Хімічно небезпечні виробництва
та хімічні небезпеки
Надзвичайні ситуації як правило торкаються великих мас населення на великих територіях де велика імовірність появи великого числа поражених, які потребують екстреної допомоги. В цій ситуації відвертанню жертв може сприяти тільки комплекс заходів по медичному захисту населення, що включає в себе лікувально-эвакуаційні, санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи. При цьому ці заходи повинні виконуватися в максимально стислі терміни і спеціальними, професійно підготованими формуваннями, якими і є формування медичної служби громадянської оборони і Мніністерства з питаннь надзвичайних ситуацій Украіни. Але окрім цього велику роль в наданні допомоги постраждалим грає саме населення поражених територій (само — і взаємодопомога), тому зростає необхідність в навчанні населення правилам поведінки в надзвичайних ситуаціях.
Основними хімічними речовинами, які використовуються та зберігаються на терріторії м.Миколаєва є хлор та аміак. В чималих обсягах вони зберіються на 16 підприємствах нашого міста і тому завжди є реальна загроза викиду (виливу) цих речовин і пораження людей.
Проблема промислової безпеки значно загострилась з появою крупномасштабных хімічних виробництв в першій половині нашого сторіччя. Основу хімічної промисловості склали виробництва безперервного циклу, продуктивність яких не має, по суті, природних обмежень. Постійне зростання продуктивності зумовлене значними економічними перевагами великих настанов. Як слідство, зростає зміст небезпечних речовин в технологічних апаратах, що супроводжується виникненням небезпек катастрофічних пожеж, вибухів, токсичних викидів і інших руйнівних явищ.
Хлор : Ступінь токсичності 2.
Основні властивості :зеленувато – жовтий газ з характерним запахом, важче повітря, мало розчиняється у воді, при виході в атмосферу димить. Накопичується в низьких ділянках поверхні, підвалах, тонелях і т. п.
Вибухо – і пожежонебезпечність :негорюч. Ємкості можуть вибухати при нагріванні.
Небезпечність для людини :можливий летальний випадок при вдиханні. Пари впливають на слизову оболонку та шкіру, викликаючи опіки слизової дихальних шляхів, шкіри та очей.
При враженні проявляються різкий загрудний біль, сухий кашель, віддишка, різь в очах.
Засоби захисту :ізолюючий протигаз, фільтруючий протигаз марки В, захистний одяг.
Дегазація :Місце розливу залити водою, вапняковим молоком, розчином соди або каустіка.
Для запобігання глибини розповсюдження використовують постановку водяних завіс за допомогою пожежних машин, мотопомп і т. п.
Міри першої допомоги :
а) Долікарська: винести на свіже повітря, дати кисень зволожений. При відсутності дихання зробити штучне дихання за методом “рот в рот”. Слизову та шкіру промити 2 % розчином соди не менш ніж 15 хвилин.
б) Лікарська: в очі преднізолонову мазь; при кашелі – внутрь кодеїн 0,015 або дикопін 0,02; при віддишці: п/ш 0,1% — ий розчин атропіна 1 мл., 1 % — ий розчин дімедрола 1 мл., знеболюючі засоби. Сечегонні засоби в/в 2 % — ий розчин лазікса 2 – 4 мл.
Госпіталізація! Аміак: Ступінь токсичності 4.
Основні властивості :безцвітний газ з різким запахом. Легше повітря, розчинний у воді. При виході у атмосферу димить.
Вибухо – і пожежонебезпечність :Горючий газ. Горить при існуванні відкритого джерела вогню. Ємкості можуть вибухати при нагріванні. Пари утворюють з повітрям вибухонебезпечні суміші.
Небезпечність для людини :Небезпечний при вдиханні, при високих концентраціях можливий летальний випадок. Викликає сильний кашель та задуха. Пари діють дуже подразливо на слизові оболонки та шкіряний покрів, дотик викликає обмороження шкіри.
При враженні проявляються серцебиття, порушення частоти пульса, “приливи”, насморк, кашель, затруднення дихання, почервоніння та зуд шкіри, різь в очах.
Засоби захисту :ізолюючий протигаз, фільтруючий протигаз марки КД, респіратор РПГ – 67 – КД, захистний одяг(гумові чоботи, перчатки).
Дегазація :Знешкодити джерело відкритого вогня. Для запобігання глибини розповсюдження використовують постановку водяних завіс за допомогою пожежних машин, мотопомп і т. п. Пошкоджені балони опрокинути в ємність з водою.
Міри першої допомоги :
а) Долікарська: винести на свіже повітря. Забеспечити тепло та спокій. Дати зволожений кисень. Шкіру, слизові та очі промити водою або 2 % -им розчином борной кислоти не менш ніж 15 хвилин.
б) Лікарська: при затрудненому диханні – п/ш 0,1 % ий розчин сіркокислого атропіна 1 мл., 1 % ий розчин дімедрола 1 мл. На шкіру примочки 2 % розчину уксусної кислоти.
Госпіталізація!
Безпека функціонування хімічно небезпечних об’єктів (ХНО) залежить від багатьох чинників: фізико-хімічних властивостей сировини, полупродуктів та продуктів, від характеру технологічного процесу, від конструкції і надійності обладнання, умов зберігання і транспортування хімічних речовин, стану контрольно-вимірювальних приладів і засобів автоматизації, ефективності засобів протиаварійного захисту і т.д. Крім того, безпека виробництва, використання, зберігання і перевезень СДОР в значному ступені залежить від рівня організації профілактичної роботи, своєчасності і якості планово-запобіжних ремонтних робіт, підготовленості і практичних навичок персоналу, системи нагляду за станом технічних засобів протиаварійного захисту.
Наявність такої кількості чинників, від яких залежить безпека функціонування ХНО, робить цю проблему вкрай складною. Як показує аналіз причин великих аварій, що супроводжуються викидом СДОР, на сьогодні не можна виключити можливість виникнення аварій, що призводять до поразки виробничого персоналу.
Аналіз структури підприємств, що виробляють або що споживають СДОР, показує, що в їхніх технологічних лініях обертається, як правило, незначна кількість токсичних хімічних продуктів. Значно більша по обсягу кількість СДОР міститься на складах підприємств. Це призводить до того, що при аваріях в цехах підприємства в більшості випадків має місце локальне зараження повітря, обладнання цехів, території підприємств. При цьому пораження в таких випадках може отримати в основному виробничий персонал.
Необхідно відзначити, що на промислових об’єктах звичайно зосереджена значна кількість різноманітних легкоспалахуючих речовин, в тому числі СДОР. Крім того, багато СДОР вибухонебезпечні, а деякі хоча і негорючі, але представляють значну небезпеку в пожежному відношенні. Цю обставину слід враховувати при виникненні пожеж на підприємствах. Більш того, сама пожежа на підприємствах може сприяти виділенню різноманітних отруйних речовин.
Тому при організації робіт по ліквідації хімічно небезпечної аварії на підприємстві і її наслідків необхідно оцінювати не тільки фізико-хімічні і токсичні властивості СДОР, але і їх вибухо — і пожеженебеспечність, можливість утворення в ході пожежі нових СДОР і на цій основі приймати необхідні міри по захисту персоналу, що бере участь в роботах.
Для будь-якої аварійної ситуації характерні стадії виникнення, розвитку і спаду небезпеки. На ХНО в розпал аварії можуть діяти, як правило, декілька чинників, що вражають — пожежа, вибухи, хімічне зараження місцевості і повітря та інші. Дія СДОР через органи дихання частіше, ніж через інші шляхи впливу, призводить до поразки людей.
З цих особливостей хімічно небезпечних аварій слідує: захисні заходи і, насамперед, прогнозування, виявлення і періодичний контроль за змінами хімічної обстановки, оповіщення персоналу підприємства повинні проводитися з надзвичайно високою оперативністю. Локалізація джерела надходження СДОР в навколишнє середовище має вирішальну роль в попередженні масової поразки людей. Швидке здійснення цієї задачі може направити аварійну ситуацію в контрольоване русло, зменшити викид СДОР і істотно знизити збитки.
Особливістю хімічно небезпечних аварій є висока швидкість формування і дії чинників, які поражають, що викликає необхідність прийняття оперативних мір захисту.
В зв’язку з цим захист від СДОР організується по можливості заздалегідь, а при виникненні аварій проводиться в мінімально можливі терміни.
Захист від СДОР являє собою комплекс заходів, здійснюваних з метою виключення або максимального послаблення поразки персоналу і збереження його працездатності.
Комплекс заходів по захисту від СДОР включає:
Інженерно-технічні заходи по зберіганню і використанню СДОР;
Підготовку сил і засобів для ліквідації хімічно небезпечних аварій;
Вивчення порядку та правил поведінки в умовах виникнення аварій;
Забезпечення засобами індивідуального і колективного захисту;
Забезпечення безпеки людей і використання ними засобів індивідуального і колективного захисту;
Повсякденний хімічний контроль;
Прогнозування зон можливого хімічного зараження;
Попередження (оповіщення) про безпосередню загрозу поразки СДОР;
Тимчасову евакуацію з районів, що знаходяться під загрозою;
Хімічну розвідку району аварії;
Пошук і надання медичної допомоги постраждалим;
Локалізацію і ліквідацію наслідків аварії.
Обсяг і порядок здійснення заходів по захисту залежать від конкретної обстановки, що може скластися в результаті хімічно небезпечної аварії, наявність часу, сил і засобів для здійснення заходів по захисту і інших чинників.
Передусім захист від СДОР організується і здійснюється безпосередньо на ХНО, де основну увагу приділяється заходам по попередженню можливих аварій. Вони носять як організаційний, так і інженерно-технічний характер і направлені на виявлення і усунення причин аварій, максимальне зниження можливих ушкодженнь і втрат, а також на створення умов для вчасного проведення локалізації і ліквідації можливих наслідків аварії.–PAGE_BREAK–
Всі ці заходи відбиваються в плані захисту об’єкту від СДОР, що розробляється заздалегіть з участю всіх головних фахівців об’єкту. План розробляється, як правило, в текстовій формі з додатком необхідних схем, що вказують розміщення об’єкту, сил та засобів ліквідації наслідків аварії, їх організацію і т. д. Він складається з декількох розділів і визначає підготовку об’єкту до захисту від СДОР і порядок ліквідації наслідків аварії.
В розділі організаційних заходів плану захисту від СДОР відбиваються :
Характеристика об’єкту, його підрозділів (цехів), наявних на об’єкті СДОР;
Оцінка можливої обстановки на об’єкті у випадку виникнення аварії;
Організація виявлення і контролю хімічної обстановки на об’єкті в повсякденних умовах і при аварії, порядок підтримання сил і засобів хімічної розвідки і хімічного контролю;
Організація оповіщення персоналу об’єкту;
Організація укриття персоналу об’єкту в захисних спорудах, наявних на об’єкті, порядок підтримання їх в постійній готовності до укриття людей;
Організація евакуації персоналу об’єкту при необхідності;
Порядок оснащення і застосування невоєнизованих формуваннь Громадянської оборони на об’єкті для ліквідації наслідків аварії;
Організація оцеплення очага поразки, порядок надання медичної допомоги, сили і засоби, що прилягають для цієї мети;
Організація управління силами і засобами об’єкту при ліквідації аварії і її наслідків, порядок використання сил і засобів, що прибувають для надання допомоги в ліквідації наслідків аварії;
Порядок подання повідомлень про виникнення хімічно небезпечної аварії і хід ліквідації її наслідків;
Організація забезпечення персоналу об’єкту і невоєнизованих формуваннь Громадянської оборони засобами індивідуального захисту і ліквідації наслідків аварії, порядок і терміни їхнього накопичування і зберігання;
Організація транспортного, енергетичного і матеріально-технічного забезпечення робіт по ліквідації наслідків аварії.
В розділі інженерно-технічних заходів плану захисту від СДОР відбиваються :
Розміщення (обладнання) приладів, що відвертають вилив СДОР у випадку аварії (клапани-відсекателі, клапани надлишкового тиску, терморегулятори, перепускні прилади що скидають і т. д.);
Плановане підсилення конструкцій ємностей і комунікацій зі СДОР або влаштування над ними огорож для захисту від пошкодження уламками будівельних конструкцій при аварії (особливо на пожежо — і вибухонебезпечних підприємствах);
Розміщення (будівництво) під сховищами зі СДОР аварійних резервуарів, чаш, ловушек (аварійних амбарів) і напрямлених стоків;
Розподілення запасів СДОР, будівництво для них заглибленних або напівзаглибленних сховищ;
Обладнання приміщень і промислових майданчиків стаціонарними системами виявлення аварій, засобами метеоспостереженя і аварійними сигнализаціями.
Планом передбачаються також заходи по усуненню аварій на кожній дільниці, де є СДОР, з вказівкою відповідальних виконавців з керівного складу об’єкту, що притягають сили і засоби, їхніх задач і відводимого на виконання робіт часу.
По мірі необхідності план захисту об’єкту від СДОР корегується.
Слідує відзначити, що ефективність перерахованих заходів захисту від СДОР залежить від ступеня підготовки до захисту сил і засобів ліквідації наслідків аварії.
На ХНО завчасно створюються локальні системи оповіщення персоналу об’єктів.
Системи оповіщення включають в себе апаратуру оповіщення і обслуговуючий персонал. Оповіщення про факт хімічно небезпечної аварії (подача сигналу “Хімічна тривога”) здійснюється операторами, диспетчерами і черговими ХНО. Системи оповіщення повинні мати можливість в залежності від обстановки передавати сигнали виборчо:
Для окремих підрозділів (цехів) ХНО;
Для всього ХНО.
Заздалегідь розроблені схеми оповіщення повинні визначати порядок оповіщення персоналу об’єктів як в робочий, так і в неробочий час.
Для оповіщення персоналу працюючої зміни об’єкту, на якому відбулася аварія, використовуються електросирени, радіотрансляційна мережа і внутрішній телефонний зв’язок.
Організація ліквідації хімічно небезпечних аварій залежить від їхніх масштабів і наслідків.
Хімічно небезпечні аварії, виходячи з довжини кордонів розповсюдження СДОР і їхніх наслідків, пропонується поділяти на наступні типи: локальна, місцева і загальна.
Локальна аварія — аварія, хімічні наслідки якої обмежуються одним спорудженням (агрегатом, настановою) підприємства, призводять до зараження в цьому спорудженні повітря і обладнання і створюють загрозу поразки працюючого в ньому виробничого персоналу.
Місцева аварія — аварія, хімічні наслідки якої обмежуються виробничим майданчиком підприємства або його
санітарно-захисною зоною і створюють загрозу поразки виробничого персоналу всього підприємства.
Загальна аварія — аварія, хімічні наслідки якої розповсюджуються за межі виробничого майданчика підприємства і його санітарно-захисної зони з перевищенням пороговых токсодоз.
Ліквідація наслідків локальної аварії здійснюється силами і засобами підприємства, на якому відбулася аварія. Для цього на підприємствах крупнотоннажного виробництва і споживання СДОР є спеціальні штатні газорятівні загони і невоєнизовані формування (зводні загони, команди, групи).
Газорятувальний загін, як правило, складається з трьох взводів: оперативного, який несе постійне чотирьохзміне чергування і призначений для ліквідації аварій і врятування людей; забезпечення безпеки, що займається перевіркою дотримання вимог безпеки на робочих місцях, в цехах і наданням допомоги в виконанні цих задач на підприємстві; технічного, задачею якого є забезпечення цехів підприємства засобами захисту і їхня перевірка.
В кожному цеху підприємства, пов’язаному з виробництвом або споживанням СДОР, є позаштатні аварійні команди (групи).
Керівництво ліквідації наслідків локальної аварії на підприємстві здійснює штаб проведення аварійних робіт на чолі з головним інженером підприємства.
Комплекс заходів по ліквідації наслідків хімічно небезпечних аварій включає:
Прогнозування можливих наслідків хімічно небезпечних аварій;
Виявлення і оцінку наслідків хімічно небезпечних аварій;
Здійснення рятувальних і інших негайних робіт;
Ліквідацію хімічного зараження;
Проведення спеціальної обробки техніки і санітарної обробки людей;
Надання медичної допомоги постраждалим.
Прогнозування можливих наслідків хімічно небезпечних аварій здійснюється розрахунково-аналітичними станціями.
Отримані дані використовуються для прийняття негайних мір захисту, організації виявлення наслідків аварії, проведення рятувальних і інших негайних робіт.
Виявлення наслідків аварії здійснюється проведенням хімічної і інженерної розвідки. Склад сил і засобів, що притягають для виконання задач розвідки, залежить від її характеру і масштабів. Дані розвідки збираються в штабі керівництва ліквідації аварії (надзвичайної комісії). На їхній основі виробляється оцінка наслідків аварії, розробляється план її ліквідації.
Рятувальні і інші негайні роботи проводяться з метою врятування людей і надання допомоги постраждалим, локалізації і усунення пошкоджень, створення умов для наступного проведення робіт по ліквідації наслідків аварії.
Ліквідація хімічного зараження проводиться шляхом дегазації (нейтралізації) обладнання, будинків, споруд і місцевості в районі аварії, заражених СДОР і здійснюється з метою зниження ступеня їхнього зараження та виключення пораження людей.
Спеціальна обробка техніки і санітарна обробка людей проводиться на виході з зон зараження і здійснюється з метою відвертання поразки людей СДОР.
Ефективність цих заходів залежить від своєчасності і якості їхнього проведення.
Медична допомога пораженим виявляється з метою зменшення загрози їхньому здоров’ю, послаблення впливу на них СДОР.
Здійснення комплексу заходів по ліквідації наслідків хімічно небезпечних аварій вимагає чіткої організації і впевненого керівництва їхнім проведенням.
При хімічно небезпечній аварії керівник робіт по ліквідації її наслідків зобов’язаний:
Оцінити хімічну обстановку, визначити кордони зони зараження, прийняти міри по її позначенню і оцепленню;
Виявити людей, підвержених впливу СДОР, і організувати надання їм медичної допомоги;
Розробити план ліквідації наслідків аварії, в якому в залежності від масштабів і характеру хімічного зараження викласти: стислу характеристику наслідків аварії і висновки з оцінки хімічної обстановки; черговість робіт і
терміни їхнього виконання; засоби дегазації
(нейтралізації) СДОР; організацію контролю за повнотою дегазації (нейтралізації) місцевості, техніки, будинків, споруд і транспорту; організацію медичного забезпечення; вимоги безпеки; організацію управління і порядок подання рапортів про хід робіт.
Як правило роботи починаються з рекогносцировки району аварії, в ході якої визначаються:
Масштаб аварії і загальний порядок її ліквідації;
Можливі масштаби розповсюдження рідкої і парової фаз СДОР;
Протипожежний стан району майбутніх робіт;
Обсяг робіт по евакуації;
Потрібну кількість сил і засобів для проведення робіт;
Місця зосереджння сил і засобів ліквідації наслідків аварії;
Задачі по розчищенню шляхів підходу і під’їзду до місця аварії;
Метеорологічні умови і місця організації бази, пунктів управління, видачі засобів захисту, харчів і т. д.
По результатам рекогносцировки ставляться задачі силам, які залучаються до робіт. При цьому передбачається виконання наступних задач, перелік яких в залежності від конкретної обстановки може уточнюватися:
Виявлення і контроль зони розповсюдження парів СДОР;
Оповіщення і евакуація з зони зараження;
Надання медичної допомоги пораженим;
Організація оцеплення зони аварії і розповсюдження небезпечних концентрацій СДОР;
Ліквідація пожеж, забезпечення вибухо — і пожежобезпеки проводимих робіт;
Розчищення і звільнення підходів і під’їздів до місця аварії;
Усунення або обмеження течі СДОР з пошкоджених ємностей і їх розтікання на місцевості;
Перекачка або збір СДОР в резервні ємності;
Організація дегазації (нейтралізації) СДОР в очагах аварії;
Організація дегазації (нейтралізації) техніки, що брала участь в роботах;
Санітарна обробка осіб, приймаючих участь в роботах.
Для керівництва силами і засобами, які приймають участь в ліквідації наслідків хімічно небезпечної аварії, створюється система зв’язку.
Слідує відзначити, що роботи по ліквідації наслідків хімічно небезпечних аварій повинні проводитися при будь-яких метеорологічних умовах, в будь-який час доби, а при необхідності цілодобово. В цьому випадку роботи організуються позмінно.
Правила поведінки і дії населення в очагах хімічної поразки.
Територія, що підвержена впливу отруйних речовин, в результаті якої виникли або можуть виникнути поразки людей, тварин або рослин, є очагом хімічної поразки.
На зараженній отруйними речовинами території треба рухатися швидко, але не бігти і не піднімати пил. Не можна прислонятися до будинків і торкатись навколишніх предметів (вони можуть бути заражені).
На зараженій території забороняється знімати протигази і інші засоби захисту. В тих випадках, коли невідомо, заражена місцевість або ні, краще діяти так, мов вона заражена.
Особлива обережність повинна виявлятися при русі по зараженій території через парки, сади, городи і поля. На листі і гілках рослин можуть знаходитися осівші краплі отруйних речовин, при дотику до них можна заразити одяг і взуття, що може призвести до пораження.
По можливості слід уникати руху байраками і лощинами, через луги і болота, в цих місцях можливе тривале застоювання парів отруйних речовин. В містах пари отруйних речовин можуть застоюваться в замкнених кварталах, парках, а також в під’їздах і на чердаках будинків. Заражена хмара в місті розповсюджується на найбільші відстані по вулицям, тоннелям, трубопроводам.
Після виходу з очага хімічної поразки як умога швидше проводиться повна санітарна обробка. Якщо це неможливо зробити швидко, проводиться часткові дегазація і санітарна обробка. Використана література:
Гражданская оборона /под общ. ред. А.Т. Алтунина.- М: Воениздат,1980.
Гражданская оборона /под ред. В.И. Завьялова.- М: Медицина, 1989.
В.Г. Атаманюк, Л.Г. Ширшев, Н.И. Акимов Гражданская оборона. М: Высшая школа,1986.
Неотложная помощь при острых отравлениях. /под ред. академика АМН СССР С.Н. Голикова. М: Издательство «Медицина».1978.
Руководство по медицинской службе гражданской обороны /под ред. А.И.Бурназяна. — М: Медицина, 1983.