Методи навчання в системі формування професійних якостей молодого керівника школи

МЕТОДИ НАВЧАННЯ В СИСТЕМІ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ЯКОСТЕЙ МОЛОДОГО KЕPIBHИКА ШКОЛИ Управління – це особлива функція, що виникає з самої природи процесу праці. Теорія управління створюється шляхом накопичення, узагальнення і корегування наявного досвіду. Зa останні роки демократичні методи управління стали домінувати над адміністративними, що відразу ж відобразилось на стилі керівництва і методах йoгo навчання. Швидкі зміни в економічному та політичному житті країни примушують кожного більш активно перебудовувати свою діяльність, швидко одержувати нові знання, уміння та навики. За таких умов є очевидною необхідність змін і в навчанні керівників шкіл, особливо молодих. Поєднання традиційних в нашій практиці методів навчання із зарубіжним досвідом навчання керівників на конкретних ігрових ситуаціях досить результативне. Ці два різні підходи повинні здійснюватися комплексно і взаємозв’язано як в методологічному так і в методичному плані. Проблему методів навчання в системі підготовки молодих керівників шкіл не можна розглядати ізольовано від загальнодидактичної концепції цих методів, яка розроблена в працях як вітчизняних так і зарубіжних дидактів (Л.Л.Момот, В.О.Онищук, Ю.К. Бабанський, М.А. Данилов, М.Н.Скаткін, Г.Х. Щукіна та інші). Це зумовлено перш за все тим, що методи навчання в будь-якій підсистемі освіти пoв’язaні з його метою, змістом, готовністю суб’єкта до навчання, наявністю дидактичних засобів, часу тощо. Стосовно підготовки молодих керівників в cиcтемі підвищення кваліфікації є ряд факторів, що впливають на вибір методів навчання: соціальні функції даної підсистеми освіти дорослих, її цілі та завдання; спрямованість процесу навчання на поновлення, розширення і поглиблення наявних теоретичних знань, що лежать в основі професійної діяльності; удосконалення професійних умінь, творчого підходу до управління школою, на поліпшення стилю і методів керівництва. Звернемо увагу на методи навчання, які сприяють удосконаленню практичних умінь та навиків молодого керівника в галузі освіти. До цієї групи методів традиційно відносяться аналіз конкретних управлінських ситуацій імітація робочого дня директора школи, ділова гра (ігрове мoделювaння), poзpoбкa шкільної документації. У педагогіці дорослих особливе поширення має метод аналізу конкретних ситуацій. Він допомагає набувати навиків мистецтва керівництва і використовується для всіх рівнів управління. Цей метод навчання розвиває у початкуючих керівників аналітичні здібності, виробляє уміння приймати управлінські рішення, застосовувати одержані знання. Існує певна класифікація управлінських ситуацій з точки зору їх постановки та цільової спрямованості. Ситуація-проблема. Це один з найбільш складних видів управлінських ситуацій. Конкретний приклад із практики управління викладається як існуюча проблема, яку треба вирішити. Часто вона конкретизується у вигляді питань для більш оперативної і цілеспрямованої роботи в процесі вирішення. Застосовується у тих випадках, коли виникає необхідність використання колективної думки для вирішення нових завдань у поєднанні з передачею досвіду слухачів, взаємному збагаченню. Ситуація-ілюстрація – більш простий вид управлінської ситуації, з допомогою якого ілюструється певний спосіб вирішення управлінської проблеми – вирішення вже є, слухачами воно не обговорюється, але вони можуть запропонувати і свій варіант вирішення. Різновидністю попередньої ситуації є ситуація-вправа. Це теж конкретний випадок, але він так пояснюється викладачем, що слухачам необхідно знайти вирішення, зробивши для цього певну вправу. При цьому виробляються навики по складанню будь-якого документа чи проведення роэрахунків за зразком чи за аналогією. Для перевірки знань, компетенції керівника використовують ситуації-оцінки.У цьому випадку пропонується одна із варіантів розв’язуванoї проблеми або альтернативні рішення, а слухачам пропонується дати оцінку, вибрати краще вирішення і обґрунтувати свій вибір. Вирішення ситуації-оцінки вимагає мобілізації знань при виборі правильного варіанту і визнання його переваг перед іншими. Цінність методу полягає в тому, що тут виявляється рівень компетентності самих слухачів. Дана класифікація не є однозначною, можна одну і ту ж ситуацію послідовно проробляти з допомогою різних методів: бесіди, дискусії, методом конфлікту, шляхом ігрового моделювання тощо. Залежно від змісту конкретної ситуації підготовка і організація занять можуть бути різними, вимагати більше часу, пошуку додаткової інформації. Але одне незаперечне: метод конкретних ситуацій дозволяє організувати сам процес вироблення управлінських рішень, що для навчання молодого керівника має більше значення, ніж його результат. Цей метод сприяє виробленню у керівника умінь відбору та аналізу найважливіших факторів, що становлять проблему, їх групування, актуалізує і мобілізує теоретичні знання, сприяє науковому обґрунтуванню рішень, що приймаються. Метод імітації робочого дня керівника – це відтворення ділового навантаження в звичайний робочий день директора школи. 0бов’язковою умовою є наявність документів, при допомозі яких слухачі знайомляться із станом справ у школі (звіти про успішність, відвідування, дані про вчителів, організаційні розпорядження, інструкції і т.д.). Слухачам – молодим керівникам шкіл – пропонуються варіанти проблеми відповідно до обставин, викладених в документах, але протягом визначеного часу. Вони повинні підготувати наказ по школі, скласти доповідні записки для міських чи районних відділів освіти, підготувати звіти, виступ на засідання педагогічної ради. Цей метод цінний тим, що слухачі ознайомлюються з різними видами інформації, формами її збору, вчаться ставити завдання, планувати, організовувати виконання, контролювати, оцінювати якість роботи підрозділів школи, тобто використовувати різноманітні функції управлінської діяльності. Метод розробки шкільної документації найчастіше використовується на практичних заняттях, так як мета цього методу полягає у застосуванні теоретичних знань, одержаних при вивченні таких фундаментальних тем школознавства як теоретичні основи управління школою, планування, організація, контроль на практиці. Спираючись на знання, одержані на лекціях, враховуючи конкретні умови своєї школи, слухачі вчаться складати плани роботи школи, план вивчення, узагальнення і впровадження передового педагогічного досвіду чи окремі їх розділи тощо. Молоді керівники шкіл осмислюють загальні вимоги до планування певної діяльності директора школи, а також і специфічні, що залежать від конкретних умов, в яких працює школа, набувають умінь планування, узагальнення, прогнозування. Метод ділових ігр (ігрового моделювання) у вітчизняній та зару6іжній педагогіці дорослих називають по-різному, але найчастіше називаються терміни: метод програвання ролей, ситуаційно-рольові ігри, ділова, управлінська гра. Незалежно від назви вони повинні забезпечувати професійний ріст засобом їх тематичної спрямованості в зaлежності від контингенту тих, хто навчається, і розвивати навики управлінської поведінки ділового спілкування шляхом практичного програвання, імітації різних управлінських ситуацій. Ці два напрямки повинні бути взаємозв’язані і доповнювати один одного. Програвання тільки професійної діяльності, тобто імітація організаційних моделей виробничих ситуацій в чистому вигляді, без врахування управлінського, ділового спілкування можливе тільки при навчанні спеціалістів. А надмірна увага діловому спілкуванню і недооцінка професійної діяльності дають можливість навчити слухачів етики управління, але для сучасного керівника цього недостатньо, тому в методологічному аспекті такі односторонні ігри неповноцінні. Ділові ігри, аналіз конкретних ситуацій в мініатюрі відтворюють позитивні і негативні сторони управління. Ці інтенсивні методи навчання мають багато спільного не тільки в своїй суті, але і в підготовці та проведенні занять. Ділова гра – це взаємно зв’язані конкретні ситуації, які впливають одна на одну. Результатом цих впливів є прийняті рішення, досягнення кінцевої мети гри. Метод ігрового моделювання в системі формування управлінських умінь молодих керівників дає можливість накопичувати і поновлювати професійні знання, навики за рахунок узагальненого досвіду, реалізації наявного потенціалу; підвищує інтерес до навчання і спричиняє високу пізнавальну активність в плані синтезу психолого-педагогічних, соціально-педагогічних, правових, етичних, економічних та інших теоретичних знань; розвиває гнучкість професійного мислення, творчий підхід у прийнятті управлінських рішень, сприяє розширенню соціального світогляду слухачів, дозволяє з максимальною ефективністю використовувати знання і вміння колективу, який очолює початкуючий керівник. Забезпечення комплексного підходу при конструюванні ігрових процесів є головною методологічною передумовою, до якої треба прагнути в ідеалі. При цьому необхідно поруч з різноманітними практичними ситуаціями проробити вихідні теоретичні положення. Підготовку керівників і спеціалістів за допомогою ділових ігр можна визначити як інтенсивне навчання. Методика проведення згаданих вище занять має такий вигляд: Перше: постановка мети гри, проблеми, яку треба вирішити. Ці аспекти вимагають чіткого визначення, ретельного опрацювання. Друге: вияснення контингенту слухачів, їх кількісного і якісного складу у відповідності з формою занять, місця його проведення. Третє: визначення відповідності інформації методам її викладу, технічного забезпечення формі та меті заняття. Як правило, це методичні матеріали, дані, які підготовлені заздалегідь. Варто пам’ятати про необхідність вступного слова, коментаря ведучого в процесі проведення гри і по її закінченні. Четверте: дотримання послідовності всіх етапів гри, мотивація теми, активізація слухачів, виділення груп і їх ролей. Після цього необхідно ще раз звернутись до проблеми, яка буде вирішуватися, з метою її глибшого обговорення, можливого розчленування на підпроблеми, регламентації окремих етапів з врахуванням раціонального розподілу часу, відведеного на гру. П’яте: залучення на окремі етапи гри (підготовчий, безпосереднього проведення, заключний) спеціалістів з вирішуваної проблеми. По закінченні робиться резюме, оцінюється робота слухачів – молодих керівників, визначається рівень вирішення пpoблeми. При підготовці і проведенні ділових ігр обов’язково слід виходити з того, щоб всі її учасники мали можливість підготуватись до проведення обговорення, а не тільки більш активні з них, здатні проводити дискусію. Дослідження Ю.Д. Красовського показали, що в процесі ділових ігр у слухачів формуються риси економічного мислення, протистояння авторитарному стилю керівництва, удосконалення професійної діяльності та спілкування. Вияв ігрової культури вчений бачить в змістовій спрямованості (смисл, ціль, завдання), способі конструювання (реалізація певних психолого-педагогічних принципів), характері сюжету, методах проведення (режим проведення), в діапазоні взаємозв’язків об’єкта, що моделюється, часі, практичному використанні. Аналіз методів ігрового моделювання при навчанні молодих керівників шкіл в системі післядипломної освіти показує, що однією з важливих проблем, яка вимагає негайної розробки, є складання і наукове обґрунтування змісту конкретних ситуацій і ділових ігр, на матеріалі яких можна накопичувати, вивчати і узагальнювати досвід з інтелектуалізації управління, що є вихідним моментом в теорії управління. ЛІТЕРАТУРА 1. Красовский Ю.Д. Мир деловой игры: Опыт обучения хозяйственных руководителей. – Киев, 1986. 2. Момот Л.Л. Проблемно-пошукові методи вивчення в школі. – Київ, 1984. 3. Нагорская М.Н. Деловые игры и эффективность управления производством. – Киев, 1992. 4. Онищук О.В. Структура методів навчання. – Київ, 1979. 5. Петровская П.Д. Теоретические и методические проблемы социально-психологическото тренинга.- М., 1982. 6. Проблемы методов обучения в современной общеобразовательной школе // Под ред. Ю.К. Бабанского,- М., 1980. 7. Проблемы повышения профессиональной квалификации руководителей школ // Под ред. Е.М.Тонконогой. – М., 1987. 8. Тарасов В.Н. Персонал-технология: отбор и подготовка менеджеров. – Л., 1989.