Міністерство освіти і науки України
ДВНЗ «Київський національний економічний університет
ім. Вадима Гетьмана»
Марк Тулій Цицерон — видатний римський оратор
Виконав студент 3 групи
І курсу
спец.6402 (правознавство)
юридичного факультету
Красуцький Віталій
Київ КНЕУ-2010
План
1. Становлення поглядів Марка Тулія Цицерона.
2. Ораторське мистецтво Цицерона.
3. Оратор Цицерон як політичний діяч та мислитель.
4. Ідеали Цицерона.
5. Вклад Цицерона у світову історію та культуру.
1. Марк Тулій Цицерон (106-42 до н. е.) — знаменитийримський оратор, юрист, державний діяч та мислитель.
Теоретичні погляди Цицерона в області держави іправа знаходяться під впливом давньогрецької думки, і насамперед вчень Платона,Аристотеля, Полібія і стоїків. Разом з тим цей “іноземний” вплив Цицероняк патріот Риму і практичний політик намагався з’єднати і узгодити з власними римськимитрадиціями в області державно-правової практики і політико-правової думки, з самобутньоюісторію римської держави і права, з реальною обстановкою і актуальними задачамисучасному йому соціальної й політичної реальності. В цілому творче використанняідей попередників в політико-правовому вченні Цицерона узгоджується з розвиткомним ряду оригінальних і нових положень в області теорії держави і права.
Він відстоював значення «серединного»характеру політичної позиції, що означало відстоювання республіканської традиціїі системи республіканських установ, виступаючи під лозунгом «загальної згоди»всіх соціальних станів римських громадян в рамках «загального правопорядку».Ця «серединна» позиція істотно проявилась і в політичному лавіруванніЦицерона між «оптиматами» і «популярами». Себе Цицерон, післяобрання його на народному зібранні консулом атестував як істинного захиснику народуяк консула-популяра. З цієї позиції “істинного популяра” і борця за«всезагальну згоду» і благо держави він атакував своїх політичних суперників,зокрема таких лжепопулярів як Рулл, Катіліна, Клодій. За головну роль по ліквідації«заговору Катіліни» він отримав подяку від народного зібрання і почеснийтитул «батько держави». Це відбулось в 63 р. до. н.е., а 58 р. до н.е.при трибунаті Клодія Цицерон був вимушений покинути Рим, куди він повернувся через17 місяців, коли Клодій втратив свій вплив.
2. Марк Тулій Цицерон був теоретиком ораторськогомистецтва і великим ритором античного світу. Він провів на форумі майже 40 роківі був справжнім ідейним поводирем римського Сенату. Цицерон відпрацював стиль, якийдозволяв йому бути простим і блискучим, безпосереднім і пристрасним. Чудовими властивостямицицеронівської промови були мелодійність і ритмічність. Прославився він своїми знаменитимипатетичними виступами і висновками. Складовими успіху оратора Цицерон вважав освіту,природний дар і ораторські здібності. Першу промову Цицерон виголосив у 25 років(під назвою «На захист Публія Квінція»), а останню (дванадцяту філіппіку*)- у рік своєї смерті (прожив 63 роки).
Марк Тулій Цицерон написав і виголосив низку ораторськихшедеврів: «Брут», «Про знаменитих ораторів», «Оратор»,«Про оратора». Пізніше видатний оратор Квінтіліан створив оригінальнусистему навчання риторики на основі принципів Цицерона у вигляді дванадцяти книгриторичних настанов. Квінтіліан говорив, що небо послало Цицерона на землю, щобпоказати, до якої величі може дійти слово.
У Цицерона органічно поєднувалися теорія і практика:свої теоретичні ідеї він блискуче втілював у практичній діяльності. Ідеалом ораторавін вважав людину високої культури, яка знає літературу, історію, юриспруденцію,філософію; добре володіє і простим, і високим стилем, розуміє вплив ритму на слухаудиторії, уміє примусити її сміятися й плакати, може володарювати над її душею.
Для промов Цицерона характерні оклики, повтори,іронія, градація. В деяких його промовах майже не вживаються сполучники. Такий риторичнийприйом робив судову промову карбованою.
Цицерон був творцем латинської мови: з важкої,неоковирної зброї виковував тонку, гостру рапіру, яка проникала у найпотаємнішівигини людської думки. Він виголосив понад сто промов, тексти п’ятдесяти семи збереглисяі є риторичною скарбницею для усіх часів та народів’.
3. В політичне життя Марк Тулій Цицерон ввійшовяк «нова людина», всім зобов’язаний лише собі, своєму ораторському дару.Вперше виступив у 81-80рр. до н.е. з опозицією диктатурі Суллі. Перший великий успіхпринесла йому участь в 70 р. до н.е. у гучному процесі проти сулланця Верреса. Першийполітичний виступ здійснив в 66 р. до н.е. на підтримку Г.Помпея.
Вершина успіхів Цицерона в політичному житті — консульство в 63 р. до н.е. З утворенням Першого тріумвіріату (60 р. до н.е.) йоговплив падає, а в 58-57 рр. до н.е. йому прийлось навіть бути у вигнанні. Пізнішевін підтримав Гнея Помпея та Цезаря в 56-50рр. до н.е., хоча й виступав проти всевладностітріумвіріату і можливої воєнної диктатури.
Після їх розриву (49 р. до н.е.) намагався бутиїх примирителем, але з перемогою Цезаря в 47 р. до н.е. він відходить від політики(він розцінював особисту владу Цезаря як «ніч республіки», «втратусвободи в державі»), куди повертається вже після вбивства Цезаря в 44 р. дон.е., яке він зустрів з радістю, хоча й не був у числі змовників. Тоді ж вступаєу політичну боротьбу як вождь сенату і республіканців. До цього часу відносятьсяйого 14 виступів — «філіппік» проти М. Антонія. В 43 р. до н.е., колисенат потерпів у боротьбі з 2-м тріумвіріатом (М. Антоній, Октавіан Август, Лепід),його ім’я було занесене в проскрипціальні списки. Він загинуву числі перших жертв репресій Антонія та Октавіана Августа.7 грудня 43 р. до н.е.він був обезглавлений прихильниками тріумвірів.
Варто зазначити, що мислитель піддав аналізу різніформи державного устрою і зазначав, що вони розрізняються залежно від кількостіправителів. Це може бути царська влада, влада оптиматів або народна влада. Всіхвін вважав неправильними, недосконалими. Найбільш вдалою може бути лише та держава,яка має ознаки всіх форм. Значну увагу мислитель приділяв особам державного діячата ідеального громадянина. Управляти державою повинна людина, наділена доброчинністю,здатна оволодіти знаннями про державу і право та застосувати їх у дійсності. Безтаких знань державний діяч не може бути мудрим і справедливим. Він повинен вмітипередбачати шляхи розвитку держави, забезпечувати добробут і безпеку підданих, порядокі справедливість у суспільстві; дотримування всіма законів. Нагородою за мудре правліннябуде завчасно визначене місце на небі.
З врахуванням специфіки практичної політики і їїособливої логіки варто зазначити, що у своїй діяльності Марк Тулій Цицерон в ціломузалишався залишався вірним своїм поглядам і принципам тієї теоретичної концепціїдержави, яку він розвивав в своєму політичному вченні. Ключева роль відводиласьуявленням про «загальне благо», «згоду інтересів», «загальномуправопорядку»…
4. Політичний ідеал Цицерона — «змішаний державнийустрій» (держава, що спів ставляє елементи монархії, аристократії і демократії,зразком чого Цицерон вважав Римську республіку ІІІ — поч. ІІ ст. до н.е.), що підтримується«згодою умов», “єдино мисленням всіх достойних”.
Чоловічий ідеал Цицерона — «пера людина республіки»,«умиротворювач», «блюститель та опікун» в епохи кризи.
Філософський ідеал Цицерона — з’єднання теоретичногоскептицизму, що не знає істини, а допускає лише ймовірність, з практичним стоїцизмом,безумовно дотримуючи морального боргу, що співпадає з загальним благом і мировимзаконом.
Ораторський ідеал — «різноманітність»,свідоме володіння всіма засобами, що можуть і заінтересувати, і переконати, і захопитислухача: засоби ці складаються в три стилі — високий, середній і простий. Кожномустилю властива своя степінь чистоти лексики і стройності синтаксису.
5. Із творів Цицерона збереглися 58 політичнихі судових виступів,19 трактатів по риториці, політиці, філософії, а також більше800 листів — важливий психологічний документ, пам’ятник латинської розмовної мовиі джерело свідчень про епоху громадянських воєн в Римі.
Творчий спадок Цицерона, в тому числі його вченняпро державу і право, справило величезний вплив на всю наступну чоловічу культуру.Його праці знаходились в центрі уваги римських і християнських авторів. Детальнийінтерес до його ідей проявляли мислителі епохи Відродження, а потім і французькіпросвітники, що бачили в Цицероні свого великого попередника і гуманіста (його можнавважати зачинателем ідеї гуманітарного права).
В історії політичної і правової думки найбільшуувагу численних авторів приваблювали положення Цицерона про форми держави, про змішанеправління, про державу як справу народів і правову спільноту, про природне право,про громадянина як суб’єкта права і держави. Судження Цицерона по цьому ряді проблемзнаходяться центрі уваги численних і сучасних інтерпретаторів.