікатором державнихподатків.
Вінвідображає те явище, що зростання податків на певну величину зменшує випуск наіншу (більшу) величину. Чому спостерігається ефект примноження (мультиплікації)?Зростання податків зменшує доход, що зменшує рівень споживання, а це, у своючергу, зменшує доход, який знову зменшує споживання, і так далі.
Сукупнийефект від зростання податків дорівнює мультиплікаторові, помноженому навеличину зміни податків:
ΔY= mY/T ΔT.                                                                            (3.3)
Теперуявімо державу в ролі суб’єкта, що витрачає доходи, тобто формує попит на ринкутоварів. Як державні витрати впливають на випуск? Знову звернемося до рівняннясукупних доходів (випуску), подавши його у дещо зміненому вигляді:
Y =Cr+c′(1-t)Y + Ir + G,                                                             (3.4)
де t– частка податків у сукупних доходах.
Рівнянняцього виду дає змогу врахувати державну податкову політику (завдяки t) і змінив державній політиці витрат.
Післядиференціювання по G отримаємо:
/> mY/G;                                                            (3.5)

Цейвираз є мультиплікатором державних витрат і відображає, наскільки змінадержавних витрат може змінити сукупні доходи (випуск). Загальний ефект відзміни витрат дорівнює мультиплікаторові, помноженому на величину зміни витрат(ΔY = mY/G ΔG).
Економічнийзміст цього явища такий: більш високий доход спричиняє більше споживання, аспоживання, у свою чергу, збільшує доход.

ПРАКТИЧНЕЗАВДАННЯ
Завдання 2
В умовах повноївідсутності податків графік споживання виглядає так:ЧНП, млрд. дол. 110 210 310 410 510 610 710 810 910 Споживання, млрд. дол. 130 210 290 370 450 530 610 690 770
а)
1. Гранична нормаспоживання
/>
Де МРС – граничнасхільність до споживання;
ΔС – прирістспоживання;
ΔУ – прирістнаціонального доходу.
ΔС=770-130=640
ΔУ=910-110=800
МРС=640/800=0,8
2. Мультиплікатор
/>
М=1/(1-0,8)=5
/>
б) Системарегресивних податків, яка вводиться, забезпечує державі 10 млрд. дол. податковихнадходжень при любій величині ЧНП.
1. Граничнаподаткова ставка
/>
Де t – гранична податкова ставка;
 ΔТ –приріст суми внесеного податку;
 ΔУ – прирістдоходу.
ΔТ= 10 млрд.дол.
ΔУ=100 млрд.дол. кожного року.
t =10/100=0,1
2. Мультиплікаторз урахуванням податків:
/>
m=1/(1-0,8)*(1-0,1)=5,5

/>
в) Вводитьсяподаткова система з 15-відсотковою ставкою податку.
m=1/(1-0,8)*(1-0,15)=5,88
/>
г) Тепервводиться прогресивна податкова система:ЧНП, млрд. дол. 110 210 310 410 510 610 710 810 910 Податкова ставка, % 5 10 15 20 25 30 35 40
Граничнасхильність до споживання кожного року:
МРС=80/100=0,8
Мультиплікатор 1рік: m=1/(1-0,8)=5
Мультиплікатор 2рік: m=1/(1-0,8)*(1-0,05)=5,26
Мультиплікатор 3рік: m=1/(1-0,8)*(1-0,1)=5,5
Мультиплікатор 4рік: m=1/(1-0,8)*(1-0,15)=5,88
Мультиплікатор 5рік: m=1/(1-0,8)*(1-0,2)=6,25
Мультиплікатор 6рік: m=1/(1-0,8)*(1-0,25)=6,67
Мультиплікатор 7рік: m=1/(1-0,8)*(1-0,3)=7,14
Мультиплікатор 8рік: m=1/(1-0,8)*(1-0,35)=7,69
Мультиплікатор 9рік: m=1/(1-0,8)*(1-0,4)=8,33
/>
д) Вплив системиоподаткування на економіку.
Існує декількадумок про вплив податків на економіку конкретної країни, які ранжируються відтеорітічеських до популістських. Багато вчених сходяться на тому, що різніподатки є дуже важливим інструментом в економічному житті будь-якої країни.Податок не лише важливий але і життєвий компонент сучасних економік. Країни,орієнтовані на ринкові стосунки, уважно відстежують свою податкову політику іпостійно коректують її у відповідність з поточним станом речей в світовійекономіці.
Що ж являє собоюподаток? Згідно підручникам податки – це обов’язкові платежі стягувані державоюз фізичних і юридичних осіб. Податки діляться на прямі, якими обкладаютьсядоходи і майно, і косвенниє, збільшують ціни товарів. Розвинені країни як і ті,що розвиваються використовують налогооблаженіє як одну з основних статейдержавного доходу. Таким чином держава зацікавлена збирати якомога більшеподатків для поповнення бюджету і виконання перейнятих на себе програм. Протепідвищення податків не є правилом. Тим більше що податки використовуються якпередвиборний аргумент. Політики в своїх програмах часто пропонують пониженняподаткового тягаря для всіх суб’єктів економічних стосунків. Часто підвищенняподатків на цільові групи, наприклад з високими доходами, також використовуютьяк політичний трюк.
Як бачимо, всучасному світі податок переріс визначення підручника і є певним індикаторомсоціально-економічних стосунків в країні. Як згадувалося вище, податки ділятьсяна різні групи, які варто розглядувати окремо.
Прямі податки.Сюди входять податок на прибуток, податок на нерухомість, податок на землю ітак далі Прямі податки частіше за інших використовуються як інструментпередвиборної гонки, але не лише. Проте тут виникає конфлікт інтересів міждержавою і платником податків, який, хоча і є невід’ємною його частиною частішезвертає увагу на стан власного бюджету. Проте, які б популістські вислови нечули б громадяни, повна відсутність податків не здійсненно.
Отримувані коштивикористовуються на цільові програми уряду в області соціальних питань імедицини, освіти і військової безпеки. Тут коштує питання про те як будуватидержавну політику в області прямого налогооблаженія, тобто які цілі, окрімздобуття фінансових коштів держава намагається досягти. Деякі країни маютьпрогресивний прибутковий податок, який не є популярним, оссобенно серед людей здостатком вище середнього. У теж час державу дає право людям зменшувати сумуподатку шляхом введення податкових вирахувань. Наприклад витрати на лізингавтомобіля або оплата навчання можуть значно знижувати оподатковувану суму. УСША діє величезний спектр легальних способів понизити податкові платежі. Такаполітика приводить до того, що стимулюється споживання в певних областяхекономіки, що у свою чергу призводить до поліпшення економічного клімату вкраїні. Податок на прибуток з юридичної особи також може бути таким, що впливаєна економічне життя країни. Зниження ставок і податкові канікули призводять до розвитку тих або іншихобластей.
Непрямі податки.Сюди входять такі податки як акцизи, мита, податки з доданої вартості і такдалі Тут ситуація не така проста як з прямими податками. Існує думка, щовведення мит або акцизів захищає місцеве виробництво, збільшуючи ціни натовари, що імпортуються. Такий стан речей вірний, проте дуже часто забуваєтьсядруга сторона – споживач. Результатом введення нових мит з боку держави єпадіння споживання в країні, коли покупці вимушені купувати менше дорожчихтоварів. Різні наукові дослідження показали, що доходи від введення мит у декількаразів нижче за витрати покупців даного товару. До того ж варто відзначити, щовведення мит надає певний інфляційний тиск.
Така ситуаціявірна практично для всіх непрямих податків. Наприклад, введення додатковогоакцизу на бензин призводить до інфляційних процесів і подорожчання майже всіхгруп товарів, оскільки багато перевезень здійснюються автомобільнимтранспортом. Міжнародна Торгівельна Організація активно бореться за вільнуторгівлю між країнами і не заохочує введення яких-небудь нових непрямих податків.Природним може здатися питання про те, як все ж стимулювати власних виробників.Програми кредитування в цілях підвищення еффектівості і продуктивностімісцевого виробництва з використанням державних і приватних коштів можуть матидієвіший результат.
Ідеальна державаповинна відмовитися від будь-яких непрямих податків. Шляхом збільшення базиплатників податків і стимуляцією економічного зростання держава буде здатнапокривати витрати власного бюджету, збираючи лише прибутковий податок.

Завдання 3
В таблиціприведені дані, що характеризують динаміку рівнів безробіття і інфляції (у %):Рівень безробіття, % 6 6,2 6,5 6,7 7,0 7,5 7,9 8,5 8,7 9,2 9,4 10 Темп приросту цін, % 13,1 12 11,9 11,2 10,8 9 8,5 8 7,5 7,3 6,5 6,0
Визначте лінійнуфункцію Філіпса, побудуйте її графік і розрахуйте:
–          рівеньінфляції при природному рівні безробіття;
–          рівеньінфляції в короткостроковому періоді, якщо рівень безробіття знизиться до 3%;
–          пояснітьдетально криву Філіпса в освітленні теорії раціональних очікувань.
РІШЕННЯ
/>
1. Рівень інфляціїможна розрахувати за наступною формулою:
πt= πtb-b(Ut-U*)
де πtb – базовий рівень безробіття;
 b – коефіціент, який вказує реакціюзміни цін на стан на ринку праці, =2,65;
 Ut і U* — фактичний та природний рівеньбезробіття.
Природний рівеньбезробіття становить 5-6%.
Фактичний рівеньбезробіття:
/>
Де n – кількість років.
Ut=(6+6,2+6,5+6,7+7+7,5+7,9+8,5+8,7+9,2+9,4+10)/12=7,8
πtb=(13,1+12+11,9+11,2+10,8+9+8,5+8+7,5+7,3+6,5+6)/12=9,32
πt= 9,32-2,65*(7,8-5)=1,9
2. Рівеньінфляції при природному рівні безробіття.
πt=9,32-2,65*(5-5)=9,32
3. Рівеньінфляції в коротокостроковому періоді, якщо рівень безробіття знизиться до 3%.
πt=9,32-2,65*(3-5)=14,62

4. Крива Філіпсав освітленні теорії раціональних очікуванью
Помірна інфляціястимулює конкуренцію, збалансовує попит і пропозицію, грошово-фінансові таматеріально-технічні ресурси, зумовлює прискорення науково-технічногопереозброєння виробництва. Більшість вчених вказують на умовну позитивністьінфляції природного рівня або взагалі заперечують цей позитивний ефектвнаслідок його короткочасності. Завдання полягає в тому, щоб не допуститивисоких темпів інфляції, переростання її в гіперінфляцію, сприяти поступовомузниженню інтенсивності інфляційних процесів. Практикою і теоретичнимидослідженнями доведений взає-мозв’язок інфляції і безробіття. Вагомий внесок втеоретичне ос-мислення взаємодії двох найдеструктивніших факторівмакроеко-номічної нестабільності зробив англійський економіст кейнсіанськогонапряму А. Філіпс. Уважно вивчивши дані щодо безробіття і номінальноїзаробітної плати у Великобританії за 1861-1957 рр., він виявив нелінійнузалежність між динамікою номінальної заро-бітної плати і рівнем безробіття.Якщо припустити, що існує одна-кове співвідношення між темпами змін заробітноїплати і цін, то модель Філіпса може бути перетворена в співвідношення між без-робіттямі темпами зміни рівня цін як важливого параметра інфляції. Крива Філіпсаграфічно зображує вибір між інфляцією та без-робіттям і вказує на оберненопропорційну залежність динаміки їх показників: чим вищий рівень безробіття, тимменший приріст но-мінальної заробітної плати, і навпаки. Крива Філіпса даєконцептуальні орієнтири щодо варіантів вибору економічної політики: абодостатньо висока зайнятість з мак-симальним економічним зростанням, проте заумов швидкого під-вищення цін, чи достатньо стабільні ціни, проте за умовзначного безробіття. Довгі роки крива Філіпса була основоюсоціально-економічного регулювання в країнах розвинутої ринкової економіки.Багато за-хідних економістів і зараз виходять з того, що існуютьоднонаправ-лений рух змін у заробітній платі і цінах, а такожрізноспрямова-ність між цими величинами і безробіттям. Однак події 70-х — початку 80-х років суперечили ідеї альтерна-тивного зв’язку «рівеньінфляції — рівень безробіття», втіленій у кривій Філіпса. В цей час, насампередв економіці США, виник-ло явище стагфляції — інфляції, що супроводжуєтьсястагнацією виробництва і високим рівнем безробіття в країні, одночаснимпідвищенням рівня цін і рівня безробіття. Це викликало критику обгрунтованостікривої Філіпса як надійного регулятора в еко-номіці. Сучасна теорія інфляціїгрунтується на концепції природного рівня безробіття — неокласичний економічнийнапрям. Природний рівень безробіття — це найнижчий підтримуваний рівень, якийможе бути у країні без ризику зростання інфляції. Це такий рівеньнедо-використання ресурсів, за якого ринки праці та ринки товарів збалансовані.За теорією природного рівня немає перманентного Ви-бору між безробіттям таінфляцією, а довгострокова крива Філіпса є вертикальною. Однак прибічникитеорії економіки пропозиції, проявом якої є гіпотеза природного рівня, також немають єдиних поглядів на проб-лему взаємозалежності інфляції та безробіття.Так, представники теорії адаптивних очікувань (монетаристський напрям) визнаютьальтернативність інфляції та безробіття, існування кривої Філіпса вкороткочасному періоді. В довгостроковому періоді крива Філіпса набуває виглядувертикальної прямої, тобто альтернативної залежності інфляції і безробіття неіснує. Теорія раціональних очікувань, що виникла пізніше, доводить, щомакроекономічна політика є неефективною, оскільки її результати завчасновраховуються робітниками. Звідси випливає, що не існує навіть короткочасовогоальтернативного зв’язку між інфляцією та безробіттям. Хоча багато економістіввизнають концепцію природного рівня, немало запитань в ній залишаються безвідповіді. Аналіз сучасних тенденцій в економіці західних країн доводитьдієвість основної залежності моделі Філіпса — послаблення інфляційного процесусупроводжується зростанням безробіття. Це свідчить про складність,багатоманітність способів реалізації та форм прояву глибиннихсоціально-економічних закономірностей. З багаточисельних альтернативнихможливостей слід відшукати таке поєднання темпу інфляції і рівня безробіття, заяким сукупний не-гативний ефект безробіття і інфляції був би мінімальним.

Завдання 4
Лінійні рівнянняспоживання і заощадження приймають загальну форму:
С=а0+а1Y
S=-a0+(1- а1)Y
а) Використайтетакі дані для одержання точних значень параметрів цих рівнянь:
а0; а1;-а0;(1-а1)Національний дохід, млрд. дол. 100 200 300 400 Споживання, млрд. дол. 80 140 200 260 320
б) Пояснітьекономічний зміст параметрів:
а0; а1;-а0;(1-а1)
в) Припустимо, щообсяг заощаджень при даному рівні національного доходу падає на 20 млрд. дол.,а параметри а1 та (1-а1) не змінюються. Вкладіть рівнянняспоживання і заощадження з новими числовими значеннями і найдіть фактор, якийможе визвати цю зміну.
РІШЕННЯ
а) Згідно данихми можемо розрахувати:
а1-граничну схильність до споживання.
/>
Де МРС – граничнасхільність до споживання;
 ΔС –приріст споживання;
 ΔУ –приріст національного доходу.
ΔС=320-80=240млрд. дол.
ΔУ=400-0=400млрд. дол
МРС=240/400=0,6
а0=С-а1Y
а0 =80млрд. дол. Це можна перевірити на примірі першого та останнього років:
80-0,6*0=80
320-0,6*400=80
Те ж саме будеспостерігатися кожного року.
б) економічнийзміст параметрів.
а0–автономне споживання, величина якого не залежить від розмірів поточногонаявного доходу;
а1 –гранична схильнiсть до споживання – частка приросту витрат на споживчі товари іпослуги в будь-яку зміну наявного доходу;
(1-а1)– гранична схильність до заощадження – частка прриросту заощаджень в будь-якузміну наявного доходу.
в) Обсягзаощаджень при даному рівні національного доходу падає на 20 млрд. дол., апараметри а1 та (1-а1) не змінюються.
Розрахуємо наприкладі останнього року.
Y=C+ S
Спочатку згідноданих S складало 80 млрд. дол.(400-320), за нових обставин воно складатиме 60 млрд. дол.
С=400-60=340
Якщо в наснезмінними залишаються а1 та (1-а1), відповідно змінивсяпараметр а0, тобто автономне споживання. Тепер воно становитиме:
S=-a0+(1- а1)Y
60=-а0+400(1-0,6)
60=-а0+160
а0=160-60
а0=100
С=а0+а1Y
340=а0+0,6*400
340=а0+240
а0=340-240
а0=100
Таким чиномавтономне споживання становитиме 100 млрд. дол.

ЛІТЕРАТУРА
1. Агапова Т.А., Серегина С.Ф.Макроэкономика / Под ред. профессора, д.э.н. А.В.Сидоровича. – М.: МГУ им.М.В.Ломоносова, Издательство «ДИС», 2005. – 416 с.
2. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О.Макроекономіка. Опорний конспект лекцій. – К.: Четверта хвиля, 2004. – 244 с.
3. Кучерявенко І.А. Макроекономіка:Практикум: Навчальний посібник. – Київ: Вікар, 2003. – 240 с.
4. Макроекономіка: Підручник/А. Г.Савченко, Г.О. Пухтаевич, О.М. Тітьонко. – К.: «Либідь», 1999. – 288с.
5. Мікроекономіка та макроекономіка:Підруч. / За ред. С. Будаговської. — К.: Основи, 1998. — 358 с.
6. Мочерний С.В. Економічна теорія:Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 656 с.
7. Мочерний С.В. Економічна теорія. –К.: Видавничий центр “Академія”, 1999. – 592 с.
8. Небава М. І. Теоріямакроекономіки: навчальний посібник. – К.: Слово, 2003. – 536 с.
9. Основи економічної теорії:політекономічний аспект: Підручник / Відп. ред. Г.Н. Климко. – 4-те вид.,перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – 615 с.
10. Панчишин С. М. Макроекономіка:Навчальний посібник для студентів вузів. – К.: «Либідь», 2001. – 614с.
11. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О.,Тітьонко О.М. Макроекономіка. – К.: Либідь, 1999. – 288 с.
12. Солонінко К.С. Макроекономіка:Курс лекцій. – Житомир: 2000. – 419 с.
13. Старченко В.Д. Макроекономіка:(опорний конспект лекцій). – К.: Вид-во “Європейського університету”,2000. – 103 с.