МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ.
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ.
Р Е Ф Е Р А Т
НА ТЕМУ:
“Соціально-економічні наслідки
інфляції в Україні”
роботу виконав: студент
гр.ФК-97-1
Любович Станіслав
ДНІПРОПЕТРОВСЬК
1998 р.
П Л А Н .
Вступ.
Чинники інфляції в Українській економіці.
Аналіз інфляційних процесів.
Масової заборгованості з виплати заробітної плати найманим працівникам державних підприємств:
причини затримок;
наслідки затримок;
шляхи подолання;
5. Висновок.
В С Т У П .
Найефективнішим індикатором “здоров*я” єкономіки країни є її фінансовий стан. Адже фінансова система не лише забеспечує необхідні взаємозв*язки в економіці, вона є одним з найдійовіших інструментів макроекономічного регулвання, інструментом, за допомогою якого уряди країн мають змог регулювати економічний розвиток. Саме тому діяльність уряду кожної країни спрямована на забеспечення стабільності фінансово-кредитної системи та фінансового стану в цілому. Запорукою цього, крім усього іншого, має бути стан “керованості” інфляційними процесами. Необхідність цього викликана тим, що інфляція призводить не лише до тяжких соціально-економічних наслідків. За умов інфляції втрачається єфективність дії та відбувається деформація інструментів макроекономічного регулювання.
Особливо виразно деформація економічних механізмів проявляється в умовах гіперінфляції. В економічній науці вважається, що інфляція переходить у гіперстадію за умов перевищення швидкості зростання цін 50% за місяць. Прикладом тому є Німеччина 1920-1923 рр., Австрія 1921-1922 рр., Росія 1921-1924 рр., Греція 1943-1944 рр., латиноамериканські країни 1970-1980 рр. Інфляція в Угорщині після Другої світової війни була найсильнішою з усіх, які відомі історії світової економіки. З червня 1946 р. були випущені банкноти на сумму в егімільярд більйонів (один мільярд мільярдів). у червні 1946 р. золотий пенге 1931р. випуску коштував 130 трильйонів паперових пенге.
Чинники інфляції в Українській економіці.
Будь-яке підвищення рівня цін викликає посилення інфляції і стає, таким чином, інфляційним. Згідно з данною теорією, інфляція особливо в умовах перехідної економіки, зумовлюється багатьма процесами, що відбуваються у сфері державних фінансів, чи у грошово-кредитній сфері — інфляційне зростання цін супроводжується збільшенням грошової маси. Спочатку воно відбувається в активному обігу за рахунок зменшення нагромаджень, а потім зростає загальна маса грошей. Поєднання спаду виробництва та незмінних доходів і цін спричинили приховану інфляцію, яка виражалася передусім у формі дефіциту товарної маси. Статистика свідчить що в СРСР ціни у другій половині 80-х зростали в середньому на 1,5-2,0% щорічно.1
Як свідчать дані таблиці 1, інфляційні процеси протягом 1991-1993рр. набрали в Україні найвищих темпів. Пояснити це можна не лише структурною розбалансованістю економіки, нераціональним співвідношенням галузей, що працюють на виробничій та споживчий ринок, об*єктивними негараздами перехідної економіки, в тому числі значною мірою — залежністю від зовнішнього енергопостачання.
Таблиця 1
Індекс споживчих цін країн СНД у 1991-1994 рр.2
КРАЇНИ
Р О К И
1991
1992
1993
1994
Азербайджан
212
1039
1213
1880
Беларусь
199
1071
1290
2321
Вірменія
240
–
10978
5065
Грузія
179
–
–
–
Казахстан
179
1615
1758
1977
Киргистан
213
1189
1294
378
Молдова
214
1209
1284
586
Росія
200
2609
940
303
Таджикистан
213
1007
2236
339
Туркменістан
212
870
1731
2814
Узбекистан
197
515
1332
1650
Україна
390
2100
10256
501
Інфляційні процеси в Україннській економіці були зумовлені:
невиваженою первинною емісією;
структурними перекосами у матеріальному виробництві та ціновій політиці;
витратністю економіки та непродуктивними витратами окремих виробництв;
значним зруйнуванням товаровиробничої сфери та неефективністю безготівкової системи розрахунків;
від*ємним сальдо зовнішньої торгівлі та неконтрольованим експортом
процесами доларізації економіки
Трансформація економіки України в ринкову породила проблему масової заборгованості з виплати заробітної плати найманим працівникам державних підприємств, установ та організацій. З огляду на це важливе значення має аналіз і оцінка стану й тенденцій заборгованості з виплати в галузях економіки країни, встановлення причин виникнення цієї проблеми і розгляд шляхів її вирішення.
Проблема подолання заборгованості з виплати зарплати включає економічні, соціальні, політичні і правові аспекти.
Зниження основних показників економіки України в перехідний до ринку період почалося в 1991 р. (як показують розрахунки, обсяг внутрішнього валового продукту в 1996р. знизились порівняно з 1990р. на 44,8%, а частка зарплати у ВВП — до 34,% проти 53,1% у 1990р.
Із таблиці 2 видно, що спад виробництва, як і зниження питомої ваги зарплати у витратах на виготовлення продукції, спостерігається рік у рік. Ці ж тенденції чітко простежуються і в 1996 році.
Показники
1990
1991
1992
1993
1994
1995
1996
Темпи зміни ВВП, % (1990=00)
–
91,3
90,1
85,8
77,0
88,2
93,5
Частка зарплати у ВВП
53,1
58,8
51,1
38,5–PAGE_BREAK–
39,7
31,0
34,8
Темпи зміни обсягів продукції машинобудування та метало-обробки,%
–
95,2
93,6
92,0
72,7
88,5
95,3
Питома вага матеріальних вит-рат у витратах на виробництво продукції промисловості
–
104,0
100,5
107,0
66,0
50,0
73,9
В машинобудуванні та металообробці
70,8
74,1
74,6
77,9
78,6
76,6
76,0
Питома вага зарплати з відраху-ваннями на соціальні заходи у витратах на виробництво продукції промисловості
31,1
64,0
61,5
67,6
67,3
65,0
62,2
Відрахування на соц. заходи
15,3
18,5
15,3
11,0
10,2
12,4
13,3
Незважаючи на щорічне зниження наведених у табл.2 показників, заборгованості з виплати заробітної плати вперше офіційно зареєстрована в лютому 1994р. Національним банком України, коли вона становила 22 млн.грн3
Причини виникнення заборгованості з виплати заробітної плати
Насамперед, важливо виявити джерела виникнення затримок виплати заробітної плати. Аналіз засвідчує, що першопричиною появи цієї проблеми була інфляція.
Інфляційний процес в Україні пройшов кілька стадій. Перша — кінець 80-х — початок 90-х років, коли коли розвивалася інфляція попиту.
До осені 1992р. нашарувалась друга стадія — інфляція витрат, що породжена вимушеним зростанням затрат виробництва в усій економіці країни. Не маючи своїх енергоносіїв, Україна почала закуповувати нафту і газ в Росії за світовими цінами. В результаті цього ціни на продукцію стрімко підвищується, а на робочу силу навпаки — падали. Внаслідок витратної економіки продукція виявилась неконкурентноспроможною не тільки на зовнішньому, а й на внутрішньому ринку. Водночас збільшення сукупних витрат у вартісному вираженні призвело до спаду виробництва через обмеженість фінансових ресурсів і, таким чином, сукупної пропозиції.
1993р. характеризується поширенням такого негативного “комплексного” явища, як зростання тіньової економіки. Реально перед основною масою населення виникала проблема виживання, особливо це стосується категорії безробітних, молоді та пенсіонерів.
Бажаючи накопити первісний капітал та не сплачувати податки (враховуючи непомірний податковий тиск), величезна кількість підприємницьких структур подалася в “тінь”. Це, в свою чергу, зумовило відхід у тінь і значної частини виробничих структур. Ланцюг замкнувся. В цій круговерті вимагалося все більше і більше грошей, що призначалися для виплати заробітної плати. Строки виплати заробітної плати стали постійно порушуватись і збільшуватись.
У результаті проведення монетаристської політики на початку 1994р. гіперінфляція пішла на спад. Через високі відсоткові ставки кредитів і низький платоспроможний попит підприємства були змушені або реалізувати товари за собівартістю чи навіть нижче від неї, або підвищувати ціни відповідно до витрат виробництва. Тому в 1994р. здійснювалось досить значне суьсидування виробництва. Причому кредити дуже часто видавалися на безвідсотковій основі. Все це призвело до дефіциту бюджету. Тому в кінці 1994р. у країні була проведена ліберезація цін на основну масу товарів, а також відмінені всі дотації і субсидії, за винятком деяких товарів першої необхідності і деяких адресних субсидій4
В останні роки інфляційна хвиля проявилась передусім в електроенергетиці. Так, в 1995р. ціни в травні виросли на 16.6%, а потім в червні вони підвишились на 30.1%. Вересень закінчився підвищенням цін на 40,9% у харчовій галузі.5
З метою покриття дефіциту бюджету Парламент і Уряд проводить фіскальну політику, в результаті якої у суб*єктів господарської діяльності фактично забирається понад 50%, а в більшості випадків 80-90% прибутків за максимально допустимої у світовій практиці величини 30-35%. Тільки прямі податки на фонд оплати праці становить 51%, а разом з непрямими — значно більше. Тобто, через податки в товаровиробників забирають практично все: прибуток, амортизацію, оборотні кошти.6
Як свідчить аналіз, зниження реальної заробітної плати відбувалося вищими темпами, ніж зменшення обсягів продукції. Якщо до кінця 1995р. реальна середня зарплата в державному секторі економіки знизилась на 63,6№ порівняно з 1990р. то обсяг продукції промисловості зменшився за цей самий період на 47,3№.
Темпи зростання заборгованості з виплати заробітної плати значно вищі за темпи зростання деіторської і кредиторської заборгованості. Динаміка заборговності з виплати заробітної плати в державномі секторі (млн.гр) висвітлена в таблиці 3.
Таблиця 3
Показники
За станом на
Збільшення показника
01.01.95р.
01.01.96р.
01.09.96р.
1996 порівняно з показником 1995 разів
01.09.96 порівняно з показником 01.01.96 разів
Заборгованість з виплати заробітної плати
36
575
2653
16,0
4,6
Дебіторська заборгованість
4904
22864
39499
4,7
1,7
Кредиторська заборгованість
6834
32421
58166
4,7
1,8
Таким чином, проведений аналіз свідчить, що найважливішими причинами масових затримок виплат заробітної плати є:
гіпертрофований розвиток тіньової економіки, в якій на кінець 1996р. майже половина грошей перебувала поза сферою банківського обігу. Черз це в державі катастрофічно не вистачає реальних “живих” коштів;
незбалансованість державного бюджету, невиконання його прибуткової частини, безконтрольні і безвідповідальні витрати фінансових ресурсів;
високий податковий тиск і, як результат, неповне збирання податків;
поширений процес бартерного (безгрошового) обміну продукції, який практично не контролювався державою
великі кредитні ставки;
прагнення керівників підприємств і розпорядників фінансів усіх рівнів долати фінансові труднощі з допомогою грошових засобів, призначиних на виплату заробітньої плати.
особистий корисливий інтерес деяких з керівників, заробітня плата яких у 20-30 і більше разів перевищує мінімальну заробітню плату працівників довірених їм підприємств;
не діють механізми реалізації законодавства щодо соціального захисту працівників від несвоєчасної виплати;
відсутня система штрафних санкцій (пені) за несвоєчасну виплату.
Наслідки затримок виплат.
По-перше, затримки призводять до посилення диспропорцій на всіх рівнях господарювання. Врешті-решт затримки зумовлюють необхідність великої грошової емісії, що призводить до інфляції. Тут доцільно зауважити, що заборгованість з виплати заробітньої плати знижує рівень інфляції, але частка цього фактора >20%
По-друге,заборгованість з виплати заробітньої плати знижує платоспроможний попит, що, в свою чергу, призводить до спаду обсягів виробництва продукції і затоварювання складів підприємств і баз. продолжение
–PAGE_BREAK–
По-третє,глобальна тривала затримка виплати заробітньої плати призводить до значного зниження рівня життя населення (половина сімей уже не може сплачувати за житло та комунальні послуги, третина потребує житлової дотації.7
По-четверте,затримки виплати заробітньої плати протягом тривалого часу тягнуть за собою істотне зменшиння грошових надходжень у різні соціальні фонди — соціального страхування, пенсій, зайнятості населення, чорнобильські та інші, що послаблює соціальний захист незаможних верств населення країни.
По-п*яте,заборгованість з виплати заробітньої плати має багато інших негативних соціальних наслідків. Зокрема, в навчальних закладах скорочуються навчальні плани, скорочуються штати викладачів, зменшуються розміри доплат…Має місце масовий перехід спеціалістів до інших видів діяльності; посилюється тенденція до збільшення виплати заробітньої плати продукцією; проводяться масові акції протемту проти порушень конституційних, соціально-еконосічних і трудових прав громадян.
Шляхи подолання.
Для погашення заборгованості з виплати заробітньої плати Міністерству фінансів дозволено залучати кошти Державного фонду приватизації8. Для вирішення проблем затримки Уряд пішов на зменшення бюджетних витрат, скорочення кількості управлінців, обмеження будівництва, придбання обладнання за рахунок бюджету.
Профспілки дамагаються включення в генеральну, галузеві і регіональні угоди, а також у колективні договор підприємств і організацій гарантій щодо заробітньої плати.
Важливим резервом погашення заборгованості є реформування податкової системи. З огляду на це вважаю за доцільне замінити велику кількість неузгоджених і економічно необгрунтованих податків і платижів, знизити податковий тиск на суб*єкти господарювання до оптимального рівня9. Заборгованість з виплат заробітньої плати передусім потрібно ліквідувати, скорочую-чи масштаби тіньової економіки
Важливим напрямом вирішення проблеми є збільшення надходжень грошових коштів у бюджети всіх рівнів за рахунок поліпшення збирання податків з платників шляхом зміцнення фінансової дисципліни; скорочення товарообмінних операцій; забеспечення дійового контролю за виконанням законів про оподаткування; залучення додаткових внутрішніх і зовнішніх фінансових ресурсів і насамперед за рахунок розширення ринку цінних паперів, іноземних інвестицій і т.п.
В И С Н О ВО К.
При загальному зменшені суспільного багатства відбувається його перерозподіл шляхом приватизації та інфляції.
Коли збіднілий пенсіонер недружньо поглядає на дорогі іномарки автомобілів, які проносяться повз нього, то це не просто психологічний феномен. Під ним є певна економічна підстава. Адже якщо, наприклад, людина мала в радянський період грошові нагромадження в сумі 7 тис. Радянських карбованців, то цьому відповідало цілком реальне багатство в суспільстві: нехай не на 100, а на 70% (через товарний дефіцит, який завжди існував на той час і означав неповне товарне покриття наявних коштів), але воно було еквівалентним автомабілю середнього класу. Інфляція перетворила ці нагромадження на пил. Проте їх реальний еквівалент нікуди не подівся — він перерозподілився до рук тих, хто завдяки інфляції примножив своє богатство.
Такий перерозподіл не обов*язково здійснювався незаконним шляхом (хоча в наших умовах і таке часто траплялось), просто держава не змогла проводити політику, при якій би нові капітали формувалися за рахунок нагромаджуваної частини суспільного багатства, а не перерозподілу коштів, уже наявних у населення.
Для подолання наслідків інфляції потрібне, нове переосмислення природи, механізму формування і всіх перетворень вартості ВВП, переробку існуючих підходів на базі нових методологічних основ.
У цьому процесі вагому допомогу можуть подати інституціональні підходи, що дозволяють враховувати соціально-економічні та суспільно-психологічні особливості реакцій суб*єктів господарської діяльності, реальні умови їх господарювання і приймати рішення, адекватні ситуації.
. .
Л І Т Е Р А Т У Р А:
“Україна: аспекти праці”, Ж. Київ №2/97
“Фінанси України”, Ж. №5/98
“Економіка України”, Ж. 1.01.97
“Економіка України”, Ж. 3.03.96
“Фінансова Україна” №5/94 с.7. (Соціально-економічне становище України у 1993р.
“Фінансова Україна” №11/96 с.46. (Соціально-економічне становище України у 1995р.
“Финансы, денежное обращение, кредит” Дробоздина Л.А. М. 1997
“Урядовий Кур*єр” №160/94 с.6
“Инфляція в Украине: теория и реальность”, Найденов В. К.: Наукова думка/95