Судження 2

КОЛОМИЙСЬКИЙ КОЛЕДЖ ПРАВА І БІЗНЕСУРЕФЕРАТ на тему: “СУДЖЕННЯ” Виконав студент групи Ю-21 Кривий Василь Викладач: Ганущак М. В. КОЛОМИЯ’99 ПЛАН Загальна характеристика суджень. Судження і речення. Судження і висловлювання. Прості судження. Їх структура: суб’єкт, предикат, зв’язка, кванторне слово. Пізнаючи предмети і явища навколишнього світу, виділяючи в них певні ознаки, ми висловлюємо судження. Наприклад: “Злочин є діяння суспільно небезпечне”; “Крадіжка здійснюється тільки навмисне” і т. д. Судженням називається думка, в якій утверджується або заперечується що-небудь про предмети та явища об’єктивної діяльності. Судження відображає наявність або відсутність у предметів певних властивостей, ознак, зв’язків і відношень. У судженні виражається наше знання про саме існування предметів і явищ та про всі різноманітні зв’язки і відношення між предметами, явищами та їхніми властивостями. За допомогою суджень ми охоплюємо предмет у найрізноманітніших його проявах. Так, висловлюючи судження: “Право є сукупність правил поведінки”, “Право не існує без держави”…, ми виявляємо найрізноманітніші сторони права і його зв’язок із іншими явищами. Таким чином, судження – це не просто зв’язок понять чи уявлень, за якими немає ніякої реальності, як твердить ідеалістична логіка, а відображення дійсно існуючих суттєвих зв’язків і відношень між предметами. Судження може бути або істинним, або хибним. Істинним називається таке судження, котре правильно відображає дійсність, не відповідає тому, що є насправді. Хибним є судження, яке неправильно відображає дійсність, не відповідає тому, що є насправді. Так, судження: “Суд – орган правосуддя” – є істинним, воно відповідає дійсності, правильно відображає її. А таке судження, як “Харків є більшим від Києва”, “Крадіжка не є злочин” – хибні, оскільки те, що висловлюється, не відповідає дійсності. Питання про те, яким є конкретне судження – істинним чи хибним, розв’язується практикою. Кожне судження завжди виражається у формі граматичного речення. Судження не може існувати поза реченням. Речення є безпосередньою дійсністю судження, його матеріальною оболонкою. Проте не всяке речення виражає судження. Характерні особливості судження полягають у ствердженні або запереченні чого не-будь про що-небудь. Тому якщо у реченні що-небудь стверджується або заперечується, то воно виражає судження, якщо ж у реченні відсутнє ствердження або заперечення, то таке речення не є судженням. Судження – категорія логічна, речення – категорія граматична. Судження завжди тричленне: воно має суб’єкт, предикат і зв’язку. Речення не завжди є тричленним: воно може бути і одночленним, і двочленним , і многочленним. Окрім підмета і присудка, граматичне речення має ще й інші другорядні члени: означення, додаток, обставина. Логічна будова судження інтернаціональна. В основних своїх рисах вона є спільною для найрізноманітніших народів. Будова речення, навпаки, значною мірою національна, вона визначається сукупністю граматичних особливостей, характерних для даної мови, що відрізняє його від інших мов. За складом суб’єкта і предиката судження поділяються на прості та складні. Простим судженням називається судження, яке складається з одного суб’єкта і одного предиката. Складним судженням називається таке судження, в якому наявні кілька предикатів чи суб’єктів. Складні судження складаються з кількох простих суджень. Судження складається із суб’єкта, предиката і зв’язки. Суб’єкт – це те, про що йдеться в судженні. Суб’єкт – не сам предмет дійсності, а поняття про нього. Суб’єкт позначається S (перша літера латинського слова subjektum). Предикат – це те, що мовиться у судженні про предмет думки. Предикат є поняття про те, що стверджується або заперечується про предмет, виражений суб’єктом. Предикат позначається літерою Р (від латинського слова praedicatum). Зв’язка в судженні є відображенням зв’язку, існуючого між предметом думки і певною властивістю; зв’язка установлює, належить чи не належить предметові судження властивість, мислима в предикаті. Зв’язка виражається такими словами, як “є”, “не є” тощо. Наприклад, у судженні “Правові відносини є вольовими відносинами” суб’єктом є поняття “правові відносини”, предикатом – поняття “вольові відносини”, зв’язка виражена словом “є”. Математична логіка ввела для кількісної характеристики суджень спеціальні оператори, що здобули назву кванторів. Квантори бувають двох видів: квантор існування і квантор спільності. Квантор спільності означає вислів: “Для усякого (всіх) х. Позначається він знаком – Vх. Квантор існування позначає ствердження: “Існують такі х”. Відображається знаком – Эх. Наприклад, “деякі S не є Р” може бути виражене так: Эх (х є S і х є Р) КОНРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ Що таке судження? Які бувають судження? Який зв’язок між судженням і реченням? Які є види кванторів? ЛІТЕРАТУРА Тофтул М.Г. Логіка. – К., 1999. – С. 332 Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К., 1997. – С. 386 Конверський А.С. Логіка. – К., 1998. – С. 266 Кондаков И.В. Логика. – М., 1954. – С. 68 Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. – К., 1996. – С. 113 Формальная логика. Л., 1977 Хоменко І.В. Що таке логіка //Барви творчості. К., 1995. – С. 83-95