Застосування групових форм навчання у ПТНЗ

МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКАІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ
Кафедрапедагогіки та методики професійного навчання
КУРСОВАРОБОТА
«Дидактичніоснови професійної освіти»
натему: «Застосуваннягрупових форм навчання у ПТНЗ»
Виконав студент
Гр. ДРЕ-КС7-1Калініченко В.Ю
Науковий керівник
Бурбига В.А.
Харків2009

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ1. Групова та колективна форма організації діяльності студентів
1.1Історія виникнення
1.2Сутність групової форми навчання
1.3Функції групової навчальної діяльності
1.4Основні ознаки кооперативної групової роботи
Висновокдо Iрозділу
РОЗДІЛ2. Групова форма організації навчальної діяльності уПТНЗ
2.1Організація групової навчально-пізнавальної діяльності уПТНЗ
2.2Групова форма організації навчальної діяльності у ПТНЗ
2.3Розробка питань для проведення контролю
2.4Ефективність застосування групової форми навчання уПТНЗ
Висновокдо IIрозділу
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ

ВСТУП
Актуальністьдослідження. Однією з найбільш поширених сьогодніформ навчання є його групова організація. Саме групове навчання може стати нелише важливим резервом підвищення ефективності навчання, а й сприятиактивізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, перетворенню їх ізоб’єктів у суб’єкти навчання, формуванню у них самостійності, здатності досамоосвіти та самовиховання. Однак його широке використаннягальмується нерозробленістю достатньо чіткої теорії, що ґрунтувалася б нанаукових результатах близьких до педагогіки наук. Упсихолого-педагогічній літературі поки що немає однозначного загальноприйнятогопідходу до терміну «групове навчання». Відмінності простежуються усамому розумінні групової діяльності, у технологіях її організації, у підходахдо проблеми комплектування стабільних та динамічних груп тощо. Ця проблемадосліджується педагогами, психологами з різних боків.Недолікигрупової форми навчання в ПТНЗ: зниження ролі вчителя,відсутність мотивації учення, неекономне витрачання часу.Аналізуючи організацію праці студентів, такі вчені як (Л.П.Аристової,М.О.Данилова, Б.П.Єсипова, І.М.Чередова) прийшли до висновку, що коефіцієнт їхроботи становить 40-60%. Тому педагоги, намагаючись оволодітиновими педагогічними прийомами, знову звернулися до групової форми навчальноїдіяльності, а вчені почали розробляти рекомендації щодо впровадженняактивних методів навчання. Найбільший інтерес до групових форм навчальноїдіяльності спостерігається за останніх два десятиріччя. Значний внесок урозробку загальних принципів організації групової роботи дали дослідженняВ.К.Дяченко, В.В.Котова, Г.О.Цукерман, О.Г.Ярошенко та ін.
Обьектом дослідження,єпроцес навчання студентів у ПТНЗ.
Предмет дослідження:педагогічні умови ефективної організації групового навчання студентів у ПТНЗ.
Мета дослідження: виявити, теоретичнообґрунтувати та експериментально перевірити найефективнішу форму у процесінавчання.
Гіпотеза дослідження: полягаєу припущенні про те, що групова форма навчання, є найефективніша за умов: належнескладання навчальних груп; психологічна суміжність між членами групи; дотриманнячіткої структури занять; взаємна відповідальність і звітність в групах;
Відповідно домети дослідження та висунутої гіпотези були сформульовані наступні завдання:
1.Проаналізуватисутність, форми, ознаки групової форми навчання.
2.Визначитироль групових форм організації процесу навчання в ПТНЗ.
3.Розробитипитання до групової та індивідуальної форми контролю.
4.Проаналізуватигрупову форму організації навчання.
5.Визначитинайефективнішу форму навчання.

РОЗДІЛ 1.Групова та колективна форма організації діяльності студентів
1.1 Історіявиникнення
Докорінна змінаосвітньої мети в кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП)переорієнтовує процес навчання у вищій школі на особистість студента.Особистісно-орієнтоване навчання передбачає організацію навчального процесу зврахуванням особливостей індивідуального розвитку студента, ставлення до ньогояк до свідомого відповідального суб’єкта навчально-виховної взаємодії. Навчанняяк процес цілеспрямованої передачі і засвоєння визначеного досвіду можназдійснювати по-різному. Сутність його визначається відповідноюформою навчання. Категорія «форма навчання» належить до основних у дидактиці,однак у тлумаченні її до цього часу немає повної єдності. Так, М.М.Скаткін,І.Я.Лернер, В.К.Дяченко визначають загальні форми навчання (фронтальна,групова, індивідуальна) та конкретні (лекція, семінар, екскурсія). І.Я.Бурлака,В.О.Вихрущ пропонують поряд із загальнородовим поняттям «форма організаціїнавчання» видові — «форма навчальної діяльності учнів».Ю.І.Мальований називає «форми навчальної діяльності учнів» як одну ізскладових змісту категорії «форми навчання». Систему форм навчальноїдіяльності на занятті становлять фронтальна, групова та індивідуальна. Вонипронизують увесь навчальний процес. Їм властиві всі компоненти процесунавчання. Ці форми відрізняються одна від одної кількістю студентів (учнів) іспособом організації роботи. Питання про груповіформи навчальної діяльності в психолого-педагогічній літературі посідає важливемісце, тому що вони відкривають для студентів можливості співпраці, що єсуттєвим для підготовки фахівців. Групова форма навчальної діяльності виниклаяк альтернатива існуючим традиційним формам навчання. В їх основу покладеноідеї Ж.Ж.Руссо, Й.Г.Песталоцці, Дж.Дьюі про вільний розвиток і вихованнядитини. Й.Г.Песталоцці стверджував, що вміле поєднання індивідуальної ігрупової навчальної діяльності допомагає успішному навчанню дітей, а їхактивність і самодіяльність підвищують ефективність уроку. Різновидомгрупового навчання у межах навчальної системистала белл-ланкастерська система. Ця система дістала назву за прізвищами своїхзасновників — пастора — педагога А.Белла і вчителя Дж.Ланкастера. Розвиваючиідеї Я.Коменського, автори цієї системи запропонували схему взаємного навчання.Заняття проводились у залах для 300 і більше учнів, поділених на групи по 10-15осіб, закріплених за моніторами (старшими учнями). Монітори щоденно одержувализавдання від учителя і працювали з учнями.Підручників не було. Їх заміняли великі таблиці, розвішані на стінах залу.Учитель спостерігав за роботою груп. Учні у таких закладахшвидше, ніж у звичайних, оволодівали уміннями і навичками. Але їхніх знань булонедостатньо для подальшого навчання. З часом белл-ланкастерська системавідмерла, але окремі її рецидиви мали місце в 60-ті роки XXст.Напочатку XXст. виникла системаіндивідуалізованого навчання, так званий Дальтон-план. Назва його походить відназви американського міста Долтон штату Массачусетс. Автор цієї методики —педагог Елен Паркхест. Ця форма з’явилася як альтернатива заняттямзубрячки й опитування. Працюючи в умовах такогозакладу,учні не мали спільної роботи, їм надавалась свобода вибору змісту занять,чергування предметів, використання власного робочого часу. Увесь програмнийматеріал ділився на частини — завдання. Кожна з них конкретизувалася наспеціальній картці у формі короткого письмового завдання з постановкою запитаньі визначення джерел, де учні можуть знайти відповіді на поставлені запитання.Кожний учень укладав з учителем контракт про самостійне опрацювання певнихзавдань у визначений час. Керуючись письмовими завданнями, учні самостійнонаодинці або в невеликих групах по 3-5 осіб виконували свою роботу в доступномудля кожного темпі. Облік навчальної роботи вівся на картках: картці вчителя,індивідуальнійобліковій картці учня і обліковій картці групи.Учні працювали в окремих предметних кабінетах-лабораторіях. Тому Дальтон-планмає й іншу назву — лабораторний план. Дальтон-план породжував серед учнівнездорове суперництво, утвердження індивідуалізму, нераціональне використаннячасу. Окрім того, більшість учнів була неспроможна самостійно опрацюватинавчальний матеріал. Тому в чистому вигляді Дальтон-план використовувавсянедовго, проте його елементи, окремі підходи в поєднанні з іншими формаминавчання застосовуються у школах США та деяких інших країн і нині.Щобуникнути недоліків американського Дальтон-плану і краще пристосувати його дороботи в умовах радянських закладах,у колишньому СРСР виникла ідея бригадно-лабораторної форми навчання, яка маланазву «бригадно-лабораторний метод». Слово «бригадний»підкреслювало колективність у роботі, а «лабораторний» — сумісність увиконанні навчальних завдань. Ця форма організації занять стала популярною вуніверсальну форму організації навчального процесу. Основною навчальноюодиницеюстудентів,які навчаються, була бригада (підгрупа). Керував бригадою бригадир з числа тихсамих студентів. Робота в бригадах ПТНЗорганізовуваласяза різними варіантами. Наприклад, всі бригади отримували різні завдання, апотім результати роботи порівнювалися. Або всі отримували однакове завдання, аодне завдання було різним для кожної підгрупи. У цьому випадку колективнеобговорення відбувалося досить жваво, оскільки кожна підгрупа мала новий длясебе матеріал. Потім результати порівнювалися. Незважаючина те, що нові форми навчання знайшли підтримку в освітян, вонизапроваджувалися без належної експериментальної перевірки. Їх застосуванняшвидко виявило значні недоліки: зниження ролі вчителя, відсутність мотиваціїучення, неекономне витрачання часу. Ці недоліки відзначалися у постанові ЦКВКП(б), де бригадно-лабораторний методбуло засуджено. Ті раціональні зерна, які вони містили, було примусово забуто,впродовж багатьох років ніякі активні форми навчання не використовувалися і нерозроблялися. Авторитарна освітня політика спричинила до того, що аж до кінця50-х років XXст. вчені, практики неспроможнібули експериментувати в цьому напрямку аби не нажити собі ідеологічнихнеприємностей. На Заході не групові форми навчання розвивалися.Значний внесок у розвиток теорії групової навчальної діяльностізробили французькі педагоги К.Гарсіа, С.Френч, Р.Галь, Р.Кузіне, польськівчені-педагоги В.Окунь, Р.Петриківський, Ч.Купсевич та ін. У 30-50-ті рокинавчання у навчальних закладах колишнього СРСР здійснювалося на основікласно-урочної системи, яка пропонувала переважно фронтальну організаціюзанять. І тільки у 60-ті роки в радянській дидактиці з’явився інтерес догрупової форми навчання у зв’язку з вивченням проблеми пізнавальної активності,самостійності студентів та учнів. У ці роки з’явилися праці Л.П.Аристової,М.О.Данилова, Б.П.Єсипова, І.М.Чередова та інших. Аналізуючиорганізацію праці студентів, вони прийшли до висновку, що коефіцієнт їх роботистановить 40-60%. Тому педагоги, намагаючись оволодіти новими педагогічнимиприйомами, знову звернулися до групової форми навчальної діяльності, а вченіпочали розробляти рекомендації щодо впровадження активних методів навчання.Найбільшийінтерес до групових форм навчальної діяльності спостерігається за останніх двадесятиріччя. Значний внесок у розробку загальних принципів організації груповоїроботи дали дослідження В.К.Дяченко, В.В.Котова, Г.О.Цукерман, О.Г.Ярошенко таін.
Висновок:групова форма навчання бере свій початок з XXст.починаючи з різновида групової форми навчання белл-ланкастерськасистема, потім переходить в Дальтон-план,ще пізніше в бригадно-лабораторнуформу навчання.І тільки у 60-ті роки в радянській дидактиці з’явився інтерес до групової форминавчання у зв’язку з вивченням проблеми пізнавальної активності, самостійностістудентів та учнів.

1.2 Сутністьгрупової форми навчання
Групова форманавчання — форма навчальної діяльності учнів назанятті, що характеризується розбиттям учнів на групи; це така формаорганізації навчального процесу у школі, коли учні, працюючи у малих (2-7 осіб)групах, об’єднані спільною навчальною метою і колективно-розподіленоюдіяльністю, а вчитель керує роботою кожного з них опосередковано, череззавдання, якими він спрямовує діяльність малих груп. Обговорюючигрупову форму навчання не можна не згадати інші форми навчання,якізастосовуються на уроці. Цілісну систему навчальної діяльності учнів на заняттістановлять фронтальна, індивідуальна та групова діяльність. Вони пронизуютьувесь навчальний процес. З’ясуємо сутність і встановимо особливості груповоїнавчальної діяльності школярів на основі порівняння її з фронтальною таіндивідуальною. У фронтальному навчанні весь клас працює над одним навчальнимзавданням під безпосереднім керівництвом учителя. При цьому вчитель організовуєвесь клас на роботу в єдиному темпі, прагне більш-менш рівномірно впливати на всіхучасників загальнокласної роботи. Проте у фронтальній роботі надзвичайноскладно забезпечити високу активність усіх учнів. Складність виникає через те,що в довільно сформованих лише на основі вікової ознаки шкільних класах існуєістотна відмінність учнів за рівнем навчальних можливостей.Організовуючифронтальну роботу, вчитель орієнтується, головним чином, на рівень середніхучнів. На нього розраховані темп роботи, обсяг та рівень складності навчальногоматеріалу. Учні з низьким рівнем навчальних можливостей за таких умовнеспроможні сприйняти й осмислити матеріал у повному обсязі. Якщо ж знизититемп фронтальної роботи, то це негативно позначиться на сильних учнях.Розглядаючи фронтальну роботу, не можна не наголосити на її обмеженихможливостях реалізації навчального спілкування школярів. Воно можливе лише здозволу вчителя, за його ініціативою і в незначній мірі. В індивідуальнійроботі кожен учень працює самостійно, темп його роботи визначається ступенемцілеспрямованості, розвитку інтересів, нахилів. Темп роботи залежить також віднавчальних можливостей, підготовленості учнів. Індивідуальній навчальнійдіяльності не властива безпосередня взаємодія учнів між собою, а контакти зучителем обмежені та нетривалі. В індивідуальній навчальній роботі діяльністьслабких учнів приречена на невдачу, тому в них є прогалини в знаннях,недостатня сформованість умінь і навичок навчальної самостійної роботи. Усінедоліки фронтальної та індивідуальної діяльності вдало компенсує групова. Упсихолого-педагогічній літературі немає єдиного підходу до визначення груповоїнавчальної діяльності. На думку педагогів, групова навчальна діяльність — цеформа організації навчання в малих групах учнів, об’єднаних загальноюнавчальною метою при опосередкованому керівництві вчителем і в співпраці зучнями. Учительв груповій навчальній діяльності керує роботою кожного учня опосередковано,через завдання, які він пропонує групі та які регулюють діяльність учнів.Стосунки між учителем та учнями набувають характеру співпраці, тоді колипедагог безпосередньо втручається у роботу груп, тому у разі, якщо в учніввиникають запитання вони звертаються по допомогу до вчителя.Цеїхня спільна діяльність. Відомо, що учням буває психологічно складно звертатисьза поясненням до вчителя і набагато простіше — до ровесників. Як вид навчальноїдіяльності школярів, групова діяльність багатофункціональна. У груповійнавчальній діяльності учні показують високі результати засвоєння знань,формування вмінь. Пояснюється це тим, що «в цій роботі слабкі учні виконуютьза обсягом будь-яких вправ на 20—30% більше, ніж у фронтальній роботі. Груповаформа роботи сприяє також організації більш ритмічної діяльності кожногоучня» Важливу роль групова діяльність відіграє у досягненні виховноїфункції навчання. У груповій навчальній діяльності формується колективізм,моральні, гуманні якості особистості. Важливу роль у формуванні цих якостейвідіграють особливості організації групової роботи; розподіл функцій іобов’язків між учасниками діяльності, обмін думками, взаємна вимогливість ідопомога, взаємоконтроль і взаємооцінка. Групованавчальна діяльність виконує й організаційну функцію. Полягає вона в тому, щоучні вчаться розподіляти обов’язки, вчаться спілкування один з одним,розв’язують конфлікти, що виникають у спільній діяльності. В груповій роботідитина бере на себе функції вчителя і виконує дорослі види діяльності.Висновок: групова форма навчальної діяльністі — це формаорганізації навчання в малих групах учнів, об’єднаних загальною навчальноюметою при опосередкованому керівництві вчителем і в співпраці з учнями.
1.3 Функціїгрупової навчальної діяльності
Як виднавчальної діяльності студентів, групова (кооперативна) діяльність єбагатофункціональною (рис.1.1).
У груповій навчальнійдіяльності студенти показують високі результати засвоєння знань, формуваннявмінь. Пояснюється це тим, що в цій роботі слабкі студенти виконують за обсягомбудь-яких вправ і завдань на 25-30% більше, ніж у фронтальній роботі. Груповаробота сприяє також організації більш ритмічної діяльності кожного студента .
Важливу роль груповадіяльність відіграє у досягненні виховної функції навчання: формуєтьсяколективізм, моральні, гуманні якості особистості. Важливу роль у формуванніцих якостей відіграють особливості організації групової роботи: розподілфункцій і обов’язків між учасниками діяльності, обмін думками, взаємнавимогливість і допомога, взаємоконтроль і взаємооцінка.

/>
Рис.1.1.Функції групової навчальної діяльності
Групова навчальнадіяльність виконує й організаційну функцію. Полягає вона в тому, що студентивчаться розподіляти обов’язки, вчаться спілкування один з одним, розв’язуютьконфлікти, що виникають у спільній діяльності. У груповій роботі студент бере насебе певні функції викладача і виконує їх.
Загальноаудиторнуроботу, яка поширена в сучасній українській вищій школі, не можна назватиколективною перш за все тому, що при аудиторній роботі студенти не маютьспільної мети. Адже викладач ставить перед студентами не спільну, а однаковудля всіх мету. Внаслідок цього у студентів виробляється ставлення до навчальноїдіяльності не як до спільної і творчої праці, а до чогось індивідуального йобов’язкового. Діяльність, спрямована на досягнення спільної мети, об’єднує, аоднакової — викликає змагання, конкуренцію, що відповідає вимогам ринковоїекономіки та КМСОНП.
Спільну мету легковідрізнити від однакової для всіх. Якщо завдання, поставлене викладачем, можевиконати кожен студент самостійно, то така мета однакова для всіх. А якщо запевний, вказаний проміжок часу завдання можуть виконати всі студенти спільнимизусиллями, то така мета є спільною. Одна людина досягти її не в змозі.
Навчальна мета можебути спільною в тому випадку, коли в ході навчання, окрім засвоєння новихзнань, умінь і навичок, група студентів навчає кожного свого члена. Цепередбачає систематичну участь кожного студента в навчанні всіх.
Позитивний ефект, щомає співробітництво для досягнення багатьох важливих результатів, робитькооперативне навчання одним з найбільш цінних інструментів в арсеналі педагогавищої школи, який бажає успішно працювати в умовах кредитно-модульної системиорганізації навчального процесу.
Педагоги самі себеобманюють, якщо думають, що добрих намірів і відповідних вказівок типу «співробітничайте»,«працюйте разом», буде досить, щоб студенти на практичних заняттяхабо семінарах дійсно почали працювати спільно. Об’єднавши студентів в малігрупи і поставивши їм завдання працювати разом, не можна розраховувати, що цесамо собою приведе до спільної діяльності. Не всі малі групи є групамиспівробітництва. Об’єднання цілком може закінчитися конкуренцією, причому утісному просторі. Організувати заняття таким чином, щоб студенти дійснопрацювали в режимі співробітництва, можна лише розуміючи, які компонентисупроводжують механізм співробітництва. Оволодіння ними дає можливістьвикладачам:
· застосовуватикооперативне навчання за умов роботи за діючими навчальними програмами в межахдіючих навчальних дисциплін;
· перебудовуватизаняття, вже побудовані на принципах кооперативного навчання, таким чином, щобвони відповідали даній навчальній ситуації і дозволили корегувати недолікинавчальних програм;
· діагностуватипроблеми, що можуть виникнути у деяких студентів при кооперативному навчанні, івтрутитися, щоб збільшити ефективність навчання в групі.
Суттєвими компонентамиспівробітництва є: позитивна взаємозалежність; особистісна взаємодія, щостимулює діяльність; індивідуальна і групова підзвітність; навичкиміжособистісного спілкування і спілкування в невеликих групах; обробка данихпро роботу групи. Розглянемо позитивнавзаємозалежність, що є найважливішимелементом при структуруваннігрупового (кооперативного) навчання. Її можна вважати успішно вибудованою, количлени групи розуміють, що вони пов’язані один з одним такою мірою, що один неможе бути успішним, якщо не будуть успішними усі. Отже, групові цілі і завданняварто розробляти і повідомляти студентам так, щоб вони повірили, що «потонуть»,або «випливуть» тільки разом. Коли позитивна взаємозалежністьвибудована міцно, для всіх стає зрозумілим, що:
· зусиллякожного члена малої групи потрібні і незамінні для успіху всієї команди;
· коженчлен малої групи вносить свій унікальний вклад у спільні зусилля завдяки їїможливостям і ролі й обов’язку при виконанні завдання.
Слід очікувати, що цепородить відданість і зацікавленість не тільки у власному успіху, але й вуспіху інших членів групи, що і є суттю навчання у кооперації. Якщо немаєпозитивної взаємозалежності, немає і співробітництва.
Висновок:групова форма організації діяльності має такі функції: мотиваційна,розвивальна, навчальна, організаційна та виховна. Ці функції роблять груповуформу організації навчального процеса найефективнішою, тому що, присутнійорганізаційний компонент, мотиваціонний компонент та розвиваючий компонент, безяких неможливо створити злагоджену роботу колектива.
1.4 Основніознаки кооперативної групової роботи
1. Поділакадемічної групи на малі групи (команди) для досягнення конкретногонавчального результату.
2. Складмалої групи не може бути постійний протягом тривалого часу. Він змінюєтьсязалежно від змісту і характеру навчальних завдань, що необхідно виконати.
3. Кожнагрупа розв’язує певну проблему, визначену завданням, що може бути:
·за складністю однаковим длягетерогенних (з різним рівнем пізнавальних можливостей) груп абодиференційованим для гомогенних (з приблизно рівними пізнавальнимиможливостями);
·за змістом та навчальною метоюоднаковим для всіх груп (не залежно від складу групи);
·за змістом взаємодоповнюючим абопослідовно пов’язаним із завданням інших груп за логікою матеріалу, що дозволяєвивчити проблему з різних боків;
·за способом (процедурою) виконаннярізним або однаковим.
4.Завдання в групі виконується таким способом, щоб можна було врахувати й оцінитиіндивідуальний внесок кожного члена групи й групи в цілому.
Кількість студентів умалій групі залежить від кількості їх в академічній групі, характеру й обсягузнань, що опрацьовуються, наявності необхідного матеріалу, часу, відведеного навиконання роботи. Вона зумовлена наданням кожному студенту можливості зробитичітко визначений внесок у виконання завдання. Оптимальною вважають малу групу з5-6 осіб, тому що за меншої кількості студентів важко різнобічно розглянути проблему,а за більшої — складно врахувати, яку саме роботу виконав кожний студент.
Зі збільшенням розміругрупи збільшується рівень набуття спроможності, досвіду і навичок. Протепідвищується ймовірність порушення правил поведінки, прийнятих усіма.
Групи непарної і парноїкількістю студентів — незгода складніше долається в групах з парною кількістючленів. Групам з непарною кількістю властива краща спроможність вибратися зглухого кута при прийнятті рішення.
Група з двох осіб(пара) — це високий рівень обміну інформацією і низький рівень незгоди. Алеякщо в такій групі запанують емоції, ситуація може зайти в глухий кут, бо тутвідсутня третя людина для примирення.
Група з трьохосіб — це найбільш стабільна групова структура випадкових змінних коаліцій, аледвоє сильніших у цій групі можуть домінувати над третьою людиною. Добре, якщоце дійсно більш підготовлені студенти.
Група з п’ятиосіб — оптимальний розмір малої навчальної групи. Віндосить великий для групової стимуляції і досить малий для особистого визначення.Співвідношення 3:2 забезпечує більшість підтримкою.
Об’єднання в групи можездійснюватись викладачем або самими студентами за власним вибором. Існуєдекілька ефективних способів об’єднання студентів у групи:
· можназаздалегідь скласти список членів малих груп і оприлюднити його на практичних(лекційних) заняттях і вивісити його на предметній кафедрі; у цьому випадкувикладач контролює склад груп;
· можнапопросити студентів розрахуватися на «перший, другий…», об’єднатиза знаками Зодіаку, порами року тощо.
В окремих випадкахвикладач може зберегти групу, яка вже почала працювати над проблемою, на кільказанять у постійному складі. Треба тільки пам’ятати, що демократичністьінтерактивного навчання, його особистісна орієнтованість потребують обов’язковогозалучення учнів до організації їхньої діяльності, тобто обговорення з нимиможливого складу груп, процедур групової діяльності, її очікуваних результатіві досягнення демократичної згоди між студентами і викладачем на всіх етапахнавчального процесу в КМСОНП.
Як свідчать дослідженняО.Г.Ярошенко, групову навчальну діяльність можна застосувати на всіх етапахпроцесу навчання, у т.ч. і при КМСОНП. Проте на етапах первинного сприйняттянового матеріалу належний рівень цієї діяльності досягається лише за умови, щовсі студенти академічної групи характеризуються високим та середнім рівнемнавчальних можливостей, добре володіють навичками самостійної роботи, що маєбути характерним для КМСОНП, і виявляють велику працездатність. У протилежномуразі більш продуктивною виявляється фронтальна діяльність академгрупи підкерівництвом викладача.
Незважаючи на зазначеніпозитивні характеристики групової діяльності, абсолютизувати її, підміняти неюіндивідуальну чи фронтальну роботу було б великою помилкою. Висвітлений порівняльнийаналіз дидактичних можливостей фронтальної, індивідуальної та груповоїдіяльності розкриває сильні й слабкі сторони кожної з них і показує, що вреальному кредитно-модульному процесі вони не можуть функціонувати ізольованоодна від одної. І стосовно цього автор поділяє думку інших вчених пронеобхідність їх оптимального поєднання.
Таким чином,використання групових форм організації навчальної діяльності студентів в умовахкредитно-модульної системи дає змогу позбутися деяких її вад і є однією з умоввикористання інтерактивних технологій навчання у вищій школі України.
Спільне навчанняє по своїй суті складнішим, ніж конкурентне чи індивідуальне навчання, оскількистуденти повинні одночасно виконувати певне завдання і робити групову роботу. Соціальнівміння, необхідні для ефективної співпраці, не з’являються за помахом чарівноїпалички в той момент, коли організовуються подібні навчальні заняття. Такісоціальні здібності необхідно розвивати у студентів так само цілеспрямовано йакуратно, як і академічні навички. Професійні навички керівництва, прийняттярішень, вироблення командного стилю роботи, довіри, спілкування й залагодженняконфліктів дають студентам можливість успішно справитися як із процесомгрупової роботи, так і з використанням академічного аудиторного завдання.Оскільки співробітництво і конфлікт нерозривно пов’язані процедури, то навичкиконструктивного розв’язання конфліктів особливо важливі для довгостроковогоуспіху в умовах кооперативного навчання.
Висновок: отже,групи можуть бути гомогенними (однорідними), тобто об’єднувати студентів запевними ознаками, наприклад за рівнем знань та позанавчальної інформації зпредмета, або гетерогенними (різнорідними). Бажано об’єднувати в одну малугрупу сильних, середніх і слабких студентів. У різнорідних групах стимулюєтьсятворче мислення й інтенсивний обмін ідеями.

Висновок до Iрозділу
У теоретичномурозділі було розглянуту істрію виникнення, функції, сутність та ознаки груповоїформи навчання. Були з’ясовані наступні цінності групової форми навчання:
-посиленняцілеспрямованої діяльності педагога і студента;
-розвитокактивності, самостійності, творчого мислення;
-формуванняв позитивних мотивів навчання;
-оптимізація навчально-виховногопроцесу.

РОЗДІЛ 2. Груповаформа організації навчальної діяльності у ПТНЗ
2.1 Організаціягрупової навчально-пізнавальної діяльності у ПТНЗ
Групова форманавчання — форма навчальної діяльності студентана занятті, що характеризується розбиттям студентів на групи; це така формаорганізації навчального процесу у ПТНЗ, коли студенти, працюючи у малих (2-7осіб) групах, об’єднані спільною навчальною метою і колективно-розподіленоюдіяльністю, а педагог керує роботою кожного з них опосередковано, череззавдання, якими він спрямовує діяльність малих груп. Обговорюючигрупову форму навчання не можна не згадати інші форми навчання, якізастосовуються на занятя.Цілісну систему навчальної діяльності студентівна занятті становлять фронтальна, індивідуальна та групова діяльність. Вонипронизують увесь навчальний процес. З’ясуємо сутність і встановимо особливостігрупової навчальної діяльності студентівна основі порівняння її з фронтальною та індивідуальною..У фронтальному навчанні вся групапрацює над одним навчальним завданням під безпосереднім керівництвом педагога.При цьому педагог організовує всюгрупу нароботу в єдиному темпі, прагне більш-менш рівномірно впливати на всіх учасниківзагальнокласної роботи. Проте у фронтальнійроботі надзвичайно складно забезпечити високу активність усіх студентів.Організовуючи фронтальну роботу, педагогорієнтується, головним чином, на рівень середніх учнів. На нього розрахованітемп роботи, обсяг та рівень складності навчального матеріалу. Студентиз низьким рівнем навчальних можливостей за таких умов неспроможні сприйняти йосмислити матеріал у повному обсязі. Якщо ж знизити темп фронтальної роботи, тоце негативно позначиться на сильних студентах.Розглядаючи фронтальну роботу у ПТНЗ,не можна не наголосити на її обмежених можливостях реалізації навчальногоспілкування студента. Воно можливелише з дозволу педагога, за
його ініціативою і внезначній мірі. В індивідуальній роботі кожен студентпрацюєсамостійно, темп його роботи визначається ступенем цілеспрямованості, розвиткуінтересів, нахилів. Темп роботи залежить також від навчальних можливостей,підготовленості студентів. Індивідуальнійнавчальній діяльності не властива безпосередня взаємодія студентамміж собою, а контакти з педагогомобмежені та нетривалі. В індивідуальній навчальній роботідіяльність слабких студентів приречена на невдачу, тому в них є прогалини взнаннях, недостатня сформованість умінь і навичок навчальної самостійноїроботи. Усі недоліки фронтальної та індивідуальної діяльності вдало компенсуєгрупова. У психолого-педагогічній літературі немає єдиного підходу довизначення групової навчальної діяльності. На думку педагогів, групованавчальна діяльність — це форма організації навчання в малих групах студентів,об’єднаних загальною навчальною метою при опосередкованому керівництві педагогаі в співпраці з студентами. Педагог в груповій навчальній діяльності керуєроботою кожного студента опосередковано, через завдання, які він пропонує групіта які регулюють діяльність студентів. Стосунки між педагогомта студентами набувають характеруспівпраці, тоді коли педагог безпосередньо втручається у роботу груп, тому уразі, якщо у студентів виникаютьзапитання вони звертаються по допомогу до педагога.Це їхня спільна діяльність. Відомо, що студентамбуває психологічно складно звертатись за поясненням до педагогаі набагато простіше — до ровесників. Як вид навчальної діяльності студентів,групова діяльність багатофункціональна. У груповій навчальній діяльності студентипоказуютьвисокі результати засвоєння знань, формування вмінь. Пояснюється це тим, що«в цій роботі слабкі студентивиконують за обсягом будь-яких вправ на 20—30% більше, ніж у фронтальнійроботі. Групова форма роботи сприяє також організації більш ритмічноїдіяльності кожного студента».Важливу роль групова діяльність відіграє у досягненні виховної функціїнавчання. У груповій навчальній діяльності формується колективізм, моральні,гуманні якості особистості. Важливу роль у формуванні цих якостей відіграютьособливості організації групової роботи; розподіл функцій і обов’язків міжучасниками діяльності, обмін думками, взаємна вимогливість і допомога,взаємоконтроль і взаємооцінка. Групова навчальна діяльність виконує йорганізаційну функцію. Полягає вона в тому, що студентивчаться розподіляти обов’язки, вчаться спілкування один з одним, розв’язуютьконфлікти, що виникають у спільній діяльності. Яксвідчить дослідження О. Г. Ярошенко, групову навчальну діяльність студентівможно застосовувати на всіх етапах процесу навчання у ПТНЗ. Проте на етапахпервинного сприйняття нового матеріалу належний рівень цієї діяльностідосягається лише за умови, що всі студенти групи характеризуються високим тасереднім рівнем навчальних можливостей, добре володіють навичками самостійноїроботи і виявляють велику працездатність.У протилежному разі більшпродуктивною виявляється фронтальна діяльність групи під керівництвом педагога.Для студентів найбільші можливості групової навчальної діяльності виявляютьсяна етапах закріплення, поглиблення, систематизації знань.
2.2 Груповаформа організації навчальної діяльності у ПТНЗ
Абрахам Маслоустверджував, що в людини переважають дві потреби — потреба до постійного ростуй потреба бути в безпеці. Людина, яка повинна вибрати між цими двома потребами,обирає потребу бути в безпеці. Один із найважливіших способів її досягнення —це поєднатися з іншими людьми, залучитися до групи. Коли студенти навчаютьсяразом з іншими, вони відчувають істотну емоційну та інтелектуальну підтримку,яка дає їм можливість вийти далеко за рамки їх нинішнього рівня знань і вмінь.Джером Брюннер визначив соціальний бік навчання, стверджуючи, щолюдина повинна відповідати за інших, діяти разом у напрямку досягнення мети, щовін називає взаємодію і основою активного навчання у ПТНЗ. Концепції Маслоу таБрюннера лежать в основі розробки методів спільного кооперативного навчання, щоґрунтуються на колективних формах організації навчальної діяльності, такихпопулярних на Заході. Психолого-педагогічні дослідження свідчать, що групованавчальна діяльність у ПТНЗ сприяє активації й результативності навчання студентів,самостійності, умінню доводити і відстоювати свою точку зору, прислуховуватисядо думки товаришів, культурі ведення діалогу, відповідальності за результатисвоєї праці. Групова навчальна діяльність на занятті створює певні умови дляформування позитивної мотивації учіння (Х.Лійметс, К.Нор, Н.Побірченко,С.Гончаров, О.Савченко, Г.Цукерман, І.Чередов, О.Ярошенко та ін.), як вважаютьВ.Виноградова, О.Дусавицький, В.Рєкін — це відбувається в групах, де створенопевні умови доброзичливості, чуйності, оволодіння студентами формамивзаємодопомоги. Як свідчать практика, під час групової роботи активізуєтьсядіяльність майже всіх її виконавців. Психологи пояснюють цетим, що одна з найважливіших характеристик людини в групі полягає в тому, щовона звертається до колективу як до джерела орієнтації у навколишнійдіяльності.
2.3 Розробка питаньдля проведення контролю
студентрадіотехніка груповий навчання
Розробляємопитання до індивідуальної форми контролю з дисципліни радіотехніка, питаннязаносимо в (ДОДАТОК Б).
Розробляємопитання до групової форми контролю з дисципліни радіотехніка, питання заносимов (ДОДАТОК В).
2.4Ефективність застосування групової форми навчання у ПТНЗ
Упрактичнії частині проводилася перевірка знань студентів у групі ДРЕ-Е7-1 (ДОДАТОКА). Мета цього контролю виявити ефективну форму навчання. Перший етап:проводилася перевірка знань студентів у індивідуальній формі (кожному студентувидається індивідувльний варіант питань) (ДОДАТОК Б).
Другийетап: 20 студентів були поділені на 5 груп, у кожній по 4 студента, контрользнань проводиться у груповій формі (кожнії групі дається по два питання) (ДОДАТОКВ).
Зарезультатом виконанних завдань було визначено найефективнішу форму навчання, цегрупова форма навчання. Тому що, на першому етапі роботи лише 40% студентіввпорались добре з завданням і 60% студентів не впорались з завданням (дивись ДОДАТОКБ). На другому етапі впорались добре 80% студентів з поставленою задачею, лише20% не впорались з завданням (дивись ДОДАТОК В).
Натретьому етапі було проведене ще анкетування (ДОДАТОК Г), у якому 90% студентівважають що групова форма навчання найефективніша, 10% виявили, що ця форма навчаннямає недоліки (ДОДАТОК Д). Що зайвий раз підкреслює ефективність групової форминавчання. Загальні результати контролю та анкетування наведені (ДОДАТОК Е).

Висновокдо II розділу
В курсовійроботі, яка складаеться з теоретичної і практичної частин, ми розглянулиісторію виникнення групової форми навчання, мету, сутність, функції, роль,ознаки групової форми навчання, а в практичній частині були розробленні питаннядля групової (індивідуальної) форми контролю, розроблен контроль знань, який івизначив найефективнішу форму навчальної діяльності.
Групованавчальна діяльність учнів — це спільна і систематична діяльність малих групучнів, які створюються у межах групи на відносно тривалий час із дотриманнямтаких умов:. а)психологічної сумісності представників однієї групи, їх бажанняспільно працювати над розв’язанням навчальних завдань; б)наявності у складімалих груп не менше 50% учнів, які здатні на належному рівні здійснюватинавчальні дії. Головним і визначальним для групової навчальної діяльності учнівє конструктивне співробітництво, завдяки якому вони перетворюються із об’єктавикладацької діяльності вчителя в активних суб’єктів власного учіння. Практикахарактеризується загалом низьким рівнем використання групової діяльності. Педагогиепізодично вдаються до створення малих навчальних груп учнів, не дотримуючисьпри цьому визначених груповою динамікою умов формування групових суб’єктівдіяльності, а саме: бажання членів однієї групи, співпрацювати разом; наявністьу складі групи не менше половини членів, які здатні на належному рівнівиконувати конкретну діяльність. Стосовно навчальноїдіяльності це означає, що не менше половини учнів у складі малої навчальноїгрупиповинні мати середній та високий рівень навчальних можливостей..Групова навчальна діяльність студентівна занятях має значні переваги впорівнянні з іншими методами, а саме:.1)допомагає створювати на зайнятяхумови для формування позитивної мотивації студентів. 2) дає можливість здійснюватидиференціацію навчання.3)сприяє виробленню вмінь співпрацювати з іншими студентами. 4) забезпечує високу активністьусіх студентів. 5)реалізує їх природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги і співпраці; 6)підвищує результативність навчання та розвиток студента.Як бачимо, впровадження групової навчальної діяльності потребує деякихдодаткових витрат часу, оскільки необхідно здійснити відповідне тематичнепланування, розробити структуру проведення занять, скласти варіанти завдань. Практикасвідчить, що в тих групах,де застосовується групова навчальна діяльність, студентипоказують високі результати в навчанні. Слабкі учні збагачуються новою інформацією,мають змогу вчасно отримати додаткові пояснення з незрозумілих питань. Завдякиконтролю з боку сильних студентіввони припускаються менше помилок. Середні студентівв умовах групової роботи оперативно опановують незрозумілі питання, ефективніспособи розв’язування задач. Сильні учні, допомагаючи засвоювати навчальнийматеріал товаришам у групі, перевіряють і закріплюють свої знання.В продовж усього курсового проекту усі задачи були виконано, асаме проаналізовано сутність, ознакигрупової форми навчання, визначина роль групових форм організації в процесунавчання в ПТНЗ, та проаналізована групова форма організації навчання наконкретному прикладі у практичнії частині.

СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.Ярошенко О. Г. Групова навчальна діяльність учнів: Теорія і методика. — К.:Партнер, 1997.
2.Методичний порадник: форми і методи навчання / Б. О. Житник .- X.: Вид. група «Основа»,2005.
3.Нор Е. Ф. Технологія організації групової навчальної діяльності. -Миколаїв,1998.
4.Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підручник. — К.:Либідь, 1998.
5.Бордовская Г.А., візників В.А. Нові технології освіти: Питання термінології / /Педагогіка. — 1993.
6.Бурлака Я.І., Вихрущ В.О. Про форми організації навчальної діяльності учня — 1984.
7.Десев Л. Психологія малих груп. — М.: Прогрес, 1979.
8.Ємельянов Ю.Н. Активнасоціально-психологічна осіта-Л., 1985.
9.Кошманова Т.С. На шляху до новітньої педагогічної освіти. — Львів, 2000.
10.Лійметс Х.Й. Групова робота на заняті. — М.: Знание, 1975.
11.Монахов В.М. Технологічні основи проектування і конструювання навчальногопроцесу. — Волгоград, 1995.
12.Ярошенко О.Г. Групова навчальна діяльність учнів: теорія і методика. — К.:Партнер, 1997.
13.Організація навчально-виховного процесу. Вип. 11. — Київ. — 2007. — 243 с.
14.ДесевЛ. Психологія малих груп. -М.: Прогрес1979.
15.НорЕ.Ф. Технологія організації груповойнавчальної діяльності. — Миколаїв: НГПІ 1996.
16.Петровський А.В. Особистість, діяльність, колектив. — М.: Политиздат 1982.
17.ТанцоровС.Г. Групова робота в розвиваючому навчанні.
Рига:експерименту, 1997.
18.АбасовЗ.В. Форма навчання — групова робота. М.: Просвещение, 1998.
19.ДавидовВ.В. Проблеми розвивального навчання. М.: Педагогіка, 1986.
20.ДьяченкоВ.К. Колективна і групова форми організаціїосвіти.М.: Амфора, 1998.
21.КурятовВ.М. Як організувати навчання умалих групах.
Спб.:Педагогіка, 2000.
22.Артюшина М.В. Взаємозв’язок соціально-психологічних та дидактичних умовгрупової навчальної діяльності студентів: 13.00.04 — теорія і методикапрофесійної освіти: Автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. пед.наук. — К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2000.
23.Дьяченко В.К. Співробітництво в навчанні: Про колективний спосіб навчальноїроботи: Кн. для вчителя. — М.: Просвещение, 1991.

ДОДАТОК А
Список студентівгрупи УДРЕ-КС8-1.1. Скорняков О.О. 2. Асєєв А.П. 3. Смолин Ю.О. 4. Жукова Ю.А. 5. Давидов А.О. 6. Речитський Р.Ю. 7. Коваленко О.С. 8. Брюхов А.А. 9. Шевченко О.О 10.Малевіч О.А. 11. Міхєєва Ю.А. 12. Сичова Ю.А 13. Мухортова В.А. 14. Мороз А.А. 15. Калініченко О.О. 16. Едикін М.О. 17. Сухов О.С. 18. Алхіміков С.П. 19. Корсун А.Ю. 20. Юхименко В.В.

ДОДАТОК Б
Питання доконтроля у індивідуальній формі.
Варіант №1
1. Зобразитисхему паралельного коливального контуру і записати формулу для резонансної
частоти.
2. Що таке «резонансначастота»? Чим відрізняються «послідовний» і «паралельний»резонанси?
Варіант №2
1. Зобразітьструктурну схему радіоприймача прямого посилення і поясніть принцип роботи.
2. Які видимодуляції Ви знаєте? Перерахуйте основні відмінні особливості різних видівмодуляції.
Варіант №3
1. Приведітьчасову діаграму амплітудно-модульованого сигналу.
2. Приведітьсхему простого амплітудного детектора.
Варіант №4
1. Яку смугучастот займає один аналоговий телевізійний канал?
2. Зобразитиструктурну схему системи електрозв’язку та пояснити призначення блоків які складаютьдану схему
Варіант№5
1. Яку функціювиконує приймач та які перетворення в ньому проходять?
2. Яку функціювиконує передавач та які перетворення в ньому проходять?
Варіант№6
1. Щопредставляє собою перетворювач електричного сигналу в повідомлення ?
2. Що можнавіднести до основних характеристик системи зв’язку?
Варіант№7
1. Які основніпоказники характеризують систему зв’язку. Від чого залежать ці показники?
2. Що такеелектричний сигнал? Чим відрізняються первинні і вторинні сигнали?
Варіант№8
1. Які сигналиназиваються періодичними? Наведіть приклади таких сигналів.
2. Записатиматематичний вираз гармонічного сигналу та показати часову діаграму такогосигналу.
Назвітьпараметри гармонічного сигналу.
Варіант№9
1. Які сигналиназиваються безперервними?
2. Які сигналиназиваються дискретними?
Варіант№10
1. Щоназивається спектром сигналу? Зобразити часову та спектральну діаграмугармонічного сигналу.
2. Яку функціювиконує дискретизатор? Що називається частотою та інтервалом дискретизації, як вонивзаємопов’язані?
Варіант№11
1. Яку функціювиконують: фільтри низьких частот (ФНЧ), фільтри високих частот (ФВЧ), смугові фільтри(СФ) в системах зв’язку?
2. ПобудуватиАЧХ для фільтрів: ФНЧ, ФВЧ, СФ.
Варіант№12
1. Щоназивається імпульсною реакцією фільтра? Який вигляд має імпульсна реакція ФНЧ?
2. З якою метоювикористовується модуляція в системах електрозв’язку?
Варіант№13
1. Дативизначення амплітудній, балансній, односмугової модуляціям. Як розрахуватиспектри сигналів АМ, БМ і ОМ при заданому спектрі вхідного (модулюючого)сигналу?
2. Яку функціювиконує демодулятор в системі електрозв’язку?
Варіант№14
1. Які цифровівиди модуляції Ви знаєте? Наведіть приклад таких видів модуляції.
2. Які коланазиваються лінійними? Що таке вузько смугове лінійне коло?
Варіант№15
1. Які коланазиваються нелінійними? Як описується нелінійне коло під час проходженняпроцесі через нього?
2. Що такеапроксимація? Які способи апроксимації використовуються в радіозв’язку?
Варіант№16
1. З якою метоюпроводять апроксимацію нелінійної характеристики?
2. З якою метоюв техниці радіозв’язку використовуються автогенератори гармонічних коливань?
Варіант№17
1. Які основніфактори впливають на стабільність частоти автогенератора? Як здійснюється кварцовастабілізація частоти?
2. Від чогозалежить швидкість електромагнітної хвилі?
Варіант№18
1. Які пристроїздійснюють детектування АМ, БМ, ОМ? Зобразити схеми таких пристроїв.
2. Яку функціювиконує амплітудний детектор? Зобразити схему амплітудного детектора.
Варіант№19
1. Що таке синхронний детектор? Зобразитийого схему.
2. Що таке підсилювач? Зобразити схему ППН.
Варіант№20
1. Що таке фільтр?
2. Що таке транзистор?

ДОДАТОК В
Питання доконтроля у груповій формі.
1.Розрахунок кілметодом комплексних амплітуд. Навести приклад.
2.Потужність вколах гармонічного струму. Комплексна потужність. Умова передачі максимальноїактивної потужності в навантаження.
3.Коливальнийконтур послідовного живлення. Фізичні процеси та інженерні співвідношення.
4.Контурпаралельного живлення. Фізичні процеси та інженерні співвідношення.
5.Настроюваннязв’язаних контурів. Фізика процесу та математичні викладки.
6.Параметри тасхеми заміщення лінійних чотириполюсників.
7.Розрахунокперехідних процесів операторним методом. Теорема розкладання для простих такратних полюсів.
8.Узгодженнядовгої лінії з навантаженням.
9.Еквівалентніперетворення лінійних кіл. Теорема про еквівалентний генератор.
10.Методвузлових напруг. Запис у матрицю керованих джерел.

ДОДАТОК Г
Шановні студентия пропоную вам відповісти на запитання, для виявлення ефективності груповоїформи навчання. Відповіді на питання: «Так» або «Ні», абонапишіть свою думку з приводу питання.
1.Чи розумієтеви поняття група?
€ Так
€ Ні
€ Свій варіантвідповіді________________________
2.Чи дозволяєгрупова форма навчання дізнатись про наявність прогалин у знаннях студентів?
€ Так
€ Ні
€ Свій варіант відповіді______________________
3.Чи даєможливість групова робота привчити студентів до раціональної організації праці?
€ Так
€ Ні
€ Свій варіантвідповіді________________________
4. Чи можна задопомогою групової роботи дати оцінку усім членам групи?
€ Так
€ Ні
€ Свій варіантвідповіді________________________
5.Чи кращезасвоюються знання отримані у процесі групової роботи?
€ Так
€ Ні
€ Свій варіантвідповіді________________________
6. Чи груповаформа навчання дозволяє швидше засвоїти навчальний матеріал, чим індивідуальнаформа навчання?
€ Так
€ Ні
€ Свій варіантвідповіді________________________

ДОДАТОК Д
Таблицярезультати анкетування (дивись Додаток 3)№ П.І.П. 1 2 3 4 5 6 1 Скорняков О.О. + – – – – – 2 Асєєв А.П. + + + + + + 3 Смолин Ю.О. –  – + – – – 4 Жукова Ю.А. + + + + + + 5 Давидов А.О. + + + + + + 6 Речитський Р.Ю. + + + + + + 7 Коваленко О.С. + + + + + + 8 Брюхов А.А. + + + + + + 9 Шевченко О.О + + + + + + 10 Малевіч О.А. + + + + + + 11 Міхєєва Ю.А. + + + + + + 12 Сичова Ю.А + + + + + + 13 Мухортова В.А. + + + + + + 14 Мороз А.А. + + + + + + 15 Калініченко О.О. + + + + + + 16 Едикін М.О. + + + + + + 17 Сухов О.С. + + + + + + 18 Алхіміков С.П. + + + + + + 19 Корсун А.Ю. + + + + + + 20 Юхименко В.В. + + + + + +

ДОДАТОК Е
Таблицярезультатів анкетування та контролю№ П.І.П. 1-й етап 2-й етап 3-й етап 1 Скорняков О.О. 2 2 – 2 Асєєв А.П. 2 4 + 3 Смолин Ю.О. 2 2 – 4 Жукова Ю.А. 2 5 + 5 Давидов А.О. 5 4 + 6 Речитський Р.Ю. 4 5 + 7 Коваленко О.С. 2 4 + 8 Брюхов А.А. 5 4 + 9 Шевченко О.О 2 5 + 10 Малевіч О.А. 4 4 + 11 Міхєєва Ю.А. 2 2 + 12 Сичова Ю.А 2 4 + 13 Мухортова В.А. 2 4 + 14 Мороз А.А. 2 5 + 15 Калініченко О.О. 4 5 + 16 Едикін М.О. 2 2 + 17 Сухов О.С. 4 4 + 18 Алхіміков С.П. 2 5 + 19 Корсун А.Ю. 5 4 + 20 Юхименко В.В. 4 4 +
Максимальнавідмітка яку можливо було отримати за 1-й етап, та 2-й етап 5.