Київська Русь

Мнстерство освти науки Украни Херсонський державний педагогчний унверситет Факультет фзичного виховання спорту Реферативна робота Кивська Русь Виконав студент 102 групи Пройдак Д.С. Херсон – 2000 ЗМСТ 1. ПДНЕСЕННЯ Й ЗАНЕПАД КИВСЬКО РУС 2. СУПЕРЕЧКИ З НОРМАНСТАМИ 3. ПДНЕСЕННЯ КИВА 5 4.
ЗАНЕПАД КИВА 5. СУСПЛЬНА ОРГАНЗАЦЯ 6. ГОСПОДАРСЬКА ДЯЛЬНСТЬ 7. КУЛЬТУРА КИВСЬКО РУС 11 СПИСОК ВИКОРИСТАНО ЛТЕРАТУРИ 1. ПДНЕСЕННЯ Й ЗАНЕПАД КИВСЬКО РУС Перебуваючи в тн дивовижних досягнень кочовикв та розвинено цивлзац причорноморських мст, зольоване вд решти свту населення Пвнчно Украни протягом багатьох столть здавалося лише контрастним людським тлом стрмких подй, що розгорталися
на пвдн. Проте з початку VI ст. н. е з повльним, але неухильним перенесенням центру сторичних подй з Причорноморя та Степу на лсист рвнини, цей землеробський люд ста дедал помтншим. Посвши центральне мсце на сторичнй сцен, землероби тим самим викликають бльше зацкавлення тогочасних сторикв. Дослдження хнх мовних, етнчних культурних рис вказують на те, що люди ц були словянами прямими предками ниншнього населення Украни. Перебуваючи в тн дивовижних досягнень кочовикв та розвинено цивлзац
причорноморських мст, зольоване вд решти свту населення Пвнчно Украни протягом багатьох столть здавалося лише контрастним людським тлом стрмких подй, що розгорталися на пвдн. Проте з початку VI ст. н. е з повльним, але неухильним перенесенням центру сторичних подй з Причорноморя та Степу на лсист рвнини, цей землеробський люд ста дедал помтншим. Посвши центральне мсце на сторичнй сцен, землероби тим самим викликають бльше зацкавлення тогочасних
сторикв. Дослдження хнх мовних, етнчних культурних рис вказують на те, що люди ц були словянами прямими предками ниншнього населення Украни. 2. СУПЕРЕЧКИ З НОРМАНСТАМИ У середин Х ст. Надднпрянщина в господарському, культурному та полтичному вдношенн залишалася тихою заводдю. Але десь через 150 рокв вона стала серцевиною Кивсько Рус могутнього полтичного обднання, котре швидко перетворювалося на одне з найбльш розвинених економчно процвтаючих суспльств тогочасно вропи. Як же вдалося досягти цих гдних подиву змн Хто х здйснював Що уможливило х зовншн стимули чи под внутршнього життя Аби вдповсти на ц запитання, згадамо насамперед, що пишеться про походження Кивсько Рус у найдавншому схднословянському лтопис Повсть временних лт У рк 852 стала називатися наша земля
Руська земля У рк 859. Варяги, приходячи з заморя, брали данину з чуд, з словен, з мер, з вес, з кривичв. А хозари брали з полян, з сверян, з вятичв брали вони по блй виврц стльки вд диму У рк 862. Вигнали чудь, словени, кривич весь варягв за море, не дали м данини, стали сам в себе володти. не було в них правди, встав рд на рд, були усобиц в них, воювати вони мж собою почали. сказали вони Пошукамо сам соб князя, який би володв нами рядив за угодою, по праву .
Пшли вони за море до варягв, до рус. Бо так звали тих варягв русь, як ото одн звуться свеями, а друг норманами, англами, нш готами, отак ц. Сказали рус чудь, словени, кривич весь Земля наша велика щедра, а порядкуй нй нема. дть-но княжити володти нами . вибралося тро братв з родами своми, з собою всю узяли русь . Спираючись на цей уривок, ряд нмецьких учених, зокрема Готлб Байр, Герхард Мллер та Август-Людвиг Шльоцер, як у
XVIII ст. служили в Рос, розвинули так звану норманську теорю. В нй доводилося, що Кивську Русь заснували варяги германо-сканднавська народнсть, вдома на Заход як вкнги, або нормани. Пдкреслювання важливост германських впливв та натяки на нездатнсть словян створити власну державу викликали обурення славетного росйського вченого XVIII ст. Михайла Ломоносова, який написав гнвну вдповдь нмцям, доводячи першочергову роль словян у створенн Кивсько Рус. Твердження Ломоносова дстали назву антинормансько концепц та поклали початок суперечкам, як тривають досьогодн. Здавалося, що в XIX та на початку XX ст. переможе норманська теоря, оскльки пдтримала бльшсть захдних ряд вдомих росйських сторикв. Проте антинорманських поглядв уперто трималися так два провдних укранських учених, як Михайло Грушевський та Микола Костомаров. У 30-х роках радянськ вчен почали контрнаступ, оголосивши
норманську теорю полтичне шкдливою, бо в нй заперечуться здатнсть словянських народв створити незалежну державу. При цьому наголошувалося на тенденцйност Нестора-Лтописця, монаха, який у XI ст. написав Повсть временних лт , вказувалося на багато внутршнх суперечностей у його розповд й на те, що дан археологчних розкопок не пдтверджують широкомасштабно присутност варягв у Кивськй Рус. Виходячи з цього вони робили висновок, що
Кивську Русь заснували схдн словяни. Значною мрою ц дебати набули лнгвстичного за свою суттю характеру й торкаються етимолог слова Русь . Нормансти доводять, що воно походить вд слова гиох фнсько назви шведв, яка в свою чергу виводиться з давньошведського слова гогг грести. Оскльки фнни пдтримували тсн й тривал звязки як з шведами, так з словянами, припускають, що свою назву для перших вони почали застосовувати й до останнх.
У антинорманськй концепц слово Русь повязуться з назвами рчок Рось Русна в Центральнй Укран. нша гпотеза припуска можливсть снування звязку мж цим словом назвою кочового племен роксоланв, яка походить вд ранського гЬох, що значить свтло . Оскльки ц гпотези мають серйозн недолки, жодна з них не дстала загально пдтримки. Що стосуться самого слова Русь , то, як виявляться, ним спочатку називали варягв, потм земл полян у Центральнй Укран, а згодом ту полтичну днсть, що стала зватися Кивською Руссю. Слово Украна вперше зявляться в лтописах у 1187 р. спочатку вживаться як географчне позначення Кивського порубжжя. Аналогчно тому, як не вдалося дйти конкретного висновку про походження слова Русь , так нема загально згоди щодо ширшо проблеми спввдношення зовншнх сканднавських впливв та чинникв власне словянсько еволюц у виникненн Кивсько
Рус. Тривала й затята суперечка дала мало нових фактичних даних. Можливо, через брак знань багато вчених за винятком радянських поступово були змушен шукати компромсного ршення. Нин сну загальна згода щодо впливу сканднавв на суспльство й культуру схдних словян. Мандруючи у склад невеликих ватаг заповзятливих вонв-купцв, варяги швидко засвоювали схднословянську мову та культуру й через свою малочисельнсть навряд чи могли серйозно вплинути на спосб життя мсцевого
населення. Проте важко заперечувати участь, ба навть провдну роль варягв у полтичному житт з огляду на те, що вс правител Кива аж до Святослава, а також хн дружинники мали сканднавськ мена. Варяги вдгравали роль каталзатора полтичного розвитку завдяки тому, що або пдкоряли словян полтичне органзовуванй х, або ж створювали для них загрозу, що змушувала х краще органзовуватися самим. Щоправда, у ряд випадкв нтереси схдних словян варягв спвпадали.
Це. зокрема, стосувалося обмеження впливу хозарв, протистояння нападам кочовикв, забезпечення й охорони днпровського торговельного шляху на Взантю. Тому снують вагом пдстави вважати виникнення Кива досягненням не якось окремо етнчно групи, а результатом складно словяно-сканднавсько взамод. Нещодавно американський учений Омелян Прцак, розвиваючи цей пдхд, висловив думку, що питання про етнчне походження Рус несуттвим. На його погляд, Русь була спочатку полетнчним багатомовним торговельним союзом, що з метою встановити контроль над торговими шляхами мж Балтйським та Середземним морями утворив полтичну днсть пд назвою Кивська Русь. 3. ПДНЕСЕННЯ КИВА Як бльшсть великих мст свту, Кив завдячу свом звеличенням власному географчному положенню. Розташований у середнй теч Днпра, вн слугував основним транзитним вузлом на величезнй територ, прилеглй
до Днпра з притоками. Водночас вн був чудовою висхдною для подорожей униз по Днпру через Чорне море аж до багатих мст Леванту. До того ж розташування на меж двох гео- графчних культурних зон вкритих лсом рвнин Пвноч та вдкритих пвденних степв зумовлювало чимале стратегчне значення мста. Тому воно й стало точкою зткнення взамод двох сторичних тенденцй. Про одну з них ми вже згадували, а саме про поступове обднання численних розрзнених схднословянських
общин у велик племена. Кожне з них мало свою територю, власних вождв захищен мцним частоколом поселення. В авангард цього руху були поляни, на землях яких згодом постане Кив. Згдно з оцнками вче них, уже в VI VII ст. поляни на чол з свом напвлегендарним вождем Ким утворили сильний племнний союз, що панував над сусднми племенами й мав тсн стосунки з Взантю. За легендою, Кив заснував Кий з братами Щеком,
Хоривом сестрою Либддю, назвавши мсто власним мям. Хоч наш знання про ту добу досить туманн, все ж можна припускати, що схдн словяни взагал та поляни зокрема значно просунулися у створенн величезного полтичного й культурного цлого, яке називатиметься Кивською Руссю. Ще швидше ршучше розгорталися нш под, що спричинилися до появи на сторичнй сцен сканднавв. Аби зрозумти це, слд насамперед окинути поглядом скеляст й пустельн береги
Сканднав VIII Х ст де з причин дос незрозумлих виник небачений демографчний бум. Не знаходячи засобв до снування набатьквщин, багато молодих вдчайдушних сканднавв сдали на корабл й рушали шукати дол на чужин. Вони влаштовували спустошлив наскоки на крани Захдно вропи, оселялися на захоплених землях Англ, Франц, тал та Сцл, засновуючи там сво королвства та князвства. нш сканднави, перепливши Атлантику, колонзували сландю, Гренландю , що цлком можливо, досягали Американського континенту. Ще нш, зокрема вихдц з Швец та острова Готланд, яких називали варягами, мандрували на пвденний схд. Спочатку вони осдали на берегах Балтйського моря у Альдейгюборз, на озер Ладога, а дещо пзнше у Новгород, на озер льмень.
На вдмну вд укрплень частоколом у схдних словян варязьк поселення являли собою солдн гради-фортец, де селився князь з дружиною та смю, а навколо виростали ремснич й купецьк передмстя. Торгуючи з тубльцями, а то й удаючись до грабунку коли перший спосб не давав результатв, як правило, застосовували другий, варяги добували хутра, мед, вск та невльникв. Проте вони хотли бльше, нж могли дати схдн словяни.
Використовуючи сво поселення як бази, варяги дослджували рчков шляхи, що вели на пвдень до великих розкшних мст Взант та сламсько цивлзац. За короткий час вони осволи мережу водних шляхв та волокових переправ по Волз з Балтйського моря до Каспю, що вдкривала шлях до Багдада ц багатомовно столиц сламського свту. Згодом зявився ще важливший шлях. Названий у лтописах шляхом з варягв у греки , вн шов униз
Днпром до Чорного моря й дал на Константинополь величезний ринок торгвл з левантинськими мстами й найбагатше мсто в усьому християнському свт. Переселення дал на пвдень, ближче до Константинополя, було для заповзятливих варягв лише справою часу. Як пишеться у Повст временних лт , у 862 р. два варязьких ватажки Аскольд Др, лишивши дружину свого князя Рюрика в Новгород, попливли з загонами свох вонв униз
Днпром. Оцнивши прекрасне розташування Кива на високому берез рчки, вони оволодли мстом, а на полян, що населяли його околиц, наклали данину. Аскольд Др, очевидно, швидко зажили соб багатства й сили, бо у 860 р. наважилися разом з пдвладними м полянами напасти на Константинополь. Незабаром вст про хн успхи дйшли до Новгорода. хоч Рюрик уже помер, а його син гор по-сканднавському нгвар був ще замолодим, щоб стати на чол дружини, Олег, що був регентом опкуном, доки гор не досягне повнолття, збрав дружину з варягв, словян та фннв, узяв з собою горя й поплив до Кива. Хитрощами виманив вн за мури мста Аскольда й Дра , звинувативши х в узурпац влади, вбив. У 882 р. Олег оселився в Кив, проголосивши його матрю мст руських . Так розповда про прихд варягв до Кива Нестор-Лтописець.
Проте в результат ретельного аналзу тексту, проведеного рзними поколннями вчених, у цй оповд виявлено багато внутршнх суперечностей слабких мсць. Сучасних сторикв диву, чому могутнй, на загальну думку, Рюрик жодного разу не згадуться у сучасних йому джерелах. Деяк взагал пддають сумнву сам факт снування Рюрика. Чи справд могли так досвдчен ватажки, як Аскольд Др, пддатися на явний пдступ
Олега Чи був Олег справд повязаний з Рюриком, чи, може, лтописець просто намагаться скласти для нього шляхетнший родовд чим пояснити, що регентство Олега тривало ще довгий час псля того, як гор досягнув повнолття Словом, за вдсутност даних про перод до правлння Олега в нших джерелах важко вдрзнити реальнсть вд вимислу в Несторовй верс походження Рус. 4. ЗАНЕПАД КИВА Полтична роздробленсть.
Не виклика подиву те, що через порвняно короткий перод створене першими кивськими правителями обднання земель почало розпадатися. Аналогчна доля спткала нш середньовчн мпер вропи, зокрема державу Карла Великого. Цим величезним, хоч примтивним, полтичним утворенням просто бракувало вдповдних технчних засобв та органзацйних структур для того щоб утримувати обширн територ протягом тривалого часу. На Рус Рюрикович через членв сво розгалужено династ забезпечували принаймн позрну днсть земель.
Хоч це тривало рвно стльки, скльки мж князями була згода щодо того, хто серед них найстарший , отже, мав право на верховну владу. З порушенням тако одностайност рзко слабшали родов та особист узи мж рзними князвствами. Проте снував ще один аспект проблеми полтично роздробленост. З перемогою принципу спадкового престолонаслдування вотчини над системою старшинства або ротац Ярослава Мудрого княж роди все глибше пускали корння у свох батьквських землях, для них дедал очевидншим ставав той факт, що хн майбутн повязане з удльними володннями, а не з Кивом, за який точилася безперервна боротьба. Протягом XII ст. виникло вд 10 до 15 таких удльних князвств, найбльшими з яких були Галицько-Волинське, Володимиро-Суздальське, Новгородське, Чернгвське та Смоленське. Кожне мало незалежний полтичний, економчний навть культурний статус.
Унаслдок цього Кивська Русь поступово перетворилася на цле з багатьма центрами, повязаними спльними релгйними та культурними традицями, династичними узами. Проте центри ц були значною мрою самостйними й часто ворогували мж собою. З вдокремленням нових нових князвств багатства, населення та земл Кива зменшилися до тако мри, що перед ним мало чим поступалися нш князвства.
Власне тод мсто Кив з прилеглими територями стало називатися Руською землею у вузькому розумнн слова. Та незважаючи н на що, Кив залишався великою принадою. Той, хто завойовував його, не тльки пишався престижем правителя матер мст руських , а й мг претендувати на верховенство в династ Рюриковичв. Оскльки в Кив жив митрополит знаходилися головн храми й монастир, вн лишався незаперечним
культурним релгйним, якщо не полтичним, центром ус Рус. Навть з зменшенням свого населення й територй Кив з довколишнми землями залишався одним з найбльш розвинених густозаселених князвств на всй Укран. Проте переваги Кива були водночас його нещастями. Продовжувалися невщухаюч чвари мж князями за мсто.
Укранський сторик Стефан Томашвський пдрахував, що мж 1146 1246 рр. 24 княз 47 разв правили в Кив. З них один см разв займав престол, пять князв правили по три рази кожен, а всм по два рази. Характерно, що 35 князювань тривали менше року кожне. Один князь посвому пдйшов до проблеми Кива. Побоюючись втратити владу над завойованим Кивом, а також намагаючись не допустити, щоб мсто затьмарювало його власн зростаюч володння на пвнчному сход, володимиро-суздальський князь Андрй Боголюбський, цей попередник московських князв, у 1169 р. напав на Кив по-дикунському пограбував його. Мсто так нколи вже не досягло колишньо велич. Економчний застй. Поряд з полтичними проблемами снували й господарськ. Як ми вже пересвдчилися, розташування Кива на великому торговому шляху з варягв у греки вдгравало важливу роль у його пднесенн. З кнця XI ст. значення цього шляху почало зменшуватися.
Це мало згубн наслдки для економки Кива. Заповзятлив талйськ купц, обминаючи Кив, установили прям звязки мж Взантю, Малою Азю та Близьким Сходом, з одного боку, та Захдною вропою з ншого. Крм того, руським князям, що воювали мж собою, важко було захистити шлях по Днпру вд наскокв кочовикв. У 1204 р. торговельн звязки
Кива зазнали нового удару, коли пд час хрестового походу було пограбовано Константинополь. Водночас вступив у перод стрмкого занепаду квтучий колись Аббасидський халфат з столицею в Багдад. Внаслдок цього Кив утратив двох найзначнших партнерв у торгвл. Ц економчн лиха загострили й без того напружен стосунки мж оагатим бдним населенням мста, часто призводячи до соцальних вибухв.
З усю очевиднстю велична колись столиця Рус полтичне, економчно та соцальне занепадала. Монголо-татари. Справжньою Немезидою для Кива були його давн вороги кочовики. Проте найтяжчого удару завдали Киву не половц, оскльки по десятилттях затято та виснажливо для обох суперникв боротьби руськ князвства встановили з цими племенами постйн стосунки, а деяк руськ княз навть вступали у шлюбн звязки з представниками половецько знат.
Нищвного удару завдали Киву монголо-татари. Хоча походження монголо-татар ще не встановлено остаточно, вдомо, що у XII ст. вони кочували у прикордонних землях Китаю. Майже всю свою силу й енергю вони витрачали на мжплемнн та родов конфлкти за убог пасовиська. В останн десятилття XII ст. серед них зявляться надзвичайно обдарований вождь на мя Темучин у 1206 р. вн прибрав соб високий титул Чингзхана, тобто хана над ханами, який досягнув нечуваного вдаючися до сили й полтичних нтриг, вн обднав ворогуюч племена, змусивши х визнати свою абсолютну владу. Наступним його кроком стало спрямування величезно вйськово сили та агресивност цих племен проти сусднх некочових цивлзацй. Монголо-татарськ вйська, що нколи не були багаточисельними найбльше вд 120 до 140 тис. вонв, зате надзвичайно рухливими, добре органзованими й блискуче керованими, спочатку пдкорили Китай, Середню Азю та ран. У 1222 р. монголо-татарський загн перейшов
Кавказ напав на половцв. Половецький хан Кобяк звернувся по допомогу до клькох руських князв, що пдтримали його. У 1223 р. обднан русько-половецьк сили зустрлися бля рчки Калки з монголо-татарами й у жорстокй битв зазнали страшно поразки. Але монголи, надто розпорошивши сво сили, виршили не користатися з ц перемоги й повернули назад, додому. Руськ княз швидко забули цей катастрофчний випадок, знову поринувши у внутршн чвари.
Проте у 1237 р. на кордонах Рус зявилося сильне монголо-татарське рйсько на чол з онуком Чингзхана Батим. Вогнем мечем зруйнувало воно мста Рязань, Суздаль Володимир, а у 1240 р. дйшло до Кива. Хоча мсцевий князь Михайло втк, городяни на чол з воводою Дмитром, що його послав Данило Галицький, виршили оборонятися вд нападникв.
Облога мста була тривалою й жорстокою, й навть коли монголо-татари подолали мськ мури, бо точилися за кожну вулицю й за кожний будинок. Нарешт на .початку грудня 1240 р. Кив упав пд ударами монголо-татар. сторики часто длять полтичну сторю Кивсько Рус на три пероди. Перший перод швидкого зростання охоплю майже 100 рокв з 882 р коли на престол у Кив св Олег, до смерт Святослава у 972 р. Базуючись у вигдно розташованому в стратегчному план Кив, варязьк княз пдпорядкували соб найважлившу торговельну артерю по Днпру шлях з варягв у греки , пдкорили схднословянськ племена й знищили свох основних суперникв у цьому регон. Так було створене величезне господарське й полтичне обднання, здатне й готове кинути виклик могутнй Взантйськй мпер. Другий перод охоплю князювання Володимира Великого 980 1015 та Ярослава Мудрого 1034 1054, що було добою змцнення
Кивом свох завоювань досягнення ним вершини полтично могутност й стабльност, економчного та культурного розквту. На противагу територальному зростанню попереднього пероду тут переважа внутршнй розвиток. Дедал вдчутншим ста законопорядок. Надзвичайно важливим було впровадження християнства, що принесло нову культуру й докорнно змнило свтосприймання та самовираження населення Кивсько Рус. Останнй перод характеризують безупинн руйнвн князвськ чвари, зростаюча загроза нападв кочових
племен та економчний застй. Деяк сторики доводять, що вс ц лиха прийшли незабаром псля смерт Ярослава Мудрого у 1054 р. нш схильн вбачати початки занепаду псля князювання останнх вдалих правителв Кива Володимира Мономаха 1113 1125 та його сина Мстислава 1125 1132. Так чи накше, коли князь суздальський Андрй Боголюбський у 1169 р. захопив розорив Кив, а потм виршив залишити його, повернувшись у сво пвнчно-схдн земл, стало очевидним, що полтичне
й економчне значення Кива дуже пдупало. Остаточне зруйнування Кива монголо-татарами у 1240 р. ознаменувало собою трагчний кнець Кивського пероду стор Украни. 5. СУСПЛЬНА ОРГАНЗАЦЯ Маючи, за рзними пдрахунками, вд 3 до 12 млн населення й величезну територю, що обймала близько 800 тис. кв. км майже половина в межах сучасно Украни, Кивська Русь була найбльшою полтичною формацю середньовчно вропи. До того ж ця формаця швидко розвивалася. Попри поступове зростання вдмнностей мж простим людом новосформованою племнною знаттю землеробське суспльство схдних словян Х ст. залишалося порвняно однордним в етнчному та соцальному вдношенн, але внаслдок швидко розбудови Кива до словянського середовища потрапляють варязьк вони-купц, фнськ мисливц, тюркськ найманц, грецьк
ремсники, врменськ та врейськ торгвц. З пднесенням мст стали процвтати купц та ремсники. Нарешт, прийняття християнства спричинилося до появи нового класу духовенства. Словом, населення Кивсько Рус стало бльш космополтичним за культурною орнтацю, етнчно строкатим дедал глибше розшарованим соцальне. Найвище мсце в суспльнй рарх, що народжувалася, посдали численн члени рзних вдгалужень династ Рюриковичв. Княж вони, старш й молодш дружинники мсцева знать утворювали клас
бояр, яких ще називали мужами. З часом знать сканднавського походження словянзувалася це вдбилося у перетворенн таких суто сканднавських мен, як Хелг, Хелга, нгвар та Вальдемар на вдповдн словянськ еквваленти Олег, Ольга, гор та Володимир. Постйн напади кочовикв на торгов шляхи, а також економчний занепад Константинополя у XII ст. призвели до обмеження можливостей займатися торгвлею, внаслдок чого колишн
вони-купц поступово перетворилися на великих землевласникв. Знайти соб землю не становило труднощв, оскльки княз мали в достатку незайманих угдь роздавали х дружин. На вдмну вд Захдно вропи, де феодальне землеволодння узалежнювалося службою свому сюзерену, на Рус бояри користувалися правом спадкового володння матками вотчинами, збергаючи його навть з переходом вд одного князя до ншого. Багато бояр проживали у мстах, здаючи свою землю селянам, за що брали частину хньо продукц та продавали на ринку. Власне, орнтовансть на мсто, зантересовансть у комерц та рухливсть вдрзняли бояр Кивсько Рус вд захдновропейських феодалв. На щабель нижче вд бояр стояла мська знать, або, як ще називали, люди, що часто вважались середнм класом Кива. Найвизначнш його представники були великими купцями, що займалися мжнародною торгвлею, вступали в родинн звязки з боярами й домнували у мськй полтиц.
Порвняно з бюргерами Захдно вропи тих часв мська знать Кивсько Рус була далеко могутншою й численншою, навть псля того, коли занепад торгвл у XII ст. призвв до часткового зменшення рол. До менш впливових бднших городян, яких ще називали молодшими людьми , належали дрбн торгвц, крамар, високомайстерн ремсники, зокрема зброяр, каменяр, гончар, ювелри, що гуртувалися в ремснич корпорац цехи. Найнижчу сходинку соцально драбини мста займала чернь т, хто
нчого не мали й наймалися на чорну роботу . Величезну бльшсть населення становили селяни, або смерди. Про селян вдомо небагато, оскльки сторичн джерела зосереджували увагу на вищих класах. Загальновизнаним факт, що протягом ус Кивсько доби бльшсть селян були вдносно незалежними. Проте у XII XIII ст. з початком лихолття зявляються ознаки зростаючого закабалення селянства феодалами, що набувало рзних форм. Вльний селянин мав право звертатися до суду, пережджати з мсця на мсце, передавати
землю у спадщину синам якщо ж вн мав тльки дочок, то князь мав право претендувати на його землю. Основним обовязком смердв була сплата данини та вдбування вйськово повинност як правило, допомжного характеру пд час вйни. Про безправне становище селян у суспльств свдчив передбачений Руською правдою штраф за вбивство смерда кровн грош у цих випадках становили 5 гривень. Для порвняння за вбивство купця чи молодшого дружинника компенсаця родин становила 40, а за вбивство старшого дружинника князя 80 гривень. Коли селянин чи представник ншо соцально верстви потрапляв у кабалу а це при лихварських процентах вд 25 до 50 траплялося нердко, або коли просто брав грош у позичку, вн мг укласти угоду з кредитором, за якою зобовязувався за отриман грош вдпрацювати певний час. Ц закабален або напввльн робтники називалися закупами. На самому низу суспльно прамди перебували раби, або холопи.
Оскльки головним товаром в обмн мж Кивом Константинополем виступали раби, неважко зрозумти, що рабство на Рус було явищем звичайним, особливо до прийняття християнства. Серед рабв, багато з яких працювали у княжих матках, були вйськовополонен, невльнич дти, закупи, що намагалися втекти вд виконання повинност, та нш невдахи. Проте вони могли сам викупити себе на свободу або бути звльненими у винагороду за врну службу свому
панов. Окрему значну за розмрами соцальну групу становили служител церкви. Виключно церкв пдлягали парафяльн священики, диякони з смями, ченц та черниц. Крм того, пд захистом церкви перебували зго. Так спочатку називали князв, що втратили свою вотчину часом х також.називали князями-згоями, а пзнше й усх, хто не вписувався в рамки дано соцально верстви. До них належали недавно звльнен раби церква заохочувала до звльнення рабв, вважаючи це за богоугодний
вчинок, збанкрутл купц, сини священикв, яких через неписьменнсть не допускали до сану. сторики довгий час мркували над тим, щоб виявити спльн риси мж суспльством Кивсько Рус та середньовчного Заходу. зокрема, х цкавило питання, чи скрзь вропейський феодалзм передував доб ндустралзац. Радянськ сторики вважають само собою зрозумлим, що Кивська Русь була феодальним суспльством. Ц думки тримаються й так немарксистськ сторики, як Микола Павлов-Сильванський, котрий звертав особливу увагу на той факт, що Кивська Русь розпалася у XII ст. на ряд невеликих князвств з дедал виразншою сльськогосподарською орнтацю. Проте бльшсть сучасних немарксистських сторикв вдкидають цю теорю. При цьому вони вказують, що центральний для феодалзму нститут васально залежност у володннях Рюриковичв не снував, позаяк влада князв над боярами була мнмальною.
До того ж велика роль торгвл та мст у життдяльност Кивсько Рус, а також наявнсть переважно незакабаленого селянства свдчать про те, що ситуаця на сход вропи докорнно вдрзнялася вд становища на заход. Тому захдн сторики схильн розглядати Кивську Русь скорше як ункальну й самобутню соцальну систему, а не пдводити пд загальну категорю феодальних суспльств. 6. ГОСПОДАРСЬКА ДЯЛЬНСТЬ У найдавнших джерелах
Кивсько Рус варяги вперше згадуються саме як вдчайдушн й розбишакуват купц. У VIII Х ст. вд свох поселень на Балтйському узбережж вони по волзькому шляху рухалися на схд аж до Каспйського моря, де вступали в контакти з купцями мусульманського свту. На Х ст коли центр торгвл перемстився на пвдень, до Константинополя, головною торговою артерю для Кива став славнозвсний шлях з варягв у греки .
Вдтак заморська торгвля стала складати основу економчно системи Кивсько Рус. Тому не випадково, що першою формальною угодою, укладеною кивськими правителями, став договр князя Олега з Взантю 911 р згдно з яким руським купцям у Константинопол створювалися надзвичайно сприятлив умови. Коли у XII XIII ст. у результат пограбування Константинополя хрестоносцями та частих нападв кочовикв
на торгов шляхи по Днпру став занепадати обмн з Взантю, дедал бльшого значення для Кива набували торговельн зносини з Захдною вропою, що головним чином йшли через Кракв Прагу Регенсбург. На противагу середньовчному Заходу, де земельна аристократя ухилялася вд торговельно дяльност, в Кивськй Рус торгвлею активно займалися не лише бояри, а й сам князь. Бльшу частину року перш правител витрачали на збр данини у близьких далеких землях свох володнь, на перевезення до Кива та на спорядження велико флотил, що Днпром везла до Константинополя невльникв, хутра, льон, мед, вск та нший товар, який обмнювався на предмети розкошв. Навть коли княз й бояри ставали бльш ослими й прибирали у власнсть велик земельн володння, значна частина продукц хнх господарств призначалася для чужоземних ринкв.
Для заняття торгвлею снували рзномантн можливост, оскльки в руських мстах сформувався численний прошарок купцв, а його найбльш впливов й заможн представники вели заморську торгвлю й користувалися однаковими з боярами полтичними та юридичними правами. Але у величезнй бльшост його складали просто дрбн крамар, як торгували на внутршньому ринку й часто визискувалися та закабалялися заможншими купцями. За оцнками сучасних учених, 13 15 населення Рус мешкало у мських осередках.
Як засвдчують лтописи, у кран налчувалося близько 240 мст селищ. Проте цлком моврно, що десь 150 з них фактично являли собою укрплен поселення напвземлеробського люду. Серед майже 90 великих селищ мст найбльшим був, поза всяким сумнвом, Кив. До монголо-татарсько навали чисельнсть його мешканцв становила близько 35 40 тис. Лондон досяг таких цифр лише через 100 рокв. Для порвняння, так важлив центри, як
Чернгв та Переяслав, Володимир-Волинський, Львв Галич, налчували не бльше 4 5 тис. жителв кожен. Населення цих мст переважно складалося з дрбних торговцв та ремсникв, оскльки великого поширення набули ремесла. Так, у Кив було представлено вд 40 до 60 рзних ремесел, найважлившими серед них були теслярство, ковальство, гончарство та кожумяцтво. Деяк сторики пдкреслюють комерцйну спрямовансть економки Кивсько Рус. нш, на противагу м, доводять, що основу становило землеробство. Ц ж думки тримаються видатн укранськ дослдники Михайло Грушевський, Дмитро Багалй та Ярослав Пастернак, а також провдн радянськ фахвц з цього питання. Вони вважають, що оскльки словяни традицйно були людом землеробським, то малоймоврно, що у Кивську добу вони раптом змнили спосб життя. Додатковим пдтвердженням ц гпотези част згадки про землеробську дяльнсть на Рус у лтописах, аграрна орнтовансть календаря та мфолог давнх словян , що найпереконливше,
археологчн знахдки. Недавн розкопки виявили, що у Х ст. на Укран користувалися залзним лемешем що тут, як в Захднй вроп, дстала поширення вдносно прогресивна дво трипльна система свозмни за якою одна друга чи одна третя орно земл лишалася пд паром. Культивувалися переважно пшениця, овес, жито та ячмнь. Значного поширення серед селян на Рус набула вигодвля худоби.
Це забезпечувало х не лише мясом та молоком, але й шкрою для одягу взуття. Те ж саме можна сказати про розведення коней, свиней, овець, гусей, курей голубв. Використання волв уможливлювало землеробство у ширших масштабах. Хоч селяни часто мали власний реманент, необхдний для обробки земл, вони, як правило, обднувалися в колективи, або общини до них входили кревн родич клькох поколнь на чол з старйшиною, допомагаючи один
одному. Пзнше община виникала на основ спльност територ, обднуючи сусдв, не повязаних кревно. Якщо економка Рус й була насамперед сльськогосподарською, то як же прихильники цього пдходу пояснюють виникнення великих мських торговельних центрв Вдомий радянський учений Михайло Тихомиров, погляди якого подляють багато його радянських колег, стверджу, що появу численних ремесел зумовив розвиток все вдчутнший прогрес у сльському господарств вдтак у районах великого зосередження ремесел виникали мста. Вн визна, що з появою мст важливу роль в хньому пднесенн стала вдгравати торгвля, проте не заморська, а перш за все мж мстом та аграрною провнцю. Зважаючи на переконлив аргументи прибчникв як торговельно , так сльськогосподарсько нтерпретацй економчно стор Кивсько Рус, сучасн сторики й тут схильн йти на компромс. Погоджуючись, що князь, його дружина та найбагатш купц були зантересован передусм у жвавй та прибутковй
заморськй торгвл, яка особливо процвтала до XII ст вони також визнають, що у переважнй свой бльшост населення Кивсько Рус займалося сльським господарством. 7. КУЛЬТУРА КИВСЬКО РУС Будь-яка дискуся про культуру середньовчного суспльства зосереджуться насамперед на його релгйних вруваннях та нститутах. В стор Кивсько Рус мамо дв окрем релгйн, а вдтак культурн епохи. До 988 р. засобом задоволення духовних потреб схдних
словян був анмзм, у засад якого лежало обожнення сил природи та поклонння духам предкв. Найвищим божеством у язичницькому пантеон вважався Перун бог грому блискавки, аналогчний сканднавському богов Тору, хоч повязана з ним мфологя не була такою химерною. До нших важливих божеств належали Дажбог Сварог боги повтря й сонця, дарител земних благ.
Закономрно, що серед землеробського люду поширеним був також культ богв родючост Рода та Рожаниц. Крм того, обктами поклонння вважалися сотн духв рчок, лсв та предкв це часто виражалось у жертвуванн м тварин, а подекуди й людей. Схдн словяни не зводили свом божествам величних храмв, як не мали складно духовно рарх власне це й поясню вдносно слабкий опр християнству з боку хньо релг. все ж з приходом ново релг врування предкв не зникли безслдно.
Пд личиною християнства ще протягом столть серед схдних словян збергався релгйний дуалзм, або двовря, що полягало у дотриманн язичницьких за походженням звичав та обрядв таких, зокрема, як святкування приходу весни. з прийняттям християнства у Кивськй Рус поширилася нова, витончена й складно органзована релгя. У 1037 р. псля призду з Константинополя першого у довгй низц грецьких митрополитв протягом ус Кивсько доби лише двч на цей пост призначалися не греки була заснована митрополича пархя. Первинно до Русько митропол входило всм пископств, але згодом хня кльксть зросла до шстнадцяти. Десять з них розташовувалися на землях сучасно Украни. Багато пископв теж були взантйцями. Вони везли з собою власне оточення писарв, помчникв, майстрв, перетворюючи пископства на осередки поширення взантйсько культури.
Духовенство подлялося на дв категор бле , тобто парафяльн священики, що не давали обтниц целбату безшлюбност й звичайно одружувалися в свому ж середовищ, та чорне , тобто ченц, з яких обиралися висок духовн рархи. Намагаючись уникнути мирських грхв спокус, ченц жили у вдлюдненн, й тому х вважали цвтом вруючого люду, а хн монастир були осередками християнсько освти й науки. У XIII ст. в Кивськй Рус снувало близько 50 монастирв, з них 17 у самому
Кив. Церква справляла величезний вплив на культуру Кивсько Рус. Спорудження одного лише храму славетно Соф Кивсько безпосереднм пдтвердженням того, наскльки всеохоплюючим був вплив церкви на мистецтво. Збудована у 1037 р. за князювання Ярослава Мудрого ця чудова камяна споруда, зведена грецькими майстрами на взрець константинопольського храму, мала пять апсид, пять нефв тринадцять бань.
Розкшне прикрашений нтерр пдтримували мармуров й алебастров колони. Напевно, краса цього храму християнського Бога здавалася просто слпучою призвичаним до скромних деревяних будвель киянам. Власне, саме таке враження й мав справляти собор, позаяк у взантйськй церкв добре розумли, що високе мистецтво, звернене до людських емоцй, часто куди ефективнше посилювало вру, нж богословя, що апелю до розуму. З цю метою церква сприяла розвитков мистецтв ремесел. Зокрема, нтерр Св. Соф прикрашали кольоров мозаки та фрески, що з дивовижною правдоподбнстю змальовували людину. нший спосб викликати благоговння полягав у використанн кон, тобто зображень божественних стот на спецально оброблених дошках. кони поширювалися по приватних оселях, де ставали найцнншою в родин спадщиною. Кожен з цих нових рзновидв мистецтва попервах зазнавав впливу грецьких зразкв. Та з часом майстри навчилися поднувати в цих жанрах мсцев елементи, створюючи дедал виразнший власний
стиль. Проте впливи схдно церкви на мистецтво не завжди були благотворними. Так, через те, що взантйц не любили ставити у свох храмах статуй, скульптура не дстала помтного розвитку. Таким же визначальним був вплив християнства на способи нтелектуально експрес давнх русичв. Псля 988 р. в ужиток увйшло письмо, базоване на абетц, створенй ченцями Кирилом Мефодм греками, що поширювали християнство серед словян.
На вдмну вд Риму з його наполяганнями використовувати в богослужннях латину Константинополь погоджувався з тим, що новонавернен народи користувалися у церкв власною мовою. Вдтак у богослужннях та нших справах церкви вживали церковнословянську мову лтературну норму, що спиралася на пвденнословянськ далекти й була легко зрозумлою схдним словянам. Поступово вона поширилася на лише на релгйну, а й на свтську лтературу, що ставала багатшою та рзномантншою.
Закономрно, що бльшсть зразкв ц писемно лтератури мали релгйний характер. Тут у достатку мамо уривки з Старого й Нового заповтв, гмни, проповд, житя святих. Найвидатншими серед них Патерик , тобто оповдь про життя святих, написана ченцями Киво-Печерсько лаври, проповд й гмни св. Кирила Туровського, писання кивського митрополита середини XI ст. ларона можливо, найосвченшого мужа Кивсько Рус. У свому знаменитому Слов про закон благодать , прочитаному у 1052 р. в присутност Ярослава Мудрого, ларон майстерно протиставля християнство язичництву й опису хрещення Рус. У цьому твор вн демонстру чудове володння складними прийомами взантйсько риторики, а також глибоке знання Ббл. Проте при всй свой поваз до грецько культури ларон не був грекофлом. У Слов про закон благодать вн пдкреслю велич значення
Рус, применшу роль Взант в наверненн до ново ври, приписуючи всю заслугу у здйсненн цього сторичного кроку Володимиров. Якщо в релгйних творах грецьк впливи цлком домнували, то у лтописах вони були менш помтними. Ранн кивськ лтописи, створен переважно монахами й пройнят християнським свтовдчуттям, характеризувалися реалзмом багатством подробиць. У них вдтворювалися й головн проблеми доби так як князвськ чвари, боротьба з кочовиками, й подробиц окремих подй. Найважлившим з них лтопис, вдомий пд назвою
Повсть временних лт . Його повязують з менами монахв Нестора та Сильвестра, як склали лтопис у 11 З 1116 рр. Займалися лтературною творчстю й представники свтсько верхвки. Незважаючи на постйну зайнятсть полтичними справами, написав сво зворушливе й сповнене роздумв Повчання князь Володимир Мономах. пдстави допускати, що анонмний автор найчудовшого поетичного твору
Кивсько доби Слова о полку горевм 1185 1 187 також належав до княжого двору. Вся його оповдь про невдалий похд на кочовикв дрбного руського князя пройнята пристрасним закликом до ворогуючих руських князв обднатися задля спльного блага. Застосувавши ритмзований врш, яскрав образи, багату мову, дивовижн за свою уособленстю картини природи, автор створив справжнй лтературний шедевр. СПИСОК ВИКОРИСТАНО ЛТЕРАТУРИ 1. Грушевський М. сторя Украни-Рус В 11т 12 кн К. Наук. думка, 1991 Т.9. Кн.1. Роки 1650 – 1654. 880с. Т. 10. Роки 1657 – 1658 1998 408с. Пам ятки ст. думки Украни. 2. Король Вктор Юхимович. сторя Украни. К. Фемина, 1995. 264с. Старшокласникам абтурнтам. 3. Полонська-
Василенко Наталя Дмитрвна. сторя Украни. 3. изд. К. Либдь, 1995. Т. 1 До середини XVII столття. 588с. 4. Хоменки стор. нариси К 1998 110 с.