ПДВ в системі непрямого оподаткування на базі місцевої под адміністрації

Міністерство освіти та науки України
Чернівецький державний університет
імені Юрія Федьковича
Економічний факультет
кафедра фінанси.
Допустити до захисту
зав. кафедрою
к. е. н., доцент Черватюк М. В.

__________________________

“__” _________________ … Кваліфікаційна робота
на тему:
«ПДВ в системі непрямого оподаткування»
(на базі Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції)
студент ІV курсу
спеціальність «Фінанси і кредит» Дячук А. І.
науковий керівник
к. е. н., доцент Лопатинський Ю. М.
Чернівці 2000 рік. ЗМІСТ Вступ. 3 Розділ І. Теоретичні засади функціонування ПДВ в умовах ринкової економіки.
Економічна природа та значення ПДВ 5
Методика розрахунку податку на додану вартість 23 Розділ ІІ. Діяльність Коломийської оДПІ по справлянню ПДВ в Державний бюджет
Облік платників ПДВ у Коломийському районі 33
Контрольна діяльність податкової служби за повнотою та своєчасністю сплати ПДВ 44
Напрямки реформування ПДВ в сучасних умовах господарювання 57
Висновки і пропозиції 66
Список використаної літератури 69
Додатки ВСТУП
На даному етапі свого розвитку молода українська держава – прагне створити ефективну податкову систему. Ми знаємо, що податки перебувають на перехресті економічних ресурсів різних груп платників та споживачів державних ресурсів. Задовольнити вимоги всіх можна тільки завдяки знайденому компромісу.
Життєздатність і надійність податкової системи залежить від двох чинників. По-перше, від правильності побудови цієї системи, адже нераціонально побудована податкова система не може надійно функціонувати – тут нащо не допоможе. По-друге, від рівня організації податкової служби держави і налагодженості податкової роботи. Хороша податкова служба ще може якось підтримувати хитку податкову систему, недієздатна ж загрожує розвалом навіть ідеальної податкової системи.
Для виконання своїх функцій податкова система повинна відшліфувати роботу кожного податку, а також установити контроль за його справлянням. Особливо це стосується податків, забезпечують надходження значної частки доходів до бюджету, зокрема ПДВ.
З вище наведених причин випливає надзвичайна актуальність такої теми, як «Суть ПДВ та контроль за його надходженням з боку податкових органів».
Метою даної бакалаврської роботи є реальне відображення роботи ПДВ в Україні, виявлення його позитивів та негативів, недоліків та переваг, а також надання пропозицій щодо усунення цих недоліків.
Податок на додану вартість звичайно кращий ніж податок з обороту, що був раніше, але і в ньому є недоліки, які гальмують розвиток виробництва та економічний ріст в державі. Отже перед нами залишається основне завдання: знайти компроміс між фіскальною функцією ПДВ та інтересами виробників. А інтереси держави будуть повністю задоволені при оптимальному надходжені коштів в бюджет за рахунок податку на додану вартість, і, з другох сторони, при зростанні обсягів виробництва і підвищення ділової активності суб’єктів господарювання.
Об’єктом дослідження роботи є не прямий податок – податок на додану вартість, а також робота податкової служби по контролю за надходженням податку в бюджет.
Об’єкт дослідження є доволі обширний, тому завданням самого дослідження є якомога багатосторонніше його розкриття. Перш за все звичайно потрібно розкрити суть і роль ПДВ в податковій системі, також його розвиток в Україні. Дуже важливо глибоко дослідити методику визначення податку на додану вартість, його фіскальне та економічне значення.
Другим важливим моментом дослідження є аналіз контрольної діяльності податкової служби за повнотою та своєчасністю сплати ПДВ. Це, в свою чергу, не можливо зробити не розглянувши облік платників податку в бюджет. Дослідити потрібно також і всі можливі, реальні для нашої держави, напрямки розбудови і вдосконалення ПДВ. Це буде логічним завершенням всієї роботи.
Практична сторона дослідження буде проводитись на основі даних Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції, що утворилась в результаті об’єднання ДПІ міста та ДПІ Коломийського району з метою скорочення штату податківців і витрат на їх утримання та ефективнішого використання трудових ресурсів. Розділ І. Теоретичні засади функціонування ПДВ в умовах ринкової економіки. Економічна природа та значення ПДВ
На сьогоднішній день в Україні існує своя податкова система, яка не є простим копіюванням досвіду інших країн. Адже податкова система має відображати конкретні умови конкретної країни, рівень розвитку економіки, соціальної сфери, її зовнішню та внутрішню політику, традиції народу, географічне положення, кліматичні умови та безліч інших чинників. В зв’язку з цим склад податкової системи, структурні співвідношення окремих податків їх обчислення, форми розрахунків, організація податкової служби можуть значно відрізнятись.
Сучасний етап податкової системи України можна охарактеризувати як закладання підвалин. Зроблено за короткий час досить багато. Здійснено перехід до системи формування доходів бюджету на податковій основі, реформована сама податкова система шляхом впровадження податків, характерних для країн з розвинутою ринковою економікою. Розроблено і відображено (хоча й далеко не досконало) законодавство з питань оподаткування, його інструктивне та методичне забезпечення, створена сучасна податкова адміністрація із сучасною організаційною структурою.
Існує ряд основних податків, які дістали загально світове визнання, хоча механізм їх справляння може суттєво відрізнятись в конкретній країні. До них належать прямі і не прямі податки, та інші збори й обов’язкові платежі. З точки зору вирішення фіскальних завдань непрямі податки завжди ефективніші за прямі. Одним із основних видів непрямих податків є ПДВ.
Податок на додану вартість – це частина новоствореної вартості на кожному етапі виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), що надходить до бюджету після їх реалізації. Інакше кажучи, ПДВ – це непрямий податок, який стягується до бюджету у вигляді надбавки до ціни товару, який сплачується споживачами.
Незважаючи на те, що податок на додану вартість використовується в Україні вже 8 років, він був і залишається “terra incognito” як для платників, так і збирачів. ПДВ, був запроваджений як альтернатива податку з обороту та податку з продажу. Це був цікавий експеримент, бо за своїм змістом ПДВ найкраще працює в демонополізованій економіці з мінімальним застосуванням «внутрішньокорпоративних» цін та відсутністю так званих «зв’язаних осіб». Натомість, головна мета планової системи є зворотною – підтримання планового ціноутворення, збереження єдиного власника в особі держави.
Слід зазначити, що становлення податку на додану вартість в Україні проходило в 2 етапи: до 01.10.1997 року і після.
Коротко підсумовуючи викладене, можна визначити основні риси діючої до 01.10.1997 року системи оподаткування добавленої вартості.
відсутній механізм бюджетної компенсації стійкого дебетового сальдо;
відсутні правила інфляційної нейтральності;
ПДВ є розподільчим податком, зобов’язання бюджетів різних рівнів, щодо компенсацій не визначені;
момент виникнення права на кредитування визначається за принципом обліку собівартості ПДВ, сплаченій у ціні товарних запасів, не зменшує податкових зобов’язань; ПДВ, сплаченій у ціні капітальних товарів, амортизується;
податкове поле зруйновано численними пільгами в 1995 році при базовій ставці 20 % середня ставка податкових вилучень (до загальних обсягів реалізації) становить 11 % [29, С. 7]
Декретом про ПДВ ми керувались трохи не п’ять років. Хоча недоліків було чимало (про що викладено вище), проте декрет діяв. До нього звикли. Він (декрет) передбачав різний підхід до оподаткування товаровиробника і торгівлі. Усі розуміли: необхідні зміни.
Другий етап становлення податку на додану вартість розпочався із змін, які знайшли своє втілення в законопроекті прийнятому Верховною Радою України як закон 03.04.97 р. і введеному в дію з 1 жовтня 1997 року, до окремих статей якого згодом було внесено значну кількість поправок і змін. Згідно цього Закону механізм оподаткування податком на додану вартість у корені змінився, а саме:
Чистий податок, що підлягає сплаті до бюджету, враховується як різниця між сумою податку, нарахованого при реалізації товарів (робіт, послуг) і сумою податку, що сплачений або підлягає сплаті постачальникам за придбані товари (виконані роботи, надані послуги) матеріальні ресурси, паливо, вартість яких відноситься на витрати виробництва та обігу відповідно до ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» та податку за придбані та введені в експлуатацію основні виробничі фонди і взяті на облік нематеріальні активи (вартість майнових та інших прав, ліцензій та інше). Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України № 14-92 «Про податок на добавлену вартість» від 26.12.92 р. вказаний механізм оподаткування ПДВ діяв щодо підприємств виробників продукції. З введенням в дію Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 р. введений механізм поширюється і на підприємства торгівлі та посередницької діяльності.–PAGE_BREAK–
ПДВ, сплачений у ціні придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (тобто відносяться до податкового кредиту).
Платник ПДВ має право на отримання податкового кредиту тільки за умови, якщо придбання будь-якого товару підтверджується податковими чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом, прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Введено податковий облік, згідно з яким є обов’язковим для платників податку при здійсненні продажу товарів (робіт, послуг) надання податкової накладної.[Додаток 1]
Податкова накладнаскладається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітнім податковим документом, і одночасно розрахунковим документом, який повинен зберігатись протягом строку, передбаченого законодавством із сплати податків.
При отриманні податкових накладних, платники заносять їх до книги обліку придбання товарів, а при виписці – до книги обліку продажу товарів.
На підставі даних книг обліку продажу та придбання товарів заповнюється податкова декларація по податку на додану вартість.[Додатки 2, 3]
Усі доходи від ПДВ спрямовуються до центрального (державного) бюджету, «податкові заліки» по податку на додану вартість, практично заборонені.
Встановлено єдину ставку податку, що становить 20 відсотків до бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг), за винятком операцій звільнених від оподаткування, та операцій до яких застосовуються нульова ставка.
Платником податку є:
особа, яка визначається платником податку на додану вартість по обсягах оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг), є платником податку на додану вартість, якщо обсяг здійснюваних ним оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) досяг протягом будь-якого періоду за останні дванадцять календарних місяців 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Така особа зобов’язана зареєструватися яка платник податку.
особа яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих як платник податку, у разі, коли такі фізичні особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не підлягають оподаткуванню згідно із законодавством;
особа, що здійснює на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів продажу, за винятком фізичних осіб, які здійснюють торгівлю в умовах сплати ринкового збору в порядку, установленому законодавством;
особа, яка на митній території України надає послуги, пов’язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України;
особа, яка відповідальна за внесення податку до бюджету по об’єктах оподаткування на залізничному транспортні, визначена в порядку, уставновленому Кабінетом Міністрів Україні;
особа, яка надає послуги зв’язку і здійснює консолідований облік доходів і витрат, пов’язаних з наданням таких послуг і отриманих (понесених) іншими особами, які знаходяться в підпорядкуванні такої особи.
Об’єктом оподаткування є операції платників податку з:
продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операцій з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) і операцій з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;
увезення (пересилання) товарів на митну територію України і отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, у тому числі операцій з увезення (пересилання) майна по договорам оренди (лізингу), застави та іпотеки;
вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України і надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.
Не є об’єктом оподаткування операції з:
випуску, розміщення і продажу за кошти цінних паперів, емітованих (випущених в обіг) суб’єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, Державним казначейством України, органами місцевого самоврядування, включаючи приватизаційні і компенсаційні папери (сертифікати), житлові чеки, земельні бони, а також деривативи; обміну цінних паперів на інші цінні папери, депозитарної, реєстраторської і клірингової діяльності по цінних паперах.
Норми цього підпункту не застосовуються до операцій з продажу бланків дорожніх, банківських особистих чеків, цінних паперів, розрахункових платіжних документів, пластикових (розрахункових карток);
передача майна орендодавця (лізинго-давця),який є резидентом, у користування орендареві (лізингоотримувачу) згідно з умовами договору оренди (лізингу) і його повернення орендодавцеві (лізингодавцеві) після закінчення дії такого договору;
сплати орендних (лізингових) платежів за умовами договору фінансової оренди (лізингу) або з умовами договору оренди житлового фонду, що є основним місцем проживання орендаря;
передача майна в заставу позикодавцеві (кредитору) згідно з договором позики і його повернення заставодавцю після закінчення дії такого договору;
передача кредитором, який є резидентом, об’єкта іпотечного кредиту у власність або використання позичальником;
грошових виплат основної суми і відсотків згідно з умовами іпотечного кредиту;
надання послуг зі страхування, перебачених Законом України «Про страхування», соціального і пенсійного страхування;
обігу валютних цінностей (у тому числі національної і іноземної валюти) монетарних металів, банкнот і монет Національного банку України, за винятком тих, що реалізуються для нумізматичних цілей; випуску, обігу і погашення державних лотерейних квитків, випущених в обіг з дозволу Міністерства фінансів України, виплаті грошових виграшів, грошових призів і грошових винагород, продажу негашених поштових марок України, конвертів і листівок з негашеними поштовими марками України, крім колекційних марок, листівок і конвертів для філателістичних потреб;
Надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення і розміщення і повернення грошових коштів за договорами позики, депозиту, вкладу, страхування або доручення; надання, управління і переуступки фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських доручень особою, яка надала такі кредити, гарантії або доручення;
торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов’язаннями, за винятком операцій інкасації боргових вимог і факторингу (факторингових операцій);
оплати вартості державних платних послуг, які надають фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади і місцевого самоврядування, і обов’язкові отримання (надання) яких встановлюється законодавством, включаючи плату за реєстрацію, отримання ліцензій (дозволу), сертифікатів у вигляді зборів, державного мита та ін.;
виплат заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій, дотацій, інших грошових або майнових виплат фізичним особам за рахунок бюджетів або соціальних чи страхових фондів у порядку, установленому законом; виплат дивідендів у грошовій формі або у формі цінних паперів (корпоративних прав), надання брокерських, дилерських послуг з укладання договорів (контрактів) на торгівлю цінними паперами і деривативами на фондових і товарних біржах, створену у порядку, передбаченому Законами України «Про цінні папери і фондів біржу» і «Про товарну біржу»;
передачі основних фондів як внеску до статутних фондів юридичних осіб для формування їх цілісного майнового комплексу в обмін на їх корпоративні права; продажу за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахування вартості гудвілу) іншому платнику податку.
Під цілісним майновим комплексом слід розуміти активи, сукупність яких забезпечує ведення окремої підприємницької діяльності на постійній і регулярній основі і термін використання яких перевищує дванадцять календарних місяців.
Під продажем сукупних валових активів слід розуміти продаж підприємствам як окремого об’єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство – покупець набуває прав і обов’язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи;
оплати вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України;
безоплатної передачі об’єктів права державної власності в комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність, а також об’єктів права комунальної власності у державну власність, які перебувають на балансі одних платників податку і передаються на баланс інших платників податку, якщо такі операції здійснюються за рішенням Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади органів місцевого самоврядування прийнятими в межах їх повноважень.
На мою думку, Закон про податок на додану вартість найбільш відповідає ринковим умовам господарювання в Україні. Готуючи його, розробники врахували багаторічний досвід багатьох країн. Гадаю, закон задовольнить потреби держави як у частині регулювання економічних правовідносин у країні, так і в частині фіскальної політики.
Закон про податок на додану вартість побудований таким чином, що сприятиме в першу чергу надходженням до бюджету вагомих доходів. Крім того, передбачено чимало механізмів щодо його застосування: податкові накладні, книги обліку, ідентифікаційні номери, тощо. До речі саме ці інструменти, що сприяють дієвості закону, й були найбільшим каменем спотикання. Мета розробників полягала в тому, щоб дати платникам податків ключ до ефективного застосування цих важелів.
Роль ПДВ в податковій системі України важко переоцінити. Широка база оподаткування цього універсального акцизу є цінною для фіскальної функції податків. Але щоб конкретний податок, як і податкова система, в цілому, був ефективним не потрібно забувати і про податковий прес, що тисне на платників податку. Тільки завдяки компромісу між максимальною величною залучених податком до бюджету коштів і інтересам платників податок може оптимально виконувати свою місію в фінансовій системі. До цього прагне і Україна, постійно покращує функціонування ПДВ.
В Коломийський оДПІ податок на додану вартість за нульовою ставкою обчислюється з:
продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України;
продажу вугілля та продуктів його збагачення, вугільних та торфових брикетів, продажу електроенергії;
з 01.01.98 року податок на додану вартість по операціях з продажу с/г товаровиробниками молока та м’яса живою вагою переробним підприємствам;
Існує ряд правил, які зобов’язують реєструватись в якості платника ПДВ як юридичних та фізичних осіб:
коли обсяг оподаткування (робіт послуг) протягом будь-якого періоду з останніх 12 календарних місяців перевищував 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;    продолжение
–PAGE_BREAK–
коли суб’єкти підприємницької діяльності здійснюють торгівлю за готівкові кошти, незалежно від обсягів продажу;
новостворені суб’єкти підприємницької діяльності,
Платникам податку присвоюється індивідуальний податковий номер, що використовується для справляння податку на додану вартість.
Новостворені суб’єктипідприємницької діяльності, а також діючи особи, що підпадаються під визначення платників податку зобов’язані подати реєстраційну заявку[Додаток № 4]за місцем їх знаходження у податкові органи.
Реєстраційна заява має бути подана (надіслана) податковому органу не пізніше двадцятого календарного дня з моменту реєстрації новоствореного суб’єкта підприємницької діяльності в органах місцевої державної влади, а для діючих осіб – не пізніше двадцятого календарного дня, наступного за останнім днем дванадцятимісячного періоду (більше 1200 неоподатковуваних мінімумів громадян). Реєстраційна заява може бути надіслана на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення. Податковий орган зобов’язаний протягом 10 робочих днів надати заявнику (надіслати поштою з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію як платника податку.
Копії свідоцтв про реєстрацію, засвідчені податковим органом, мають бути розміщені в доступних для огляду місцях у приміщенні платника податку та деяких його відокремлених підрозділах.
Правила такого розміщення та відповідальність за порушення цих правил встановлюється центральним податковим органом України.
Зняття з обліку платника ПДВ відбувається за умови коли:
новостворене суб’єкти підприємницької діяльності за підсумками діяльності 12 календарних місяців з моменту його реєстрації не вважається платником податку (обсяг оподатковуваних операцій менший 1200 н.м.д. громадян);
діюча особа протягом 24 поточних календарних місяців мала за останні 12 календарних місяців оподатковувані обсяги продажу товарів (робіт, послуг) менші, ніж 1200 н.м.д. громадян;
коли платник ПДВ припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.
Для того, щоб знятись з обліку платник ПДВ повинен подати до податкової інспекції за місцем реєстрації слідуючи документи:
заяву про зняття з реєстрації [Додаток № 5]
оригінал свідоцтва платника ПДВ
всі зареєстровані в ДПІ копії свідоцтва платника ПДВ.
ПДВ має високу ефективність із фіскальної точки зору. Широка база оподаткування, яка включає не тільки товари, але й роботи і послуги, забезпечує надійність та стабільність бюджетних надходжень від цього податку. Універсальні ставки полегшують як обчислення податку для його платників, так і контроль податкових органів за правильністю та своєчасністю сплати останнього.
Стягнення ПДВ на всіх стадіях руху товарів, робіт, послуг має наслідком рівноправний розподіл податкового тягаря підприємницької діяльності.
Податок на додану вартість відіграє важливу роль у доходах бюджету України (рис № 2).
Частку ПДВ в доходах Держбюджету України проаналізуємо в таблиці 1 Таблиця 1
Частка ПДВ у доходах Держбюджету України
№
п/п
роки
Доходи Держбюджету України
ПДВ в Доходах Держбюджету України
Питома вага %
1
1996
23908,6
6602,8
27,6
2
1997
21660,3
8455,9
39,0
3
1998
21101,1
8756,4
41,5
4
1999
23895,3
8302,7
34,7
Аналізуючи доходи держбюджету в динаміці за 4 роки слід зазначити що з кожним роком частка ПДВ в доході держбюджету збільшувалась.
Так в 1996 році ПДВ в доходах держбюджету становить 6602,8 млн. грн, що складає 27,6 % до загальних доходів бюджету. В 1998 році питома вага податку на додану вартість в доходах держбюджету складає 41,5 %, що на 2,5 % більше в порівнянні з 1997 роком та 13,9 % більше в порівнянні з 1996 роком.
Частка ПДВ в доходах державного бюджету за 1999 рік дещо зменшилась в порівнянні з 1998 роком і складає 8302,7 млн. грн.
/>Рис. 2 Структура доходів бюджету України за 1999 рік
Ідея використання податків на споживання (непрямих податків) та їх співвідношення із податками на доходи була і залишається однією з найсуперечливіших у фіскальній науці. Історично опосередкована форма одержавлення національного продукту з’явилась значно пізніше, ніж пряме оподаткування доходів підприємств і громадян, проте поступово перетворилася в найвідчутніший канал поповнення доходів державного бюджету та фінансування державних видатків. Починаючи зXVIII століттярозвиток податкових форм ішов одночасно у двох напрямках: прямого та опосередкованого оподаткування, із установленням відповідних співвідношень між ними.
Дискусії з приводу доцільності непрямого оподаткування особливо загостилися на рубежі XIX – XX століть. Із беззастережним засудженням податків на споживання, як податків на бідних, виступив марксизм та інші течії у соціал-демократії. Природно, що з проголошенням радянської влади в 1917 році було взято курс на скасування непрямих податків. Однак час довів хибність цих думок. Наступні дослідження в галузі фіскальної теорії та практики підтвердили, що податки є одним із найконсервативніших елементів державного механізму, які не завжди підкоряються змінам політичної ідеології державності. Отже, опосердкована форма оподаткування є об’єктивною економічною необхідністю, оскільки забезпечити постійно зростаючи державні видатки лише за рахунок прямих податків практично неможливо.
Це твердження обгрунтували у своїх працях представники немарксистських течій в економічній теорії – Дж. Мілль, А. Маршалл, А. Пігу, І. Фішер та інші, а родоначальник сучасного позитивізму і фінансовій науці М. Фрідмен дійшов висновку, що доказ про переваги прибуткового податку над акцизом не є таким у загалі. Відомий англійський економіст Н. Калдор стверджував, що податок на споживання не порушує умов на заощадження, не посилює ризик; до того ж він пом’якшує, хоч і не ліквідує остаточно, дестимулюючий вплив прогресивного оподаткування на трудові зусилля. Розвиваючи цю позицію, деякі теоретики вважають питання про перевагу непрямих податків остаточно вирішеним, і залишається тільки визначити, який тип податків на споживання має замінити оподаткування доходів.
Протистояння прямих і непрямих податків не закінчилось поразкою однією з форм, а перемогою їхньої прагматичної комбінації та створенням змішаного виду податку. Ним став податок на додану вартість (ПДВ), який за податковою базою є прямий, а за способом сплати – опосередкований.
Широке застосування ПДВ зумовлене численними його перевагами, серед яких найголовнішим є те, що оподатковуванню підлягає переважно дохід, який спрямовується на споживання; інша його частина значною мірою використовується на нагромадження, яке опосередковано стимулює процес інвестування. Широка база оподаткування ПДВ сприяє вагомому зростанню доходів держави від податків на споживання. Вилучення податку на всіх етапах руху товарів сприяє рівномірному розподілу податкового тягаря між усіма суб’єктами підприємницької діяльності. Єдині ставки полегшують як обчислення податку безпосередньо для платників, так і контроль державних податкових органів за дотримання платіжної дисципліни. Оподаткування власне доданої вартості, сплата податку пропорційно новоствореній вартості на відповідному етапі виробництва чи пристосування товарів наближають ПДВ до прямих податків із точки зору прогресивності оподаткування. Встановлення нульових ставок на експортні товари створює позитивні передумови для збільшення його обсягу та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку.
Таким чином, ПДВ є найпрогресивнішою формою оподаткування споживання. Разом з тим, як свідчить вітчизняний досвід, практика нарахування й сплати вимагає подальшого вдосконалення механізму справляння ПДВ відповідно до умов перехідної економіки в Україні.
Широке коло платників ПДВ, які належать до різних галузей і форм господарювання, значною мірою визначає його універсальність. Рівень неоподатковуваного обороту, що визначається межею 1200 неоподатковуваних мінімумів на рік, а також відсутність такого обмеження для підприємницьких структур, які здійснюють торгівлю за готівку, мають певні негативні наслідки, серед яких – підвищення вартості справляння податку. Відомо, що в більшості розвинутих країн 60 – 70 % надходжень від ПДВ припадає лише на 10-15% від усіх зареєстрованих підприємств. Завдяки цьому немає потреби в перевірці документації та в обслуговуванні значної кількості малих підприємств, платежі яких є незначними. Увага податкових органів зосереджується на продуктивніших ділянках роботи. На фоні недостатньої технічної забезпеченості вітчизняного фіскального апарату необхідність встановлення порівняно високої неоподатковуваної межі та її поширення на всі без винятку галузі господарювання стає очевидною. Світовий досвід свідчить, що низька межа або її відсутність спричиняє малоефективне справляння ПДВ. Для порівняння – в Італії не існує подібних обмежень щодо підприємницької структур малого бізнесу і, як наслідок, ефективність оподаткування є чи не найнижчою у Європі. Крім того, доведення неоподатковуваної бази до економічно доцільної величини позитивно позначиться на розширенні сфери діяльності малого бізнесу, який є важливою рушійною силою розвитку ринкових відносин у країні.
Перегляду вимагає якісний склад оподатковуваної бази, тому що оподатковуваний оборот за чинною методикою має низку елементів, що за своїм економічним змістом не можуть бути складовою доданої вартості. Це, зокрема, стосується суми амортизації.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Закономірно, що при визначені витрат на виробництво амортизація прирівнюється до матеріальних витрат. Тому при визначені доданої вартості (методом різниці між виручкою від реалізації та матеріальними витратами) доцільно було б виручку зменшувати на суму всіх матеріальних витрат, включаючи і амортизаційні відрахування. Це стає особливо актуальним, якщо враховувати, що в системі оподаткування підприємств України у перспективі передбачено стягнення за рахунок прибутку спеціального податку на майно. При зазначеній методиці амортизація оподатковуватиметься двічі: один раз податком на майно, як складовою вартості основних фондів, другий – ПДВ в складі доданої вартості.
У структурі вітчизняної економіки значна питома вага припадає на фондоємкі галузі, де амортизація є вагомим елементом собівартості, і, за умови включення її до бази нарахування податкового зобов’язання з ПДВ, дещо підвищуються ціни, негативно впливаючи на конкурентоспроможність товарів і послуг. Це ще один аргумент на користь виключення амортизації з об’єкту оподаткування. Крім того, з позицій податкового менеджменту. реалізація даної пропозиції не передбачає особливої складності, оскільки амортизація має чітке відображення в реєстрах бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Аналіз чинного законодавства з ПДВ засвідчив ще один істотний недолік – подвійне оподаткування. Такий факт має місце при оподаткуванні підакцизних товарів, коли в оподатковувану податком на додану вартість базу включається сума акцизного збору. Більш того, в Україні існує велика кількість місцевих податків і зборів, джерелом сплати яких є собівартість – одна із складових бази для нарахування податкового зобов’язання з ПДВ. Очевидно, в такий спосіб держава вирішує свої фіскальні інтереси, одночасно порушуючи задекларовані нею ж принципи податкової політики. Тобто додана вартість з метою оподаткування має бути максимально очищена від інших непрямих податків і платежів.
Діючим податковим законодавством України передбачено широку систему пільг з ПДВ. Вірогідно, що перелік пільг продиктований намірами соціальної справедливості. Звільнення того чи іншого товару (роботи, послуги) від ПДВ передбачає автоматичне зменшення його ціни на суму нарахованого податку. Зацікавлені в цьому і платники податку, і його носії, оскільки у перших з’являється можливість завдяки зниженню цін збільшити обсяг реалізації продукції за кількісними параметрами, а для других істотно послаблюється податковий тиск. Отже, звільнення від ПДВ має на меті два основних завдання. По-перше, захист інтересів малозабезпечених верств населення (соціально-політичні мотиви); по-друге, стимулювання випуску окремих видів товарів (робіт, послуг).
Разом з тим характерною рисою ПДВ як із позицій фіскальної достатності, так із з позицій економічної ефективності є його здатність сприяти реальній оцінці вартості товарів, Тому широка система пільг щодо сплати податку є недостатньо виправданою.
Розглядаючи ПДВ, слід особливу увагу звернути на два моменти. Перший пов’язаний із розміром ставки. Спочатку її було встановлено на рівні 28%, її розміри перевищували всі допустимі межі. Тому рішення про доведення ставки ПДВ до 20 % є виправданим. Однак у сучасних умовах господарювання і такий розмір податкової ставки є завищеним. У період становлення ринкових відносин рівень оподаткування товарів народного споживання має бути поміркованішим.
Другий момент визначається кількістю ставок, що використовуються. Встановлення єдиної ставки податку спрощує систему функціонування та обслуговування ПДВ. Якщо рівень оподаткування споживання однаково пропорційний, то податок нейтральний по відношенню до взаємозамінних товарів і послуг та не впливає на вибір споживача. Фіскальна теорія свідчить, що оподаткування всіх товарів за єдиною ставкою зводить до мінімуму різного роду деформації, пов’язані з будь-яким податком.
Якщо ПДВ обчислюється за єдиною ставкою до всього споживання, то податок буде пропорційний споживанню, але регресивний стосовно річного доходу. Бажання послабити таку регресивність, зробити податок прогресивним відносно величини доходу зумовлює оподаткування за зниженим порівняно із стандартними ставками тих товарів, які споживають низькодохідними групами населення. В той же час підвищенні ставки застосовуються до товарів і послуг, що споживають переважно високодохідними групами населення. В результаті такої диференціації податок втрачає свою нейтральність поряд із зменшення регресивності.
Більшість спеціалістів вважає, що теоретичні аргументи свідчать на користь однієї стандартної ставки. Крім відсутності нейтральності, система ПДВ із диференційованими ставками має інші недоліки:
товари та послуги, які оподатковуються за різними ставками, не мають чіткої класифікації, здійснити яку практично не можливо;
такий підхід призводить до ухилення від оподаткування та зростання витрат на утримання податкових органів;
зниження ставки поширює податкову знижку і на високодохідні верстви населення.
Незважаючи на теоретичні переваги однієї ставки ПДВ, на практиці більшість країн застосовують кілька ставок податку. В Україні на даний час встановлено дві ставки: 20% та 0%. Ставка 20% є домінуючою, нею оподатковується переважна більшість товарів, робіт, послуг. Нульова ставка застосовується при обчисленні ПДВ у разі реалізації товарів на експорт, тощо. Використання даної ставки означає повне відшкодування податку, сплаченого постачальником товарів, послуги, матеріальні ресурси, що використовуються для здійснення зазначених вище поставок.
У перспективі доцільно поступово переходити до диференційованої шкали ставок, керуючись принципом: товари першої необхідності – знижена ставка, товари розкоші – підвищена ставка, усі інші товари стандартна ставка. Розміри ставок ПДВ мають визначатися не лише бюджетними потребами, а й реальними доходами споживачів. Враховуючи скрутний фінансовий стан у державі, необхідно зазначити, що запровадження диференційованих ставок сьогодні буде малоефективним, оскільки зумовить зростанні адміністративних витрат щодо обслуговування ПДВ та значно ускладнить механізм його дії.
Таким чином ПДВ посідає чільне місце в податковій системі України. Він має свої переваги та недоліки як з фіскальних позицій, так і з огляду регулювання обсягів споживання. Завдання науки про податки — в подальшому вдосконаленні механізму справляння податку, що вимагає як високої податкової техніки, так і великих фінансових витрат. Як свідчить світовий досвід – це єдино правильний шлях. Методика розрахунку податку на додану вартість.
Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР податок на додану вартість справляється за ставкою 20% до бази оподаткування.
База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків та зборів (обов’язкових платежів) за винятком ПДВ, що додається до ціни товарів (робіт, послуг) згідно із законодавством України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.
Основою для визначення оподатковуваного обороту, що не включає суму ПДВ, є відпускні (оптові) ціни, не нижче звичайних, які включають собівартість та прибуток.
Слід звернути увагу, що сума акцизного збору по підакцизних товарах також включається в оподатковуваний оборот ПДВ. Крім того до нього входять суми надбавок до цін, передбачені чинним законодавством.
У вигляді формули ціну реалізації можна виразити слідуючим чином:
Y=(С+П)1,20
де Y– ціна реалізації, що включає ПДВ
С – собівартість
П – прибуток
При формуванні ціни реалізації на підакцизні товари необхідно спочатку сформувати ціну, яка включала б суму акцизного збору, і тільки тоді визначити кінцеву ціну реалізації, що включатиме суму акцизного збору і ПДВ. Ціна з урахуванням акцизного збору визначається за формулою
/>
де Y– ціна, що включає суму акцизного збору
Сm– ставка акцизного збору в %
Отже, кінцева ціна реалізації для підакцизних товарів визначається формулою:
/>
Як уже зазначається, обчислення ПДВ проводиться за ставкою 20 % до об’єкту оподаткування, що не включається в суму ПДВ. Тобто навіть маючи кінцеву ціну реалізації ми можемо визначити ПДВ.
Порядок справляння ПДВ зображено на рисунку 1.
Із змінами, внесеними ЗУ «Про ПДВ» від 03.04.97 р., введеного в дію з 01.10.97р., механізм справляння ПДВ докорінно змінився і полягає в тому, що сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету визначається як різниця між сумою податку, нарахованого при реалізації, товарів (робіт, послуг) і сумою податку, що сплачений або підлягає сплаті постачальникам за придбані товари (виконані роботи, надані послуги), матеріальні ресурси, паливо, вартість яких відноситься до витрат виробництва та обігу відповідно до ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», та податку за придбані та введені в експлуатацію основні виробничі фонди і взяті на облік нематеріальні активи (вартість майнових та інших прав, ліцензій та інше).
Загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді згідно із цим законом визначена як податкове зобов’язання [6, С. 1]
Датою виникнення податкових зобов’язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти – дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої – дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Враховуючи численні прохання платників податку Верховною Радою України було внесено зміни, згідно з якими до 01.01.99 р. датою виникнення податкових зобов’язань з продажу товарів (робіт, послуг) є дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг). [6, С. 11]
Це правило не поширюється на продаж або купівлю товару бартерних (товарообмінних) операцій, при яких датою виникнення податкового зобов’язання вважається будь яка із подій, що настала раніше:    продолжение
–PAGE_BREAK–
або дата відвантаження платником податку, товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, що засвідчує факт отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Ідучи на такі поступки платникам податків уряд сподівався що до бюджету проступатимуть «живі» гроші.
Однак цього не сталося. За 4 місяці 1998 року до держбюджету надійшло тільки 64 відсотки від запланованої суми [29, С. 7].
Не краща ситуація із наповненням держбюджету склалася і наступні 5 місяців. Тому, Президент України видав Указ «Про деякі зміни в оподаткуванні» № 857/98 від 07.08.98 р., згідно з яким внесено зміни щодо дати виникнення податкових зобов’язань перенесено строк впровадження цих змін з 01.01.99 року на 01.10.98 року.
Рис. 1 Структурно – логічна схема оподаткування податку на додану вартість/>

З введенням податкового обліку застосовується новий різновид бухгалтерських документів під назвою «податкова накладна», яка є обов’язковою при реалізації товарів (робіт, послуг) платниками податку на додану вартість
Платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначеними окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) назва юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи, або місце податкової адреси фізичної особи зареєстрованої як платник ПДВ;
є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм);
ж) повну назву одержувача;
з)ціну продажу без урахування податку;
і) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
й) загальну суму коштів, що підлягає оплаті з урахуванням податку.
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю товарів на його вимогу, який і свою чергу реєструє її в книзі обліку придбання товарів. Податкова накладна зберігається у порядку і протягом строку зазначених для зберігання облікових податкових документів та зобов’язань зі сплати податків, а також дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту.
Друга копія податкової накладної залишається у продавця товарів (робіт, послуг) як звітний розрахунковий податковий документ і зберігається в порядку та протягом строку, передбаченому законодавством для зобов’язань зі сплати податку.Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову оплату товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару не містить відокремленої вартості, перелік частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним податковим органом України, та враховується у визначені загальних податкових зобов’язань.
Податкова накладна видається у разі продажу товару (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.
У разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця покупець має право звернутись до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до податкового органу за своїм місцем знаходження. До заяви додається копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого в зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна не виписується якщо обсяг разового продажу товарів (робіт, послуг) не більше двадцяти гривень у разі продажу транспортних квитків та при виписуванні готельних рахунків. При цьому підставою для збільшення суми податкового кредиту є чек (інші розрахункові або платіжні документи).
ПДВ сплачений у ціні придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, кредитуються (тобто відносяться до податкового кредиту).
Платник ПДВ, має право на отримання податкового кредиту тільки за умови, якщо придбання будь-якого товару підтверджується податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом прийняття робіт (робіт) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій.
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг).
До 01.10.98 року датою виникнення права на податковий кредит вважалася дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг). У разі коли за результатами звітного періоду сума визначена як різниця між загальною сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту має від’ємне значення, то вона підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Зауважимо, що, після того як незначні поправки з 1 жовтня 1997 року набрали сили закону, в найкоротші строки було розроблено безвідмовно функціонуючу індустрію відшкодування коштів із держбюджету. Вже у грудні 1997 року було пред’явлено безліч претензій на відшкодування ПДВ на величезну суму. Коментуючи ситуацію, що склалася, Голова ДПА України М. Я. Азаров на прес – конференції 21 травня 1999 року зазначив, що якби всі ці відшкодування пішли на зростання обігових коштів реальних товаровиробників, держава могла б піти на тимчасові жертва заради пожвавлення виробництва. Але 90 відсотків усіх відшкодувань виплачено посередникам! А ситуація з обіговими коштами за вказаний період тільки погіршилась. Значить, ті величезні кошти, які недодержав державний бюджет, не вплинули на збільшення обігових коштів підприємств – виробників. ПДВ не повинен «вимивати» обігові кошти підприємств виробників, він повинен компенсуватись виробнику. Адже ПДВ – це податок на споживання закладений у ціну товару. [15, С. 6]
Проаналізувавши ситуацію, яка склалася Президент України прийняв Указ «Про деякі зміни в оподаткуванні» № 857/98 від 07.08.98 р. Згідно яким у ст.4 зазначено: «У разі коли сума податку на додану вартість, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від’ємне значення, така сума зараховується у погашення заборгованості платника податку із сплати податку на додану вартість, що виникла у минулих звітних періодах, а за відсутності заборгованості – у зменшення податкових зобов’язань платника податку протягом трьох наступних звітних періодів. Це правило не поширюється на порядок бюджетного відшкодування при оподаткуванні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою.
Якщо сума від’ємного значення податку не погашається сумами податкових зобов’язань, що виникли протягом трьох наступних звітних періодів, така сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на умовах, визначених законодавством, протягом місяця, що настає після подання декларації за третій звітній період після виникнення від’ємного значення податку.
Розрахунок суми бюджетного відшкодування при оподаткуванні операцій з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються за нульовою ставкою, проводиться у порядку, передбаченому законодавством для платників податку, які застосовують квартальний податковий період. Таке бюджетне відшкодування здійснюється протягом місяця, що настає після подання декларації за звітній період у якому були здійснені такі операції.
Сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку або інших податків, зборів, (обов’язкових платежів), які зараховуються до Державного бюджету України. Таке рішення платника відображається в податковій декларації.»
Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних сум з бюджетного рахунка на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку Україні, встановленої на момент її виникнення протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутись до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Отже з введенням Закону «Про ПДВ», платник податку отримав право не тільки на кредитування ПДВ, але й за невчасне відшкодування з бюджету надмірно сплачених сум податку нараховувати пеню державі.
У строки передбачені для сплати податку (до 20 числа місяця наступного за звітним) платник податку подає податковому органу за місцем його знаходження податкову декларацію [Додатки 2, 3] незалежно від того чи виникло у цьому періоді податкове зобов’язання, чи ні.
В залежності від обсягу оподатковуваних операцій існують різні методи справляння ПДВ, саме тому встановлені 2 види декларацій по ПДВ («звичайна» [Додаток 2]і «скорочена»[Додаток 3]).
Скорочена податкова декларація подається податковим органам особами, обсяг оподатковуваних операцій яких менше ніж 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів ґромадян протягом будь-якого періоду за 12 календарних місяців, а також новоствореними платниками ПДВ. Всі інші платники ПДВ подають звичайну декларацію по ПДВ. Також в залежності від обсягу оподатковуваних операцій встановлено податкові періоди.
Для платників податку в яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий (звітній) період дорівнює календарному місяцю.
Платники податку, що мають обсяг операцій з продажу менший ніж зазначено вище можуть застосовувати за своїм вибором податковий період, що дорівнює кварталу. Заяву про своє рішення з цього питання платник податку подає податковому органу за один місяць до початку календарного року.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Протягом календарного року дозволяється зміна квартального податкового періоду на місячний з початку будь-якого кварталу з початку року. Заява про таку заміну подається платником податку до податкового органу за один місяць до початку кварталу. Зворотні зміни в одному календарному році не дозволяються. Розділ ІІ. Діяльність Коломийської оДПІ по справлянню ПДВ в Державний бюджет. Облік платників ПДВ у Коломийському районі, їх відповідальність та строки внесення податку в бюджет.
Для більш ефективного контролю за справлянням ПДВ до бюджету з 01.10.97 року запроваджено реєстрацію платників цього податку.
Будь-якій особі, діяльність якої підлягає оподаткуванню, присвоюється індивідуальний податковий номер, що використовується при справлянні ПДВ.
Суб’єкти підприємницької діяльності, що створюються після набрання чинності ЗУ «Про ПДВ» № 168/97 – ВР від 03.04.97 р., незалежно від виду діяльності і запланованих обсягів операцій з продажу товарів (робіт, послуг), та діючі особи, які підпадають під визначення платників податків, зобов’язані зареєструватися за місцем їх знаходження в податковому органі.
Для одержання індивідуального податкового номера суб’єкт підприємницької діяльності (СПД) подає в загальний відділ (канцелярію) податкового органу заповнену належним чином Реєстраційну заяву.
Станом на 01.01.2000 року в Коломийській об’єднаній Державній податковій інспекції (оДПІ) зареєстровано 835 суб’єкти підприємницької діяльності, з яких 743 сплачують податок на додану вартість.
Відхилення складають 92 суб’єкти підприємницької діяльності, з яких 5 користуються пільгами, 24 не звітуються, 61 не приступало до господарської діяльності, проти 2 підприємницької діяльності порушено справу про банкрутство.
Органи податкової служби при реєстрації платників податку на додану вартість керуються «Порядком виконання робіт та взаємодії підрозділів податкових служб при реєстрації платників податку на додану вартість».
В цьому документі приводиться порядок робіт та взаємодії між податковими службами і їх підрозділами по реєстрації платників податку юридичних та фізичних осіб і присвоєння їм податкових номерів та номерів Свідоцтв. Номер свідоцтва це 8-ми значне число, що формується за відповідним алгоритмом. Довільний вибір номера забороняється.
Державна податкова адміністрація України централізовано виготовляє бланки реєстраційних документів, передбачених у Положенні, та надсилає їх до місцевих податкових органів. Місцеві податкові органи видають платникам податків всі необхідні бланки реєстраційних документів. Відповідальним за надання платникам бланків реєстраційних документів є загальні відділи або канцелярії місцевих податкових органів.
Відповідальними за збір Реєстраційних заяв та інших, реєстраційних документів передбачених в Положенні і перевірку даних, що містяться в них, видачу заповнених Свідоцтв та їх копій, а також за облік платників податків в цілому є підрозділи Управління справляння податків юридичних осіб та Управління справляння податків фізичних осіб місцевих податкових органів.
Відповідальними за комп’ютерну обробку реєстраційних документів, виписку Свідоцтв, ведення Реєстру та формування відповідної електронної інформації для обласного та центрального рівнів є підрозділ комп’ютеризації та Держреєстру фізичних осіб місцевих податкових органів.
Місцеві податкові органи зобов’язані завчасно повідомити платників податків про МФО відповідного банку та номера розрахункових рахунків, на які платники повинні перерахувати Реєстраційний збір, та про необхідність подання разом із Реєстраційною заявою копії платіжного документу про сплату Реєстраційного збору.
Обласним ДПА необхідно визначити перелік місцевих податкових органів, які не мають комп’ютерної техніки, та будуть вести не автоматизований облік платників податків.
Реєстрацію суб’єктів платників податку на додану вартість спрощує та робить ефективною Реєстр платників податку на додану вартість.
Реєстр платників податку на додану вартість (далі Реєстр) – це автоматизована система збору, накопичення та обробки даних про осіб, які згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» (далі — Закон). Та Указом Президента України від 7 серпня 1998 року № 857 «Про деякі зміни в оподаткуванні» (далі – Указ) зобов’язанні здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.
Особи, які згідно з чинним законодавством не є платниками ПДВ, та особи, які здійснюють імпорт товарів і сплачують ПДВ при ввезенні цих товарів але не підпадають під визначення платників податку, не повинні проходити реєстрацію та отримувати індивідуальний податковий номер.
Реєстр створюється відповідно до статті 9 Закону з метою:
забезпечення єдиних принципів ідентифікації платників податку на додану вартість та їх реєстрації в органах державної податкової служби;
забезпечення органів державної податкової служби інформацією з реєстру для здійснення контролю за справлянням ПДВ;
організацією суцільного та вибіркового аналізу;
надання відомостей, що містяться в Реєстрі, іншим державним органам відповідно до чинного законодавства України.
До Реєстру заносяться:
а) юридичні та фізичні особи, які відповідно до чинного законодавства зобов’язанні зареєструватись як платники податку на додану вартість, а також особи, що виявили бажання зареєструватись як платники ПДВ.
б) особи, які згідно з Указом Президента України від 28.06.1999 р. № 746/99 «Про внесення змін до Указу Президента від 03.07.1998 р. № 727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва“ (далі – Указ 2), сплачують єдиний податок за ставкою єдиного податку у розмірі 10 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), порушили вимоги встановленні статтею 1 Указу 2 (середньооблікова чисельність працюючих перевищила 50 осіб або обсяги виручки від реалізації продукції(товарів, робіт, послуг) за рік перевищив 1 млн. грн., зобов’язанні подати органу державної податкової служби заяву про реєстрацію як платників ПДВ починаючи з наступного звітного періоду (кварталу)).
Для реєстрації особи як платника ПДВ потрібно, щоб вона була взята на облік в органі державної податкової служби за її місцезнаходженням або місцем проживання.
Юридичні особи реєструються в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням, а фізичні за своїм місцем проживання.
При реєстрації платника податку на додану вартість обов’язково проводиться перевірка його реєстраційних даних з Єдиного банку даних про платників податку – юридичних осіб, або Реєстру фізичних осіб – платників податків (засновники, місцезнаходження, види діяльності, підпорядкованість, форма власності, організаційно-правова форма).
До реєстру включаються такі види даних:
ідентифікаційні – індивідуальний податковий номер платника ПДВ, ідентифікаційний код за ЕДРПОУ, а також назва – для юридичної особи; ідентифікаційний номер з Державного реєстру фізичних осіб та прізвище ім’я та по батькові – для фізичних осіб;
довідкові – дані про адресу, телефон юридичної особи – платника ПДВ, прізвища та ідентифікаційні номери (з Державного реєстру фізичних осіб – платників податку) керівника, головного бухгалтера;
реєстраційні – дані про реєстрацію та зняття з реєстрації як платників податку на додану вартість в органах державної податкової служби;
класифікаційні – дані про види його діяльності;
дата закінчення дії договору про спільну діяльність;
дата закінчення угоди про розподіл продукції. Порядок реєстрації осіб платників податку на додану вартість у податковому органі районного рівня.
Загальний відділ або канцелярія місцевого податкового органу, надає платнику ПДВ бланки Реєстраційної заяви (далі –Заяви) і потім їх приймає заповненими, проводить їх візуальний контроль та реєстрацію в Журналі реєстрації заяв.
Далі ці Заяви надходять до Управління справлянь податків, де перевіряються на відповідність до установчих та інших документів, визначається які платежі, в які терміни, на які рахунки повинні сплачувати платники податків.
Перевірка заяв закінчується підписом інспектора, що виконав перевірку, у реєстраційній заяві платника, в полі „Прізвище ім’я та по батькові працівника відповідального за реєстрацію платника податків“.
При умові змін в реєстраційних даних платника податків, Управління справляння податків відповідають за своєчасну подачу документів платниками в установленому порядку.
Наприкінці робочого дня підрозділи Управління справляння податків збирають Заяви в пакети і передають для обробки (вводу необхідної інформації з заяви в АРМ „Свідоцтво“ та АРМ „Облік платників“ або АРМ „Держприбутки“) до підрозділів комп’ютеризації. Після вводу реєстраційної заяви платника, в полі „Прізвище ім’я та по батькові працівника, який вводив дані про платника в автоматизовану систему“ проставляється підпис інспектора, що виконав ввід інформації.
Заява фізичної особи обробляється після перевірки інспектором в присутності фізичної особи за допомогою АРМ „ФО-ПДВ“, який здійснює введення інформації, контролює за даними Державного реєстру фізичних осіб та формує номер Свідоцтва.
На підставі інформації з АРМу „Свідоцтво“ заповнюється бланк Свідоцтва.
Підрозділи комп’ютеризації та Держреєстру денні пачки Реєстраційних заяв та Свідоцтва підписані в керівництва передають до відділів справляння податків.
В разі особистої присутності платника ПДВ, відділи справляння податків видають свідоцтво платнику, з відміткою про отримання в Журналі реєстрації заяв та видачі Свідоцтв платників ПДВ з підписом платника про отримання Свідоцтва.
В разі відправки Свідоцтва по пошті, з повідомленням про вручення за рахунок заявника, до місцевого податкового органу надходить поштове повідомлення про його вручення, з якого в Журналі видачі Свідоцтв вноситься дата отримання Свідоцтва платником ПДВ. Поштове повідомлення зберігається в особовій справі.
В Свідоцтві є відривна частина „корінець“, що залишається в податковому органі, та зберігається в особовій справі платника податків.
В разі виникнення потреби в копії Свідоцтва (для кожного об’єкта платника – палатка, кіоск, АЗС і т.ін.), платник ПДВ надає в підрозділи Управління справляння податків, ксерокопію і оригінал Свідоцтва. Особа відповідальна за облік платників візує копію та робить відповідний запис у реєстрі копій Свідоцтва. Реєстр копій Свідоцтв зберігається в особовій справі платника, Кожна копія Свідоцтва, підписується керівником податкового органу.    продолжение
–PAGE_BREAK–
За допомогою АРМу «Свідоцтво» та «ФО-ПДВ» формуються файли з інформацією для баз даних обласного та державного рівнів, і статистична звітність, щодо проходження реєстрації платників податку на додану вартість в податкових органах.
Файли, які формуються для передачі на обласний рівень супроводжуються файлами в яких вказано дату, час формування, кількість записів. При відправці файлів ведеться електронний поштовий журнал.
Сформовані програмними засобами файли відправляються в регіональний податковий орган разом із звітом про кількість платників податку, що подали Реєстраційні заяви, та кількість виданих Свідоцтв.
При відсутності комп’ютерної техніки в місцевому податковому органі, Заяви юридичних осіб разом із відповідним документом про сплату Реєстраційного збору, після реєстрації в загальному відділі та перевірці в Управлінні справлянні податків на достовірність інформації, пакуються у відповідні пачки документів і передаються на обласний рівень для обробки і присвоєння їм податкових номерів.
Технологічна схема Реєстрації платників ПДВ
№ п/п
Суб’єкт
Об’єкт
Технологічна операція
1.
Платник податку
Реєстраційна заява та документ, що засвідчує сплату
Заповнення заяви
2.
Загальний відділ канцелярії
—//—
Перевірка комплектності. Візуальний контроль (на повноту заповнення). Реєстрація заяви в журналі реєстрації заяв. Комплектування даних пачок та передача її до управління справляння податків
3.
Управління справляння податків
—//—
Перевірка на відповідність до установчих та інших документів. Визначення платежів, термінів,, рахунків податків. Комплектування даних пачок та передача її до підрозділів комп’ютеризації та держреєстру
4.
Підрозділи комп’ютеризації та держреєстру
—//—
Ввід необхідної інформації з заяви в АРМ «Свідоцтво». Ввід Реєстраційної заяви в АРМ «Облік платників» або АРМ «Держприбутки». Присвоєння індивідуальних податкових номерів та номерів Свідоцтв. Заповнення бланку «Свідоцтва». Підпис Свідоцтва у керівництва місцевого податкового органу і передач їх до загального відділу. Комплектування денних пачок Реєстраційних заяв і передача їх до Управління справляння податків.
5.
Управління справляння податків
Свідоцтво
Отримання підпису на «корінці» Свідоцтва. В разі відправки Свідоцтва по пошті, повідомлення про вручення Свідоцтва зберігається в особистій справі. Факт видачі Свідоцтва фіксується в журналі видачі свідоцтв платникам ПДВ.
6.
Підрозділ комп’ютеризації та держреєстру
—//—
Заносить інформацію про видані Свідоцтва в бази даних АРМів. Щочетверга підрозділи районного рівня формують файли з повідомленням про видані Свідоцтва. Щосуботи, підрозділи обласного рівня перевіряють інформацію отриману з районів, формують та передають файли з повідомленням про видані Свідоцтва до ДПА України.
7.
Платник податку
Копія Свідоцтва
Виготовляє ксерокопію Свідоцтва Подає до Управління справляння податків ксерокопію і оригінал Свідоцтва.
8.
Управління справляння податків
—//—
На підставі оригіналу засвідчує ксерокопію Свідоцтва та підписує її у керівництва місцевого податкового органу. Видає копію платнику і робить відмітку в Реєстрі копій Свідоцтва в особовій справі.
Указом Президента України від 07.08.98 р. № 857/98 «Про деякі зміни в оподаткуванні» установлено, що у разі якщо особа, зобов’язана зареєструватись як платник податку, не здійснила такої реєстрації протягом термінів, визначених законодавством, органи державної податкової служби застосовують такі санкції:
якщо така особа не здійснила оподатковуваних операцій після закінчення граничного терміну, встановленого для реєстрації особи як платника ПДВ — штраф у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
при здійсненні такою особою після закінчення граничного терміну, встановленого для реєстрації його як платника ПДВ, оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) без нарахування податку на додану вартість – штраф у розмірі податку на додану вартість, нарахованого на загальну суму такого продажу, але не менше 20 н.м.д.г., без права включення до податкового кредиту, сплаченого в зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких включається до складу валових витрат такого платника податків, або підлягає амортизації, а у разі здійснення продажу таких товарів (робіт, послуг) з оплатою готівкою або кредитними дебетовими картками – додатково фінансові санкції, передбачені законодавством за порушення правил здійснення обліку результатів такого продажу за готівку;
при здійсненні такою особою після закінчення граничного терміну, встановленого для реєстрації особи, як платника податку на додану вартість, оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) з нарахуванням податку на додану вартість з видачею фіктивної податкової накладної, чека чи іншого товаросупровідного документа, у якому виділяється сума податку на додану вартість, або без такої видачі, без внесення суми податку до бюджету – штраф у розмірі подвійної суми отриманого податку на додану вартість, але не менше від 1000 н.м.д.г. без права включення до податкового кредиту ПДВ вартість, сплаченого у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких включається до складу валових витрат такого платника податків або підлягає амортизації. Крім того органи державної податкової служби зобов’язані звернутись до прокурора з поданням про порушення карної справи щодо посадових осіб такого платника податку у зв’язку з їх ухиленням від оподаткування.
Статтею 10 ЗУ «Про податок на додану вартість» визначено відповідальність платників податку за достовірність і своєчасність обчислення та сплати податку до бюджету.
У разі приховування оподатковуваного обороту з платників податку в дохід бюджету стягується сума податку, вирахувана із заниженого обороту і фінансові санкції в однократному розмірі нарахованої суми податку.
Сума податку, обчислена від заниженого обороту, а також фінансові санкції, вносяться до бюджету за рахунок коштів, що залишаються в розпорядженні підприємства, в 10-ти денний термін з дня прийняття рішення.
На службових осіб, винних у приховувані (заниженні) оподатковуваного обороту, а також у відсутності бухгалтерського та податкового обліку чи веденні його з порушенням встановленого порядку, несвоєчасному поданні чи поданні за невстановленою формою декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податку до бюджету, податкова інспекція накладає адмінштраф у розмірі від 5 до 10 н.м.д.г., а за тіж дії вчиненні повторно протягом року після накладання адмінштрафу – в розмірі від 10 до 15 н.м.д.г.
Платники ПДВ за неподання, несвоєчасне подання податковим органам декларацій, розрахунків та інших документів, необхідних для нарахування і сплати ПДВ, а також за неподання або несвоєчасне подання установам банків платіжних доручень на сплату ПДВ, сплачують до бюджету 10 % належних сум податку.
У Коломийській оДПІ по підсумках роботи за 1999 рік з порушенням встановленого терміну подано 27 декларацій. За порушення встановлених термінів подачі декларацій працівниками відділу непрямих податків нараховано фінансових санкцій в сумі 1,4 тис. грн., та притягнуто до адміністративної відповідальності 26 посадових осіб на 2,5 тис грн.
Несвоєчасно сплачені суми ПДВ стягуються за весь час заборгованості перед бюджетом з нарахуванням пені в розмірі 120 % ставки НБУ із суми недоїмки за кожен день прострочення (включаючи день сплати).
В зв’язку з тим, що для введення ЗУ «Про ПДВ » було визначено стислі строки, до платників ПДВ штрафні санкції за результатами діяльності за період з 1 жовтня 1997 року по 1 січня 1998 року не застосовувались [6, С. 10].
Працівниками відділу непрямих податків Коломийської оДПІ за вказаний період за несвоєчасну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності в якості платників податку на додану вартість дораховано ПДВ в сумі 77,5 тис. грн., разом з пенею. Фінансові санкції не застосовувались.
За утримання та внесення податку до бюджету під час виконання договорів про спільну діяльність відповідальною є особа, яка веде облік результатів такої діяльності відповідно до законодавства.
У разі коли платник податку подає декларації, в якій допущені арифметичні помилки, що привели до заниження суми податку, належної до сплати орган державної податкової служби самостійно здійснює перерахунок такої суми податку та повідомляє платника про суму податкових дорахувань, належних до сплати. При цьому фінансові санкції до такого платника податку не застосовуються, за винятком пені на дораховану суму.
У разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленої в податковій декларації, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов’язання, прихованого від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отриманого бюджетного відшкодування, платник податку визначається таким, що ухиляється від оподаткування і до нього застосовують санкції, відповідно до законодавства.
За 1999 рік 40 платників ПДВ подали декларації до Коломийської оДПІ з вищевказаними порушеннями. Працівниками відділу непрямих податків під час проведення камеральних перевірок декларацій виявлено ці порушення та донараховано ПДВ в сумі 63,6 тис. грн., в т.ч. фінансові санкції, 11,3 тис. грн. За порушення при обчисленні податку на додану вартість до адміністративної відповідальності притягнуто 21 посадову особу на суму 1,9 тис. грн.    продолжение
–PAGE_BREAK–
У разі виявлення порушень вимог до ведення бухгалтерського та податкового обліку, знищення, втрати, чи неподання бухгалтерських документів, відсутності ведення обліку фактичних витрат виробництва чи в разі коли визначення бази оподаткування є неможливим, орган державної податкової служби має право встановлювати базу оподаткування податком на додану вартість та визначати суму податку, належну до сплати, шляхом застосування непрямих методів визначення обсягу оподатковуваних операцій (визначення активів, обороту, витрат виробництва та урахування оподатковуваних осіб, які займаються аналогічною діяльністю). Право на податковий кредит у разі визначення обсягу оподатковуваних операцій непрямими методами платнику не надається. Порядок і форми застосування таких методів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При встановлені податкового (звітного) періоду та строків сплати податку на додану вартість до бюджету для платників податку визначальним є обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік.
Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, які виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду і сумою податкового кредиту звітного періоду.
Сплата податку проводиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітнім періодом.
Якщо строки подання декларацій, а відповідно і строки сплати податку за ці періоди припадають на вихідний (неробочий) або святковий день, вони переносяться на перший робочий після вихідного або святкового дня. 2.2 Контрольна діяльність податкової служби за повнотою та своєчасністю сплати ПДВ.
ПДВ є одним із найбільших джерел надходження коштів до бюджету України. Нижче наведена таблиця яка ілюструє динаміку росту питомої ваги ПДВ у загальній сумі доходів на відсотковому відношенні у ВВП. Таблиця № 2
Динаміка питомої ваги ПДВ у загальній сумі доходів і до ВВП.
Показники
1997
1998
1999
ПДВ до загальної суми доходів %
27,0
24,8
33,0
Відношення ПДВ до ВВП %
8,4
5,7
6,3
Надходження цього податку в 1999 році по Україні склали 8302,7 млн. грн., або 33,0 % усіх доходів бюджету і 6, 3% ВВП.
Мобілізація ПДВ до Державного бюджету по Коломийській податковій інспекції за 1999 рік складає 7925,6 тис. грн, що становить 28,8 відсотків до загальної суми надходжень [Рисунок № 3, Додаток 7].
Аналізуючи питому вагу надходжень податку на додану вартість в загальній сумі надходжень за останні роки, спостерігається її збільшення [таблиця № 3]. Таблиця № 3
Динаміка питомої ваги ПДВ у загальній сумі доходів по Коломийський об’єднаній податковій інспекції
Показники
1997
1998
1999
2000 прогноз
Надходження ПДВ в тис. грн.
7367,0
9557,6
7925,6
9100
Загальні надходження до бюджетів в усіх рівнів
35080,9
38643,8
27481
31060
Питома вага ПДВ в загальній сумі доходів %
21,0
24,7
28,8
29,3
Ріст питомої ваги цього податку в загальній сумі надходжень до бюджету свідчить про його важливе економічне значення.
Платники податку на додану вартість несуть відповідальність за правильність обчислення і своєчасність сплати податку до бюджету України відповідно до ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 року № 168/97 ВР, та Указу Президента від 07.08.98 року № 857/98 [8, С. 15, 17]. Рис № />3 Структура збору податків Коломийською оДПІ
Контроль за правильністю нарахування та своєчасністю сплати податку здійснюють податкові органи згідно із Законом України «Про державну податкову службу в Україні» [6, С. 35].
Існують два етапи перевірок декларацій по податку на додану вартість: попередня перевірка (камеральна) та документальна перевірка.
Попередня перевірка податкових декларацій (камеральна перевірка) складається з кількох послідовних етапів і здійснюється податковим інспектором відділу непрямих податків на підставі аналізу даних податкових декларацій та додатків до неї без отримання додаткових відомостей (за винятком окремих випадків, та без виходу на місце роботи (знаходження) платника).
На першому етапі перевіряється правильність оформлення податкової декларації та наявність усіх документів (додатки та довідки), які платнику необхідно додавати до декларації. Декларація має подаватися податковим органам в оригіналі (подання ксерокопій не дозволяється), заповнена чорнилом, кульковою ручкою, або надрукована, повинна бути без виправлень і помарок, у рядках де відсутні дані мають бути прочерки, одиниці виміру сум оборотів та податку повинні бути в гривнях без копійок. Декларація повинна бути засвідчена печаткою, підписана відповідальною посадовою особою: директором; бухгалтером або самим платником податку, якщо платник податку – фізична особа. Якщо дата реєстрації податкової декларації в податковій інспекції пізніше ніж 20-го числа, необхідно скласти протокол про адміністративне порушення.
В Коломийський об’єднаній державній податковій інспекції платниками податків подано декларації з запізненням в 1998 – 1999 роках (Таблиця № 4) Таблиця № 4
роки
К-ть поданих декларацій
з них з запізненням строку
сума накладеного адмінштрафу в тис. грн.
% до загальної кількості поданих декларацій
Ю.О.
Ф.О.
Ю.О.
Ф.О.
Ю.О.
Ф.О.
Ю.О.
Ф.О.
1998
6943
4120
29
—
2,7
—
0,4
—
1999
8556
7200
37
2
3,3
—
0,4
0,03
Аналізуючи дані таблиці видно, що в 1999 році в порівнянні з 1998 роком збільшилась кількість поданих декларацій, аналогічно збільшилось число поданих декларацій з запізненням.
В зв’язку з тим, що п. 11ст. 11 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509-XII, в редакції ЗУ від 24.12.1993р. № 3813-XII не передбачено адміністративної відповідальності за несвоєчасне подання, або неподання декларації по податку на додану вартість підприємцями – фізичними особами, які несвоєчасно подали в податкову інспекцію декларації по ПДВ не застосовано адмінштраф. Камеральною перевіркою перевіряється наявність всіх документів, які повинні подаватись разом з податковою декларацією та здійснюється контроль за заповненням рядків. Провіряється звичайні розрахунки значень відповідних рядків.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Так у розділі І «Податкові зобов’язання», колонка А:
ряд.1+ряд.2а+ряд.2б+ряд.5 – загальний обсяг продажу за звітній період:
у ряд.1:
колонка А20%= колонка Б.
«Податкові зобов’язання», колонка Б:
ряд. 1+ряд.6+ряд.7ряд.8=ряд.9 – загальний обсяг податкових зобов’язань за звітній період.
Розділ ІІ «Податковий кредит», колонка Б:
ряд.10а+ряд.12а+ряд.12бряд.16 = ряд.17-заг. обсяг податкового кредиту за звітний період;
у ряд.10а: колонка А20%=колонка Б.
При перевірці Додатку 2 до декларації «Розрахунок корегувань сум ПДВ» необхідно перевірити як арифметично, так і проаналізувати, по-перше: наскільки правильно вказано, зменшується чи збільшується податкове зобов’язання, чи податковий кредит (тобто рядок 8 чи 16 декларації заповнюється з “-” чи “+”), оскільки на практиці платники досить часто припускаються помилок у значеннях; по-друге: проаналізувати, що ж саме і чи правомірною є причина коригування, тобто проаналізувавши причини коригування податкових зобов’язань та податкового кредиту, вказані платником. Дані цього додатку в картку особового рахунку платника не заносяться.
Перевіряється правильність заповнення розділу ІІІ податкової декларації «Розрахунки з бюджетом за звітній період».
При перевірці недостатньо арифметичних підрахунків, необхідно оцінити правильність і повноту заповнення цього розділу, оскільки саме при його заповненні платники припускаються найбільшої кількості помилок.
У розділі ІІІ можуть бути заповненні одночасно рядки 18а і 18б, оскільки вони є одним і тим же показником розрахунку, але з різним значенням: або “+” або “-“, те ж стосується рядків 20, 21, 23а та 23б податкової декларації за повною формою та рядків 23:24 скороченої податкової декларації, якщо заповненні рядки 2 (Розділу І) та 23б (Розділу ІІІ) – рядки 25-27 податкової декларації не заповнюються і обов’язковим є подання додатка З «Розрахунок частки бюджетного відшкодування» до податкової декларації. В податковій декларації вказується не сума бюджетного відшкодування, оскільки досить важко визначити точно суму, яка буде визначена як бюджетне відшкодування. Після розрахунку значень рядка 23б спочатку в рахунок податкової заборгованості по ПДВ, а потім в погашенні податкових зобов’язань трьох наступних звітних періодів, а порядок здійснення бюджетного відшкодування залишку суми, вказаної в рядку 23б – в рахунок платежів чи на рахунок в установі банку, у відсотковому виразі.
Відшкодування на розрахунковий рахунок сум ПДВ які були визначені платником в податкових деклараціях як такі, що зараховуються в рахунок наступних платежів, і в наступних звітних періодах непогашені податковими зобов’язаннями (було відсутнє значення рядка 23а в податковій декларації) проводиться не пізніше, ніж через три звітні періоди після подання такої заяви (відповідно до строку бюджетного відшкодування, встановленого Указом Президента України від 07.08.98 р. № 587/98 «Про деякі зміни в оподаткуванні»). До моменту проведення відшкодування на розрахунковий рахунок в обов’язковому порядку повинна бути завершена перевірка платника на предмет правильності визначення суми задекларованої до відшкодування.
В 1999 році працівниками Коломийської податкової інспекції було проведено 135 перевірок суб’єктів підприємницької діяльності на предмет правомірності визначення суми задекларованої до відшкодування на розрахунковий рахунок.
Задекларовано платниками до відшкодування 1738,2 тис. грн. з них на розрахунковий рахунок 1122,8 тис. грн., відшкодовано з бюджету на розрахункові рахунки платників 1022,8 тис. грн. За чотири місяці 2000 року задекларовано до відшкодування 2848,5 тис. грн. Фактично відшкодовано 1226,5 тис. грн. з них:
на розрахунковий рахунок платника – 685,0 тис. грн.;
оформлено протоколи згідно постанови КМУ від 07.12.99 р. №2215 – 20,4 тис. грн.;
повне зарахування в рахунок наступних платежів по ПДВ – 511,6 тис. грн.;
зараховано на інші платежі – 9,5 тис. грн.
Не відшкодовано з бюджету в термін передбачений законодавством – 1622,0 тис. грн станом на 01.05.2000 р.
Якщо за результатами перевірки виявлено помилки та є необхідність донарахувати або зменшити задекларовану суму ПДВ, або виникли підстави передати податкову декларацію для проведення документальної перевірки, за результатами попередньої перевірки складається Довідка про попередню перевірку податкової декларації по ПДВ (форма довідки затверджена наказом ДПА України від 10.04.98 року № 179); при цьому у разі донарахування за результатами попередньої перевірки суми ПДВ (якщо розмір податку, вказаний платником у декларації, є меншим за розмір, що випливає з поданих платником розрахунків) виписується Розпорядження про внесення змін у визначену платником суму податку, що підлягає донарахуванню. Форма розпорядження визначена додатком; до Порядку податкового обліку ПДВ затвердженого наказом ДПА України від 06.07.98 р. № 330. «Про оперативно – бухгалтерський облік податку на додану вартість».
У разі виявлення завищеної суми податку, тобто коли за результатами перевірки виявлено, що платником задекларовано до нарахування (в ряд.23а) більш, ніж визначено розрахунками або ж задекларовано до відшкодування (в ряд. 23.б) менше ніж визначено розрахунками, платник запрошується до податкової інспекції з відповідними документами податкового обліку для перевірки.
За результатами перевірки в пункті 4 розділу IV податкової декларації робиться відповідний запис: «Помилок не виявлено. Сума ПДВ, задекларована до відшкодування, залишена без змін;
»Передано для проведення документальної перевірки, Довідка додається”;
«Виявлено помилки, донараховано суму ПДВ, Довідка та розпорядження додаються».
При цьому, у разі зменшення суми ПДВ, задекларованої до відшкодування, за результатами попередньої чи документальної перевірки таке зменшення проводиться в першу чергу за рахунок рядка 24 податкової декларації, а коли суми, вказаної в рядку 24 недостатньо, то за рахунок рядка 25.
При зменшенні обчисленних до сплати сум податку сума різниці зараховується платнику до чергових платежів або повертається йому на підставі письмової заяви у відповідності із чинним законодавством.
За 1999 рік камерально перевірено 8556 декларацій по податку на додану вартість, з них у 88 випадках встановлено порушення, дораховано ПДВ разом з фінансовими санкціями 85,9 тис. грн., накладено адмінстягнення на посадових осіб на суму 8,2 тис. грн.
Документальні перевірки декларацій по ПДВ проводяться податковими інспекторами відділу документальних перевірок, з виходом на підприємство у строки встановлені Національним планом проведення документальних перевірок, який складається на рік і затверджується в головній податковій адміністрації України.
При документальній перевірці податковий інспектор використовує банківські та розрахункові документи, дані аналітичного та синтетичного бухгалтерського обліку, податкового обліку, зокрема відомість № 16, «Реалізація», журнали – ордера № 2,3, 6, 8, головну книгу, книги обліку продажу та придбання товарів, податкові накладні.
Проведення документальної перевірки не може обмежуватись лише переглядом документів платника.
Під час проведення документальної перевірки перевіряється:
наявність товарів та придбаних (споруджених) основних фондів (проведення інвентаризації) та нематеріальних активів;
рух коштів в касі та по рахунках платника: надходження, виплати, платежі в національній та іноземній валютах;
дані касових апаратів (по підприємствах, які відповідно до законодавства повинні їх застосовувати при проведенні розрахунків);
Крім того, проводяться також зустрічні перевірки основних постачальників платника податку, а у разі необхідності – клієнтів (покупців) платника; з метою визначення чи повністю платник обчислює і сплачує податок, контролю за правильністю визначення податкових зобов’язань та податкового кредиту порівнюються дані податкової звітності по ПДВ та податку на прибуток, застосовуються як прямі, так і непрямі методи визначення оборотів.
В ході документальної перевірки визначається правильність відображення у головний книзі оборотів по дебету і кредиту рахунків 641 «Розрахунки з бюджетом за податками та платежами» субрахунок «З ПДВ» та їх відповідність сумам відображеним в податкових деклараціях за період що перевіряється.
Суми податкових зобов’язань по сплаті податку на додану вартість відображаються по кредиту рахунків 641 «Розрахунки з бюджетом за податками та платежами» субрахунок ” З податку на додану вартість” у кореспонденції з рахунками:
701 «Доходи від реалізації» у випадках відвантаження готової продукції, товарів, інших матеріальних цінностей, передачі нематеріальних активів, виконання робіт, послуг, в оплату за які кошти від покупців на дату відвантаження (передачі, виконання) підприємство не одержало, а також у випадках одержання готівкових коштів за товари, послуги;
643 «Податкові зобо’язання» субрахунок 1 «З податкових зобов’язань» у випадках зарахування на рахунки підприємства в установах банків коштів від покупців (замовників) в оплату продукції, товарів, інших матеріальних цінностей, нематеріальних активів, робіт, послуг, що підлягають відвантаженню (передачі, виконанню). Після відвантаження попередньо оплаченої продукції, товарів, робіт, інших матеріальних цінностей, виконання робіт, послу рахунок 701 «Доходи від реалізації» дебетується в кореспонденції з рахунком 643 «Податкові зобов’язання» субрахунок 1 «З податкових зобов’язань» (перевіряється відомість № 16 (з відвантаження та реалізації товарів), банківські (журнал-ордер № 2) та касові документи (журнал-ордер №1), податкові накладні, книга обліку продажу товарів).
Суми податкового кредиту з податку на додану вартість, на які підприємство має право зменшити податкові зобов’язання, відображаються по дебету рахунка 641 ” Розрахунки з бюджетом за податками та платежами” субрахунок «З ПДВ» у кореспонденції з рахунками:
631 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», 374 «Розрахунки за претензій», 377 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами» у випадках одержання сировини, матеріалів, товарів, інших товаро – матеріальних цінностей, нематеріальних активів, виконання робіт, послуг до оплати їх вартості та у випадках одержання зазначених товаро – матеріальних цінностей (робіт, послуг) за бартерним характером після відвантаження продукції, товарів, виконання робіт, послуг:
311 «Поточні рахунки в національній валюті», 312 «Поточний рахунок і іноземній валюті», 313 “Інші рахунки в банках”, 601 «Короткострокові позики» – у випадках попередньої оплати до одержання товаро — матеріальних цінностей. Одночасно на суму податкового кредиту кредитується рахунок 643 «Податкові зобов’язання» субрахунок 2 «З податкового кредиту» у кореспонденції з дебетом рахунків 631 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», 681 «Розрахунки за авансами одержаними», 377 «Розрахунки з іншими дебіторами та кредиторами», після одержання сировини, матеріалів, товарів, інших матеріальних цінностей, вартість яких сплачена раніше, дебетується рахунок 643 «Податкові зобов’язання» субрахунок 2 «З податкового кредиту» у кореспонденції з кредитом рахунків 631, 377.    продолжение
–PAGE_BREAK–
У випадках одержання сировини та інших товаро — матеріальних цінностей за бартерним контрактом до відвантаження продукції сума ПДВ з одержаних цінностей відображається по дебету рахунка 643 «Податкові зобов’язання» субрахунок 2 «З податкового кредиту» у кореспонденції з рахунками 631,377. Одночас така сума відображається по дебету рахунка 643 субрахунок 1 «З податкових зобов’язань» у кореспонденції з рахунком 641 «Розрахунки з бюджетом» субрахунок 1 «З ПДВ». Після відвантаження продукції за тим же бартерним контрактом, сума ПДВ відображається по дебету рахунка 701 «Доходи від реалізації» в кореспонденціїз рахунком 643 «Податкові зобов’язання» субрахунок 1. «З податкових зобов’язань». Одночасно по дебету рахунка 641«Розрахунки з бюджетом» субрахунок «З ПДВ» у кореспонденції з рахунком 643 «Податкові зобов’язання» субрахунок 2 «З податкового кредиту» відображається сума податку на додану вартість, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов’язання. (Перевіряється журнал № 6).
На рахунок 641«Розрахунки з бюджетом» відносяться тільки обороти, які відносяться до валових витрат підприємства і підтверджені податковою накладною.
Якщо ж йдеться про потреби невиробничого характеру, суми ПДВ слід внести на рахунок відповідних джерел фінансування (прибутку і ін.). Для перевірки цього питання використовуються відповідні розрахункові документи за якими перевіряється, які саме матеріальні цінності були одержані (оплачені), та журнал ордери № 6, за якими встановлюється за рахунок яких джерел фінансування віднесений ПДВ по відповідних матеріальних ресурсах.
При перевірці правильності віднесення в дебет рахунку 641 податку сплаченого придбані основні фонди, слід визначати: чи належать ці фонди згідно з класифікатором до основних виробничих фондів (адже ПДВ по невиробничих фондах на розрахунки з бюджетом не відносяться).
У разі коли підприємство здійснює операції, що звільнені від оподаткування або не є об’єктом оподаткування суми ПДВ сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням сировини, матеріалів, товарів, та ін., вартість яких включається до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів відображаються по дебету рахунків 04 «Нематеріальні активи», 33 Капітальні вкладення”, з кредитом рахунків 311, 313, 631, 511, 377. та включенні до валових витрат.
Суми податку на додану вартість, перераховані до бюджету, відображаються по дебету рахунка 641 «Розрахунки з бюджетом» субрахунок «З ПДВ» у кореспонденції з кредитом рахунка 641 «Розрахунок з бюджетом» субрахунок «З ПДВ».
Після перевірки правильності відображення оборотів по дебету і кредиту рахунку 641«Розрахунки з бюджетом», перевіряється правильність арифметичного підрахунку оборотів за цим рахунком, а також їх відповідність сумам ПДВ, відображеним у деклараціях.
Якщо за результатами документальної перевірки не було виявлено порушень податкового законодавства, факт проведення перевірки оформляється довідкою відповідно до порядку оформлення і реалізації документальних перевірок щодо дотримання податкового законодавства суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, затвердженого наказом ДПА України від 01.06.98 р. № 226.
При виявлені порушень податкового законодавства складається акт. При складанні акта необхідно обов’язково вказати повний перелік документів, які перевіряв податковий інспектор. В описовій частині акта необхідно чітко викласти зміст порушення, конкретно назвати порушені норми законодавчих актів, їх пункти і статті, суму платежів, яка донарахована внаслідок перевірки, розміри та суми застосованих санкцій та рахунки на які необхідно перерахувати донараховані суми. Акт перевірки підписують інспектор який проводив перевірку, керівник та головний бухгалтер підприємства, установи, що перевірялась.
Згідно з результатами перевірки складається Рішення про застосування та стягнення фінансових санкцій за встановленою нормою в двох примірниках. Рішення приймає начальник податкової інспекції або його заступник у термін не пізніше 10 днів від дня складання акта перевірки. Перший примірник Рішення вручається під розписку керівнику підприємства, а другий примірник передається у відділ обліку і звітності для здійснення відповідних записів у картках особового рахунку платника. Після повного надходження донарахованих сум працівник відділу обліку робить відповідні відмітки на Рішенні (вказує назву, номер і дату документа, що підтверджує сплату і суму платежу) та передає Рішення керівнику структурного підрозділу, в якому зберігається облікова справа платника.
У випадках незгоди з фактами, які викладені в акті, керівники підприємств мають право подати письмові пояснення мотивів незгоди. Рішення податкового органу може бути оскарження в місячний термін у вищевказаному податковому органі. У разі незгоди з результатом розгляду, рішення в податковій адміністрації, може бути оскаржено в судовому порядку.
У випадках встановлення фактів порушення податкового законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність (донарахування основного платежу більше 1700 грн.), усі матеріали перевірки передаються в податкову поліцію.
Згідно складеного та затвердженого Національного плану проведення документальних перевірок на 1999 рік та графіків проведення тематичних перевірок працівниками Коломийської об’єднаної державної податкової інспекції проведено 806 документальних та тематичних перевірок, з них у 391 випадку виявлено порушення податкового законодавства, результативність проведених перевірок складає 48,5 %. За результатами перевірок додатково нараховано до бюджету податків разом з фінансовими санкціями 2324,0 тис. грн., з яких сплачено до бюджету 1554,0 тис. грн., або 66,9 % до посадових осіб застосовано адміністративний штраф в сумі 32,0 тис. грн. Таблиця № 5
Про результати контрольної роботи структурних підрозділів Коломийської податкової інспекції станом на 1 січня 2000 року.
найменування структурних підрозділів
к-ть проведених перевірок
з них:
у яких виявлено порушення
додатково нараховано тис. грн.
сплачено до бюджету
сума адміністра­тивних штрафів тис. грн
управління оподаткування фізичних осіб
291
111
285
165
8
відділ місцевих податків і зборів
174
87
67
67
1
управління документальних перевірок
28
109
1423
1016
13
податкова міліція
113
84
549
306
10
Всього:
806
391
2324
1554
32
З загальної суми донарахувань по документальних перевірках донараховано податку на додану вартість разом з фінансовими санкціями 475,6 тис. грн., що складає 20,4 % до загальної суми донарахувань по всіх структурних підрозділах та 24,1 % до суми донарахуваннь управління документальних перевірок та податкової міліції, які перевіряють цей податок. 2.3 Напрями реформування ПДВ в сучасних умовах господарювання.
Одним із основних джерел надходження коштів до бюджету України є ПДВ.
ПДВ є найбільшим непрямим податком. Це порівняно новий для України податок, якій було введено з 1.10.92 р. Він замінив податок з обороту і податок з продажу, що діяли раніше.
Зміни економічної ситуації в Україні зумовили прийняття нового закону «Про податок на додану вартість», який було введено з 1.10.97 року.
Цей закон розширює поняття суб’єкта – платника податків. Згідно з статтею 2 це особа, що здійснює продаж з обсягом операцій понад 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому продажем, тобто об’єктом оподаткування вважається будь-які операції, що передбачають передачу права власності, розпорядження товарами, а також відчуженням результатів робіт (послуг), у тому числі операцій з безоплатного одержання (надання) товарів (робіт, послуг).
Нараховується ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету, як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку із продажем товарів, (робіт, послуг) протягом звітного періоду, і сумою податкового кредиту за звітний період. Таке справляння цього податку в умовах дії нового законодавства є неоднозначними щодо різних платників податків. Так, із введенням таких понять, як податкове зобов’язання і податковий кредит, повна ставка в розмірі 20% до ціни реалізації та нульова ставка, положення Закону України «Про податок на додану вартість» дають можливість маніпулювати певними категоріями платників шляхом зрівняння податкового кредиту із податковим зобов’язанням або, ще гірше, заробляти на доходах державного бюджету шляхом отримання відшкодування податкового кредиту.
Тільки Коломийською податковою інспекцією за 1997 – 1999 роки було відшкодовано з бюджету на розрахункові рахунки платників 2690,9 тис. грн. [додаток 6]. В найвигідніших умовах опинились суб’єкти підприємницької діяльності – посередники, які займаються експортом продукції.    продолжение
–PAGE_BREAK–
Згідно п. 6.2.1 ст. 6 ЗУ «Про ПДВ» операції з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України обчислюється за нульовою ставкою, в той час, сума податку на додану вартість сплачена нарахована платником у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації відноситься до податкового кредиту і підлягає бюджетному відшкодуванню.
Так за 1999 рік втрачається 8973,2 тис. грн. або 113,3 % від річних надходжень ПДВ до бюджету, теж саме за І квартал 2000 року – 1470,5 тис грн. або 75,5 % Таблиця № 6
Про суми отримання пільг з оподаткування в розрізі окремих видів податків.
Розділ бюджет­ної класифі­кації
Найменування, збору, іншого, обов’язкового платежу
Сума податку неоплаченого через отримання пільг (тис. грн.)
Сума сплачених податків
Питома вага у %
1999 р.
І кв. 2000р.
1999 р.
І кв. 2000р.
1999 р.
І кв. 2000р.

Податок на прибуток
2476,2
634,8
2949,9
1500,6
83,9
42,3

Податок з власників транспортних засобів
15,0
7,3
774,3
86,3
1,9
8,5

Плата за воду
26,8
—
40,9
14,7
65,5
—

Плата за землю
616,0
149,0
1423
183,7
43,3
81,1

ПДВ
8973,2
1470,5
7925,6
1647,9
113,2
75,5

Акцизний збір
167,6
—
1392,1
20,8
12,0
—

місцеві податки та збори
0,16
—
669,4
154
0,02
—

Всього
12274,96
2261,6
27481,0
7335
44,7
30,8 Таблиця № 7
Про суми отриманих пільг з оподаткування в розрізі видів пільг по ПДВ
Код пільги
Назва пільг
Сума податку неоплаченого через отримання пільг
Питома вага до загальної суми по ПДВ %
1999 р.
І кв. 2000р.
1999 р.
І кв. 2000р.
14010088
операції з продажу лікарських засобів, виробів медичного призначення
2026,2
233,6
22,6
15,9
14010115
ПДВ за нульовою ставкою при експорті товарів
3022,7
497,0
33,7
33,8
14010116
ПДВ за нульовою ставкою з продажу (робіт, послуг)для використання за митною територією України
1046,4
106,7
11,7
7,3
14010162
не підлягає сплаті ПДВ, що нараховується с/г товаровиробниками з продажу власної продукції живою вагою переробними виробництвами
1000,5
141,3
11,1
9,6
14010074
послуги з інкасації розрахунково – касового обслуговування та ін.
360,3
123,4
4,0
8,4
14010122    продолжение
–PAGE_BREAK–
видача с/г продукції власного виробництва фізичним особам – власникам земельних паїв
333,9
24,7
3,7
1,7
14010136
ПДВ за нульовою ставкою операціям з продажу переробним підприємствам молока і м’яса
330,2
46,3
3,7
3,1
14010084
послуги з вищої, середньої, професійно – технічної та початкової освіти
266,8
82,5
2,9
5,6
14010072-14010162
інші види пільг
586,2
215
6,5
14,6

Всього
8973,2
1470,5
100
100
Аналізуючи дані таблиці, видно, що за 1999 рік суми отриманих пільг з оподаткування ПДВ перевищує суму сплаченого податку до бюджету. Цифри самі за себе говорять, скільки втрачає державний бюджет через наявність великої кількості пільг передбачених ЗУ «Про податок на додану вартість». Найбільш питому вагу займають пільги по ПДВ:
нарахування ПДВ за нульовою ставкою при здійсненні експорту товарів – 33,7 % до загальної суми пільг;
не нараховується ПДВ на операції з продажу лікарських засобів, виробів медичного призначення, в т. ч. аптечні заклади – 22,6 % до загальної суми пільг;
нарахування ПДВ за нульовою ставкою з продажу робіт (послуг) для використання за межами митної території України – 11,7%.
Найбільшу шкоду бюджету приносить перша пільга. Так за чотири місяці 2000 року підприємством СП “ALUKPOL”, яке займається продажем алюмінію за кордон (посередницькі послуги) сплачено до бюджету всіх платежів 195,0 тис грн., а відшкодовано з бюджету ПДВ на розрахунковий рахунок за цей же період часу 209,0 тис. грн. і належить ще до відшкодування – 435,0 тис. грн.
А в 1999 році спільним підприємством “Alukpol” сплачено до бюджету всіх рівнів податків та обов’язкових платежів в сумі 82,0 тис. грн, а відшкодовано з бюджету на розрахунковий рахунок платника 728,0 тис. грн. Крім цього є ще рядплатників у яких ситуація по сплаті до бюджету ідентична. Виникає питання: чи вигідно це державі?
З метою зменшення повернення коштів з бюджету Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 2215 від 07.12.1999 р. «Про деякі питання відшкодування сум податку на додану вартість і впорядкування розрахунків з бюджетом», якою затверджено Порядок проведення відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку шляхом заліку за участі трьох і більше учасників розрахунків, які складають відповідний протокол.
Таке відшкодування проводиться:
у разі якщо відшкодування здійснюється в рахунок погашення заборгованості кредитора (кредиторів) платника податку з платежів до Державного бюджету;
у разі здійснення відшкодування в рахунок погашення платнику податку наданих йому або його кредитору (кредиторам), кредитів, залучених під гарантії держави, та бюджетних позичок, не сплачених на дату проведення відшкодування;
у разі відшкодування сум податку на додану вартість за рахунок майна іншого платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Протокол складається окремо по кожному напрямку відшкодування ПДВ.
У прийнятому законі зовсім по іншому трактується «податковий кредит». Згідно з п.п.7.4.1 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Тобто повна вартість покупки за рахунок коштів платника податків. Отже, при такому тлумаченні кредитором виступає сам платник податків. Таке вільне тлумачення загальноприйнятих термінів не сприятиме виробленню єдиної методології і методик оподаткування. Подібні недоліки і передбачають необхідність створення Податкового кодексу.
Закон України «Про податок на додану вартість» потребує удосконалення.
Наприклад, звільнення від податку на додану вартість платників на умовах договору фінансової оренди (п.п. 3.2.2) дає можливість для ухилення від сплати податку шляхом попереднього укладення такого договору з переданого майна на певний строк і наступного його розірвання за згодою сторін, без взаємних претензій, один до одного. Отже у п.п. 3.22.слід врахувати, що у разі розірвання договору фінансової оренди до повної сплати договірної суми вся сплачена за договором сума оподатковується податком на додану вартість на загальних підставах.
Необхідно також змінити дату виникнення податкового зобов’язання, а відповідно і податкового кредиту. На сьогоднішній деньдатою виникнення податкових зобов’язань є дата будь-якої події, яка відбулася раніше. Така ситуація непосильним тягарем лягає на плечі товаровиробника оскільки повністю впливає на їхні обігові кошти. Адже жодне відвантаження не гарантує, що не буде повернено при рекламації, як і жодна передоплата не гарантує, що клієнт не вимагатиме повернення грошей. До того існує небезпека відвантажити товар, а грошей за нього не отримати. Отже, майже неминучим є виникнення переплати по ПДВ платником податку за певний період, що означає втрату частини власних обігових коштів і ставить під сумнів можливість подальшого виробництва продукції. В той же часроздрібна торгівля в такий ситуації виграє, оскільки купуючи товар, ще не здійснивши оплати вже мають право на податковий кредит. Тобто їхні обігові кошти поновлюються за рахунок отримання бюджетного відшкодування.
Відповідно до ст. 12 Указу Президента України від 07.08.98 р. № 857/98 «Про деякі зміни в оподаткуванні» звільнення від оподаткування або оподаткування за «0» ставкою, передбачене ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР не поширюється на бартерні (товарообмінні) операції, що здійснюються на території України. При цьому не визначається, поширюється стаття вищеназваного Указу на операції з використанням вексельної форми розрахунків. Особливо вимагає вирішення питання щодо бюджетних векселів. Вважаю, що і відшкодування ПДВ тут не можливе.
Треба зазначити, що негативно впливає на надходження до бюджету ПДВ діюча система пільг.
Ситуація, що склалася примушує шукати інші шляхи виконання справляння непрямих податків, які мали б відповідати наступним принципам:
відносно низька ставка оподаткування стосовно валових доходів;
простий механізм справляння;
обмежена кількість пільг.
Чинна система стягнення податку на додану вартість у розвинутих країнах має гнучкий характер. Так, у Німеччині основна ставка становить 14%, діє також пільгова 7%, зокрема для продуктів харчування (крім спиртних напоїв та обігових коштів кафе, ресторанів), громадського транспорту, засобів інформації (книги, газети, журнали) та творів мистецтва.
У Франції основна ставка ПДВ – 18% знижена 5,5%. В Італії їх п’ять: пільгова – 4% і «0», основна 9% та дві підвищенні 19% і 38%. За пільговою 4% ставкою оподатковуються предмети першої життєвої необхідності (хліб, молоко та інші предмети харчування, а також газети і журнали). Основна ставка 9% використовується для широкого кола промислових товарів (виробів). Продукти та спиртні напої, які реалізуються через ресторан, а також бензин і нафтопродукти оподатковуються за ставкою 19%. Найвища ставка застосовується до предметів розкоші (хутро, ювелірні вироби, спортивні автомашини).
Згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» від 3.04.97 року в Україні затверджено 20% — основну ставку та «0», тобто пільгову ставку.
Порівняльний аналіз свідчить, що в Україні застосовується досить висока основна 20% ставка податку на додану вартість майже з усіх операцій. І це за умов, коли до витрат виробництва включаються нарахування (податки) із заробітної платні до органів соціального страхування та пенсійного забезпечення, Фонду зайнятості населення та комунальний податок, що призводить до подвійного оподаткування заробітної платні та значного збільшення суми податку на додану вартість.
Декілька слів щодо бази оподаткування. Проблема дестимулюючого впливу регулюючої функції податку на додану вартість на виробництво полягає не так у розмірі самої ставки, як у визначенні податкової бази. Щодо податку на додану вартість об’єктом оподаткування має бути додана вартість. В Україні база цього податку містить елементи, які не стосуються доданої вартості – акцизний збір, ввізне мито, інші податки та збори (обов’язкові платежі).
Як відомо, надходження до бюджету не адекватні збільшенню податкового впливу на платника податку. Якщо рівень податків перевищує певну величину 30-35%, то їх надходження до бюджету починає зменшуватись. У США в умовах високого дефіциту державного бюджету була застосована спеціальна модель економічної політики під назвою «рейганекономіка». Суть її полягає в тому, що Р. Рейган з метою забезпечення зростання бюджетних надходжень знизив рівень оподаткування. Нова модель податкової політики потім застосовувалась урядом більшості країн Заходу.
Друга половина 1999 року була насичена змінами в податковому законодавстві України, що зачепили порядок обчислення і сплати податку на додану вартість. Найзначніші зміни було внесено Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з метою стимулювання інвестиційної політики» від 15.07.99 р. № 977-XIV (Далі закон № 977).
Зміни і доповнення, внесені Законом № 977 до Закону про ПДВ, стосуються:
передачі основних фондів до статутного фонду підприємства; було внесено відповідні уточнення до п.п. 3.2.8 ст. 3 Закону про ПДВ. Згідно з новою редакцією не є об’єктом оподаткування операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів) або їх вивезення за межі митної території України.    продолжение
–PAGE_BREAK–
ліквідації основних фондів; зміна полягає в тому, що не нараховується податкове зобов’язання у випадку ліквідації основних фондів, здійсненої без згоди платника, в тому числі у випадку розкрадання основних фондів, або якщо платник податку подає до податкового органу документ, що підтверджує факт знищення, розібрання або перетворення основних фондів в інший спосіб, у результаті чого такі основні фонди не можуть використовуватись в майбутньому за первісним призначенням.
здійснення посередницьких договорів п. 4.7 ст. 4 Закону про ПДВ доповнено таким абзацом: «У випадку якщо платник податку здійснює діяльність з придбанням товарів (робіт, послуг) за дорученням і за рахунок іншої особи, датою збільшення податкового кредиту є дата перерахування коштів на користь продавця таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов’язань є дата передачі таких товарів (робіт, послуг) довірнику. При цьому довірник не збільшує податковий кредит на суму коштів, перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту в податковий період одержання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреними за його дорученням. Це стосується виключно договорів комісії на придбання товарів (робіт, послуг).
вексельний обіг; ст. 4 ЗУ Про ПДВ доповнений новим пунктом 4.8, в якому зазначено, що векселі отримані але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють суми податкових зобов’язань чи податкового кредиту такого платника незалежно від видів операцій, за якими такі векселі використовуються.
Дослідивши недоліки функціювання податку на додану вартість вважаємо за можливе запропонувати напрямки вдосконалення механізму справляння ПДВ:
встановити диференційовані ставки податку на додану вартість;
спростити механізм справляння податку на додану вартість, а саме – виключити з бази оподаткування інші податки і збори та обов’язкові платежі; — змінити дату виникнення податкового зобов’язання і відповідно податкового кредиту; — посилити контроль за здійсненням відшкодування ПДВ з бюджету;
обмежити перелік пільг, залишити тільки пільги, що стосуються предметів першої необхідності;
змінити механізм справляння ПДВ щодо підприємств торгівлі та посередницької діяльності. Встановити, що об’єктом оподаткування у вказаних підприємствах виступає валовий дохід, який визначається як різниця між ціною реалізації та ціною придбання. Це дасть можливість не застосовувати до підприємств торгівлі та посередницької діяльності механізм відшкодування податку на додану вартість. Висновки та пропозиції
Непрямі податки, до них належить ПДВ, відіграють значну роль у формуванні доходів бюджету. Однак це не значить, що вони не виконують регулюючої функції. При вмілому використанні непрямі податки можуть бути дієвим фінансовим інструментом регулювання економіки. Що стосується ПДВ, який стягується в Україні, то він більш ефективний у фіскальному аспекті, завдяки широкій базі оподаткування, кількості платників та кількості операцій, що оподатковуються.
Не слід забувати, про регулюючу функцію податку на додану вартість. Щоб підвищити ступінь ділової активності економіки, податковий прес треба послабити. Якщо зменшити основну ставку податку та ввести одну-дві пільгові (крім нульової, що вже існує), то у суб’єктів господарювання можуть з’явитися додаткові стимули для збільшення обсягів виробництва. Таким чином розшириться база оподаткування, і зросте загальна сума доходів зведеного бюджету. Також через послаблення тиску ПДВ зростуть доходи населення зросте сукупний попит.
Із введенням Закону „Про ПДВ“ платник податку отримав право на кредитування ПДВ. Крім того, за несвоєчасне відшкодування з бюджету надмірно сплачених сум податку може нараховувати пеню державі.
Для спрощення процедури сплати ПДВ встановлені два види декларацій по податку на додану вартість (звичайна і скорочена). Ці два види декларацій встановлені тому, що існують різні методи справляння податку, з залежності від обсягів оподатковуваних операцій.
Широке застосування ПДВ зумовлене численними його перевагами, серед яких найголовніше те, що оподаткування підлягає переважно дохід, який спрямовується на споживання; інша його частина значною мірою використовується на нагромадження, яке опосередковано стимулює процес інвестування. Широка база оподаткування ПДВ сприяє вагомому зростанню доходів держави від податків на споживання. Вилучення податку на всіх етапах руху товарів сприяє рівномірному розподілу податкового тягаря між всіма суб’єктами підприємницької діяльності.
Найбільшу активність в Україні ПДВ має з фіскальної точки зору. Його частка в державному бюджеті України за чотири останніх роки збільшувалась, а питома вага складала близько 30 %.
Для ефективного контролю за справлянням ПДВ до бюджету запроваджено реєстрацію платників цього податку.
Реєстрацію суб’єктів платників податку на додану вартість спрощує та робить більш ефективною Реєстр платників податку на додану вартість.
За не подання податковим органам декларацій та інших необхідних документів, платники сплачують до бюджету 10% належних сум податку. Несвоєчасно сплачені суми ПДВ стягуються за весь час заборгованості перед бюджетом з нарахуванням пені в розмірі 120% ставки НБУ із суми недоїмки за кожен день прострочення (включаючи день сплати).
Вершиною піраміди системи справляння ПДВ є контрольна діяльність податкової служби за повнотою та своєчасністю сплати цього податку. Існують два етапи перевірок декларацій по податку на додану вартість і попередня (камеральна) перевірка і документальна перевірка. Камеральна перевірка здійснюється податковим інспектором на підставі аналізу даних податкових декларацій та додатків до неї, без виходу на місце роботи платника. Документальна перевірка – проводиться безпосередньо на місці роботи платника і включає в себе перевірку документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності. При необхідності можуть проводитись зустрічні перевірки, щоб удостовіритись у правдивості показаних у документах операцій.
При виявленні перевіркою порушень може наступити адміністративна відповідальність, а якщо сума недоїмки більш 1700 гривень, то справа передається в податкову міліцію і наступає кримінальна відповідальність.
Дослідивши недоліки функціонування податку на додану вартість вважаємо за можливе запропонувати напрямки вдосконалення механізму справляння ПДВ:
встановити диференційовані ставки податку на додану вартість;
при визначені додано вартості потрібно зменшувати виручку на суму всіх матеріальних витрат, включаючи амортизаційні витрати. Тим більше, якщо з прийняттям Податкового кодексу буде введений податок на майно, то амортизаційні відрахування будуть оподатковуватись двічі;
спростити механізм справляння податку на додану вартість, а саме – виключити з бази оподаткування інші податки і збори та обов’язкові платежі; — змінити дату виникнення податкового зобов’язання і відповідно податкового кредиту; — посилити контроль за здійсненням відшкодування ПДВ з бюджету;
обмежити перелік пільг, залишити тільки пільги, що стосуються предметів першої необхідності;
змінити механізм справляння ПДВ щодо підприємств торгівлі та посередницької діяльності. Встановити, що об’єктом оподаткування у вказаних підприємствах виступає валовий дохід, який визначається як різниця між ціною реалізації та ціною придбання. Це дасть можливість не застосовувати до підприємств торгівлі та посередницької діяльності механізм відшкодування податку на додану вартість. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.
Конституція України. – 12.: Преса України. 1997 – ст. 85,95, 96, 97, 98, 116, 119.
Закон України „Про Державний бюджет на 1999 рік“ // Вісник податкової служби. – 199. — № 6.
Закон України „Про Державний бюджет на 2000 рік“ // Урядовий кур’єр. –2000ю — № 6.
Закон України „Про внесення змін і доповнень до Закону України Про систему оподаткування“ // Голос України. – 1997. — № 23.
Закон України „Про внесення змін і доповнень до Закону України Про державну податкову службу“ // Вісник податкової служби. – 1998. — № 4.
Закон України „Про податок на додану вартість“ // Галицькі контракти. – 1998. № 19.
Декрет Кабінету міністрів України „Про податок на добавлену вартість“ // Галицькі контракти. 1993. — № 3.
Указ Президента. „Про деякі зміни в оподаткуванні“ // Вісник податкової служби. – 1998. — № 6.
Інструкція щодо порядку справляння ПДВ та акцизного збору у разі ввезення товарів на митну територію України. – 1997. — № 143.
Бабич. Л., Понєдєлкова О. Аналіз податкової системи і пропозиції, щодо її вдосконалення. // Економіка України. – 1995. — № 12.
Барулін. С. В. Податки як ціна послуг держави // Фінанси. 1995. — № 2.
Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1997.
Бровкова Е. Г., Продиус И. П. Финансово – кредитная система государства. – К., 1997.
Вишенвський В. П. До питання про реформу податкової системи України // Фінанси України. – 1996. — № 12.
Вишневська М. Удосконалення структурних елементів системи оподаткування // Вісник податкової служби. 1999. — № 12.
Деркач Н. Н. Гордєєва Л. П. Бюджет и бюджетный в Украине. – Днепропетровск, 1995.
Дьякова І. І. Податки та податкова політика України. – К. Наукова думка. 1997.
Златкін Б. І. Податкам – стимулюючу роль // Економіка України. – 1996. — № 2.
Єпіфанова А. О., Сало. І. В., Дьякова І. І. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посібник – К.: Наукова думка, 1997.
Крисоватий А. Державна податкова політика і система податків // Фінанси України. 1998. — № 1.
Коцій В. Податки в майбутньому: базу розширюєм, пільги скорочуєм // Фінансова Україна. – 1997. — № 45.
Курс лекцій з питань оподаткування // Бібліотека Вісника податкової служби України.
Мельник В. До питання про податки // Фінанси України. – 1996. — № 10.
Мещерякова О. Податкові системи розвинутих країн світу // Справочник – М. Фонд „Правова культура“ – 1995.
Романенко С Деякі особливості податку на додану вартість (ПДВ) і його застосування в Україні // Економіка. Фінанси. Право. – 1996. — № 4.
Суторіна В. М., Федосов В. М., Андрушенко В. А. Держава, податки, бізнес. – К.: Либідь, 1992.
Терьохін С ПДВ очікують зміни // Вісник податкової служби – 1996 — № 8, 10, 11.
Тимошенко Ю., Турчинов О. Основні напрямки удосконалення системи оподаткування в Україні. – К., 1998.
Федько В. Проблеми мобілізації доходів бюджету. // Вісник податкової служби – 1998. — № 11.