Класифікація підприємств та характеристика їх видів

Тема: Класифікація підприємств та характеристика їх видів. План. 1.Види підприємств і їх характеристика. 2. Добровільні об’єднання підприємств і їх характеристика. Достатньо повна класифікація підприємства має бути забезпечена за умови використання таких ознак: 1) мета і характер діяльності; 2) форма власності майна; 3) належність капіталу; 4) правовий статус і форма господарювання; 5) галузево-функціональний вид діяльності; 6) технологічна і територіальна цілісність; 7) розмір за чисельністю працівників (таб.1.1). – Для переважної більшості підприємств властивим є комерційний характер діяльності з одержанням прибутку. До некомерційних відносяться: освітянські, медичні, наукові. – Приватними є підприємства, що засновані на власності майна окремих громадян, з правом найму робочої сили. До цього виду відносять індивідуальні та сімейні підприємства. Вони базуються відповідно на власності майна однієї особи або членів однієї сім’ї, виключно їх особистій праці. – Колективне – це таке підприємство, що грунтується на власності його трудового колективу, а також кооперативну. В Україні функціонують державні та державні комунальні підприємства. Їх майно вважається відповідно власністю загальнодержавних чи адміністративно-територіальних одиниць. Якщо підприємство засноване на базі об’єднання майна різних власників, то його називають спільним підприємством. – За належністю капіталу і контролю прийнято розрізняти підприємства: національні – капітал належить підприємцям своєї країни; закордонні – капітал є власністю іноземних підприємств. Змішані- капітал належить підприємцям двох або декількох країн. – За правовим статусом і формою господарювання: одноосібне підприємство є власністю однієї особи або родини: воно несе відповідальність за свої зобов’язання своїм майном. Кооперативні – добровільні об’єднання громадян з метою спільного ведення господарської діяльності. Характерною їх ознакою є особиста участь кожного в діяльності. Орендні підприємства – оренда означає засноване на договірних взаєминах тимчасове володіння і користування майном, що необхідне орендатору для підприємницької діяльності. Господарські товариства являють собою певні об’єднання підприємців. Поділяються: 1) Повне товариство – несуть солідарну відповідальність. 2) Товариство з обмеженою відповідальністю – таке, що має статутний фонд, поділений на частини, учасники цього товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. 3) командитним є товариство, яке поряд з членами з повною відповідальністю, включає одного учасника, відповідальність якого обмежується особистим вкладом у майно такого підприємства. Найбільш розвинутою формою господарських товариств є акціонерні товариства. Вони бувають: відкритого типу, акції якого розповсюджуються шляхом відкритої купівлі-продажу акцій; закритого типу – акції котрого можуть розповсюджуватися лише між його замовниками. – Технологічною і територіальною цілісністю володіють так звані материнські (головні) підприємства, дочірні – юридично самостійна, проте головна фірма суворо контролює діяльність, оскільки володіє контрольним пакетом акцій. – За розміром та чисельністю відокремлюються малі підприємства – з чисельністю у промисловості і будівництві до 200 чоловік, а в інших галузях до 50 чоловік: наука – до 100 чоловік, роздрібна торгівля – до 15 чоловік. Підприємства мають право на добровільних засадах об’єднувати свою виробничу, комерційну діяльність, табл. 1.4. Асоціації – найчастіша форма договірного об’єднання підприємств з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-якого з її учасників. Корпорації – договірні об’єднання господарюючих суб’єктів на основі інтеграції їх науково-технічних, виробничих та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників. Консорціуми – тимчасові статутні об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети. Концерни – форма статутних об’єднань підприємств, що характеризуються єдністю власності і контролю. Після створення концерну господарюючі суб’єкти втрачають свою самостійність. Картелі – договірне об’єднання підприємств, переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності – регулювання збуту виготовлюваної продукції. Синдикати. Тема: Правові основи функціонування підприємства План. 1. Закон про підприємство. Основні положення Закону. 2. Статут підприємства. Колективний договір підприємства. Підприємство (фірма) мають діяти і господарювати в межах законодавства, що регулює усі напрями його діяльності. З-поміж великої кількості юридичних актів визначальними є Закон України Про підприємства та статут підприємства, а також узгоджений колективний договір, що регулює відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Закон України "Про підприємства в Україні" прийнято 27 березня 1991 р. Цей закон: визначає види і організаційні форми підприємств, правила їх створення і ліквідації, чітко фіксує їх права і відповідальність, регулює відносини з іншими господарюючими суб’єктами та державою. Основні положення цього закону. Створення, реєстрація, ліквідація і реорганізація. Будь-яке підприємство може бути створене: 1) відповідно до рішення власника майна чи організації – засновника; 2) внаслідок примусового поділу іншого підприємства згідно з чинним антимонопольним законодавством; 3) шляхом відокремлення зі складу діючого підприємства за рішенням їх трудових колективів за згодою власника майна. Кожне підприємство підлягає державній реєстрації. Для цього підприємство подає органу місцевої влади заяву, рішення засновника про створення, статут та інші визначені Кабінетом Міністрів України документи. Підприємство має бути ліквідоване у випадках: прийняття відповідного рішення власника майна; визнання його банкрутом; заборони діяльності. Підприємство вважається ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України. Загальні принципи управління підприємством. Управління підприємством здійснюється відповідно до його статуту. Власник здійснює управління безпосередньо або через уповноважені ним органи. Формування і використання майна підприємства. Майно підприємства складають основні фонди і оборотні кошти, а також інші цінності. Джерелами формування майна підприємства слугують: грошові і матеріальні внески засновників: доходи від реалізації, кредити банків; придбання майна іншого підприємства; безплатні внески підприємств. Підприємницька (господарсько-економічна) діяльність. Кожне підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку. На всіх підприємствах основним показником фінансових результатів є прибуток. Підприємство і держава: гарантії прав, умови і контроль діяльності, відповідальність. Держава гарантує дотримання законних прав та інтересів кожного підприємства. Держава забезпечує будь-якому підприємству рівні економічні і правові умови господарювання. Контроль за окремими видами діяльності підприємства здійснюють державна податкова інспекція та інші державні органи. За порушення підприємство несе відповідальність, передбачену чинним законодавством. Будь-яке підприємство діє на підставі власного статуту. Статут має відповідати основним положенням закону України про підприємства; він затверджується власником чи засновником підприємства, а для державних підприємств – власником майна за участю відповідного трудового колективу. У статуті мають бути визначені: його назва і місцезнаходження, власник або засновник; основна лінія і цілі діяльності; органи управління; джерела та порядок утворення майна; умови реорганізації і припинення існування. У статуті повинен бути визначений орган, що має право репрезентувати інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет). На підприємстві важливу соціальну роль відіграє колективний договір – угода між трудовим колективом в особі профспілки та адміністрацією, що укладається (уточнюється) щорічно і не може суперечити діючому законодавству України. Колективним договором регулюють виробничі, трудові та економічні відносини трудового колективу з адміністрацією. Колективний договір охоплює вступну частину, що знайомить трудовий колектив з напрямками розвитку, умов праці. В колективному договорі передбачаються заходи щодо збагачення зростання продуктивності і оплати праці, професійної підготовки. Значне місце відводиться у галузі будівництва житла, будинків відпочинків, дошкільних закладів. Колективний договір має містити в собі відокремлений розділ, що висвітлює питання участі прибутку підприємства, якщо це передбачено його статутом. Сторони, які уклали і підписали колективний договір, повинні періодично (не менше двох разів на рік) взаємозвітувати про його виконання на зборах трудового колективу.