Статистика цін

Розділ . 1. Поняття цін, їх види і функції Ціна – це одна з найбільш важливих економічних категорій в умовах ринкових відносин. Вона виступає в ролі еквівалента при обміні товару на гроші, впливає на виробництво,! споживання- Нині існують різні теорії щодо економічної суті і природи ціг^)\.Сміт, Д.Рикардо, К.Маркс розглядають ці­ну як грошову форму вираження вартості товару, створеної суспільне необ­хідними затратами робочого часу- У.Джеванс, К-Менгер, Е.Бем-Баверк розг­лядають ціну як продукт суб’єктивного (збоку покупця і продавця) визна­чення вартості кінцевого продукту в залежності від його граничної корисно­сті. На думку А.Маршала, представника неокласичної теорії, у формуванні ціни відіграють однакову роль як витрати, що пов’язані з виробництвом кін­цевого продукту, так і його корисність. В.С-Войтинський вважає, що ціна -це сума грошей, за якою здійснюється акт купівлі-продажу. В основі мотива­ції цієї теорії є корисність продукту. На думку П.Б-Струве вартість формує­ться не внаслідок виробничих суспільних відносин, а відносин в процесі об­міну. Згідно теорії Ф.Котлера ціна – це грошова сума, що одержує продавець за одиницю товару, тобто еквівалент, за яким товар обмінюється на гроші. Широкого поширення набула точка зору П.Самуельсона, на думку якого ціна одиниці товару визначається попитом і пропозицією в межах витрат ви­робництва. Ціна як економічна категорія ринку виступає з одного боку як індикатор, що відображає кон’юнктуру і політику ринку (співвідношення між попитом і пропозицією, кредитно-фінансову ситуацію, ступінь конкурентності на рин­ку); з іншого боку ціна виступає як маркетинговий регулятор ринку, за допо­могою якого впливають на попит і пропозицію, структуру та ємкість ринку, на купівельну спроможність гривни, швидкість обігу товарних запасів. Разом з тим ціна виступає інструментом утворення прибутку та управ­ління ефективністю, фактором оподаткування, засобом впливу на інвести­ційну політику, важливим засобом конкурентної боротьби, одним з найбільш вагомих чинників рівня життя населення. При статистичному вивченні ціни можуть класифікуватися за різними ознаками. За сферами товарного обслуговування розрізняють ціни: – оптові, за якими підприємства реалізують великими партіями продук­цію виробничо-технічного і споживчого призначення; – роздрібні, за якими реалізуються товари безпосередньо споживачу (населенню); – закупівельні, за якими закупляється сільськогосподарська продукція у фермерів і інших підприємств; – ціни і тарифи на послуги транспорту (вантажні і пасажирські транс­портні тарифи). За розміром відшкодування транспортних витрат розрізняють ціпи: – франко-станція відправлення, які включають транспортні витрати до станції (порту) магістрального транспорту, решту видатків покриваються покупцем; – франко-станція призначення, які включають транспортні видатки до станції (порту) призначення. За формами продажу можна виділити такі ціни: – договірні, які встановлюються за домовленістю сторін (продавця і по­купця) з врахуванням умов, що склалися на момент здійснення акту купівлі-продажу; – біржові, які складаються, виходячи з біржового котирування та над­бавки (знижки) за якість, віддаленість від місця надходження; – аукціонні, що відображають хід реалізації на аукціонах (розрізняють ціни стартові і продажні). За стадіями продажу розрізняють: – ціна пропозиції – ціна, за якою продавець намагається продати товар, як правило, це верхня межа діапазону можливих цін на товар, що в подаль­шому коректується внаслідок переговорів з покупцем; – ціна попиту – це той рівень ціни, в якому зацікавлений покупець; – ціна реалізації – це ціна, за якою фактично реалізується товар-За ступенем регулювання розрізняють ціни: – фіксовані, що встановлюються державою на певному граничному рівні; – регульовані – це ціни, зміна яких допускається в певних межах; – вільні, що формуються у відповідності з кон’юнктурою ринку. За ступенем стійкості в часі розрізняють ціни: – тверді, рівень яких визначається при укладенні угоди на весь період її дії; – рухомі, які змінюються під впливом зміни оговорених в угоді умов; – ковзні – це ціни, вихідний розмір яких визначений угодою, яка пере­дбачає порядок внесення змін у випадку зміни вартості цінотворних факто­рів. В умовах ринкових відносин основним видом цін є вільні ціни. В ціноу­творенні враховуються такі фактори, як попит, витрати, ціни і можливості конкурентів, законодавчі обмеження, якісні характеристики товару. Основними завданнями статистики цін є: І. Вивчення кон’юнктури ринку. Вивчаючи це завдання в умовах ринко­вих відносин, статистика розглядає зміну цін як опосередковану реакцію на зміну економічної ситуації (рівень збалансованості попиту і пропозиції, зміна якості товарів і вимог до нього, грошова емісія, зміна доходів населення і іх структури і інші). 2. Вивчення ціни як інструменту управління ринком. Цей напрям дозво­ляє статистиці охарактеризувати можливості і ступінь впливу цін на вироб­ництво, обіг та попит, обгрунтувати економічні важелі для маркетингового регулювання ринку – 3. Вивчення цін у площині маркетингового управління ціноутворенням. Цей напрям дозволяє виявити закономірності ціноутворення, охарактеризу­вати поведінку цін та поведінку покупців, встановити їх вплив на рівень життя населення, зпрогпозувати динаміку цін. 4. З позиції виробника, продавця ціни вивчаються як інструмент марке­тингу, аналізуються внутрівидові і регіональні рівні цін, їх диференціація, моделюється залежність цін від якісних характерстик товару. 5. З позиції покупця ціни вивчаються як один з найбільш важливих чин­ників індексації доходів, формування споживчого кошика і прожиткового мінімуму; визначення цінового впливу па рівень життя різних соціальних груп населення, вивчення відповідності рівня цін, якості товарів та рівня до­ходів населення. 6. З позиції держави ціпи вивчаються як один з найбільш важливих фак­торів формування бюджету; як засіб соціальної і економічної ефективності ринку; як головний складник інфляційних процесів. Ціна виконує різні функції: – обліково-аналітичну, оскільки забезпечує облік результатів господа­рювання та їх прогнозування; – стимулюючу (сприяє раціональному використанню ресурсів); – розподільчу, оскільки впливає на розподіл ресурсів, доходів і фінансів у суспільстві; – регулюючу (спричиняє зміни попиту і пропозиції); – координуючу (забезпечує періодичне встановлення балансу попиту і пропозиції, споживання і виробництва). В умовах командно-адміністративної системи управління співвідношен­ня попиту і пропозиції регулювалися, як правило, за допомогою директивних планів виробництва і реалізації товарів. Роль ціни у цьому процесі була не­значною. Не реалізовувалися й інші функції ціни. З переходом України до ринкового способу господарювання поступово формується система цін, яка швидко, без централізованого примусу, але в умовах державного контролю реагує на зміни умов попиту і пропозиції. Така система цін виступає в якості головного, найбільш ефективного механізму координації економічної пове­дінки суспільства. 24.2. Система показників статистики цін Ціна – це невід’ємний складовий елемент ринкового механізму. Вона відображає споживні властивості (корисність) товару, купівельну спромож­ність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару (співвідношення між його наявністю та потребою, попитом та пропозицією), характер та силу конкуре­нції, державного контролю та загальноекономічну кон’юнктуру ринку, пси­хологію економічної поведінки ринкових суб’єктів І інші суб’єктивні момен­ти (моду, смаки, традиції). Отже, ціна складається під впливом численних об’єктивних і суб’єктивних факторів. Статистичне вивчення цін здійснюється на основі розгорнутої системи показників, яка відповідає вимогам ринкової економіки і відображає різні види диференціації ринкових цін: асортиментну, часову, просторову, за соці-ально-доходними групами, різними ринками. Ринок робить ціни гнучкими, чутливо реагуючими на зміну різних чинників. В цьому зв’язку показники еластичності цін, їх співвідношень повинні знайти відображення в системі показників статистики цін- Лібералізація ціноутворення і перспективи стабі­лізації економіки дозволяють закладати ціни у математичні моделі. В залежності від мети дослідження статистикою можуть застосовувати­ся різні показники. Для оцінки абсолютного розміру ціни на певний вид, сорт товару (товарну групу) застосовують рівень цін. Розрізняють рівні цін: – індивідуальні, що характеризують величину ціни на відповідний вид, сорт товару на певний момент часу, дату; – середні – розраховуються на певну дату або за період на конкретний товар, сортність (товарну групу), по населених пунктах, регіону, країні; – узагальнюючі – вартість споживчого кошика, який розраховується відношенням індивідуальної, середньої чи узагальнюючої ціни до доходу. При вивченні ціноутворення визначають показники структури ціни: питому вагу кожного елементу в кінцевій (роздрібній) ціні товару (собівартості, націнки, знижки, податків); питому вагу валового доходу (реалізованої націнки) у товарообігу; співвідношення оптових і роздрібних цін, співвідношення структурних елементів роздрібних цін. Коливність цін в часі і просторі характеризують за допомогою показни­ків варіації: групування одноіменних товарів за рівнем цін; рівень територі­альної коливності цін (групування регіонів, населених пунктів за рівнем цін; рівень стійкості цін у динаміці (коефіцієнт апроксимації трендової моделі); рівень сезонних та циклічних коливань цін. Динаміку цін на окремі товари, товарні групи і всіх товарів характери­зують за допомогою індексного методу: індивідуальних, групових та зведе­них індексів цін, індексів середніх цін. Відповідність ціни якості товару, залежність від соціально-економічних факторів статистика характеризує за допомогою параметрів моделей, коефі­цієнтів, індексів, експертних оцінок. 24.3. Принципи реєстрації цін В умовах централізованої планової економіки основним методом реєст­рації цін є жорсткий документований, суцільний їх облік, що одержав назву прейскурантного. Його можна в певній мірі вважати оправданим в умовах політики стабільних цін та відносно неширокого асортименту товарів. З переходом до ринкових відносин офіційне визнання в Україні одержа­ла концепція вибіркової системи реєстрації цін, що узгоджується з практи­кою міжнародної статистики. До 90 років в Україні цей метод статистичного спостереження за цінами здійснювався в межах статистики колгоспної торгі­влі та споживчої кооперації. Перехід державної статистики на вибіркову систему реєстрації цін пере­дбачає дотримання таких принципів: • відмову від масового документованого, суспільного обліку цін, який в умовах різних форм власності практично неможливий; • повне охоплення всіх форм і видів торгівлі; • формування споживчого кошика, тобто набір товарів-представників; • впровадження системи поправок на зміну якості товарів. Вибіркова сукупність формується за схемою: 1. Періодичність вибірки. Оптимальною вважається щомісячна реєстрація цін. По окремих това­рах реєстрація цін при необхідності може здійснюватися за менш тривалі пе­ріоди (щодекадне, щоденно). 2. Вибір товарів-представників. Проводиться відбір товарів, які репрезентують всю сукупність товарів і розкривають загальні тенденції, закономірності рівнів цін. Товар-представник- це конкретна марка, артикул або невелика товар­на група. Відбір товарів-представників з всієї сукупності, згрупованої за характе­ром використання товарів, можна проводити за критеріями: частка даного товару в обсязі реалізації товарної групи, можливість регулярного одержання даних, варіація індивідуальних індексів в групі, ступінь кореляції у динаміці цін товарів групи. В Україні статистичними органами здійснюється спостереження за ці­нами по 22 товарах-представниках. Для порівняння: споживчий кошик в Ан­глії складається з 350 продуктів і послуг представників, в Німеччині – 475-США – 300, Франції – 250. 3. Вибір конкретної різновидності товару-представника. При реєстрації ціни товару-представника дається детальна специфікація товару – перелік його узагальнених споживчих ознак, визначення яких вима­гає певних експертних знань- Щоб вказані параметри товару були стабіль­ними, повинні враховуватися їх зміни. В сучасних умовах конкретні параме­три специфікації (назва торгової фірми, її розмір, якісні ознаки і інші) визна­чаються самостійно реєстратором. 4. Вибір виду реєстрованої ціни. Можливі чотири варіанти реєстрованої ціни товару-представника: сере­дня арифметична проста, середня арифметична зважена, модальна. За нині діючою методикою реєструється модальна ціна, тобто ціна товару за най­більшим обсягом реалізації в товарній групі. 5. Вибір території, населених пунктів, підприємств торгівлі. Можливі такі методи: пропорційний відбір великих, середніх і малих міст та сіл (географічних, адміністративних регіонів); включення у вибірку всіх міст з чисельністю населення, що перевищує за­дану, а з решти відбір проводиться з імовірністю, пропорційній їх величині; вибірка з врахуванням дисперсії, сприяє зменшенню розкиданості (дисперсія ціни чи доходу в регіоні не повинна перевищувати загальної ве­личини дисперсії); вибірка на базі інтервального групування населених пунктів. Одиниця з меншим обсягом ознаки, наприклад, чисельності населення має однакову імовірність з всіма іншими одиницями групи попасти у вибірку; гніздова вибірка (за допомогою пластерного аналізу виділення терито­рій, однорідних за сукупністю цін на основні товари). В залежності від мети дослідження, географічного положення держави та її можливостей може застосовуватися будь-який з методів вибірки або в їх комбінації. У багатьох європейських країнах з причин дорожнечі досліджен­ню піддаються лише столиці і деякі великі міста, що в певних умовах веде до помилкових висновків щодо інших міст держави. ^ США у вибірку вклю­чаються 12 міст (з населенням понад 1 млн.чол.), інші розбиваються на З групи з врахуванням густоти населення, рівня доходів, кліматичних умов, в яких проводиться випадковий відбір. В кожному міст) дослідженню піддаються 2-3 найбільш крупних універ­сальних та спеціалізованих магазини. У США вибірка магазинів щорічно на 20% оновлюється. До неї входять магазини, які найчастіше відвідуються сім’ями, що досліджуються. В Україні ця методика достатньо ще не відпра­цьована. Пропонується така черговість відбору: населені пункти; сім’ї; мага­зини, що відвідуються ними; конкретні товари в цих магазинах. Для раціона­лізації вибірки проводяться спеціальні серії вибіркових обстежень населених пунктів, сімей, магазинів. Система спостереження за цінами включає вибіркове обстеження контрак­тів-договорів, використання матеріалів фінансових і інших перевірок та даних податкових органів- Важливою є будь-яка інформація: маркетингова, торгових кореспондентів, публікації великих компаній та економічних інститутів. 24.4. Аналіз рівня і структури цін При статистичному спостереженні за цінами реєструються їх рівні на певні дати або дати зміни рівнів. У першому випадку внаслідок реєстрації утворюються моментні ряди динаміки цін, в другому – інтервальні, які хара­ктеризують рівні цін в інтервалі від одної дати до іншої- Отже, рівень ціни – це узагальнюючий показник, який характери­зує величину ціни на той чи інший вид товару на певний момент або за певний період часу на конкретній території. При визначенні індексів виникає потреба в обчисленні середніх цін на окремі товари. Якщо ціни змінювались протягом місяця, кварталу, року, то розраховують середньомісячні, середньоквартальні та середньорічні ціни. Якщо ціпа на певний товар в різних регіонах (містах) України характеризує­ться різними рівнями, то визначають середню ціну на цей товар в цілому по Україні. Багатий первинний матеріал, що дає статистика, дозволяє ретельно пі­дійти до обчислення середніх цін. Як правило, середні ціни розраховуються за допомогою середніх зважених. В якості ваг використовуються різні дані, що зумовлює вибір відповідного виду середньої. Так, в якості ваги може ви­ступати кількість натуральних одиниць проданого товару. Наприклад, до бе­резня ціна товару А складала 4 гривні за 1 кг, а з 1 березня вона становила З гривні за 1 кг; відомо також, що за січень-лютий місяці було продано 1000 кг, а у березні – 700 кг цього товару. Як розрахувати середньоквартальну ціну товару «А»? Склавши добутки кількості одиниць проданого товару на його ціну, одержимо суму, яка виражає фактичний оборот від продажу товару «А» за квартал. Розділивши її на кількість одиниць проданого товару за квартал, одержимо середню ціну товару «А» за І квартал. ЇЇ можна виразити у вигляді формули середньої арифметичної зваженої: Середня арифметична зважена застосовується в тих випадках, коли є кількісний облік реалізованих товарів. В практиці статистичної роботи нерідко зустрічаються випадки, коли немає кількісного обліку проданого товару в натуральних одиницях, а лише виручка (оборот) від його реалізацій у вартісному виразі та відповідні рівні цін. Припустимо, що у розглянутому прикладі відомо не кількість проданого товару за січень-лютий і березень місяці, а у гривнях: 4000 грн. за січень-лютий і 2100 грн. за березень. Якщо застосувати середню арифметичну зва­жену, тобто перемножити оборот на відповідні ціни і суму добутків розділи­ти на суму оборотів, то результат буде невірним – 3,7 грн. замість 3,6 грн. У наведеному прикладі середню ціну на товар за І квартал слід розраховувати за формулою середньої гармонійної зваженої: Таким чином, можна сформулювати загальне правило: якщо в якості ваг при обчисленні середньої ціни застосовують оборот у гривнях, то середню ціну необхідно розраховувати за формулою середньої гармонійної зваженої. В тих випадках, якщо невідомі ні кількість натуральних одиниць прода­ного товару, ні вартість реалізації, що відповідають різним рівням цін, то в якості ваг при обчисленні середніх цін використовується кількість днів тор­гівлі/ Припустимо, що до 20 березня ціна була на рівні 5 грн. за 1 кг, а з 21 бе­резня вона знизилась до 4,5 грн. Необхідно визначити середню ціну за бере­зень місяць, коли невідомо, скільки або на яку суму було продано товару з І по 20 і з 21 по 31 березня. Зважуємо за кількістю днів торгівлі. У березні за ціною 5 грн. здійснювалась торгівля 20 днів (з 1 по 20), а за ціною 4,5 грн. -11 днів (з 21 по 31). Виникає питання: який вид середньої необхідно застосу­вати – середню арифметичну чи середню гармонійну зважену. На основі по­передніх прикладів неважко було помітити, що при обчисленні середніх цін середня арифметична застосовується при зважуванні за кількістю проданого товару, а середня гармонійна – при зважуванні за товарооборотом. Отже, не­обхідно вирішити питання: який розподіл в часі краще відображає зважуван­ня за кількістю днів торгівлі, кількістю проданого товару чи товарообороту? Зміна ціни, як правило, відчутно впливає на кількість проданого товару: як­що ціна знижується – кількість проданого товару зростає, якщо ж ціна зрос­тає – кількість проданих одиниць товару знижується. Отже, розподіл кілько­сті проданого товару не відповідає розподілу днів торгівлі за старою і новою цінами. Інша справа – розподіл товарообороту. При зниженні цін збільшена кількість реалізується за більш низькими цінами, що знижує загальну суму товарообороту. І навпаки, при зростанні ціни зменшена кількість проданого товару оцінюється за більш високими цінами. Таким чином, розподіл това­рообороту точніше відповідає розподілу днів торгівлі за старою та новою ці­пами. Тому при зважуванні за кількістю днів торгівлі застосовується середня гармонійна. Середня ціна за березень Окремо необхідно зупинитися на обчисленні середніх цін по товарній групі, яка складається з окремих товарів з різними рівнями цін, або по одно­му товару в тому випадку, якщо цей товар поступає споживачу різними ка­налами торгівлі також з різними рівнями цін. В таких випадках середні ціни можуть змінюватися при незмінності конкретних цін, відображаючи зміну структури сукупності. Для прикладу, розрахуємо середньоквартальні ціни на вершкове масло по торговій організації. Таблиця 24.1. Сортність Ціна за 1 т, Реалізовано, т Питома вага вершкового тис.грн. (в % до підсумку) масла П квартал Ш квартал П квартал Ш квартал Вищий сорт несолоне 5,8 500 150 6,25 17,6 Вищий сорт солене 5,6 400 400 50 47,1 Шоколадне 5,5 350 300 43,75 35,3 Разом: – 800 850 100 100 Оскільки зважування проводиться за кількістю проданого товару (або за питомою вагою в %, які відображають кількість), то застосовуємо середню арифметичну зважену: Отже, хоча ціни на масло вершкове не змінювались, однак середня ціна у Ш кварталі зросла під впливом зміни структури реалізації масла. Показник рівня ціни може розраховуватися як відносна величина, що ві­дображає купівельну спроможність грошового доходу споживачів: відно­шення ціни (індивідуальної чи середньої) товару або товарної групи (Р), а та­кож вартості споживчого кошика (ро) до середнього грошового доходу насе­лення (Д) – всього або окремих соціальних груп в цілому по Україні або окремих регіонах: Важливим завданням статистики цін є вивчення структури ціни, зв’язку структурних елементів. Якщо у твердих цінах складові елементи її жорстко зафіксовані, то у вільних ринкових цінах структурні елементи формуються під впливом комплексу факторів. Співвідношення між складовими елемен­тами ціни підпорядковуються ринковим закономірностям, залежать від кон юнктури ринку, зазнаючи одночасно регулюючий вплив держави у ви­гляді податкової політики та адміністративного регулювання рівня цін. Структуру роздрібної ціни можна подати у такому вигляді (рис-24.1.). Роздрібна ціна Оптова ціна виробника Торгова націнка оптової торгівлі Торгова націнка роздрібної торгівлі Витрати виробництва Прибуток Витрати Прибуток Витрати Прибуток Рис.24.1. Схема структури роздрібної ціни Наявність, співвідношення і кількість структурних елементів конкретної ціни залежить від кон’юнктури ринку, виду товару, кількості торгових посе­редників, тощо. Кількість посередницьких структур формується при реалізації товарів, виробництво яких локалізовано у невеликій кількості пунктів, а сфера спо­живання поширена на всій території держави. В таких випадках в структуру ціни включається не одна торгова націнка-Промислова продукція в основному реалізується за оптовими цінами під­приємств, які забезпечують відповідний рівень прибутку та рентабельності. До складу витрат виробництва, як правило, включають сировину, осно­вні і допоміжні матеріали, паливо, енергію, амортизацію, заробітну плату, які утворюють основну частку в структурі цін. Щодо структури виробничих ви­трат, то вона неоднакова в різних галузях промисловості. Це відповідно ві­дображає специфічні особливості їх виробництва (матеріаломісткість, фон­домісткість, працемісткість), а також технічну оснащеність і довгострокові тенденції. Значну питому вагу у структурі ціни займають транспортні витра­ти та витрати, що зв’язані з охороною, які в залежності від особливостей то­вару та ринкової ситуації включаються у витрати виробника чи торговця. В тих випадках, коли фірма для перевезення товару користується послугами самостійної транспортної організації, транспортні витрати і прибутки такої організації включаються окремою статтею у структуру ціни. Якщо таких то­варів декілька, затрати розподіляються пропорційно обсягу товару, особли­востям навантаження і інших. 491