Молодь у політиці

ВСТУП Політично-активна молодь західної України сподівається на зміну політичних лідерів, що ринуться завоювати схильність молоді західної України, але зараз це буде непросто. Для них політичні реалії дня сьогоднішнього, м’яко кажучи, набагато менше привабливі, ніж на початку 90-х. Тоді на західнії Україні сильний вплив на молодь, зокрема, студентську, мали радикальні націоналістичні організації: СНПУ, УНА-УНСО. Але, не проводячи останнім часом якихось конкретних акцій, вони в значній мірі загубили свої позиції в молодіжному середовищі. Зараз молоді радикали відійшли від суспільно-політичної діяльності і згадують про свій нонконформізм, тільки коли збираються «на пиві». Зустрівши знайомого, котрого декілька років тому знав як одного з ватажків ультрарадикального студентського націоналістичного клубу, запитав у нього: «Де ти зараз?» і почув у відповідь: «Тільки ти не дуже смійся – у «Злагоді». І отут мова не йде про якесь зрадництво поглядів – обставини сильніші. Багатьох до цього змушує елементарна потреба не сидіти на шиї в батьків, що самі ледь зводять кінці з кінцями. Бути по-справжньому популярним у молодіжному середовищі непросто, адже в переважній своїй масі молодь аполітична: вона піде на організований політиком концерт, але не піде за нього голосувати. Проте зараз частина молоді в значній мірі вже просто прив’язана до політики і виборів – може, не стільки переконаннями, скільки родом занять. Це ті, хто працюють у передвиборних штабах, довірені особи депутатів, члени партій і суспільно-політичних організацій, молоді журналісти, що пишуть про політика, і т.д.. На думку голови львівського осередку Комітету молодих виборців України (КМВУ) Тетяни Олексієнко, саме ця категорія молоді приймає активну участь у виборах, піде голосувати. Перше враження, що складається про молодих людей, заангажованих у політиці, при спілкуванні з ними, – їхня політична нерозбірливість. Як члени певної партії вони формально підтримують її кандидата (наприклад, Удовенка), як члени якоїсь передвиборної структури – працюють на іншого (наприклад, Кучму). Говорячи в приватних розмовах, що працюють тільки на свого шефа і на себе, часто помічають, що будуть голосувати за когось іншого (наприклад, Мороза або Марчука). При цьому вони не відчувають щиросердечного дискомфорту. «Якщо я не виконаю цю роботу, її виконає хтось інший, але адже це не мішає мені проголосувати по своїх переконаннях», – помічає 24-літній Олег, що працює в одному із партійних прес-центрів. Часто можна побачити, що в одному помешканні готуються тексти за різних кандидатів, причому іноді тими самими людьми. «Теперішні 18-20-літні, що прийшли в політику, у переважній більшості дуже меркантильні і дивляться на її потреби: збирають підписи за будь-якого кандидата (щоб заплатив) і взагалі цікавляться в першу чергу матеріальною вигодою», – говорить Олег. На думку голови молодіжного парламенту Львівської області (МПЛО) Віталія Загайного, незначна кількість молоді, що прийшла в політику, ставиться до неї як до бізнесу. Але, зауважив він, «напередодні виборів потрібно буде багато попрацювати з молоддю, роз’яснюючи, що прийдеться робити занадто серйозний вибір. Скажу відверто, багато молодих людей ставляться до виборів легковажно, але адже таких багато і серед дорослих». З приводу позиції МПЛО, членами якого є більш як 70 організацій (біля 10 тисяч членів), В. Загайний говорить: «Визначилися, що будемо підтримувати кандидатів, що базуються на державних позиціях і мають розроблену молодіжну програму, і будемо виступати однозначно проти Вітренко, Симоненка, Ткаченка». Щодо підтримки якогось конкретного кандидата, за словами В.Загайного, настрої молоді неоднозначні. До речі, львівський осередок КМВУ провів декілька опитуваннь, щоб з’ясувати рейтинг кандидатів у президенти серед львівської молоді. В результаті «голосування», проведеного під час акції «Молодь і вибори» 30 квітня цього року, у якому взяли участь 158 студентів львівських вузів, у трійку лідерів вийшли Євген Марчук – 40 голосів (25,3%), Леонід Кучма і Геннадій Удовенко – по 32 голоси в кожного (20,3%). Під час акції «Студенти вибирають Президента», що КМВУ провів під час святкування Дня молоді наприкінці червня, із 178 учасників голосування 44 (24,7%) були за Л. Кучму, 42 (23,6%) – за Є. Марчука, 27 (15,1%) – за Г. Удовенка. Поширено думку, що кардинально хто-небудь з обраних кандидатів нічого не зможе змінити», – говорить В. Загайний, помічаючи, що і сам так думає. Але говорить він, молодь сподівається, що внаслідок виборів не буде загублена проєвропейска орієнтація, а також, що «не буде такого блюзнірства, що поширено зараз. Мені від хлопців припадало чути такий жарт: Якщо хочеш підняти настрій – включи УТ-1. І правда, те, що нам показує державне телебачення, нагадує «кращі» роки застою». У переважній більшості молодь не дуже вірить, але все-таки сподівається, що вибори можуть призвести до якихось істотних змін. У цих надіях молодь єдина. «Бажання щось змінити є загальним для всієї молоді, що збирається взяти участь у виборах», – говорить голова львівського КМВУ Т. Олексієнко. Отже, теперішня молодь далека від політики і з цього випливає те, що потрібно проводити більше політичних заходів з молоддю, задля їхнього ж добра. 7