Зміст
Вступ
1. Започаткування тастановлення митної справи
2. Генеза створеннямитного інституту в Київської Русі
Висновок
Список літератури
Вступ
Багатосучасних суспільних явищ мають витоки у сивій давнині. Знайомство, а тим більшевивчення національної спадщини допомагає оцінити рівень розвитку цих явищ наоснові історичного підходу, зробити висновок щодо суттєвості наявнихтеоретичних, правових, організаційних, у тому числі і законодавчих проблеммитної справи і митної політики суверенної України.
Навітьспрощений історичний огляд дає можливість визначити етапи еволюційного процесуосновних митно-правових інститутів та в цілому понятійного апарату, зрозумітиоб’єктивність висновку, що митна справа є однією із важливих ознак державності.
Процесрозвитку людства, і зокрема слов’янської державності, поява писемності надосить пізньому етапі розвитку, а також об’єктивні процеси формування держави,у тому числі нескінченні війни та інші об’єктивні причини, не сприялизбереженню для наших сучасників документальних відомостей про час виникненнямитних зборів, митних податків і в цілому про митну справу на територіїУкраїни. До нас дійшла несистематизована інформація, окремі правові джерела.
1. Започаткування та становлення митної справи
Започаткуваннята становлення митної справи відноситься до глибокої давнини. Ще в III і в IIтисячолітті до н.е. митні відносини простежуються в державах СтародавньогоСходу: Єгипті. Ассирії, Вавилоні. Митні відносини нерозривно пов’язані із виникненнямі розвитком економічного обігу і особливо зовнішньої торгівлі.
Уперіод між десятим і третім тисячоліттям до н.е. з’явились міста-держави,збільшилося населення в них, що активізувало і торгівлю. Остання проходилачерез певні ритуали (правила), які з появою письма і чисел закріпилися як певніритуали і слугували активізації зовнішньої торгівлі. Саме намагання уніфікуватипорядок обміну товарами при появі грошей дозволило придумати перші тарифи,організувати внутрішній та зовнішній торговий простір, наповнити товарилогічною інформацією і економічним змістом. Так у Єгипті було створено триприкордонні митниці. Збиралось мито й у Стародавній Греції, де вперше булалібералізована митна політика й знижене мито. Такі заходи давали змогу уникнутивоєнних конфліктів, або при необгрунтованому збільшенні мита й забороніпропуску товарів слугували приводом для війни. Відомо також, що найбільшрозвинутою митна система була в Римі, що й не дивно з огляду на довершеністьримського права та його явну спрямованість на обслуговування товарообігу.
Алепрославилась й залишила яскравий слід в історії та термінології митної справимитна система Андалузії. Відомо, що в III ст. до н.е. в місті Тарифі втеперішній Андалузії, на півдні Іспанії, що знаходилася на той час під владоюКарфагену, була вперше складена спеціальна таблиця. До неї заносилися назватовару, одиниця його виміру та вказувалася величина мита (збору) за йогопровезення через Гібралтарську протоку. Сама таблиця, що систематизувалапорядок стягнення та величину мита, на честь міста потім була названа тарифом ізапочаткувала тарифне регулювання.
Гносеологічнотариф та митна справа є одним із напрямів здійснення фіскальної функції державита засобом наповнення державної казни. Тому при провезенні товару чи пересуваннічерез митну територію тарифи стали стягуватися окремими князівствами, що зчасом стало заважати пересуванню товарів. Тому й виникла потреба законодавчоговрегулювання цих відносин на рівні країн. Але як вагоме джерело поповненняказни митна справа швидко розповсюдилася в Європі, а потім й на іншихконтинентах. З цього часу й існують дві протилежні тенденції. Державанамагається стягнути мито, а особи, які переміщають товари, уникнути йогосплати чи зменшити його правдами й неправдами. Можна стверджувати, що з появоюмитної справи з’явилась й контрабанда. Крім цього, через створення перешкодфінансового чи організаційного характеру захищався національний товаровиробник.У тому разі коли усередині країни було достатньо якого-небудь товару, то ставкимита підвищувались і напроти, якщо відчувався брак, то вони знижувалися. З тихпір й беруть початок політика протекціонізму щодо свого товаровиробника чифритредерства (політика відкритих дверей).
Митнасправа безпосередньо пов’язана із товарним виробництвом та міжнародноюторгівлею і обміном. Вона є найпростішою формою оподаткування. Історично церозвивалось в рамках Київської Русі та окремих князівств і йде від стягненнягрошових чи натуральних зборів із реалізованих товарів в районах пожвавленняторгівлі чи на перехрестях торгових шляхів. Пізніше це пов’язувалось ізспеціалізованими закладами: торговельними та постоялими дворами, пунктамипромислового обміну, перевалки та складування товарів. їх поява у східнихслов’ян відноситься до VIII століття та пов’язується багатьма істориками іззапочаткуванням та розвитком торгівлі із Візантією та іншими державами. Митнасправа у давніх русичів започаткована знаменитим договором князя Олега ізВізантією.
УКиївській Русі серед численних зборів та мит були поширені «осьмині» (восьмачастина від вартості товару) та «мит». Ці збори стали йменуватися з часом митом«мыть», а ті місця, де вони стягувалися, — митниці. З часів монгольської навализапочатковано такі поняття, як «тамга», від якої й пішли слова «тамжить»,«таможня» та «таможенник». Крім цього, відомі такі терміни, як «митчики» і«митарі».
НаРусі у старовину були напрочуд гнучкі мита. Розрізняли мито водяне і сухе,проїждже і торгове. Після монгольської навали в митний лексикон увійшло: мито —основний збір за провезення товару; «посажене» — мито за розмір ввезеного усаженях; «промит» — подвійне мито, яке стягувалось у разі спроби уникнутиобкладення митом і об’їзду митниці; «головщина» — мито із кожного проїжджаючогона ладі (човні); московщина й перевіз, «костки», і. т.д.
Уміру того як складалося саме поняття торгового мита і супутніх їм торговихзборів за право купівлі-продажу товарів на чужій території, формувалися звичаї,правила і процедури їхнього стягнення або повного чи часткового звільнення відцього обов’язку. Відповідно до цього створювалася спеціальна митна служба,облаштовувалася митниця. Згодом ці заходи дістали організаційне, правове ідипломатичне (міжнародно-правове) закріплення. Вони встановлювалися відповіднодо потреб економіки та торгового обміну з тою чи іншою країною, потребою впевному товарі чи необхідності збути його надлишок усередині країни. Окрімцього, на митну політику по відношенню до окремих країн впливали й суб’єктивнічинники. Наприклад, відомий російський історик В. О. Ключевський вважав, щопорядок торгових відносин Київської Русі з Візантією на безмитній основі івзаємному сприянні,
визначенийдоговорами князів Олега й Ігоря, був головним підґрунтям, що підготувавприйняття християнства Руссю, і саме з Візантії. Не треба й забувати поєднанняродин руських князів, що впливало на зміст митних відносин і формування митнихрежимів.
2. Генеза створення митного інституту в Київської Русі
Відомо,що митний інститут як державний правовий елемент існував ще у V-VII ст. до н.е.в містах Ольвія, Херсонес, інших містах Причорномор’я та державі скіфів. Удоговорі київського князя Олега з імператором Візантії у 911 р. обумовлювалисямитні питання між двома державами. Уже на той час у київських слов’ян як нормазвичаєвого права існувало правило збирати мито, мит, тобто податок запрове-зення товарів не тільки іноземних, але й з одного міста до іншого.
Такимчином, Київська Русь уже тоді проводила власну митну політику, мала встановленірозміри митних податків (прообраз тарифів) на товари, що привозилися з різнихкраїн, а її торгові люди (купці) сплачували митні податки в інших країнахтоваром чи золотом.
Томуна час написання найстарішого відомого збірника норм давньоруського права«Руська правда» Ярослава Мудрого (1016 р.) терміни «митник», «мит», «митниця»були добре відомі і слов’янам і іншим народам, що підтримували торговельнівідносини з Київською державою.
Натой час слово «мит» визначало податок, особливий збір з товару та худоби, щоввозились у державу. Право на встановлення цього збору, визначення його розміруабо звільнення від мита належало вищій державній особі — князю. Про цезазначалося в міжнародних договорах. Але враховуючи, що мито було тільки одниміз численних зборів, які існували в державі та в різних містах, можнастверджувати, що вже і на той час митний збір мав значення різновиду державногоподатку.
Заслуговуютьна увагу висновки видатних вчених-істориків, які підкреслювали значення митнихзборів для збагачення Русі та окремих міст, що в мирні часи вели активнуторгівлю.
Дляфеодального періоду Київської Русі XII-XIII ст. характерним був занепадцентральної влади та зростання могутності феодалів. Помісні князі відмовлялисяпідкорятися київському князю, в тому числі і в питанні створення своєї власноїподаткової і митної системи. В кожній землі встановлювалися свої митні збори,відомі як проїжджі, або торговельні. До проїжджих податків належав перш за всемит — основний податок за провезення товару. Розмір збору встановлювався навіз, залежно від розміру воза та кількості товару.
Ужена той час була відома практика ухилення від сплати мита шляхом переміщеннятовару поза митницею. З такими порушеннями боролися економічними заходами.Зокрема, якщо купець об’їжджав митну заставу, щоб не платити мита, то з ньогостягували подвійний штраф з кожного воза — промит, а крім того сам купець якособа повинен був платити штраф — заповідь.
Митобрали за кожну особу, яка супроводжувала товар. У деяких містах справлялиподаток з цих людей після розпродажу товару, коли вони покидали місто.
На тічаси митні податки були різними: брали не тільки з воза, але й з урахуваннямціни товару — замит. Відомий був і такий вид митного збору, як явка — збір зкупця за пред’явлення товару на митній заставі. За найм амбара (складу) для товаруна гостинному дворі збиралося амбарне.
Свійвідбиток на митну справу залишила і монголо-татарська навала. Право на збиранняподатків ханська адміністрація надавала одноразово із спеціальним знаком — тамгой, клеймом. Це тюркське слово надовго ввійшло в нашу термінологію. Термін«тамжіння» — накладання тамги як свідоцтво факту зібраного податку надовговитіснило поняття «збирання мита». Замість «митника» з’явився «таможник»,«таможеник». Митні пільги, які надавалися монголо-татарськими ханами окремим особам,общинам, монастирям тощо, визначалися в спеціальних грамотах — «таможенихграмотах». Отже, інститут митних пільг існував і раніше.
Вигіднаорді роздрібленість руських земель мала наслідком надмірну чисельність митнихзборів за переміщення товарів між містами. Інформації щодо митної діяльностіКиївської землі чи купців, пов’язаної з міжнародною торгівлею (торгівлею зіншими країнами), немає за відсутністю історичних документів. Це ще разпідкреслює, що митна справа — справа держави. А на той час, на періодмонголо-татарської навали, Київська Русь як держава фактично пересталаіснувати.
Висновок
Основнимвидом проїзного мита за доби Феодальної Русі стало нарахування та сплатаподатку за провезення товару через певну територію. Із того, що знаходилось навозі чи човні, стягувалася голошапна — від 0,5 до 6 грошей у різнихмісцевостях. З людей, що супроводжували товар, іноді збиралися костки — по 1грошві з душі. При поверненні купця 3 його людьми після розпродажу товарів ізних подекуди стягувався різновид гол общини — колачі — по 0,5 гроша з людини. Взалежності від розміру мита в сажнях виник різновид мита — посажене. Якщоторговець об’їжджав митну хату (заставу) для того, щоб ухилитися від сплатимита, стягували подвійний штраф із возу — промитний, а з купця як особистості — додатковий штраф (заповідь).
Мостовщинаі перевіз стягувалися при проїзді по мосту або при користуванні перевозами, алевже не митниками, а перевізниками і мостовщиками, під приводом поліпшеннямостів і перевозів брали з пішохода по 0,5 гроша, з кінного по 1 грошу, із воза- від 2 до
4грошей, а на зворотному шляху — по 2 гроші. Торгові мита були більшрізноманітні. Замит стягувався не з воза, а з ціни товару — із карбованцявартості товару по 1 грошу — і надавав право торгувати цим товаром. Явка — збіріз крамаря по 1-3 гроші за пред’явлення товару на заставі. Комірна — за орендукомори на гостинному дворі (від 1 до 4 грошей за тиждень). Стягувалися такожінші збори і мита.
Завоюванняземель Київської Русі татаро-монголами привело до укорінення слова«тамга», яке означало в тюркських народів знак, клеймо, щопроставлялось на майні, яке належало роду. Одержання ханських ярликівсупроводжувалося збором, який став називатися в росіян тамгой. Незабаром такстали називатися мита, що стягувалися при торгівлі на ринках і ярмарках. Відслова «тамга» було утворене дієслово «тамжить», а місце, детовар «тамжпли», стало називатися таможнею (митницею).
Список літератури
1. Андрійчук В.М., Аргунов В.А., Березний Є.М., Бичков В.В., БоліцокЛ.В. Основи митної справи в Україні: Навч. посіб. / П.В. Пашко (ред.). — К.:Знання, 2004. — 732 с.
2. Данілов О.Д., Фліссак Н.П. Податки в Україні: Учбовий посібник. —К.: УкрІНТЕІ, 2003. — 348 с.
3. Зельніченко О.І., Михайлов В.І., Тихонова Н.П. Митна справа:Підручник для студ. вищих навч. закл. / Київський держ. торговельно-економічний ун-т. — К., 2000. — 190 с.
4. Чорний В.Б. Україна і митна справа: Історичний нарис. — К.:Комп’ютерно- видавничий, інформаційний центр «КВІЦ», 2000. — 349 с.
5. Чорний В. Найдавніші митні статути і зовнішньоторговельні шляхиКиївської Русі: Наукове дослідження / Державна митна служба України; Академіямитної служби України. — К., 2000. — 108 с.