НПУ м. Драгоманова. Реферат на тему Оборона Кива 1941р. Трагедя арм Пвденно-Захдного фронту. Генерал-полковник М. П. Кирпонос. Студента IV курса заочного вддлення сторичного факультету Петракова Олександра. Кив-2002. Перод з липня по вересень 1941 р. в Укран був неймоврно тяжким для Червоно арм, яка в нервних кровопролитних боях робила вдчайдушн спроби
затримати просування фашистських полчищ. Багато пдроздлв частин потрапляли в оточення, втрачали звязки з вищим командуванням, сусднми частинами, далеко не всм вдавалося з боями вирватися з оточення. Бльшсть гинула або потрапляла у ворожий полон. Намагання Ставки опанувати обстановку на мсцях не давало належного ефекту. нколи накази зверху лише свдчили про нерозумння справжнього становища, у якому опинилася дюча армя.
Такою, наприклад, була директива вйськам при вдступ бойову технку закопувати в землю. Виршальн бо на територ Украни розгорнулися на житомирсько-кивському, уманському та одеському напрямках. Нмецьке командування планувало швидко розгромити дислокован тут велик угруповання Червоно арм, захопити територю Украни, а потм здйснити прорив на Кавказ в Закавказзя. У перших же боях вдчулася гостра нестача озброння, боприпасв пального.
Вдчувалася розгубленсть, навть безпораднсть у вйськах перед шаленим натиском броньованих полчищ ворога, як, прикрит з повтря лтаками, рвалися вперед. Ставка Верховного Головнокомандування, Генеральний штаб, командування напрямками й фронтами вживали всх можливих заходв для переформування та змцнення боздатност частин зднань. Проте, незважаючи на контрудари радянських вйськ, ворог продовжував, хоч дещо повльншими темпами, нж
у червн, просуватися в глиб територ СРСР. З початку липня депреся вд невдач Червоно Арм, що охопила було Стална, змнилася гарячковою, мпульсивною, волюнтаристською дяльнстю. Вона проявлялася у некомпетентному втручанн у складн вонн проблеми, у яких тод вн мало що тямив. Цим Сталн завдав велико шкоди кервництву бойовими дями безпосередньо на фронтах. Ведучи оборонн бо, частини Червоно Арм завдавали ворогов значних втрат, гальмуючи його просування. Головною вонно-полтичною подю лтньо-оснньо кампан 1941 р. на територ Украни була оборона Кива. Нмц кинули на цю длянку велик сили, передусм танки, авацю. 11 липня нмецьким вйськам вдалося прорвати рубж у центр Новоград-Волинського укрпрайону вийти на пдступи до Кива. Почалася оборона столиц Украни. Стйкий опр вйськ
Кивського укрпрайону зрвав спроби ворога захопити мсто з ходу. Пд час цих бов ворожу танкову атаку поблизу села Ставище на Житомирському шоссе вдбив загн вонв 144-го стрлецького полку 28- грсько-стрлецько дивз пд командуванням молодшого лейтенанта Д Шепеленка. Вдбиваючи безперервн атаки, бйц гранатами пляшками з запалювальною сумшшю пдпалили 26 танкв. Бльшсть вонв загинула. Т, що залишилися живими, були поранен, але продовжували
битися. Загинув Д Шепеленко, який з останньою вязкою гранат кинувся пд ворожий танк. 30 липня нмецьк вйська ноновили наступ, але в середин серпня, наштовхнувшись на сильний опр захисникв Кива, припинили штурм оборонних рубежв. Отже, кивська оборона, вдволкаючи велик сили противника, сприяла стаблзац становища на московському напрямку. Та наприкнц серпня 1941 р. вонна обстановка в Укран ускладнилася. Вороже командування повернуло з центрального напрямку на пвдень сильне танкове угрупування,
форсувавши Днпро. Захисники Кива опинилися перед загрозою оточення. Штаб Пвденно-Захдного фронту й особисто командуючий, генерал М. П. Кирпонос див. додаток, звернулися до Ставки Верховного Головнокомандування за дозволом негайно вдвести вйська з напвоточеного Кива. Але Сталн, виходячи з принципу триматися до кнця , категорично заборонив залишати
Кив. певн пдстави у нього для цього були. Адже ще на початку серпня 1941 р. вн прямо звернувся до М. П. Кирпоноса першого секретаря ЦК КПбУ М. С. Хрущова з запитанням, чи можливсть не допустити, щоб нмц форсували Днпро оточили Кив. Обидва спврозмовники Стална категорично цого запевнили, що н в якому раз не дадуть противнику як перейти на лвий берег Днпра, так взяти Кив . Тим часом становище дедал загострювалося. Нмецьке командування ретельно холоднокровне готувало для радянських вйськ величезний котел . У наказ 29 по 17-й нмецькй арм вд 10 вересня говорилося Беручи до уваги рзн ознаки, слд зробити висновок, що противник кинув на оборону рубежа Днпро Десна сво останн сили. Тактичн бойов д вн також переважно веде при вдсутност резервв. Боздатнсть багатьох бойових зднань противника низькою.
Це становище необхдно використати шляхом гранично концентрац сил з тим, щоб вдвернути вихд основних сил противника з оточення . 11 вересня начальник штабу Пвденно-Захдного фронту у недалекому минулому вйськовий атташе в Нмеччин генерал Тупиков, характеризуючи обстановку, яка склалася, вдверто писав начальнику Генерального штабу Шапошникову Початок зрозумло для вас катастрофи справа двох днв .
Вдповдь на мя командуючого вйськами Пвденно-Захдного фронту Кирпоноса продиктував особисто Сталн Генерал-майор Тупиков подав у Генштаб панчне донесення. Обстановка, навпаки, вимага збереження холоднокровност й витримки командирв усх ступенв. Необхдно не пддаватися панц, вжити заходв до того, щоб зберегти становище, що створилося, та особливо мцно утримувати фланги. Треба прищепити всьому складу фронту необхднсть уперто
битися, не оглядаючись назад. Необхдно неухильно виконувати вказвки товариша Стална, дан Вам 11 вересня. Б. Шапошников. 14.Х.1941 р. 5 г. 00 хв Вказвка пшла за пдписом не Стална автора цього тексту, а начальника Генштабу. Головне командування групи армй Пвдень гдно оцнило цей прорахунок. Побоювання того, що червоне командування вдмовиться вд серйозно оборони
Днпра вдтягне сво сили на схд, не виправдалися, зазначалося в одному з його документв вд 12 вересня 1941 р. Бльше того, росяни, здаться, ще раз хочуть подати нмецькому командуванню послугу, утримуючи фронт, якому загрожу оточення з двох бокв, пддаючи сво сили небезпец знищення . 16 вересня 1941 р. до штабу Пвденно-Захдного фронту прибув начальник оперативного управлння штабу Пвденно-Захдного напрямку Баграмян з наказом Тимошенка залишити Кив виводити вйська з оточення. Два дн вагався командуючий фронтом генерал Кирпонос, побоюючись приймати ршення про вдхд, яке суперечило вказвц Стална. його нершучсть можна зрозумти адже незадовго до того був розстрляний за звинуваченням у зрад його колега командуючий Захдним фронтом Павлов. Тльки 17 вересня Ставка дозволила залишити Кив. Та було пзно вороже кльце замкнулося.
У кивському оточенн загинуло чотири арм-сотн тисяч вонв. Це була найбльша вонна катастрофа з вдомих до того в стор. Стльки ж армй загинуло й на Пвденному фронт пд Уманню у серпн в район Мелтополя у жовтн 1941 р. 20 вересня пд Лохвицею на Полтавщин загинув сам командуючий Пвденно-Захдним фронтом
М. П. Кирпонос. Довг роки обставини його смерт були невдом були верс, що вн закнчив життя самогубством. Але диний залишившийся у живих свдок його смерт В. С. Жадовський вн тод був старшим полтруком розповв, що Кирпонос загинув вд розриву мни. А нмецьк стратеги з огляду на жахливе становище Червоно арм вже розробляли нов грандозн плани. 21 вересня 1941 р. оперативний вддл штабу групи армй
Пвдень планував Мета дальшо операц полягатиме в окупац промислового району Донбасу й Криму за короткий промжок часу якщо дозволять погодн умови осен, у створенн засад для проникнення частиною сил в район Кавказу в район нафтових промислв . Стратегчний задум гтлервського кервництва був зрваний вонами Пвденно-Захдного та Пвденного фронтв. Проте дуже високу цну довелося заплатити за це
Червонй арм. справа полягала не тльки у нервност сил на фронт, айв упертому небажанн Стална рахуватися з реальною обстановкою. Його патетична вимога стояти до кнця в надзвичайно невигдних умовах приркала радянськ вйська на величезн й не завжди виправдан жертви. У цитованому вище документ головного командування групи армй Пвдень вд 12 вересня 1941 р. й так рядки З вйськ надходять донесення про зниження бойового духу червоно пхоти пдстави сподватися на його дальше падння . Трагчними наслдками обернулася для вйськ некомпетентнсть командування, що спиралося на волюнтаристськ сталнськ директиви майже 1,5 млн. червоноармйцв та командирв, погано озброних навчених, потрапили 1941 р. в оточення на територ Украни, стали вязнями нацистських таборв смерт. Про те, що катастрофа пд Кивом результат недалекоглядност та самовпевненост передусм стратегчного кервництва, можна судити з
того, що лише в кнц серпня 1941 р. ДКО, схаменувшись, що з паднням Кива нмцям буде вдкрито шлях на Лвобережну Украну, прийняв постанову Про заходи по забезпеченню будвництва оборонних споруд Пвденно-Захдного та Пвденного фронтв . Згдно з постановою обкоми парт та облвиконкоми девяти лвобережних областей мали моблзувати понад 1 млн. працездатного населення, необхдн матерально-транспортн засоби
для термнового спорудження оборонно лн. Однак на виконання цього завдання вже не вистачало часу. На 1 вересня робочо сили було моблзовано усього 10 , а пдвд 9,6 тис. замсть 70 тис. Нмецьк вйська дстали можливсть майже безперешкодно просуватися аж до Харкова. Однак, припустившись згубних помилок та прорахункв у кервництв вйськами, Сталн не вдчував за собою няко провини перед армю народом.
Вн звично вже перекладав усю вдповдальнсть на виконавцв. Псля того як у середин липня 1941 р. було розстрляно командуючого Захдним фронтом Павлова з групою генералв, у серпн жовтн 1941 р. так ж звинувачення було нкримновано й ряду воначальникв Пвденного фронту командуючому 12-ю армю Понедлну, командуючому 28-ю армю Качалову, командиров 13-го стрлецького корпусу
Кирилову, командирам 30- та 52- Перекопcько дивзй Галактонову Цирульникову та ншим. Про обстановку в дючй арм у цей час можна судити з свдчення командуючого 27-м стрлецьким корпусом Пвденно-Захдного фронту генерала Артеменка, за словами якого, спвробтникам особливого вддлу було доручено на мсц розстрлювати офцерв, якщо з хнього боку мали мсце намри здач у полон або дезертирства, незважаючи на звання . Значення герочно оборони Кива особливо трагчний фнал, повязаний, з вини Стална, з непомрно великими людськими втратами, довгий час замовчувалось. Щоб не акцентувати увагу на помилках Стална, за його часв Киву не надавався серед нших мст статус Мста-героя. Додаток. Михайло Петрович Кирпонос народився 9 21 счня 1892 року у мст
Вертвка зараз Вертевка, Нжинського повту, Чернигвсько губерн. У 1915 роц М.П.Кирпонос був призваний рядовим солдатом у 126-й запасний пехотний полк. Закнчивши у 1916 роц нструкторськ курси по користуванню ноземними гвинтвками , а в 1917 роц – вонно-фельдшерську школу, вн був направлений на румунський фронт в якост ротного фельдшера 285-го Ольгопольського пехотного полку. Тут його обрали спочатку головою солдатського комтету, потм головою
полкового комтету, товарищем голови Ревкому 5-о пехо тно дивз, а у листопад 1917 року – головою Ради 26-го корпусу. У лютому 1918 року М.П.Кирпонос демобилизувався та повернувся у рдне село у травн того ж року вступив у члены РСДРП б. У рдних краях вн почав формування загонв повстанцв, як вели боротьбу з нмецькими окупантами. У вересн 1918 року М.П.Кирпонос з одним з загонв влився у склад 1-о Украинсько повстансько дивз. Псля цього вн був призначений комендантом мста
Стародуб й формував 22-й Радянський Украинський полк, який потм став 2-м Богунським полком 44-о стрлково дивз. У липн 1919 року М.П.Кирпонос був призначений помчником голови дивзионно школи Червоних командирв. За организацю й активну участь у партизанскй боротьб у боях на Украинському фронт вн був нагороджений Реввонрадою
СРСР грамотою й менним маузером за 355205. У 1927 роц, закнчивши Академю мени М.В.Фрунзе, вн до 1934 року був головою штабу 41-о Перекопськой стрлецько дивзии, а з 1934 по 1939 рк – головою Казанського пехотного училища мен Верховно Ради Татарськой АРСР. М.П.Кирпонос приймав участь у фнськй кампан у посад командира 70-о стрлецько дивзии. Указом Президума Верховно Ради СРСР вд 21 березня 1940 року ця дивзия була нагороджена орденом Ленна, а М.П.Кирпоносу присвоно звання Героя Радянського Союзу. З червня 1940 року до лютого 1941 року вн командував вйськами Леннградського вонного округа, а з лютого 1941 року – вйськами Кивського Особливого вонного округу. З початку Велико
Втчизняно вйни М.П.Кирпонос став командуючим вйськами Пвденно-Захдного фронту. Наступн под його життя смерть описуються вище у реферат. Список лтератури. 1. М. В. Коваль, С. В. Кульчицький, Ю. О. Курносов. сторя Украни К Райдуга, 1992. 2. В. Крушинський, Ю. Левенець. сторя Украни Под. Факти.
Дати. К. 1992. 3. М. Котляр, С. Кульчицький. Шляхами вкв Довдник з стор Украни. К. 1993. 4. Коляда . А Сушко О. О. сторя Украни. 1995.