Зміст і форми фінансової діяльності підприємства

ВСТУП
Ринкова економіка являє собоюрозвиток підприємств різних організаційно-правових форм, що засновані на різнихвидах приватної власності, поява нових власників — як окремих громадян, так йтрудових колективів підприємств.
З’явився такий видекономічної діяльності, як підприємництво — це господарська діяльність, тобтодіяльність, пов’язана з виробництвом та реалізацією продукції, виконаннямробіт, послуг або продажем товарів, необхідних споживачу. Вона має постійнийхарактер та відрізняється, по-перше, свободою у виборі напрямів та методівдіяльності, самостійністю у прийнятті рішень, по-друге, відповідальністю заприйняття рішень та їх виконання; по-третє цей вид діяльності не виключаєризику, збитків, й банкрутств. На кінець, підприємництво чітко орієнтовано наотримання прибутку, чим в умовах розвиненої конкуренції досягається йзадоволення суспільних потреб. Це важливіша причина зацікавленості врезультатах фінансово-господарської діяльності. Реалізація цього принципу наділі залежить не тільки від наданої підприємствам самостійності але йнеобхідності фінансувати особисті витрати бездержавної підтримки, але й відтієї долі прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплатиподатків. Крім того, необхідно створити таке економічне середовище, в умовахякої вигідно виробляти товари, отримувати прибуток, знижати витрати.
1. ЗМІСТ І ФОРМИ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІПІДПРИЄМСТВА
Функціонуванняпідприємства супроводжується безперервним кругооборотом коштів, якийздійснюється у вигляді витрат ресурсів і одержання доходів, їхнього розподілу йвикористання. При цьому визначаються джерела коштів, напрямки та формифінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки зпостачальниками матеріально-технічних ресурсів, покупцями продукції, державнимиорганами (сплата податків), персоналом підприємства тощо. Усі ці грошовівідносини становлять зміст фінансової діяльності підприємства. Основні завданняфінансової діяльності такі: вибір оптимальних форм фінансування, структурикапіталу підприємства і напрямків його використання з метою забезпеченнястабільно високої прибутковості; балансування в часі надходжень і витратплатіжних засобів; підтримування належної ліквідності та своєчасностірозрахунків.
Головнийзміст фінансової діяльності підприємства (організації) полягає в належномузабезпеченні фінансування. Відповідно до джерел коштів фінансування поділяєтьсяна внутрішнє й зовнішнє. Внутрішнє фінансування здійснюється за рахунок коштів,одержаних від діяльності самого підприємства: прибуток, амортизаційнівідрахування, виручка від продажу чи здавання в оренду майна. Зовнішнєфінансування використовує кошти, не пов’язані з діяльністю підприємства: внескивласників у статутний капітал (безпосередньо або у формі купівлі акцій),кредит, зобов’язання боржників, державні субсидії тощо.
Фінансово-господарська діяльність підприємства будь-якоїорганізаційно-правової форми і власності розпочинається з формування статутногокапіталу.
Статутний капітал (інколи вживають ще термін – статутний фонд) це виділеніпідприємству або залучені ним на засадах, визначеним законодавством, фінансовіресурси у вигляді грошових коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності,нематеріальні активи, цінні папери, що закріплені за підприємством на правівласності або повного господарського відання. За рахунок статутного капіталупідприємство формує свої власні (основні та оборотні) кошти.
Порядок і джерела формування статутних капіталів залежить від типупідприємства і форми власності, на базі якого воно функціонує. В Україні правапідприємств різних форм власності та типів закріплені у чинному законодавстві,зокрема в законах України “Про власність”, “Про господарські товариства”,“Господарський кодекс”.
Розмірстатутного капіталу підприємства в значній мірі визначає масштаби йоговиробничо-господарської діяльності, хоч, природно, не існує прямого зв’язку міжрозмірами статутних капіталів підприємств різних галузей і обсягом виробництватоварів та послуг на них, бо останнє визначається ще й такими факторами, якпопит, пропозиція і ціна на товари та послуги, розмір залучених кредитів таінших позикових фінансових ресурсів. У певній мірі розмір статутного капіталувпливає на можливості зовнішнього фінансування, ділову репутацію підприємства.
Початковийрозмір статутного капіталу підприємства фіксується в статуті або установчомудоговорі, які в обов’язковому порядку подаються до органів влади під час державноїреєстрації підприємства. Контролюючі державні органи (фінансові, податкові), атакож банки у взаємовідносинах постійно слідкують за розміром статутногокапіталу кожного підприємства і за тим, щоб він був відповідним чиномоплачений: адже замало лише задекларувати в статуті певний розмір статутногокапіталу, треба вжити заходи до того, щоб кошти (або майно, нематеріальні активи)надійшли в розпорядження підприємства реально від усіх юридичних і фізичнихосіб, що мають частки в статутному капіталі та є його власниками. У статутнікапітали також надходить майно (будівлі, машини, устаткування, транспортнізасоби, сировина, матеріали, інші товарно-матеріальні цінності) цінні папери, атакож нематеріальні активи. До нематеріальних активів належить вартість правакористування:
ü резутатамиінтелектуальної праці у вигляді винаходів, промислових зразків, технологій,ноу-хау, звітів про науково-дослідницьки роботи і іншими об’єктамиінтелектуальної власності;
ü землею,водою або іншими природними ресурсами;
ü будівлями,обладнанням.
ЗаконодавствоУкраїни передбачає мінімальні розміри статутних капіталів, нижче яких державнареєстрація підприємства не допускається. Ці мінімальні розміри не є сталими. Узв’язку з інфляційними явищами в економіці нерідко змінюються в законодавчомупорядку.
Розмірстатутного капіталу підприємства в процесі його господарської діяльності такожзмінюється, при цьому всі зміни розміру статутних капіталів на державнихпідприємствах у бухгалтерському обліку знаходять відображення безпосередньо наоднойменному рахунку, в той час як на малих підприємствах, у господарськихтовариствах, підприємствах з іноземними інвестиціями вони знаходятьвідображення лише після відповідної державної перереєстрації зміни розмірустатутного капіталу.
Додатковікошти державному підприємництву на збільшення обсягу виробництва можуть бутивиділені з держ. Бюджету або за рахунок перерозподілу коштів інш. підприємствданої галузі. Акціонерне підприємство може випустити акції, товариство зобмеженою відповідальністю і інші господарські товариства – збільшити сумивнесків усіх учасників до статутного капіталу підприємства. Незалежно від типупідприємства і форми власності статутний капітал може зрости за рахунок:
· безпосередньогоприєднання до нього частини одержаного прибутку на приріст власних фінансовихресурсів;
· введенняв дію об’єктів капітальних вкладень за рахунок власних коштів;
· індексаціїосновних засобів у зв’язку з інфляцією, а згідно з діючим законодавствомзбільшує балансовий прибуток підприємства, який спрямовується на капітальнівкладення;
· до оцінкиоборотних засобів.
На державних підприємствах сума статутного капіталу може зменшуватисяпри реалізації об’єктів 2-ї і 3-ї груп основних засобів. Треба також розрізнятифінансування за рахунок власних І залучених коштів. До залучених коштівналежать ті, які треба повертати, тобто кредит або інші боргові зобов’язання.Решта коштів виступає як власний капітал. При цьому кожна фірма, що намагаєтьсяефективно господарювати, об’єктивно повинна забезпечувати оптимальне(економічно доцільне) співвідношення власного й залученого капіталу. Важливоюформою фінансування є кредит — платне надання грошей або інших цінностей у боргна певний час. Залучення кредитних коштів розширює фінансові можливостіпідприємства, але одночасно створює ризик, пов’язаний із необхідністюповернення боргів у майбутньому і сплати відсотків за користування позиченимикоштами. Відтак нині широко застосовуються кредити в не-грошових формах:товарний кредит, оренда та її різновид — лізинг.
Перехід України до ринкової економіки і активне включення в світовігосподарські зв’язки вимагають відповідного розширення методів комерційноїдіяльності підприємств і організацій всіх форм власності. Нині гарантованийуспіх — це не тільки конкурентноздатний товар, а й вдало вибраний спосіб йогореалізації. Саме тому в світовій практиці поширилися “нетрадиційні” формикомерційних фінансових взаємовідносин між продавцем і покупцем, де важливу рольвідіграють різноманітні посередники: торговельні компанії, інвестиційні істрахові фірми, банки тощо. Однією з таких форм є лізинг. Особливо широкевизнання він одержав у зарубіжних країнах за останніх 15-20 років.
Звичайно лізингові операції розглядаються як варіант довгостроковоїоренди. Однак, якщо оренда передбачає у кінцевому підсумку поверненняорендованого майна своєму юридичному власнику або збереження за ним прававласності на дане майно, то при деяких формах лізингу по закінченню договораможливий перехід права власності від орендодавця до орендаря. У таких випадкахлізингова угода нагадує продаж у розстрочку з тією лише різницею, що власникизмінюються не на початку, а наприкінці терміну угоди. Отже, лізинг — це зручнаформа фінансування споживача.
Причинами бурхливого розвитку лізингових операцій у світовійкомерційній практиці були:
1. Швидке моральне старіння техніки. Тут іприходять на допомогу лізингові операції, коли за орендарем залишається праводострокового припинення договору.
2. Зростаюча конкуренція. Для тих, хтопочинає свою справу, пробитися на ринок дуже складно. Значить треба шукати такіспособи маркетингу, які дали б можливість клієнтам на практиці ознайомитись зізразками продукції, що виготовляється. Пропонуючи її в лізинг на певний термін,виробник нерідко бере на себе проблеми із встановленням і обслуговуваннямобладнання, навчання персоналу свого клієнта.
3. До лізингу почали охоче звертатися припідписанні угод на здійснення капіталомістких проектів, у тому числі прибудівництві промислових підприємств, постачанні літаків, суден транспортнимкомпаніям.
4. Фірми-споживачі, особливо спеціалізованіі невеликі за розмірами, все частіше віддають перевагу отриманню обладнання воренду, ніж купувати його за повну вартість. Ця причина безпосередньо пов’язаназ попередніми.
5. Лізинговий ринок став ідеальним засобомдля збільшення виручки від угод для обох партнерів шляхом використання офіційнонаданих податкових пільг. Якщо, наприклад, компанія-виробник не можескористатися податковими пільгами на інвестиції, то вона отримає їх, колипередасть свою продукцію у лізинг іншій компанії, котра має формальне право натакі пільги. Але, виходячи з важкого фінансового стану, остання не можесамостійно освоїти виробничі інвестиції. У результаті такої угоди обидвікомпанії “ділять” між собою податкові пільги, отримуючи разом виграш. Іншимисловами, переваги лізингу слід шукати в особливостях податкового іамортизаційного законодавства тієї чи іншої держави.
Отже, лізинг — це, з одного боку,своєрідна форма фінансування капітальних вкладень, а з іншого — формареалізації, канал збуту продукції.
Товарний кредит — це короткостроковийкредит, який одне підприємство надає іншому в товарній формі через відстрочкуплатежу за поставлену продукцію (кредит постачальника). За товарного кредитуборжник може оформляти своє зобов’язання у вигляді векселя — документа, якийдає право його власнику одержати зазначену у векселі суму в установлений термін.Товарний кредит застосовується переважно як засіб розширення сфери ринку тазбільшення обсягу продажу продукції. Спеціальною формою довгострокового кредитує оренда — договірне строкове платне володіння і користування майном.Орендодавець надає в розпорядження орендаря певне майно на обумовлений термінза прийнятну для обох сторін орендну плату.
Поширеним у світовій практиці різновидом оренди є лізинг, колиорендодавець — лізингова компанія (лізингодавець) купує об’єкги оренди(передусім устаткування) у підприємств-виробників і передає їх у оренду напевних умовах. По закінченні терміну оренди її об’єкти (залежно від умовдоговору) або повертаються лізингодавцю, або орендуються на новий термін абовикупаються орендарем.
Планування фінансової діяльності. Важливим інструментом управлінняфінансами підприємства є фінансовий план. Основна мета складання фінансовогоплану — узгодження доходів із витратами в плановому періоді. У перспективномуфінансовому плані вирішуються принципові питання фінансування діяльності тарозвитку підприємства (організації). До таких питань належать передусімфінансування капітальних вкладень, повернення боргів, сплата відсотків заборговими зобов’язаннями тощо. Поточні фінансові плани на рік (квартал, місяць)опрацьовуються детальніше за видами доходів і витрат з урахуванням їхньоїкалендарної динаміки.
Фінансовий план підприємства (організації) складається у формі балансудоходів і витрат. У складі доходів основними є надходження від стабільнихвласних джерел — прибуток та амортизаційні відрахування. До нерегулярнихвласних джерел доходу належать емісія і продаж акцій, виручка від продажунепотрібних активів тощо. Різниця між плановими фінансовими потребами івласними коштами покривається за рахунок залучених коштів у вигляді кредитів,випуску облігацій, лізингу і т. п.
Однією з форм залучення коштів є кредиторська заборгованість, яка засвою відносну стабільність одержала назву стійких пасивів. До неї відносятьперехідну заборгованість по заробітній платі, відрахування на соціальні потреби,резерв майбутніх витрат та ін.
Зазначена мінімальна заборгованість визначається середньодобовиминарахованими витратами за певними їхніми елементами та кількістю днів відпочатку місяця до моменту виплат. Наприклад, постійна мінімальна заборгованістьпо зарплаті підприємства, в якого квартальний фонд оплати праці налічує 4500тис. грн., а зарплату працівникам виплачують 5-го числа кожного місяця,становитиме 200 тис. грн. (4500 \ 90 • 4). У фінансовий план включається незагальна сума цієї заборгованості, а її зміна (приріст чи зменшення) заплановий період. Витратна частина балансу доходів і витрат включає плановіспрямування коштів: на сплату податку; поповнення резервного фонду; формуванняінвестиційних ресурсів (у тім числі поповнення оборотних коштів); виплатувинагороди персоналу за результатами роботи за рік, виплату дивідендів тощо.
Перспективні й поточні плани постійно треба коригувати з урахуваннямфактичного фінансового стану та уточнених показників розвитку підприємства
Розглянемоскладові фінансового механізму підприємства. Фінансове забезпечення полягає увиділенні певної суми фінансових ресурсів на розв’язання окремих завданьфінансової політики господарюючого суб’єкта. При цьому розрізняютьзабезпечувальну і регулятивну його дію. Забезпечувальна дія проявляється увстановленні джерел фінансування, тобто покриття повсякденних потреб іхарактеризує пасивний вплив фінансового забезпечення. Регулятивна дія здійснюєвплив через виділення достатніх коштів та через конкретну форму фінансового забезпеченняі характеризує активний вплив фінансового забезпечення. В цілому ж діяфінансового механізму спрямована на реалізацію економічних інтересів учасниківфінансових відносин (рис. 1).
/>
Рис.1 — Загальна модель фінансового механізму
Вонамає наступні напрямки свого прояву:
задопомогою фінансових інструментів встановлюються певні пропорції розподілудоходів, які впливають на забезпеченість фінансовими ресурсами;
задопомогою встановлення певних пропорцій розподілу доходів встановлюєтьсявідповідна система реалізації економічних інтересів.
Здругої половини ХХ століття в економічній науці поширюється думка, що державаможе впливати на економіку підприємств та країни в цілому передусім задопомогою фінансів, а саме: за допомогою фінансового регулювання.
Взагалі,регулювання визначають як підпорядкування певному правилу, як вплив на об’єктуправління з метою досягнення стану його стійкості у разі виникнення відхиленьвід завдань, встановлених норм і нормативів. На сьогодні в економічнійлітературі немає єдиного погляду на зміст фінансового регулювання економікипідприємства. Але, узагальнюючи погляди вчених, можна зазначити, що стосовногосподарюючого суб’єкта фінансове регулювання полягає в забезпеченні стійкостіфункціонування системи. Це діяльність, спрямована на зміну кількісних і якіснихпоказників фінансових процесів через механізм надання або вилучення фінансовихресурсів.
Фінансовезабезпечення та фінансове регулювання проводиться за допомогою фінансовихінструментів, які, в свою чергу, мають свої важелі впливу. Елементи фінансовихінструментів поділяються на:
первинноговпливу, що діють у процесі вилучення частини доходів (податки, внески,відрахування);
вторинноговпливу, що діють шляхом збільшення доходів (банківські позички, бюджетнісубсидії).
Діяфінансових інструментів здійснюється на основі:
загальногопідходу, характерного для всіх суб’єктів фінансових відносин (єдиний рівеньоподаткування, кредитування, фінансування);
селективного,диференційованого підходу.
Приздійсненні ефективної фінансової політики підприємства перевага надаєтьсяселективному підходу.
Важелівпливу на соціально-економічний розвиток підприємства визначають характер діїфінансових інструментів, коригують цю дію та поділяються на:
занапрямом дії – стимули, санкції;
завидами – норми й нормативи;
заметодологічними засадами – умови і принципи формування доходів, нагромаджень іфондів; умови і принципи фінансування і кредитування.
Методологічнізасади визначення, класифікації, визнання та оцінки фінансових інструментів напідприємстві встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 13“Фінансові інструменти”.
Всучасних умовах визнається, що серед складових фінансового механізмунайефективнішими є фінансові важелі, які приводяться в дію через відповідніфінансові методи. Окрім того, фінансовий механізм має відповідне правове,нормативне, інформаційне та організаційне забезпечення.
Втеорії фінансів система фінансових індикаторів включає:
фінансовікатегорії;
фінансовіпоказники;
фінансовікоефіцієнти.
Застосовуванняфінансових категорій як фінансових індикаторів не є доцільним, тому що вонивідображають лише наукову абстракцію реальних економічних відносин, тобто чистотеоретичні поняття і не можуть використовуватись як інформаційна база. Фінансовіпоказники підприємства характеризують кількісну сторону фінансових відносин іпоказують обсяги фінансових операцій, що дозволяє оцінити масштаби фінансовоїдіяльності. Фінансові коефіцієнти це відносні фінансові показники, яківиконують оцінюючу функцію, тобто дають можливість оцінювати фінансовудіяльності. Саме вони можуть виступати у ролі фінансових індикаторів, якщо приїх визначенні виконуються вимоги повноти, достовірності та своєчасності.
Отже,по-перше, фінансовий механізм це складна система, яка дозволяє управлятифінансовою діяльністю. По-друге, це механізм, який дозволяє розв’язуватипрактично всі проблеми, але слід враховувати, що роль фінансів у відносинахрозподілу вторинна і основне регулювання здійснюється у сфері виробництва.
Перехіддо ринкової економіки зумовлює посилення ролі фінансів підприємств у системігосподарювання. Конкурентоспроможність та платоспроможність підприємстввизначаються раціональною організацією фінансів. Організація фінансовоїдіяльності підприємства має бути побудована так, щоб це сприяло підвищеннюефективності виробництва. Функціонування фінансів підприємств здійснюється неавтоматично, а з допомогою цілеспрямованої їх організації. Під організацієюфінансів підприємств розуміють форми, методи, способи формування тавикористання ресурсів, контроль за їх кругооборотом для досягнення економічнихцілей згідно з чинними законодавчими актами.
Воснову організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок. Заринкової економіки господарський механізм саморозвитку базується на такихосновних принципах: саморегулювання, самоокупність та самофінансування. Цимпринципам відповідає комерційний розрахунок, тобто метод веденнягосподарювання, що полягає в постійному порівнюванні (у грошовому вираженні)витрат та результатів діяльності. Його метою є одержання максимального прибуткуза мінімальних витрат капіталу та мінімально можливого ризику. Питання про те,що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, за ринкових умов дляпідприємств визначається основним орієнтиром є прибуток. Комерційний розрахуноксправляє значний вплив на організацію фінансів підприємств. Він передбачає, щофінансові відносини підприємств регламентуються державою в основномуекономічними методами — з допомогою важелів відповідної податкової,амортизаційної, валютної, протекціоністської політики. Збитки (в тім числівтрачена вигода), що їх зазнало підприємство внаслідок виконання вказівокдержавних органів та посадових осіб, які суперечать чинному законодавству,повинні бути відшкодовані відповідними органами.
Суб’єктгосподарювання має справжню фінансову незалежність, тобто право самостійновирішувати, що і як виробити, кому реалізувати продукцію, як розподілитивиручку від реалізації продукції, як розпорядитися прибутком, які фінансовіресурси формувати та як їх використовувати. Повна самостійність підприємств неозначає, однак, відсутності будь-яких правил їхньої поведінки. Ці правиларозроблено та законодавче закріплено у відповідних нормативних актах. Ясна річ,що підприємства можуть приймати рішення самостійно тільки в рамках чиннихзаконів.
Суб’єктифінансових відносин несуть реальну економічну відповідальність за результатидіяльності та своєчасне виконання своїх зобов’язань перед постачальниками,споживачами, державою, банками. За своїми зобов’язаннями підприємствовідповідає власним майном і доходами. За невиконання зобов’язань підприємствомдо нього застосовується система фінансових санкцій. Справді самостійнепідприємство покриває свої втрати та збитки за рахунок фінансових резервів,системи страхування та за рахунок власного прибутку. Воно зобов’язанекомпенсувати збитки, завдані нераціональним використанням землі та іншихприродних ресурсів, забрудненням навколишнього середовища, порушенням безпекивиробництва. Джерелом формування фінансових ресурсів підприємств є реальнозароблені доходи від реалізації продукції та від фінансових інвестицій.
Економічнавідповідальність підприємства настільки велика, що його можуть оголоситибанкрутом у разі завеликих збитків та неспроможності виконати зобов’язанняперед кредиторами. У підприємств формуються партнерські взаємовідносини збанками та страховими компаніями. Підприємства й банки є рівноправнимипартнерами, які організовують фінансові взаємовідносини з метою одержанняприбутку. Банки не надають підприємствам безкоштовних та безстрокових кредитів.Підприємства, у свою чергу, за зберігання грошових коштів на банківськихрахунках одержують певні відсотки. Страхові компанії страхують численні ризики,пов’язані з підприємницькою діяльністю суб’єктів господарювання, створюючипевні гарантії стабільності виробничої діяльності. У підприємств формуютьсявзаємовідносини з бюджетом та державними цільовими фондами, створеними дляпідтримання комерційних засад в організації підприємництва. Держава встановлюєподаткові платежі, обов’язкові збори та внески на такому рівні, щоб непідірвати заінтересованості підприємств у розвитку виробництва та підвищеннійого ефективності.
Організаціяфінансів підприємств відбиває галузеві особливості, специфіку виробництва,рівень його технічного забезпечення та рівень технологічних процесів, склад іструктуру виробничих витрат, вплив природнокліматичних факторів на виробництво.Так, наприклад, у сільськогосподарському виробництві, гірничодобувнійпромисловості, капітальному будівництві дія природних та кліматичних факторівзумовлює особливості розподілу прибутку, необхідність формування фінансовихресурсів для протидії ризику, забезпечення страхового захисту засобіввиробництва та результатів праці.
Фінансовіресурси підприємства використовують для придбання основних засобів,нематеріальних активів, матеріальних запасів, для покриття витрат навиготовлення і продаж продукції (виплату заробітної плати, сплату податків,орендної плати, страхових платежів тощо). Зрозуміло, що обсяг виробництва,технічна, трудова, матеріальна забезпеченість підприємства, йогосоціально-економічний розвиток залежать від величини, складу та структурифінансових ресурсів підприємства.
Однимз найважливіших завдань фінансових служб підприємств є пошук ефективних джерелформування фінансових ресурсів, оптимізація їх структури та напрямківінвестування.
Фінансовадіяльність займає особливе місце в управлінні підприємством. Від неї залежитьповнота фінансового забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності тарозвитку підприємства.
Фінансовадіяльність – це діяльність, направлена на забезпечення підприємства фінансовимиресурсами, досягнення ним визначених цілей економічного і соціального розвитку.Фінансова діяльність зумовлює зміни як величини, так і складу власного тазалученого (позикового) капіталу підприємства.
Фінансовадіяльність підприємства спрямована на вирішення таких основних завдань;
ü забезпеченняфінансовими ресурсами поточної операційної, фінансової та інвестиційноїдіяльності підприємства;
ü пошукрезервів збільшення доходів, прибутків і рентабельності підприємства;
ü забезпеченнявиконання фінансових зобов’язань перед діловими партнерами (постачальниками,підрядниками, банками, страховими та інвестиційними компаніями тощо), бюджетомі цільовими фондами;
ü фінансовезабезпечення виробничого і соціального розвитку підприємства;
ü контрольза ефективним розподілом і цільовим використанням фінансових ресурсів.
Ефективністьфінансової діяльності забезпечується формуванням оптимального фінансовогомеханізму підприємства. Фінансовий механізм підприємства – це сукупність форм іметодів формування та використання фінансових ресурсів з метою забезпеченняфінансування діяльності підприємства. Фінансовий механізм підприємства включаєсистему фінансових методів (фінансове прогнозування, планування, фінансовіпоказники і коефіцієнти, нормативи, ліміти, резерви, система розрахунків,кредитування, інвестування, оподаткування, страхування, стимулювання тощо) тафінансових важелів (дохід, прибуток, ціна, норма амортизації, ставка податку,ставка дисконту, відсотки, нормативи фінансових санкцій тощо). Фінансовиймеханізм вітчизняних підприємств формується на основі правового (ЗакониУкраїни, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, накази,розпорядження, листи міністерств і відомств, статутні документи підприємства),нормативного (інструкції, норми, нормативи, методичні вказівки тощо) таінформаційного (звітні бухгалтерські і статистичні документи, дані вибірковихспостережень тощо) забезпечення.
Фінансовуроботу на підприємстві здійснюють за такими основними напрямками:
1)фінансове планування і прогнозування, тобто розробляння перспективних, поточнихі оперативних фінансових планів підприємства, бізнес-планів реалізації окремихпідприємницьких проектів та угод;
2)аналіз і контроль фінансово-господарської діяльності підприємства, з метоюдіагностики його фінансового стану, виявлення резервів зниження витрат,збільшення доходів і прибутків;
3)оперативна (поточна) фінансово-економічна робота – робота з постачальникамистосовно розрахунків за сировину, матеріали, паливо та з покупцями порозрахунках за реалізовану продукцію, забезпечення своєчасної сплати податків іподаткових платежів, погашення банківських кредитів і сплати відсотків,своєчасних виплат заробітної платні тощо.
Дляведення фінансової роботи на великих підприємствах створюють фінансовий(фінансово-економічний) відділ. Зазвичай, окремі ланки фінансової роботи уфінансовому відділі виконують окремі сектори і групи. Слід зазначити, що напідприємствах зі значним обсягом зовнішньоекономічних операцій може бутистворена група (сектор) валютних розрахунків і валютного контролю.
Наневеликих підприємствах, де немає самостійного фінансового відділу, фінансовуроботу виконує фінансовий сектор (група) у складі бухгалтерії. На малихпідприємствах функції фінансиста виконує головний бухгалтер або бухгалтер,якому доручається ця ділянка роботи.
Фінансоваслужба на підприємстві виконує такі функції:
а)на основі аналізу резервів зниження витрат і збільшення доходів підприємстварозробляє перспективні, поточні та оперативні фінансові плани;
б)організовує оперативний контроль за надходженнями грошових коштів від продажупродукції, товарів робіт чи послуг;
в)контролює розподіл і цільове використання фінансових ресурсів;
г)забезпечує роботу щодо виконання фінансових зобов’язань підприємства переддержавним бюджетом, цільовими фондами;
д)здійснює розрахунки з контрагентами;
е)організовує розрахунки з працівниками підприємства;
є)разом з економічним, виробничим і технічним підрозділами комплексно аналізуєфінансову діяльність підприємства;
ж)вивчає стан фінансового ринку країни і регіону, приймає рішення та здійснюєпланування інвестиційній сфері.

2. РОЗРАХУНОК ОСНОВНИХ ПАРАМЕТРІВГВС
 
2.1 Розрахунок календарно — плановихнормативів гнучкої виробничої системи
 
Розрахунок ефективного фондучасу роботи обладнання
Календарний фонд часу складає365 днів у році. Номінальний фонд часу роботи обладнання визначається заформулою:
/>, (1)
де Fк, Fсв — число календарних та вихідних днів у році.
F1н =366 –114 = 252 дня,
Цей же фонд в годинахскладає:
/>, (2)
де FнП,FнПР – число повних та передсвяткових днів (240 та 4 дніввідповідно);
tсм, tсмпр– тривалість повної та передсвяткової робочої зміни (8 та 7 год.відповідно).
Fн= 247 ·8 + 5 · 7 = 1955 год.
Річний ефективний фонд часуроботи обладнання (при роботі обладнання в одну зміну) розраховуємо заформулами:
 
Fе = Fн ·Кn.o, (3)
Fе1=Fн1· Кn.o. (4)
де Кн.о.–коефіцієнт продуктивності обладнання, Кн.о=0,8.

Fе = 1955 · 0,8 =1558,4 год.,
Fе1= 250 · 0,8 =200 днів.
Дійсний (ефективний) річнийфонд робочого часу одного виробничого робітника визначається на підставіскладання балансу робочого часу (табл. 1). При цьому прийнято, що роботаздійснюється 5 днів на тиждень, а тривалість робочого дня 40/5 = 8 год.
Таблиця 1 — Баланс робочогочасу 1-го виробничого робітникаСклад фонду робочого часу  План В відсотках  1  2  3 1. Календарний фонд часу, днів  366 100%
2. Число неробочих днів за рік
в тому числі:
святкові дні
вихідні (субота, неділя)
()вихідні (субота, неділя)
 114
10
 104
 2,73%
 28,42% 3. Номінальний фонд часу (ряд.1 — ряд.2), днів  252  68,85%
4. Цілодобові втрати робочого часу, днів
в тому числі
основи та додаткові відпустки,
відпустки в зв’язку з навчанням,
відпустки в зв’язку з вагітністю,
хвороби,
виконання державних та громадських обов’язків,
неявки з дозволу адміністрації,
прогуди,
цілоденні простої.
25
21
 –
 4
 
 –
 –
 –
 6,56%
 4.10%
 –
 1.37%
 0,55%
 –
 –
– 5. Число робочих днів (ряд.3-ряд.4)  227  62,02% 6. Тривалість робочого дня, годин 8,0  – 7. Внутрішньозмінні витрати робочого часу, години  0,08  – 8. Середня тривалість робочого дня (ряд.6.), годин 7,92  –
9. Дійсний (ефективний) фонд 1-го робочого Fер(ряд.8*ряд.5), годин  1782  –

Число партій деталей забазовим (б) та проектним (п) варіантом розраховуємо за формулою:
/>, (5)
де Н – номенклатура деталей,що обробляються;
Кзм – число змінроботи обладнання.
Пб=/>= 600.
Пп= />= 1200
Розмір партії деталейвідповідного j-го найменування визначаємо за формулою:
/>, (6)
де Nj — річнийобсяг випуску продукції j-го найменування.
Рj б=/> шт.
Рj п = />шт.
Число переналадок обладнанняв рік складає:
/> (7)
Пперб = 600 шт.
Пперп=1200 шт.
Розрахунок річного фонду часупроводиться за формулою:
/> (8)

Тнб1=/>=48(год.) Тнп1=/>=48 (год.)
Тнб2=/>=24 (год.) Тнп2=/>=48 (год.)
Тнб3=/>=24 (год.) Тнп3=/>=48 год.)
Тнб4=/>=44 (год.) Тнп4=/>=88 (год.)
Тнб5=/>=49 (год.) Тнп5=/>=98 (год.)
Розрахований річний фонд часу,який витрачається на переналагодження обладнання зводимо до табл. 2.
Таблиця 2 — Витрати часу напереналагодження обладнання
Операція Базовий варіант Проектний варіант
tнб, хв
Пперб,
шт.
Тнб, год.
ttнп, хв
Пперп, шт.
Тнп, год. 1. Токарна 12 4,8 600 48 2,4  12004 48
  2. Токарна 22 2,4 600 24 2,4  1200 48
  3. Токарна 32 2,4 600 24 2,4 1200  48
  4. Фрезерна 4,4 600 44 4,4 1200 88
  5. Шліфувальна 4,9 600 49 4,9 1200 98
 
/>Період чергування партій деталейвизначимо за формулою:
/> (9)
Rj б = />= 7,79 год.
Rjп = />= 7,71 год.

2.2Розрахунок необхідної кількості обладнання
Число одиниць обладнаннярозраховуємо за формулою:
/> (10)
де н– номенклатурадеталей, що обробляються;
Nj – програмавипуску деталей j-го найменування, шт.;
tопj – сумарнийоперативний час на обробку деталей j-го найменування, хв.;
Тні– час,витрачений на переналадку обладнання на і-й операції, год;
Fе–ефективний фонд часу роботи обладнання в одну зміну, год;
/> – число змін роботи обладнання;
/> – коефіцієнт виконання норм часу,/>=1,02.
Приклад розрахунку:
/>
Розрахунок зводимо довідповідних таблиць.
Таблиця 3 — Розрахунокнеобхідної кількості обладнання (базовий варіант)Розрахункові показ-ники
Програма випуску виробів, Nj/>шт. Трудомісткість робіт по операціях, нормо-годин Операція 1 Операція 2 Операція 3 Операція 4 Операція 5
/>
/>
/>
/>
/> Виріб 1 19800 1254 48 1320 1320 24 2046 44 2838  49 Виріб 2 19800 1287 1320 1320 2112 2871 Виріб 3 19800 1386 1419 1419 2178 3003 Всього 3975 4083 4083 6380 8761
Річний ефективний фонд часу роботи обладнання (Fe) год. 1558,4 1558,4 1558,4 1558,4 1558,4
Розрахункове число одиниць обладнання (Ср) 2,55 2,62 2,62 4,09 5,62
Прийняте число одиниць обладнання (Спр) 3 3 3 5 6
Коефіцієнт завантаження робочого місця (Кзм) 0,85 0,87 0,87 0,82 0,94
Таблиця 4 — Розрахунокнеобхідної кількості обладнання (проектний варіант)
Розрахункові
показники
Програма випуску виробів, Nj/>шт. Трудомісткість робіт по операціях, нормо-годин Операція 1 Операція 2 Операція 3 Операція 4 Операція 5
/>
/>
/>
/>
/> Виріб 1 19800 1089 48 1122 48 1122 48 1881  88  2541 98 Виріб 2 19800 1089 1122 1122 1941 2541 Виріб 3 19800 1155 1155  1155 1941 2640 Всього 3381 3447 3447 5797 7820
Річний ефективний фонд часу роботи обладнання (Fе), год. 1558,4 1558,4 1558,4 1558,4 1558,4
Розрахункове число одиниць обладнання (Ср) 1,08 1,10 1,10 1,86 2,51
Прийняте число одиниць обладнання (Спр) 2 2 2 2 3
Коефіцієнт заванта-ження робочого місця (Кзм) 0,54 0,55 0,55 0,93 0,84
Необхідне число одиницьтранспортних засобів визначається за формулою:
/> (11)
де Кm–число транспортних операцій, що здійснюються над кожною деталлю, Кm=4;
Q– маса одиниці j-готипорозміру деталі, кг;
q– вантажопідйомністьтранспортних одиниць, кг, q=200 кг;
Квк–коефіцієнт використання вантажопідйомності транспортних засобів, Квк=0,6;
Lcр–середня відстань між двома пунктами перевезення, м,(Lcр = 80 м);
Vср – середняшвидкість руху транспортного засобу, м/хв., (50 м/хв);
tз і tр– час на завантаження та розвантаження транспортного засобу, хв.(5-10хв.).
Кекб =/> = 0,728 ≈1 шт.
Кекп =/> = 0,36 ≈1 шт.
Розрахунок необхідноїкількості промислових роботів (ПР)
Проводимо тільки дляпроектного варіанта з урахуванням особливостей встановленого обладнання.
Визначаємо, яку кількістьверстатів може обслуговувати один промисловий робот, за формулою:
/> (12)

де to та tд– відповідно основний та допоміжний час на виконання операції по виготовленнюj-го типорозміру виробу, хв.
Собп =/>= 4,24
Визначаємо необхіднукількість роботів для здійснення технологічного процесу, враховуючи встановленукількість обладнання на дільниці:
/>роботи
2.3Розрахунок тривалості технологічного циклу та величини незавершеноговиробництва
Тривалість технологічногоциклу визначається за формулою:
/> (13)
де Рj – розмірпартії деталей j-го найменування;
tonij –оперативний час на виконання м операції по виготовленню j-готипорозміру;
tкoр – мінімальнийоперативний час, необхідний для кожної пари суміжних операцій (якщо операціявиконується на декількох верстатах, то ton ділиться на числоверстатів);
m – число операцій, щовходять до технологічного процесу.
tцб1 = 99/>=146,73 хв.,
tцб2=/>=148,75хв.,

tцб3 =/>= 156,06 хв.,
tцп1=/>=133,34хв.,
tцп2 = /> = 133,39хв.,
tцп3 =/>=138,49 хв.
Величина незавершеноговиробництва визначається за формулою:
/> (14)
Hсрб1 = /> = 31,1 ≈31 шт.,
Hсрб2 = /> = 31,5 ≈32 шт.,
Hсрб3 = /> = 33,01 ≈33 шт.,
Hсрп1 = /> = 14,1 ≈14 шт.,
Hсрп2 = /> = 14,1 ≈14 шт.,
Hсрп3 = /> = 14,6 ≈15 шт.
В нормо-годинах величинанезавершеного виробництва складає:
/> (15)

/>нормо-годин,
/>нормо-годин.
 
2.4Розрахунок чисельності виробничого персоналу
Чисельність операторів, якіздійснюють спостереження за роботою технологічного обладнання, по проектувизначається за формулою:
/> (16)
де λ – коефіцієнт, щовраховує затрати часу    оператора  на спостереження за роботою обладнання,(0,05);
 α – коефіцієнт, щовраховує затрати часу        оператора  на обслуговування робочого місця(0,06);
β – коефіцієнт, щовраховує затрати часу оператора на відпочинок та власні потреби (0,025);
m – число операційтехнологічного процесу;
н – номенклатура деталей;
Feр –ефективний фонд часу роботи оператора;
Кв –коефіцієнтвиконання норм, (Кв = 1).
Ч опп = /> =2чол.
За базовим варіантомчисельність даних операторів розраховується за формулою:

/> (17)
де Ноб – нормаобслуговування, (Ноб =1).
/> чол.
/>чол.
/> чол.
/> чол.
/> чол
Чисельність наладчиківрозраховується за формулою:
/> (18)
де Тні – сумарнийчас на переналадку обладнання на кожній і-й операції при переході від однієїпартії деталей до іншої, год.;
ТТС– час,що витрачається на тестопрограми та профілактику, год. (1 год.).
Чнб = /> =1 чол.
Чнп = /> = 1 чол.

Чисельність робітників, щовиконують наладку інструменту, розраховується за формулою:
/> (19)
де tін – середнійчас наладки одиниці інструменту, год. (1 год);
h – середнє числоінструментів в наладці за операціями на одну партію деталей, шт. (5 шт);
Ппер– числопереналадок обладнання при переході від обробки однієї партії деталей до іншої.
Чінб = /> = 2 чол.
Чінп = /> = 3 чол.
Чисельність складальниківпристосувань визначається за формулою:
/> (20)
де tск–середній час складання-розбирання одного пристосування, (1-2,5 год.).
Чскб = /> = 3 чол.
Чскп == /> = 5 чол.
Чисельність транспортнихробітників розраховується за формулою:
/> (21)

Чтрб =/>= 3 чол.
Загальна кількість робітниківвизначається як сума кількості робітників зайнятих на відповідній роботі:
Чзагб =2+3+3+4+5+1+2+3+3= 26 чол.
Чзагп = 2 + 1+ 3+5= 11 чол.
 
2.5Розрахунок величини капітальних вкладень
Повні капітальні вкладення ввиробничі фонди за базовим варіантом та проектом ГВС в загальному випадкускладаються з наступних витрат:
/> (22)
Кб=49238+2222,4+4523+1980+1435+1670+54380+3990+1159=120597,4
Кп =37584+8123,1+8870+11450+1260+2499+69459+28300+1078=168623,1
 
2.6 Розрахунок собівартостіпродукції, що випускається
При розрахунку собівартостіпотрібно враховувати як прямі статті витрат, так і непрямі, а саме:
Витрати на матеріали розраховуютьсяза кожним видом матеріалів за формулою:
/> (23)
де Н – витрати матеріалу і-гонайменування, кг;
Ці–вартість матеріалу і-го найменування, грн./кг;
Кі–коефіцієнт транспортних витрат, Кі = 1,1;
Ві – маса відходіві-го найменування, кг;
Цв–вартість відходів і-го найменування, грн./кг;
n – кількість видівматеріалів.
/>
Проведені розрахунки зводимодо таблиці 5.
Таблиця 5 — Витрати наматеріалиНайменування матеріалу, марка, тип, сорт Ціна за 1кг, грн. Витр-чено, кг Величина відходів, кг Ціна відходів, грн./кг Возвратні відходи, грн, Вартість витраченого матеріалу, грн
СТ3 1,567 1,4 0,1 0,088 0,0088 2,40438
СТ3 1,567 1,6 0,2 0,088
0,0176
+63660 2,74032
СТ3 1,567 3,3 0,3 0,088 0,0264 5,66181 Всього на один виріб – 6,3 0,6 – 0,0528 10,80651 Всього на річну програму 213968,9
Розрахунок витрат наелектроенергію
Електрична енергія надільниці витрачається на живлення електродвигунів, електронагрівальних приладів,апаратури та на освітлення приміщення.
Витрати на силовуелектроенергію розраховуються за формулою:
/> (24)
Веб = /> = 34029,69грн.
Веп = /> = 56032,83грн.
Вартість електроенергіївизначається за даними енергогенеруючої компанії. />
Витрати на амортизаціюосновних фондів
В спрощеному виглядіамортизаційні відрахування по кожному виду обладнання можуть бути розрахованіза формулою:
/>, (25)
де Ц- балансовавартість обладнання, грн.;
На — нормаамортизації., % за рік;
Т – термін використанняобладнання, цілі місяці.
Законодавство України визначаєтакі норми амортизації: електронні, оптичні, електромеханічні прилади іінструменти, електронно-обчислювальні машини, інформаційні системи, телефони,мікрофони, рації, конторське обладнання і т.д. — 10 % на квартал або 40 % нарік. Все інше обладнання — 6 % на квартал або 24 % на рік, інше (будівлі,споруди тощо) — 8 % на рік.
З 1998 року в Україніустановлений більш точний метод розрахунку амортизаційних відрахувань зазвітний період. Цей період визначений як квартал, а розрахунок щоквартальнихамортизаційних відрахувань здійснюється за формулою:
/> (26)
де Бк – балансовавартість обладнання на початок кварталу, грн.;
На – квартальна нормаамортизації, в %.
В свою чергу балансовавартість обладнання розраховується за формулою:
/>, (27)
де Бn–балансова вартість обладнання на початок періоду, який передує звітному, грн.;
Ркр–втрати на капітальний ремонт обладнання в періоді, який передував звітному, приумові, що ці витрати були більшими ніж 5 % від балансової вартості цьогообладнання;
Аn – амортизаційнівідрахування, нараховані в періоді, що передував звітному, грн.
Проведені розрахунки амортизаційних відрахувань зводимо дотаблиць 6, 7.
Таблиця 6 – Величина амортизаційних відрахувань (базовий)Найменування обладнання Балансова вартість, грн. Обсяг річних нарахувань, % Обсяг квартальних нарахувань, % Величина амортизаційних відрахувань, грн. Квартал1 Квартал2 Квартал3 Квартал4 За рік Транспортні засоби 222,4 40% 10% 22,24 20,02 18,01 16,21 76,48 Технологічне обладнання 49238 40% 10% 4923,80 4431,42 3988,28 3589,45 16932,95 Енергетичне обладнання 4523 40% 10% 452,30 407,07 366,36 329,73 1555,46 Матеріальний склад 1980 24% 6% 118,80 111,67 104,97 98,67 434,12 Виробничий та господарський інвентар 1435 40% 10% 143,50 129,15 116,24 104,61 493,50 Будівля, яку займає дільниця 54380 8% 2% 1087,60 1065,85 1044,53 1023,64 4221,62 Програми управління 1670 60% 15% 250,50 212,93 180,99 153,84 798,25 Всього 113448 6998,74 6378,10 5819,38 5316,15 24512,37

Таблиця 7 –Величина амортизаційних відрахувань (проектний)Найменування обладнання Балансова вартість, грн. Обсяг річних нарахувань, % Обсяг квартальних нарахувань, % Величина амортизаційних відрахувань, грн. Квартал1 Квартал2 Квартал3 Квартал4 За рік Транспортні засоби 8123,1 40% 10% 812,31 731,08 657,97 592,17 2793,53 Технологічне обладнання 37584 40% 10% 3758,40 3382,56 3044,30 2739,87 12925,14 Енергетичне обладнання 8870 40% 10% 887,00 798,30 718,47 646,62 3050,39 Матеріальний склад 11450 24% 6% 687,00 645,78 607,03 570,61 2510,42 Виробничий та господарський інвентар 1260 40% 10% 126,00 113,40 102,06 91,85 433,31 Будівля, яку займає дільниця 69459 8% 2% 1389,18 1361,40 1334,17 1307,49 5392,23 Програми управління 2499 60% 15% 374,85 318,62 270,83 230,20 1194,51 Всього 139245 8034,74 7351,14 6734,84 6178,83 28299,54
Витрати на основну заробітнуплату робітників (Зр):
/>,(28)
/>301514,4
/>113406,48
де Чр-чисельність робітників;
n- число робіт завидами та розрядами;
Кс-коефіцієнт співвідношень, який установлений в даний час. Генеральною тарифноюугодою між Урядом України і профспілками. Кс = 2. Встановлюю длястимулювання робітників до роботи;
Сі-погодинна тарифна ставка робітника відповідного розряду, який виконуєвідповідну роботу, грн./год.
Сі визначається заформулою:
/>(29)
де Мн – мінімальнамісячна оплата праці, грн. Мн – 525 грн.;
Кі-тарифний коефіцієнт робітника відповідного розряду та професії;
Тр- числоробочих днів в місяці. Приблизно Тр = 21;
Тзм-тривалість зміни, Тзм –8 годин.Розряд 3 4 5 7 5 Тарифний коефіцієнт 1,35 1,5 1,7 2,2 1,7 Погодинна тарифна ставка 2,67 2,96 3,36 4,35 3,36
Розрахунки заносимо відповіднодо таблиці 7 та таблиці 8.
Таблиця 8 — Величина витрат на основнузаробітну плату робітників (базовий варіант)Найменування робіт Чисельність робітниківчол. Розряд роботи Тарифний коефіцієнт Погодинна тарифна ставка, грн. Величина оплати на робітника, грн Фонд оплати праці, грн. 1.  Токарна 1 2 3 1,35 2,67 4784,94 19031,76 2.  Токарна 2 3 4 1,5 2,96 5274,72 31648,32 3.  Токарна 3 3 5 1,7 3,36 5987,52 35925,12 4.  Фрезерна 4 7 2,2 4,35 7751,7 62013,6 5.  Шліфувальна 5 5 1,7 3,36 5987,52 59875,2 6.Налагоджувальна 1 2 1.1 2,17 3866,94 9515,88 7.Інструментні 2 3 1.35 2,67 4757,94 19031,76 8.Складальні 3 3 1.35 2,67 4757,94 28547,64 9.Транспортні 3 5 1,7 3,36 5987,52 35925,12 Всього 301514,4
Таблиця 9 — Величина витрат на основнузаробітну плату робітників (проектний варіант)Найменування робіт Чисельність робітниківчол. Розряд роботи Погодинна тарифна ставка, грн. Величина оплати на робітника, грн Фонд оплати праці, грн 1.Спостереження 2 2 2,17 3866,94 15467,76 2.Налагоджувальна 1 3 2,67 4757,94 9515,88 3.Інструментальна 3 3 2,67 4757,94 28547,64 4.Складальна 5 5 3,36 5987,52 59875,2 Всього 113406,48
Додаткова заробітна платаробітників.
Розраховується як 12 % відосновної заробітної плати робітників:
/>, (30)
де Ндод – норманарахування додаткової заробітної плати.
Здодб = /> =36181,73грн.,
Здодп = /> =13608,78грн.
Нарахування на заробітнуплату робітників.
В 2007 році ці нарахуванняскладали:
збори на обов’язкове державнепенсійне страхування — 33,2% від фактичних витрат на оплату праці:
/>, (31)
де Нпс – норманарахування.
Зпсб = 0,332*(301514,4+36181,73) =108062,76 грн.,
Зпсп = 0,332*(113406,48+ 13608,78) = 37841,13 грн.;
збори на обов’язковесоціальне страхування — 1,5 % від фактичних витратна оплату праці:
/>, (32)
де Нсс – норманарахування.
Зссб = 0,015*(301514,4+36181,73)= 9793,19грн.,
Зссп = 0,015*(113406,48+13608,78) = 3683,4грн.;
збори на обов’язковесоціальне страхування на випадок безробіття — 1,3% від фактичних витрат наоплату праці:
/>, (33)
де Нссб – норма нарахування.
Зссбб = 0,013*(301514,4+36181,73)=5403,14грн.,
Зссбп = 0,013*(113406,48+13608,78) = 2032,2грн.;
збори на страхування віднещасного випадку – 0,3% від фактичних витрат на оплату праці:
/>, (34)
Зсснб = 0,002*(301514,4+36181,73) = 675,39грн.,
Зсснп = 0,002*(113406,48+ 13608,78) = 254,03 грн.
Загальна сума нарахувань назаробітну плату робітників
Зн = Зпс+ Зсс + Зссб + Зсснв
Знб= 675,39+9793,19+5403,14+108062,76 = 123934,48 грн.
Знп= 37841,13 +3683,4+2032,2+254,03= 46614,61 грн.
Розрахунок непрямих статейвитрат
Непрямі статті витратрозраховуються за нормативами, які встановлено відповідно до інших статей, якіутворюють     собівартість виробу.
Так, загально виробничівитрати визначаються множенням відповідного нормативу на величину основноїзаробітної плати основних робітників. Сума всіх попередніх, прямих та непрямих,статей дає нам виробничу собівартість виробу.
Нормативи непрямих витрат длярозрахунку повної собівартості виробу дорівнюють 250% від основної заробітної платиосновних робітників.
Загальновиробничі витрати:
/> (35)
Взб = 2,5 *301514,4 = 753786грн.,
Взп = 2,5*113406,48 = 283516,2 грн.
Сума всіх статей витрат утворюєповну собівартість виробу.
Результати розрахунків всіхвидів витрат зводимо до таблиці 10.
Таблиця 10 — Собівартість обробки деталейрічного випускуСтаття витрат Умовне позначення Базовий варіант (1) Проектний варіант (2) 1 2 3 4 1.  Основні матеріали за відрахуванням відходів М 214892,37 214892,37 2.  Виграти на електроенергію
Ве 34029,69 56032,83 3.  Витрати на амортизацію основних фондів А 19914,88 24626,12 4.  Витрати на основну заробітну плату виробничих робітників
Зр 301514,4 113406,48 5.  Додаткова заробітна плата робітників
Здод 36181,73 13608,78 6.  Загальна сума нарахувань на заробітну плату
Зн 123934,48 46614,61 7.  Загально виробничі витрати
Вз 374665,5 141758,1 Всього
С1, С2 1105133,05 611141,29
2.7Розрахунок величини річного економічного ефекту
Розрахунок суми приведенихвитрат
За базовим варіантом:
/> (36)
З1 = 1105133,05 +0,22 * 120597,4 = 1131664,48 грн.
за проектом:
/> (37)
З2 = 611141,29 +0,22 * 168623,1 =648238,37 грн.
Розрахунок величини річногоекономічного ефекту:
/> (38)
Е = 1131664,48 – 648238,37 =483426,11грн.
Якщо технологічний процес (базовий)удосконалюється (модернізується), внаслідок чого з’являється удосконаленийтехпроцес (проектний), то в цьому випадку ведеться розрахунок додатковихкапітальних вкладень на модернізацію техпроцесу, а також зменшення собівартостіпродукції, що буде виготовлятись при застосуванні модернізованого техпроцесу впорівнянні з базовим.
Механізм порівняннядодаткових капітальних вкладень та економії на собівартості продукції зводитьсядо розрахунку терміну окупності додаткових капітальних вкладень:
/>, (39)
де К – додаткові капітальнівкладення на модернізацію технологічного процесу, модернізацію дільниці, грн.;
С1 та С2– собівартість продукції при застосуванні старого та модернізованоготехнологічного процесу, грн.;
∆ С – зменшеннясобівартості продукції, грн.
/>року
Так як термін окупностіменший за нормативний, тобто менший за 4-5 років, тобто Т = 0,09 року, томодернізація технологічного процесу економічно виправдана.
ВИСНОВКИ
Вході виконання даної курсової роботи вивчено основні закономірності ворганізації виробництва та організації виробничого процесу, закріплено навикизастосування системного підходу до вирішення задач організації виробництва тазасвоєно методику організаційних розрахунків.
 Забазовим та проектним варіантами розраховано календарно-планові нормативи:ефективний фонд часу роботи обладнання; кількість та розмір партій деталейвідповідного найменування; число переналагоджень обладнання за плановий періодчасу; річний фонд часу, який витрачається на переналагодження обладнання;періодичність (ритмічність) чергування партій деталей; число одиниць обладнанняза варіантами; тривалість виробничого циклу обробки партії деталей; величинунезавершеного виробництва; число одиниць транспортних засобів; чисельністьвиробничого персоналу.
Враховуючивідповідні статті калькуляції, було визначено собівартість виготовлення продукціїза базовим С1 = 113406,48 грн. та проектним С2 = 301514,4грн. варіантами.
Заподаними початковими даними визначено, що економічно вигідним є другий варіанторганізації виробництва, який передбачає розробку гнучкої автоматизованоїдільниці, яка укомплектована роботизованими комплексами та верстатами з ЧПК, вякості транспортних засобів використовуються робоелектрокари.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
 
1. Плотнік Я.Д., Янушкевич О.К. Організація іпланування виробництва на машинобудівному підприємстві: Навч. видання. – Львів:Світ, 1996. – 352 с.
2. Организация, планированье и управлениемашиностроительным предприятием: Учеб. Пособие для вузов /Н.С. Сачко, И.М. Бабук, В.И. Демьянов и др.; под ред. Н.С. Сачко, И.М. Бабука. – Мн.:Выш. шк., 1988. – 272 с.
3. Методические указания к выполнению курсовых работпо курсу «Организация, планированье и управление предприятием» для студентовспециальностей 0701, 0705 / КозловскийВ.А. – Винница: ВПИ, 1983. – 40 с.
4. Методичні вказівки до виконання лабораторних робітз курсу “Організація та планування виробництва” для спеціальностей 12.01; 12.02всіх форм навчання / П.К. Білокур, П.Г. Білоконний. – Вінниця: ВПІ, 1991. – 68 с.
5. Козловський В.О., Білоконний П.Г. Основиорганізації виробничого процесу: Навч. посібник. – К.: УМК ВО, 1991. – 172 с.
6. Грачев М.В. “Суперкадры”. Москва “Дело”, 1993 г.
7. Егоров А.П. “Управление персоналом”. НижнийНовгород, 1999 г.
8. Пугачев В.П. “Руководство персоналом организацыи”.Москва “Аспект пресса”, 1998 г.
9. Травин В.В., Дятлов В.А. “Менеджмент порсоналапредприятия”. Москва “Дело”, 1998 г.
10. Фальзер “Техніка роботи керівника”. Київ “Вищашкола”, 1993 р.
11. Хміль Ф.І. “Менеджмент”. Київ, 1995 р.
12. Щекин Г.В. “Практическая психология менеджмента”.Киев, 1994 г.
13. Закон Украни від 20.04.1995 р. «Про оплатупраці» //Відомості Верховної Ради України. 1995.
14.  Іванкевич. Законодавство України щодо виплатизаробітної плати, грошового забезпечення, пенсій, стипендій та інших соціальнихвиплат. — Україна Аспекти праці, 6, 1998.
15.  Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента иденег. М. 1978.
16.  Колот А.М. Оплата праці на підприємстві:організація та удосконалення К. фірма Праця, 1997.
17.  Сопко В. Бухгалтерський облік. Навч.посбник. — К.:КНЕУ, 1998.

ДодатокАПоказники Умовне позначення Варіант 1 (б) Варіант 2 (п) Число змін роботи обладнання
Кзм 1 2 Річний обсяг випуску продукції, шт. N 19800 19800 Кількість найменувань виробів Н 3 3 Передвиробничі витрати з врахуванням фактору часу, грн.
Кпр 3990 28300 Початкова вартість транспортних засобів, грн.
Ктр 2222,4 8123,1 Початкова вартість технологічного обладнання, грн.
Коб 49238 37584 Початкова вартість енергетичного обладнання коштовної оснастки, вимірювальних та регулювальних приладів, грн.
Ке 4523 8870 Вартість матеріального складу цеху, грн..
Кск 1980 11450 Вартість виробничого та господарчого інвентаря, грн.
Кін 1435 1260 Вартість програм управління, грн.
Кну 1670 2499 Вартість оборотних засобів, грн.
Ос 1159 1078 Вартість будівлі яку займає дільниця, грн
Кбуд 54380 69459 Встановлена потужність обладнання та транспортних засобів, кВт W 166 123 Коефіцієнт, що враховує використання двигунів за часом
Квч 0,7 0,7 за потужністю
Квп 0,6 0,6 Коефіцієнт, що враховує втрати електроенергії в мережі J 1 1 ККД обладнання h 0,86 0,86 Час, що витрачається на транспортування, завантаження та розвантажування однієї деталі, хв.
tmp 1 1 Коефіцієнт завантаження обладнання Кзо 0,9 0,7

ДодатокБ
 
Техніко-економічні показникидеталей, що оброблюються. Технологічниймаршрут виготовлення виробу
 Виріб Марка Норма витрат Маса деталі Оптова ціна, грн./т
  матеріалу Відходів
 
1
2
3 Ст.3
1,4
1,6
3,3
1,3
1,4
3,0 1567 88
  Операція Розряд роботи Номенклатура виробів Варіант 1 (б) Варіант 2 (п)
  Обладнання Витрати часу Обладнання Витрати часу
 
to
tв
toп
tн*
to
tв
toп
tн*
  Токарна 1
1
2
3 Верстат 16Б16ФЗ-31
2,8
2,8
3,0
1,0
1,1
1,2
3,8
3,9
4,2
4,8
4,8
4,8 Роботизований комплекс 16Б16Т1-03
2,8
2,8
3,0
0,5
0,5
0,5
3,3
3,3
3,5
2,4
2,4
2,4
  Всього 8,6 3,3 11,9 14,4 Всього 8,6 1,5 10,1 7,2 Токарна 2 4
1
2
3 Верстат 16Б16ФЗ-31
2,9
2,9
3,0
1,1
1,1
1,3
4,0
4,0
4,3
2,4
2,4
2,4 Роботизований комплекс 16Б16Т1-03
2,9
2,9
3,0
0,5
0,5
0,5
3,4
3,4
3,5
2,4
2,4
2,4 Всього 8,8 3,5 12,3 7,2 Всього 8,8 1,5 10,3 7,2 Токарна 3 6
1
2
3 Верстат 16Б16ФЗ-31
2,9
2,9
3,0
1,1
1,1
1,3
4,0
4,0
4,3
2,4
2,4
2,4
Роботизований комплекс
16Б16Т1-03
2,9
2,9
3,0
0,5
0,5
0,5
3,4
3,4
3,5
2,4
2,4
2,4 Всього 8,8 3,5 12,3 7,2 8,8 1,5 10,3 7,2 Фрезерна 7
1
2
3 Верстат фрезерний 6720ВФ2
4,1
4,2
4,2
2,1
2,2
2,4
6,2
6,4
6,6
4,4
4,4
4,4 Верстат фрезерний 6720ВФ2
4,1
4,2
4,2
1,6
1,6
1,6
5,7
5,8
5,8
4,4
4,4
4,4 Всього 12,5 6,7 19,2 13,2 Всього 12,5 4,8 17,3 13,2 Шліфува-льна 8
 1
 2
 3
ЗМ152МВ
Ф2-1
6,1
6,1
6,4
2,5
2,6
2,7
8,6
8,7
9,1
4,9
4,9
4,9
ЗМ152МВ
Ф2-1
6,1
6,1
6,4
1,6
1,6
1,6
7,7
7,7
8,0
4,9
4,9
4,9 Всього 18,6 7,8 26,4 14,7 Всього 18,6 4,8 23,4 14,7 /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />