Міністерствоосвіти і науки України
Національнийавіаційний університет
Домашняконтрольна робота
зісторії України
натему
Підготовкаавіаційних спеціалістів навчальних закладів України у 70-80 рр. ХХ століття
Виконала:
Студентка 103групи ФМІП
Саповська Марина
Перевіривасистент
Паскал ЖаннаВалеріївна
Київ2009
Національнийавіаційний університет (НАУ) є найбільшим авіаційним вищим навчальним закладомУкраїни, який за свою 70-річну історію підготував десятки тисяч спеціалістівдля 126 країн світу і продовжує їхню підготовку за перспективними напрямами іспеціальностями.
Перетворившись напотужний сучасний навчально-науковий комплекс, Національний авіаційнийуніверситет зустрічає свій ювілей з гордістю за свій внесок у справу підготовкивисококваліфікованих фахівців за багатьма спеціальностями, у розвиток цивільноїавіації, освіти і суспільства взагалі. Здобутки НАУ, особливо на зламі ХХ і ХXІ століть, надихають колективспівробітників на подальший розвиток університету як багато профільногоосвітньо-наукового закладу України світового рівня, який користується вагомимавторитетом у авіаційної спільноти, з яким співпрацює чимало освітніх танаукових установ багатьох країн світу.
Спеціалісти70-80-х. років відіграли велику роль в розвитку цивільної авіації України!
Початок 70-хроків. Характеризується значним збільшенням парку повітряних кораблів та обсягуперевезень, а також створення нових типів літаків: АН-12, АН-26, АН-30, АН-32,АН-22 «Антей», Ту-134, Ту-154, Як-40.
Також у 70-тіроки науковцями інституту розробляють нові стратегічні напрями технічногообслуговування авіаційної техніки «за станом», що потребують використанняефективних методів та засобів оцінювання та прогнозування технічного станувиробів авіаційної техніки в процесі експлуатації.
Якщо у 70-х рокахдля цивільної авіації було підготовлено понад 14 тисяч інженерів, у тому числі653 для інших держав світу, то в наступні роки їх випуск в інституті суттєвозбільшився.
Поряд з цим нафакультеті підвищення кваліфікації керівних працівників і спеціалістівцивільної авіації в КІІЦА пройшло перепідготовку 8637 спеціалістів із різнихпідрозділів Аерофлоту.
На початку 80-хроків Міністерство цивільної авіації СРСР визначило пріоритетним напрям «більшефективного використання інтелектуального потенціалу».
Факти свідчать,що спільні зусилля влади і колективу інституту не були даремними. Серед 30тисяч висококваліфікованих спеціалістів, які вийшли зі стін КІІЦА в ті роки,були академіки та члени-кореспонденти АН СРСР та УРСР, доктори наук, професори,начальники та головні інженери наукових установ і підприємств.
ЛауреатамиДержавної премії України у галузі науки і техніки стали В. Канарчук, В.Степаненко…та багато інших.
Тому провіднемісце у науково-дослідницькій роботі в 80-ті роки, поряд зі створенням у60-70-і роки науковими школами, зайняли нові наукові напрями, які очолювалипрофесори О.Ф.Аксьонов, В.Г.Денисов, М.Ф. Давиденко, В.О. Касянова, О.А. Волков,В.О. Ігнатов та багато інших.
З 1970 рокупочали регулярно проводитись дні науки, під час яких студенти нанауково-технічних конференціях звітували про свої досягнення.
Науково-досліднаробота студентів стала у ці роки важливим джерелом підготовки резерву науковихі педагогічних кадрів для інституту, Аерофлоту та інших організацій.
Українськимиавіапідприємствами у 70-ті роки було перевезено 114 мільйонів пасажирів таоброблено з повітря 117 мільйонів гектарів сільськогосподарських угідь,побудовано і реконструйовано 18 злітно-посадочних смуг, уведено в дію 24 новихаеровокзали. Комплексна довгострокова програма розвитку української цивільноїавіації до 2000року успішно виконувалась. Уже наприкінці 70-х років авіаториУкраїни виконували регулярні та чартерні рейси до 17-ти міст десяти країнсвіту.
Наступногодесятиріччя обсяг перевезень літаками нових типів безперервно зростав.Одночасно проводилася інтенсивна підготовка до експлуатації літаків четвертогопокоління, таких як Іл.-96-300, Ту-204, АН-3, АН-28, АН-74, АН-122, новихвертольотів Мі-26, Ка-32. Аерофлот все більше оснащувався новою сучасноютехнікою різноманітного призначення. І вся діяльність керівництва КІІЦА і йогоколективу була спрямована на максимальне сприяння успішному виконанню розробленихпрограм, подальшого розвитку Аерофлоту і, перш за все, на підготовку такихінженерів, які б повною мірою відповідали вимогам нового технічного стануавіаційної галузі.
В інституті у70-80-ті роки були побудовані і введені в експлуатацію новий навчальний корпус,турбокомпресорний комплекс, корпуси теорії і конструкції авіаційних двигунів таконструкції і міцності літальних апаратів з ангаром, гараж для спецмашин,поліклініка на 600 відвідувань, науково-технічна бібліотека (НТБ) на мільйонекземплярів книг, великий спортивний комплекс, спортивно-оздоровчий табір нарічці Десні, піонерський табір «Авіатор», палац культури із залом на півторитисячі місць та нові гуртожитки для студентів і житлові будинки для постійногоскладу інституту.
У 1975 роціректором КІІЦА став О.Ф.Аксьонов.
У ці рокипродовжувала розвиватися навчальна наукова база інституту. Зокрема, булистворені унікальні стенди для випробувань авіаційних двигунів та новілабораторні тренажери, унікальним обладнанням були оснащені аеродинамічна труба,побудовані нові навчальні майстерні, придбані літаки Іл.-76, Ту-154, тренажерилітаків Ту-154 і Л-410, був створений навчальний клас літака АН-26, навчальнімакети двигунів АИ-25, ТА-8, розроблена значна кількість комплектівавіаційного, радіозв’язкового і радіонавігаційного навчального обладнання,встановлено нові обчислювальні машини. Був створений кабінет-аудиторія длявивчення нової авіаційної техніки, кабінети безпеки польотів, почала діятилабораторія педагогічної майстерності. Були організовані нові та переобладнанііснуючі галузеві науково-дослідні лабораторії.
Вводились в діюнавчальні класи, обладнані контролюючими машинами і комплексами навчальнихзасобів із зворотним зв’язком («викладач – студент –викладач »), створеностудентський обчислювальний зал і введені в експлуатацію ЕОМ ЄС-1020, ЄС-1033 іМ4030.
Для проведеннянауково-дослідницької роботи створено ряд нових лабораторій з унікальнимобладнанням, таким як, наприклад, плазмові установки, хронографи, лазери,електронні мікроскопи. За результатами розробок, виконаних у новихлабораторіях, були опубліковані монографії, які отримали широке визнання. М.Л.Голего, А.Я. Аляб’єв, В.В. Шевеля «Фреттинг-корозія металів» (1974 р.)
Серед найбільшпредставницьких науково-технічних конференцій, проведених на базі інституту упершій половині 70-х років були всесоюзні конференції «Перспективи розвиткутренажерів та імітаторів літальних апаратів» (1971 р.) «Фізико-хімічна механікаі фретинг-корозія»(1973), «Прикладна аеродинаміка»(1973), «Авіаційна ергономікаі безпека польотів»(1974).
Ряд досліджень ірозробок науковці інституту проводили спільно з колективами академічнихнауково-дослідних інститутів та конструкторських бюро, серед яких були Інституткосмічних досліджень, Інститут фізики Сибірського віділення АН СРСР, Інститутметалургії ім… А.А. Байкова, Інститут проблем міцності, Фізико-механічнийінститут ім. Г.В. Карпенко АН УРСР, ОКБ генеральних конструкторів О.К.Антонова, А.А. Туполєва, А.С. Яковлєва, А.М. Люльки, Н.А, Кузнєцова.
У середині 70-хроків науковці інституту працювали за 62-ма договорами про науково-технічнуспівдружність з 36-ма підприємствами промисловості та авіапідприємствами іремонтними заводами Міністерства цивільної авіації. Наприклад, спільно зспеціалістами Бориспільського авіапідприємства була розроблена методикарозрахунку інтервалів руху повітряних суден під час роботи з двох паралельнихзлітно-посадочних смуг. За договором про науково-технічну співдружність зДонецьким об’єднаним авіапідприємством у 1978-1979 рр. була виконананауково-дослідна робота, спрямована на покращання експлуатаційних характеристиксвітлосигнальних систем посадки. Лише за 1979-1980 рр. в підрозділахУкраїнського управління цивільної авіації за участі науковців інституту буловпроваджено 26 різних науково-технічних розробок.
У 70-ті рокиспівробітники інститут стали авторами 255-ти винаходів та подали 2945раціоналізаторських пропозицій, багато з яких було проваджено у практиту, а рядвинаходів було запатентовано в інших країнах світу, зокрема таких, як США,Велика Британія, Франція, ФРН.
Продовжувалиудосконалюватися методи проведення і форми організації науково-дослідної роботистудентів. Систематично випускались бюлетені про роботу студентськогонауково-технічного товариства (СНТТ), надавалася широка інформація простудентські науково-технічні конференції, результати їхньої роботи. У 1971 роцічленами СНТТ було 1470 студентів, а у 1975 році їх кількість уже досягла 3453особи. За досягнення, отримані в організації науково-дослідних робіт студентіву 1971-1975 рр. КІІЦА був двічі нагороджений дипломами першого ступеня іпочесними грамотами. Студентське науково-технічне товариство КІІЦА булопостійним учасником виставок досягнень народного господарства СРСР і УРСР.Наукова робота групи студентів «Розробка алгоритмів і програм розрахунку радіоелектроннихсхем на ЕОМ» була удостоєна премії Ленінського комсомолу України, а створенастудентами діюча модель реактивного двигуна демонструвалась на Всесвітньомуфестивалі молоді і студентів у Берліні. Лише на Республіканських конкурсах зарозділом «Авіа будівництво і повітряний транспорт» студенти КІІЦА отримали уцей період 13 дипломів.
У 80-ті роки вінституті виконувались як бюджетна, так і госпдоговірна науково-дослідна роботапереважно за державними і галузевими комплексними науково-технічними програмамичи безпосередньо за договорами з авіапідприємствами про науково-технічнеспівробітництво відповідно до галузевих планів Міністерства цивільної авіації,направлених на прискорення науково-технічного прогресу у цивільній авіації.Таким чином, майже повністю була ліквідована «дібнотематика» у науковійроботі.
Великенародногосподарське значення для цивільної авіації, наприклад, мали такінаукові розробки інституту, як «Автоматизована система планування повітряного руху».«Технологія і комплексне програмне забезпечення з прогнозування рівня безпекипольотів», «Нові технології відновлення деталей і вузлів авіаційної техніки»,«Технологія контролю витрат палива на літаках Ту-154 і Ту-204» та інші, якібули завершені у цей період і впроваджені у виробництво. Спільно з центромпідготовки космонавтів був проведений комплекс наукових досліджень щодостворення тренажера для моделювання динамічних факторів аерокосмічного польотуна базі центрифуги ЦФ-18, наукове керівництво яким від КІІЦА здійснювали професорЛ.М. Блохін і доцент В.М. Азасков. За плідну творчу роботу щодо створення цьогоунікального тренажера співробітники КІІЦА були нагороджені преміями АН Україниумені М.К. Янгеля, дипломами імені Ю.О. Гагаріна та пам’ятними знаками Центрупідготовки космонавтів.
Наукові розробкиі дослідження в цей період проводилися 17-ма галузевими лабораторіяминауково-дослідного сектору інституту та у багатьох лабораторіях кафедр іфакультетів. У кінці 80-х рр… у них брали участь понад 300 штатнихспівробітників, майже 200 з яких мали вчені ступені, і декілька сотеньсумісників – докторів та кандидатів наук, аспірантів і студентів.
Науковцями КІІЦАза 80-ті роки було опубліковано 90 монографій і понад 3 тисячі наукових статей.Видавництво інституту щорічно видавалося 12 збірників наукових праць. Лише задругу половину 80-х років співробітниками інституту було подано 725 заявок навинаходи і на більшість з них були отримані авторські свідоцтва на винаходи тапатенти. Щорічно на базі КІІЦА проводилося більше десяти всесоюзних,республіканських, галузевих і інститутських конференцій, значну частинудоповідей на яких робили співробітники інституту. Чимало науковців інститутубрало участь у наукових конференціях за межами України.
Висновок
Підготовкаавіаційних спеціалістів Національного авіаційного університету 70-80-х років ХХстоліття значно розвинулась. Кількість дослідницьких робіт, якнауково-технічних так і науково-дослідницьких, конструкторів, виготовленнядвигунів та багато іншого набирало величезний попит.
За допомогоюпідготовки спеціалістів –студенти посідали перші місця, отримували грамоти задосягнення в науці та техніці. А значить, старання не були даремними. За ціроки в інституті також були побудовані нові корпуси, бібліотеки, новілабораторні тренажери та багато іншого.
Отже, з кожнимроком в нашому університеті постійно з’являється щось нове. Так і в період від 70 до 80-х років було збудованобагато нового. Ці роки ввійшли в історію університету, тому що дійсно про такіперетворення потрібно знати завжди. Вони принесли славу НАУ, не зупиняючись нена мить спеціалісти працювали завжди для отримання певного результату, вонийого добились. Спеціалісти подовжують готувати студентів до випробувань,побудови різних реконструкцій. І за це їм потрібно сказати щиро дякуємо!
Додаток
НазаренкоПавло Васильович –народився у 1928 р.в с. Верби Запорізької області. Після закінченнямеханічного технікуму суднобудівної промисловості(1949) і механічногофакультету КІЦПФ (1954) працював на інженерних посадах у Харківському іКиївському об’єднаних авіаційних загонах (1956-1960). Навчався в аспірантуріпри КІЦПФ на кафедрі авіаційного матеріалознавства (1960-1964).
З 1964 рокупрацював в інституті на кафедрі технологій і ремонту авіаційної техніки,кафедрі матеріалознавства інженером, викладачем, доцентом, професором, а з 1976року.-завідувачем кафедри технологій ремонту, виробництва літальних апаратів іавіаційного матеріалознавства. В 1979-1982 рр. –декан факультетупаливно-мастильних матеріалів, а з 1982 по 1988 рік –проректор з науковоїроботи. Посаду ректора обіймав –з 1988-1998 рік.
Кандидатськудисертацію захистив у 1964 році, а доктором технічних наук став у 1973 році.Вчене звання доцента присвоєно у 1967 р., професора –у 1975 р., а у 1990 р.-почесне звання заслуженого діяча науки і техніки України. Підготував 20кандидатів наук. Опублікував майже 20 наукових праць. Автор 20-ти винаходів.
АксьоновОлександр Федотович – народився в 1929 році у с. Котово Новосибірської області.Після закінчення у 1953 році КІЦПФ працював в інституті асистентом, потімначальником навчальноїчастини (1956-1961 рр.), проректором знавчальноїроботи (1961-1970рр.)Одночаснопроводив навчально-методичну і науково-досліднуроботу, завідувач кафедрою авіаційного матеріалознавства.(1965-1970рр.).
У 1975-1988р.-ректор КІІЦА, а з 1988 року по 1992 рік – заступник міністра цивільної авіаціїСРСР.
У 1992 році –головний науковий співробітник ГНДЛ-12, радник ректорату КМУЦА – НАУ, з1999року.
Кандидатськудисертацію захистив у 1960 році, докторську –на тему: «Протизношувальнівластивості авіаційних паливно-мастильних матеріалів» -у 1970 р. Вчене званнядоцента присвоєнно у 1963 році, професора –в 1971р., з 1976 року вінчлен-кореспондент АН УРСР.
Підготував двохдокторів наук та 25 кандидатів технічних наук.
Аксьонов О.Ф.брав участь у розробці та створенні функціональних систем літаків Ту-144,Іл.-86, Ту-154, АН-74, Ту-204, Іл.-96, Іл.-114.
Списоквикористаної літератури:
1. «Авіатор»http://aviator.nau.edu.ua; 2005 р.
2. Кулик М.
//АвіаСоюз: «Международный авиационо-космическийжурнал Москва»
3. КафедраАеродинаміки та льотної експлуатації: // Історія, сьогодення, перспективи»…2008 р.
4. Кафедра машинознавства: //«Історія, сьогодення, перспективи»… Київ 2008 р.
5. «Киевский институт инженеров гражданской авиации 1933-1993»// очерк истории.
6. «Національний авіаційний інститут» // нариси історії //- 2003 р.
7. «На вісті прогресу» //журнал НАУ 2007.
8. www.aki.kiev.ua
9. www.nauu.kiev.ua