ВИШНЕВЕЦЬКИЙ ДМИТРО р. н. невд. -п. 1563 – укранський князь, перший з достоврно вдомих козацьких гетьманв приблизно 1552-1563. Походив з старовинного волинського роду Гедимновичв. Власник земельних маткв у Кременецькому повт. В 1550-1553 – староста Черкаського Канвського повтв. Близько 1552 за н.даними 1554-1555,1556 збудував на остров
Мала Хортиця замок, який став прототипом Запорзько Сч згуртував на боротьбу проти татар клька сот козакв. 1554 знову призначений Сигзмундом II Августом старостою канвським черкаським. В 1557-1558 вдбивав напади кримських татар на чол з ханом Девлет-Грем на Хортицю. В жовтн 1657 Вишневецький на чол козакв здобув турецьку фортецю слам-
Кермен вивз звдти вс гармати на Хортицю. Вишневецький пробував органзувати союз держав Польща, Московя, в якому би брали участь запорожц для боротьби проти Туреччини Кримського ханства. На початку 1559 здйснив вдалий похд у Крим, визволивши з невол клька тисяч укранських невльникв. У червн запорожц пд проводом Вишневецького напали на турецьку фортецю
Азов. У 1563 втрутився в боротьбу за молдавський престол. Пд час походу у Молдав 4-тисячний козацький загн на чол з Вишневецьким зазнав поразки у бою пд Сучавою вд вйськ претендента на молдавський престол Стефана IX Томш. Вишневецький був взятий в полон виданий турецькому уряду. За повдомленням Хронки Мартина Бльського Вишневецький псля жорстоких катувань за наказом султана
Сулеймана II був скинений з веж на залзн гаки, вмурован у прибережну стну в Константинопол, вн провисв на ньому три дн, доки турки, обурен прокльонами, спрямованими проти мусульмансько ври, застрелили його з лукв. Вишневецький-герой укрансько народно думи про Байду. мя Дмитра Вишневецького, князя з литовсько родини, нащадка Гедимна, васала литовсько-польського короля, хоча й православного за свом вросповданням, володаря величезних маткв на Кременеччин, вперше згадуться в документах 1550 року, коли Сигизмунд II Август, король польський великий князь литовський, вддав йому Канвське й Черкаське староства. Таким чином, вн став основним захисником пвдених кордонв Великого князвства литовського вд кримських татар. 1553 року з невдомо причини Вишневецький вирушив на оттоманськ земл на думку одних у
Стамбул, до турецького султана за твердженням нших в Аккерман, до коменданта турецького гарнзону. Архвн документи нчого не повдомляють про його перебування у туркв, яке тривало пвроку й вдоме лише тим, що гостя там добре зустрли. Володимир Голобуцький, що ставиться до Вишневецького з насторогою, вважа цю подорож за маневр, спрямований проти запорожцв Вишневецький, чудово знаючи, яку загрозу для себе вбачають турецьк й татарськ феодали
в снуванн запорозького козацтва, мг запропонувати султанов приборкати запорожцв, покласти край хнм сухопутним та морським походам на Туреччину й Крим . Дмитро Яворницький вважав, що Вишневецький як незалежний феодал мав цлковите право добиватися пдтримки султана, який уже був сюзереном правителв-християн молдавського, трансльванського волоського господарв. На початку 1554 року Вишневецький повернувся до Литви, прихильно був зустрнутий королем знову отримав
для управлння Канвське й Черкаське староства. Через два роки 1556 p. Дмитро Вишневецький здйснив свою першу вйськову операцю проти татар. Вн мг виступати лише вд власного мен й пд свою вдповдальнсть, позаяк сюзерен король Сигизмунд II Август був союзником Оттомансько мпер. Вишневецький скористався сутичкою мж Московською державою
Кримом, його поява на арен збглася з тим, що цар ван IV вирядив два вйськов загони проти Кримського ханства один пд командуванням воводи Чулкова опустився рчкою Доном, а другий пд начальством дяка Ржевського попрямував у долину Днпра. В березн 1556 року до дяка придналося 300 душ з козакв Вишневецького на чол або з ним, чи з одним з його помчникв отаманом Млинським вн же Мина. Влтку союзники, припливши вниз за течю Днпра, пограбували слам-Кермень навть напали на оттоманську фортецю Озю Очакв. На зворотному шляху наздогнали х татари й оточили на одному з днпровських островв, одначе псля шестиденно облоги Ржевському вдалося вирватися з оточення. Не дивлячись на майже цлковиту невдачу ц експедиц, вона мала надзвичайне значення це стало насправд
зламним моментом у зносинах мж Московю, Кримським ханством та Оттоманською мперю. Нечувана рч, пише Сергй Соловйов, московськ люди прийшли на Днпро й ходили вниз, шукали татар туркв у хнх же володннях . За якийсь час, у серпн вересн 1556 року, Вишневецький з невеличким особистим вйськом захопив острв Малу Хортицю за 15 км пвденнше вд останнього днпровського порога та за 60 км пвнчнше вд острова
Томаквки, де згодом була заснована Запорозька Сч. Тут вн спорудив фортецю. Це виклика дос велик незгоди серед сторикв. Один з них, Дмитро Яворницький, гада, що фортеця на Хортиц мала стати базою для вйськових операцй, спрямованих проти татар, й була справжнм прототипом Запорозько Сч до складу ж арм Вишневецького, крм його особисто гвард, належали городов козаки, з якими подналося
й козацтво з Низу. нш дослдники зокрема, Володимир Голобуцький стверджують, що вйсько Вишневецького складалося лише з найманих солдатв, як самовльно привласнили соб мя козакв , а фортецю було збудовано для того, щоб пдкорити свому впливов вльне козацтво й заступити росйськй арм шлях на Крим. На жаль, сторики не мають жодних архвних посвдчень, як б пролили свтло на це питання. У вересн 1556 року Дмитро Вишневенький послав отамана
Михайла ськовича в Москву до вана Лютого передати йому про свй намр залишити короля Сигизмунда II Августа й перейти пд заступництво царя. Тод ж вн напав на татарський слам-Кермень, пошарпав це мсто й захопив деклька гармат. Володимир Голобуцький, описуючи цей похд, зазнача, що напад на слам-Кермень був по сут першим водночас останнм виступом Вишневецького проти татар . Але це твердження суперечить усм турецьким джерелам. Дмитро Вишневецький наполегливо просить короля Сигизмунда II Августа надслати йому гармати й солдатв, щоб вн мг змцнити фортецю на Хортиц. В травн 1557 року надйшла вдмова, й козацький ватажок подумав остаточно розрвати пута васалтету, як його повязували з королем. Незабаром хан Девлет-
Грей здйснив наскок на Хортицю, яку вн тримав в облоз впродовж 24 днв. Але взяти ханов не вдалося. Вишневенький одразу ж оповстив про це царя. Наприкнц лта цього ж року Девлет-Грей знову пдступив до Хортиц з татарською армю, а також з вйськом, надсланим йому молдавським воводою, та загоном янич.р. Псля тривалого опору звдти вн офцйно звернувся до царя з проханням про заступництво. ван
IV вдповв на це згодою викликав Вишневецького до Москви. Литовськ володння Канв Черкаси, звсно, вдйшли до польського короля, а натомсть Вишневецький отримав росйське мсто Бельов. Настав новий перод в стор зносин мж Московською державою, Польщею, Оттоманською мперю та Кримським ханством. У счн 1558 року виника Лвонська вйна, яка викликала затяжний конфлкт мж
Польщею та союзником Кримським ханством, з одного боку, й Росю вана Лютого, з другого. Коли росйська армя в счн переступила кордон Лвон, син хана калга Магмед-Грей з величезним вйськом, у супровод ногайських мурз Велико орди, рушив на Московю, але довдавшись, що росйське вйсько зосереджене на Оц, вн, досягнувши рчки Меч, повернув назад. Тод ж король
Сигизмунд II Август пдписав з Девлет-Грем договр про дружбу, заплатив ханов данину й пообцяв, що не дозволить свом пдлеглим козакам турбувати наскоками татарськ земл. На жаль, з счня 1558-го до червня 1559 року хронологя перебгу подй зовсм не зясована. В оттоманських архвах поки що не знайдено матералв з цього питання, а росйськ й польськ свдчення неточн й суперечлив. Можливо, проте, що доки росйськ вйська воювали в Прибалтиц з рицарями Лвонського ордену, цар хотв доручити оборону пвденних кордонв Московсько держави литовському кондотьру. Весною 1559 року, якраз тод, коли царськ вйська брали Нарву й Дерпт у Лвон, Вишневецький напав на Крим. Очевидно, вн проплив униз за течю Волги й через Астрахань прибув до черкеських володнь, де навербував соб допомжних сил. Восени козаки спустошили земл Перекопу, потм пднялися
Днпром угору, знову захопили, щоправда, на короткий час, острв Хортицю. У лютому 1559 року цар ван IV надслав до Криму два нов загони на чол з Данилом Адашевим та Дмитром Вишневеньким. Тод як Адашев плив Днпром, Вишневецький захопив долину Дону й попрямував до Азова. Турецьк архви дають змогу точно задокументувати дяльнсть
Дмитра Вишневенького, починаючи з весни 1559 року. З цього часу ми мамо чудовий матерал для дослдження рестри Mьhimme Defterleri Рестри важливих справ, як мстять коп всх указв, виданих Великою султанською радою Divan-i Humayun та особисто султаном. Лише в одному, третьому, том ц колекц, який охоплю перод мж мсяцями
Рамаданом 966 та Рамазаном 968 Хджри червень 1559 травень 1561 збергаться багато документв, що стосуються дяльност Дмитрашки глузливе прзвисько у туркв князя Вишневецького. Тут налчуться 30 таких свдчень, до яких слд ще додати й матерали, включен до пятого тому, що торкаються часу мж мсяцями Мухаррем та Злхджа 972 Хджри серпень 1564 липень 1565 рокв. Це пдкреслю особливе значення, якого надавала
Осяйна Порта литовському авантюристов диному супротивников мпер, що наважився зазхати безпосередньо на оттоманськ володння тод, коли непереможн арм великого володаря не мали соб рвних на полях битв. Перш турецьк документи, що сповщають про росйськ вйськов загони, стосуються весни 1559 року. Новина про зосередження ворожих вйськ спорудження кораблв на Днпр або, врнше, на його схдних допливах Псл та Ворскл була передана Осяйнй Порт самим кримським ханом, який отримав ц вдомост вд вивдачв, посланих до Московсько держави. Розумючи небезпеку становища, хан попросив допомоги в оттоманського флоту. В свой вдповд, датованй мсяцем Рамазаном 966 червень 1559, султан сповстив Девлет-Грея про вирядження найближчим часом ескадри для захисту мусульмансько держави вд росйсько загрози . В той же час султанський диван отримав нформацю про вйськову пдготовку росян на кордон
Кримського ханства та з ншого джерела вд Сулеймана, бея Вульчитрина, який повдомляв, що кавалерйського вйська пд його командуванням замало, щоб з успхом вдбити напад неврних . Ц повдомлення з усю очевиднстю стосуються загону Данила Адашева мсцем зосередження вйська означено рчку Озю на пвноч вд слам-Керменя щоразу ворога називають росяни
Rus або навть московти Moskof . Тим часом коменданти фортець Ка-фи Кефе та Азов Азак попередили султанський диван про пересування другого загону на чол з Вишневецьким. В оттоманських документах мстяться вдомост про те, що вйсько Вишневецького складалося з росян , але нам здаться, цим словом тут позначено врогднше донських козакв, анж регулярн росйськ вйська з черкеських племен, як в ту добу були або християнами, або язичниками,
що х у турецьких архвах називали неврними kufar. Чотири документи, вд 26 Рамазана 966 2 липня 1559 року, згадують про атаку, здйснену Дмитрашкою й неврними на фортецю Азов, яку було вдбито. Росйськ джерела мовчать про цей намр, та з турецьких документв видно, яку небезпеку витримала ця могутня оттоманська фортеця в гирл Дону. Гарнзону, до якого належав загн з 200 яничар, було замало для оборони,
й атаку вдбили тльки завдяки допомоз, наданй ногайськими племенами, що перебували тод в околицях Азова, та завдяки пдтримц оттомансько ескадри, що складалася з шести великих галер kadyrga та з незвачно клькост малих суден kalita. Мабуть, Осяйна Порта не думала, що росяни безпосередньо вдповдають за напад на Азов, вважаючи Дмитришку ще в рол самостйного ворога. Це видно з листа, надсланого султанському дивану бем Кафи, який прохав передати укази росянам. Згдно з оттоманськими джерелами, цей перший напад стався весною 1559 року, певне, у квтн або на початку травня. Незважаючи на те, що атаку було вдбито, тривога не розвялась. Уперше Азов, вйськовий форпост Оттомансько мпер у причорноморських степах, важливий передовий пункт на старому торговому шляху давня Шовкова дорога, який через Астрахань звязувався з Туркестаном, перебував пд загрозою.
Треба додати, що будь-яка загроза, спрямована проти Азова, негайно впливала на продовольче забезпечення Стамбула, особливо в перод гостро нестач харчв, од чого часто потерпала султанська столиця, оскльки Азов був портом довол значного сльськогосподарського району, який постачав Туреччин ствн припаси. Звдси надходило хлбне зерно, ячмнь, сух овоч, оля та будвельна деревина.
Облога й спустошення, завдане нападом у низинах Дону, викликали голод навть у фортец, а також у Великй Ногайськй орд, яка кочувала мж Доном Волгою. з росйських джерел вдомо, що коли Вишневецький зазнав поразки пд Азовом, кримський хан став переслдувати Адашева, якого вн наздогнав на Днпр та з яким там зчепився. Рестри Mьhimme Defterleri нчого не повдомляють про це.
Ми мамо диний документ турецькою мовою, який лише опосередковано згаду вйськовий похд Адашева це наказ од 16 Зльхджа 966 15 вересня 1559 року, адресований Мустаф, бею Аккермана, де мовиться про участь полякв з прикордонних володнь мабуть, так називали козакв, що мешкали на узграничч в поход московтв проти Кримського ханства. Поряд з тим численн оттоманськ джерела, як стосуються осннх мсяцв 1559 року, сповщають про повторний
наступ Дмитрашки на Азов. Перший документ, позначений 27 Злкада 966 2 вересня 1559 року, мстить наказ бея Кафи, який переда текст листа Ал Реса, адмрала чорноморського флоту. Вн повдомля султанському дивану, що псля його прибуття до Азова Дмитрашка , який тримав в облоз фортецю, вдступив на пвнч, присутнсть оттоманськйх галер у гирл Дону перешкодила росйському воначальников прискорити допомогу Вишневецькому армю в 4 тисяч солдатв. Водночас з тим у лист Синана, бея Кафи, надсланому до Велико султансько ради дивана, сповщаться про те, що росйськ вйська, повантажившись у велик човни, здйснили напад на Керч Кегс у схдному Криму атаку вдбила оттоманська ескадра. Незабаром Дмитрашка пдйнявся вгору Доном, де й поставив мал форти, готуючись таким чином до нового
наступу майбутньо весни . Нарешт ми мамо й третй документ, що торкаться нападу Вишневецького на володння Туреччини в Криму й на берегах Азовського моря. Це султанське послання Name-ihьmayum до кримського хана вд 22 Сафара 967 23 листопада 1559 року, яке мстить лист хана до Велико султансько ради. Тут мовиться також про наступ черкесв, союзникв росян, очолюваний племенем
Жане по-турецькому Zanoglu, на турецьк земл, розташован на Таманському пвостров, та на мсто Кафу. Цей напад супроводжувало повстання черкесв у район Таман. Хан заявляв у лист, що атака була вдбита вн заарештував головних черкеських воначальникв до того, як м вдалося втекти на Кавказ або до Москов. Мабуть, псля цих двох невдалих спроб Дмитро Вишневецький за пдтримкою черкесв здйснив узимку 1559 1560 рокв третй напад на
Азов. Це засвдчено листом бея Кафи, надсланим до султанського дивана, в якому губернатор повдомля про три наступи Дмитрашки перший весною 1559 року, другий влтку того ж року з армю в 10 тисяч, третй, дату якого не зясовано, але вдомо, що в ньому взяли участь черкеси разом з Кансуком Kansuk, сином володаря племен Жане. Ця атака також була вдбита. Кансук й один з його братв загинули, а хн голови, як голови багатьох росйських офцерв, одвезли до
Стамбула. За якийсь час Дмитра Вишневецького вдкликали де Москви. Звдтод росйськ джерела зовсм замовчують д московського авантюриста. Вони тльки зазначають, що 1560 року кондотьр посварився з царем залишив його, щоб повернутися в Литву, де король Сигизмунд II Август пообцяв оддати йому назад ус права й матки. Оттоманськ архви, навпаки, набагато велемовнш щодо висвтлення дяльност Вишневецького в 1560 роц й опосередковано зясовують причини його розриву з Москвою. За турецькими вдомостями, весною 1560 року Дмитро Вишневецький прибув з поннзовя Дону, щоб пдготуватися до нового виступу проти кримського хана й володнь Оттомансько мпер, що мав стати одним з найвизначнших у його житт. Можливо, в цей час Вишневецький дяв не стльки на руку царев, скльки в свох особистих нтересах, та його
вйська складалися нин не з московських стрльцв, а переважно з донських укранських козакв та з черкесв, до яких прилучилися численн авантюристи поляки, литовц, навть ногайц й татари. У березн й квтн 1560 року Осяйна Порта з трьох рзних джерел мала попередження про цей задуманий великий наступ. Перш вдомост, передан воводою Молдав, стосувалися скупчення злодв на кордонах Москов вислв злод з цлковитою очевиднстю тут стосуться запорожцв.
За якийсь час кад Азова повдомляв султанському дивану, що ногайц, прийшовши з волзьких степв, стояли в район Нижнього Дону, коли туди прибув авангард у клькост 3 тисяч руських козакв , котр склали основн сили арм, що налчувала 80 тисяч чоловк цифра, напевне, занадто перебльшена, як мстилися десь мж долиною Аксу Пвденний Буг та рчкою Озю. Кад вважав, що вороже вйсько мало намр захопити Крим перебувало пд командуванням Дмит-рашки . Водночас те ж саме повдомляв
Осяйнй Порт й Синан Sinan, бей Кафи, який на пдстав свдчень, надсланих ногайцями, писав, що пвнчнше Азова зосереджена росйська армя та вйсько Дмитрашки , яке нарахову майже 70 тисяч. Нарешт, хан Девлет-Прей Devlet-Giray сповщав султанов про пдготовку ворогв, серед яких вн згадував росян, черкесв ногайцв. м, зазнача автор, допомагали й татарськ зрадники . Без сумнву, ц вдомост про Вишневецького не вдповдали дйсност, а оцнка сил ворога була вкрай перебльшена. Ймоврно, оттоманськ власт в Каф та Азов так, як кримський хан, не мали ще довол ефективно нформацйно служби. Але завдяки добре налагодженому справозданню Оттомансько мпер можна простежити майже день за днем моблзацю потужно вйськово машини для вдсч загрози з пвнчного боку. Розмах ц моблзац промовисто засвдчу серйознсть небезпеки. Передовсм було приведено до стану бойово готовност турецьк збройн сили на мсцях. з
Стамбула до Азова вирушила ескадра з 7 вйськових кораблв у фортецю, чию фортифкацю було хутко вдновлено, прибув загн яничарв для пдсилення гарнзонв, а також пдвезен ствн припаси. Нарешт, в травн 1560 року султанський диван призначив Синана-пашу, бея Силстр, воначальником над оттоманськими армями, як мали захищати Азов Крим од Дмитрашки . До складу цього вйська, крм солдатв, завербованих на мсц, в бейлику beylik
Силстр, належали призван в армю сипахи sipahis й добровольц з нших восьми бейликв, до яких повинн влитися загони на чол з воводами Молдав та Валах, а також армя кримського хана. Султанський диван просив Девлет-Грея мати напоготов сво збройн сили, щоб пдтримувати бея Силстр, а задля забезпечення пониззя Днстра йому передали пдроздл артилер. Вйськов приготування мпер, ймоврно, не вдповдали справд снуючй небезпец з боку
Дмитра Вишневецького, по сут довол незначнй проте моблзаця оттоманських вйськ сама собою могла безумовно змнити полтичну ситуацю в район. Польський король поква-пився принести данину кримському ханов знову повторив свою обцянку не дозволяти свом пдлеглим тут городовим козакам робити наскоки на оттоманськ й татарськ володння. Мж тим, зосередження оттоманських збройних сил було спрямоване не стльки проти союзно Польщ, як проти Москви, що стояла за спиною Вишневецького. На початку травня 1560 року Девлет-Грей писав султанському дивану, що внаслдок дуже люто зими, а слдом за нею посушливо весни в Рос виник голод, який послабив спромогу чинити опр напад. Час вдався йому якраз слушним для того, щоб здйснити великий похд на Московю вн наполегливо добиваться дозволу на це й просить диван надслати йому пдкрплення у вигляд артилер та загону яничар. Хан також повдомля Оттоманськй Порт про наскоки козакв
Дмитрашки , як спускаються за течю Дону, але кльксть ворожих вйськ, зазначених тут, бльше вдповдала величин здорового глузду за авангардом у 400 вонв називалися головн сили арм, що налчували 5 тисяч чоловк. Прохання кримського хана про участь Туреччини у вйськовй кампан було вдкинуте. Покликаючись на протяжнсть вдстаней, як мало подолати оттоманське вйсько та продовольч валки, а також на труднощ, повязан з озбронням потрбно клькост кораблв, диван вважав несвочасним розпочинати вйськов
д такого розмаху проти Рос й надав ханов право вирушати в похд з власними силами. Але справжня причина вдмови Порти вд участ в такому виступ проти Рос полягала, напевне, в ншому в тому, що до Кафи прибули московськ гнц, як, за свдченням тексту листа бея до султансько ради, хотли попередити оттоманську владу про замри Дмитрашки здйснити напад на Азов. Тим же московський уряд прагнув виказати перед могутнм пвденним сусдом
свою добру волю. Цар, отже, вдмовлявся вд Дмитрашки , за якого не бажав вдповдати . То чи не мститься тут справжня причина розриву мж Вишневецьким та ваном Лютим, а саме вдмова царя пдтримати литовського князя перед лицем небезпеки серйозного конфлкту з грзною оттоманською державою. Починаючи з лта 1560 року пд командуванням Вишневецького перебувала лише його особиста армя, навербована з укранських козакв, до яких, мабуть, придналися донц й черкеси з племен Жане. Саме з таким вйськом вн здйснив свою серйозну операцю проти Криму, з приводу яко росйськ джерела скупо подають детал, й ми знамо про не лише з оттоманських архвв. У червн 1560 року Вишневецький напав на Азов, але у звязку з прибуттям турецько ескадри на чол з бем Кафи зазнав невдач тод вн з черкесами спробував перепливти Таманську протоку, щоб проникнути до Криму й атакувати
Кафу, проте турки були попереджен про цей намр чи московськими гнцями, чи шпигунами, яких послав кримський хан у черкеськ земл. Друга оттоманська ескадра пильнувала за переправою й вдбила напад. Це була одна з останнх спроб Вишневецького захопити турецьк володння. Псля 1560 року в оттоманських архвах не вдклалося жодних свдчень про нього. Вдомо лише, що наступного року вн остаточно порвав з царем вернувся до
Польщ, де 5 вересня 1561 року король Сигизмунд II Август вддав йому вс його звання й земл. Впродовж бльше двох рокв про Вишневецького нема няких вдомостей. У IV том Mьhimme Defterleri , який охоплю 867 968 роки 1558 1560 роки, подибуться диний досить короткий документ, що стосуться його особи це послання кримському ханов, не позначене певним числом, яке повдомля про те, що Синану, бею Кафи, була видана сума в ЗО тисяч акче за доставлен заслуги пд час оборони
Азова вд росян пд командуванням Дмитрашки й черкесв племен Жаногли . 1564 року Дмитро Вишневецький востанн виступив проти Оттомансько мпер. З армю в 4 тисяч чоловк вн зайшов до Молдав, де якраз точилися мжусобн чвари, але його тут захопили в полон вдправили до Стамбула на страту. За Хронкою Мартина Бльського , козацького ватажка скинули з фортечного муру в
Галат на крюк вн провисв на ньому три дн, доки турки, обурен прокльонами, спрямованими проти мусульмансько ври, застрелили його з лукв. Багато сторикв, зокрема Микола Костомаров та Дмитро Яворницький, погоджуються з версю Мартина Бльського вважають, що розповдь про загибель Вишневецького лягла в основу славетно народно укрансько псн про Байду-козака нш ж, як, скажмо, Володимир Голобуцький на пдстав донесення не зовсм зрозумлого французького посла в Стамбул, стверджують, що Вишневецького задушили що псня про Байду не повязана з його трагчною смертю. На жаль, турецьк архви не сповщають про його загибель. Останнй оттоманський документ, у йкому згадуться мя Дмитрашки , стосуться уже пероду псля його смерт. Це лист бея
Кафи, де повдомляться, що росяни донськ козаки й черкеси не перестають грабувати околиц Азова й, наслдуючи приклад Дмитрашки , збрали армю в 4 тисяч з гарматами, захопленими на турецьких кораблях, й спробували приступом узяти мсто, але були примушен бем Кафи ткати. Що ж нового дають документи з оттоманських архвв для розвязання таких спрних питань як походження Запорожжя та роль Дмитра Вишневенького в заснуванн
Сч Насамперед дозволяють нам вписати авантюру Вишневецького литовського кондотьра XVI столття, в широк меж мжнародних зносин т доби. Порвнюючи вйськов приготування Оттомансько мпер проти Дмитрашки з приготуваннями, як проводила Осяйна Порта тод ж проти нших вропейських супротивникв Венец або Священно Римсько мпер, можна краще зрозумти всю глибину небезпеки, яку становили походи литовського
князя чи виступав вн од мен царя, чи вд себе особисто, що загрожували не лише володнням Кримського ханства, як це стверджу Сергй Соловйов, а й власне оттоманським землям на пвнчному узбережж Чорного моря. Масова моблзаця у восьми турецьких бейликах, звернення до збройних сил Молдав та арм кримського хана, вирядження ескадри то були винятков заходи та диний випадок в стор Порти того часу ус ц д спрямовувалися не проти держави, а супроти окремо особи, названо найбльшим ворогом Оттомансько мпер. Тому не можна погодитися з Володимиром Голобуцьким, який намагався принизити дяльнсть Дмитра Вишневенького. В 70 80 роки XVI столття Осяйна Порта зазнала численних наскокв укранських козакв. Деяк з них, а саме походи запорожцв 1574 року та 1577 1578-х проти турецьких ставленикв у Молдав, цлком моврно, були куди небезпечнш та значнш за клькстю учасникв, анж виступи
Вишневецького, та все ж жоден з них, коли врити документам оттоманських архвв, не викликав тако широко моблзац турецьких збройних сил. Разом з тим мена ватажкв цих походв Сврговський 1574 рк чи ван Пдкова 1577 1578 роки практично залишилися поза увагою оттоманських властей, як боролися з ними. Чому ж князь Вишневецький мав такий дивовижний привлей бути особисто знаним для ворогв Можливо, це означа визнання його справжньо незалежност як стосовно свого сюзерена, короля
Польщ, так стосовно царя, якому вн служив лише доти, поки Рося пдтримувала його д. Може, й тому, що вн завдавав удари в найуразливше мсце на пвноч мпер у фортецю Азов Документи оттоманських архвв дещо висвтлюють саму проблему походження козакв. Вдомо, що в турецьких текстах середини XVI столття згадуться клька категорй козакв польськ козаки Leh Kazagiari термн для позначення укранських городових козакв, а часом запорожцв московськ козаки
Moskuf Kazaglari як завжди називали донських козакв, що х Осяйна Порта вважала залежними вд влади московського царя нарешт, руськ козаки Rus Kazaglari це поняття довол не визначене, оскльки так називали то запорожцв, то донцв. Мж ншим, в турецьких архвних матералах, як стосуються Дмитрашки , його вони затитулован росянами можливо, так називали московських солдатв, або ж неврними , коли мали на мет черкесв. Слово козак зустрчалося дуже рдко за винятком документв, що торкаються часу вйськових операцй Вишневецького поблизу Азова й, цлком врогдно, застосовувалося на позначення саме донських козакв. Як нам здаться, Володимир Голобуцький був правий, коли стверджував, що в арм Вишневецького зовсм не було, а чи було дуже мало запорожцв, принаймн пд час його походв проти оттоманських вйськових фортець у 1559 1560 роках.