Назва реферату: Конюшина повзуча, конюшина польова, копитняк європейський
Розділ: Біологія
Конюшина повзуча, конюшина польова, копитняк європейський
КОНЮШИНА ПОВЗУЧА
(в’язiнь, горiшки, дика команиця, конюшина бiла,
лугер бiлий, сiре зiлля, тройнячок)
Trifolium repens
Багаторiчна трав’яниста рослина родини бобових. Має повзучi пагони. Стебло голе, висхiдне, розгалужене, до 40 см заввишки. Листки довгочерешковi, трiйчастi, оберненояйцеподібнi. Квiтки дрiбнi, неправильнi, бiлi, блiдо-рожевi або блiдо-жовтi у головчастих кулястих суцвiттях на довгих квiтконосах. Цвiте у травнi — вереснi. Плід — біб.
Росте на узлiссях, схилах, луках.
Для приготування лiкарських препаратiв збирають траву пiд час повного цвiтiння.
Трава конюшини повзучої мiстить алкалоїди, вiтамiни (Е, С, К, каротин, естрагенний iзофлавон (куместрол), дубильнi i мiнеральнi речовини.
Галеновi препарати конюшини повзучої мають антитоксичну, знеболюючу, протизапальну, вiдхаркувальну, ранозагоювальну, кровоспинну дiї.
Настій трави конюшини повзучої п’ють при простудних захворюваннях, бронхiтах, бронхіальній астмі, задусі, туберкульозі легень, гастритах, ентеритах, виразковій хворобі шлунка, отруєннях, жіночих хворобах, зокрема при маткових кровотечах, порушенні сольового обміну, при повiльному заживленні ран i виразок, щоб вони швидше гоїлися, при втраті сил внаслідок виснажливих захворювань.
Внутрiшньо — настiй трави конюшини повзучої (15 г сировини на 150 мл окропу, настояти протягом 50 хв)) пити по 50 мл 4 рази на день пiсля їди.
Зовнiшньо — настiй трави конюшини повзучої (1:10) служить для примочок, обмивання, промивання ран i виразок, для обмивання обличчя при вуграх.
КОНЮШИНА ПОЛЬОВА
(команиця)
Trifolium arvense
Однорiчна трав’яниста рослина родини бобових. Стебло тонке, прямостояче. Листки трiйчастi. Квiтки дрiбнi, неправильнi, сидячi, блiдо-рожевi, у головчастих суцвiттях; головки м’яковолохатi, щiльнi, видовженоцилiндричнi. Цвiте у травнi — вереснi. Плід — біб.
Росте на луках, узлiссях.
Для виготовлення лiкарських препаратiв заготовляють траву пiд час цвiтiння рослини.
Трава конюшини польової мiстить глiкозиди (трифолiн), ефiрну олiю, флавоноїди, вiтамiни (А, С, К, Е), дубильнi i смолистi речовини, мiнеральнi солi.
Галеновi препарати конюшини польової мають антисептичнi, протизапальнi, кровоспиннi, гiпоглiкемiчнi, вадхаркувальні, в’яжучi властивостi.
Застосовують при кровотечах, цукровому дiабетi, гіперацидних гастритах, дизентерiї, захворюваннях печiнки i сечового мiхура, бронхіті, трахеїті, ларингіті, нервових розладах, ревматизмi, гнiйних ранах i виразках.
Внутрiшньо — настiй трави конюшини польової (1:10) приймати по 50 мл 4 рази на день за 20 хв до їди.
Зовнiшньо — настiй трави (1:10) служить для промивання, обмивання ран, примочок. Припарки на хворi дiлянки тiла: 20 г сировини покласти в марлю, занурити в окрiп i прикладати до болючих мiсц.
КОПИТНЯК ЄВРОПЕЙСЬКИЙ
(варагуша, волосняк, кописник, копитан, копитень,
копитень кінський, копитки, копито кiнське, копитцi,
копитник, підгорішник, пiдлистень, подолишник, стародуб)
Asarum europaeum
/>
Багаторiчна коротковолосиста рослина родини хвилівникових, до 10 см заввишки. Має повзуче розгалужене кореневище. Стебло коротке, лежаче. Листки прикореневi, довгочерешковi, ниркоподібно-серцеподібнi, цiлокраї, шкiрястi, зимуючi. Квiтки двостатевi, правильнi, одиничнi на коротких пониклих квiтконiжках; вiночок трипелюстковий, дзвоникоподібний, зовнi буруватий, усерединi червоно — бурий. Цвiте у березнi — травнi. Плід — коробочка.
Копитняк європейський росте в широколистяних та мiшаних лiсах Карпат.
Для лiкарських потреб заготовляють кореневище з корiнням i листя. Листя — пiд час цвiтiння, а корiння — восени.
Корiння копитняка мiстить ефiрну олiю (азарон, метилевгенол), алкалоїди, вуглеводи, азаронову кислоту. У листі є алкалоїди, флавоноїди, стероїди, фенолкарбоновi кислоти.
Галеновi препарати копитняка європейського мають протизапальну, гiпотензивну, вiдхаркувальну, блювотну, сечогiнну, седативну дiю. Покращують роботу серця.
Застосовують при захворюваннях серця, печiнки i жовчного мiхура, гiпертонiчнiй хворобi, набряках, бронхiтах, бронхіальній астмi, дерматитах, екземi, для лiкування алкоголiзму. Мiсцево використовують при гнiйних ранах.
Внутрiшньо — настiй корiння копитняка європейського (1:100, тобто 2 г на 200 мл окропу) приймати по 1 ст ложцi тричі на день. Настоянку корiння (10 г сировини на 100 мл 70% розчину спирту), приймати по 20 крапель тричі на день. Для лікування алкоголiзму використовують вiдвар корiння копитняка європейського (5 г на 200 мл окропу); 1 ст ложку отриманого вiдвару змiшують з 100 мл горiлки i дають випити хворому на алкоголiзм (сумiш спричинює блювання i викликає вiдразу до алкоголю). Курс лiкування — 10 днiв.
Зовнiшньо — свiже потовчене листя прикладають до ушкоджених дiлянок шкiри.
Протипоказано вживати галенові препарати копитняка вагiтним i при стенокардiї.
Симптоми отруєння: загальне збудження, нудота, блювання, болi в животi та дiлянцi серця, вiдчуття важкостi в усьому тiлi, судоми, галюцинацiї, аритмiї, колапс.
Лiкування: промивання шлунка, внутрiшньовенно розчин глюкози 40% -20 мл разом із кислотою аскорбiновою 1%-2 мл, розчин атропiну сульфату 0,1% -1 мл пiд шкiру, мезатон 1% -1 мл, при судомах — сибазон 0,5% — 2 мл, барбамiл 5% — 10 мл.