План 1. Коротка довідка про державу та її ролі в сучасному світі _________________3 2. Конституція держави _________________________________________________3 3. Вищі державні органи влади: їх формування, повноваження, структура (схема) ____________________________________________5 4. Форма держави: 4.1. Форма державно-територіального устрою _____________________9 4.2. Форма правления____________________________________________________10 4.3. Тип політичного режиму ___________________________________________10 5. Форма виборчої системы____________________________________________10 6. Модель президентської власти_____________________________________________11 7. Тип парламентаризма____________________________________________________11 8. Основні політичні партії (правляча, опозиція) і тип партійної системи __________________________________________________12 9. Основні громадські організації та рухи ___________________________12 10. Правове становище особистості ____________________________________________13 11. Список використовуваної литературы__________________________________________14
Великобританія
Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії
Коротка довідка про державу та її ролі в сучасному світі.
Держава на північно-заході Європи на Британських островах. Територія – 244,7 тис. кв.км. Під контролем Великобританії 13 залежних територій – в основному невеликі острови із загальним населенням менше 200 тис. чоловік, в т.ч. Гібралтар у Європі, Ангілья, Бермудські о-ви, Британські Віргінські о-ви, Кайманові о-ви, Монтсеррат, Теркс і Кайкос о-ви, Фолклендські острови в Південній Америці та деякі інші. Столиця – Лондон (з передмістями – 7,1 млн.). Найбільші міста: Бірмінгем (1,2 млн.), Лідс (800 тис.), Глазго (700 тис.). Адміністративно-територіальний розподіл
– до складу Великобританії входять 4 історико-географічних області: Англія (39 графств, 6 метрополітенських графств і особлива адміністративна одиниця – Великий Лондон); Уельс (8 графств), Північна Ірландія (26 округів), Шотландія (9 районів і острівна територія). Острів Мен і Нормандські о-ви – самостійні адміністративні одиниці. Населення – 58,8 млн. (1997 р.), в т.ч. англійці (80%), шотландці (15%), ірландці, валійський (або валлійці). Офіційна мова
– англійська. Пануюча релігія
– англіканство, поширені також пресвітеріанство і католицизм. Офіційною церквою в Англії є Англіканська церква, яка налічує 26 млн. прихожан. Офіційна Шотландська церква організована за пресвітеріанському принципом і об’єднує 1 млн. віруючих. Інші протестантські церкви, з яких найбільша – методистська, налічують 1,6 млн. віруючих. Є також близько 5 млн. прихильників Римсько-католицької церкви, 830 тис. мусульман і 400 тис. іудеїв. Грошова одиниця
– фунт стерлінгів = 100 пенсам. Має дипломатичні відносини з Російською Федерацією (встановлені з СРСР 2.II 1924 р.). Національне свято
– День народження королеви (1926 р., день свята щорічно визначається рішенням уряду: зазвичай в одну із субот червня). Великобританія – постійний член Ради Безпеки ООН (з 1945 р.); учасниця ОБСЄ і Ради Європи (з 1949 р.), входить до НАТО (з 1949 р.), ЗЄС (з 1954 р.), ЄС (з 1973 р. ), ОЕСР (з 1960 р.), ЄСВС (з 1973 р.), Євратом (з 1973 р.), План Коломбо (з 1950 р.). Великобританія – високорозвинена індустріальна держава, займає одне з провідних місць у світі за обсягом промислового виробництва та витрат на наукові дослідження і розробки. Великий експортер капіталу. Найбільші торговельні партнери: ФРН, США, Франція, Нідерланди. Входить до п’ятірки найбільших партнерів Росії. За обсягом інвестицій в Росію займає друге місце після США. ВНП у розрахунку на душу населення становить 17 000 дол. на рік. Безробіття – 1,6 млн. чол. Середня тривалість життя чоловіків – 73 р., жінок – 78 років. Робочий тиждень 35-40 годин. Освіта та медичне обслуговування безкоштовні (є і приватний сектор). Понад 20 млн. чоловік щорічно проводить відпустку за кордоном. Серед найбільших університетів Великобританії найстаріші Оксфордський (заснований у 1167 р.) і Кембріджський (заснований в 1209 р.), а також Лондонський, Единбурзький і ін Регулярне радіомовлення ведеться з 1922 р. Ведуча радіокомпанія – Британська радіомовна корпорація (Бі-бі-сі ). Телевізійне мовлення ведеться Бі-бі-сі та Ай-ті-ес. Найбільші агентства – Прес Ассошіейшн (спеціалізується на зборі і розповсюдженні внутрішньої інформації, заснована в 1868 р.), Рейтер (спеціалізується поширення іноземної інформації, заснована в 1851 р.) і Юнатейд прес Інтернешнл. Конституція держави.
Структура конституції.
Великобританія – парламентська монархія. У країні немає писаної конституції, тобто немає такого закону або сукупності законів, які були б офіційно оголошені основними законами країни. Конституція Великобританії вважається неписаної, оскільки поряд з письмовими документами її важливою складовою частиною є неписані конституційні звичаї, які регулюють іноді несуттєві, обрядові питання засідань парламенту (наприклад, пошук бочок з порохом у підвалах парламенту, за традицією розпочаті ще за часів Кромвеля, або насильницьке запровадження голови нижньої палати – спікера – на його почесне місце), а іноді принципові питання (право вето монарха та ін.) Конституція Великобританії складається з чотирьох категорій джерел: статутів, судових прецедентів, конституційних звичаїв, доктринальних джерел. Статут
–
акт (закон), який приймається обома палатами парламенту відповідно до встановленої для цього процедурою і підписаний главою держави – монархом. Лише окремі акти, що становлять частину британської конституції (наприклад, Велика хартія вольностей 1215 р.), були прийняті інакше. Всі закони (офіційно – акти) мають однакову юрідічекой силою (тому, зокрема, у Великобританії немає інституту конституційного контролю). Проте до числа конституційних актів прийнято відносити тільки деякі статути: згадану Велику хартію вольностей (вона регулювала ряд питань взаємовідносин монарха і підданих, переважно знаті), Хабеас корпус акт 1679 р. (він передбачав деякі судові гарантії особистої свободи), Білль про права 1679 р ., акти про престолонаслідування (1701 р.), про об’єднання з Шотландією (1706 р.), про парламент (1911 і 1949 рр..), про палату громад (1978 р.), про народне представництво, які регулювали питання виборчого права ( їх було кілька), декілька актів про цивільні права, акти про міністрів корони, про місцеве управління (останній акт прийнятий у 1985 р.), хоча в Англії за традицією норми про місцеве самоврядування частіше відносять не до конституційної, а до адміністративного права. Втім, конституційне та адміністративне право звичайно розглядається як єдина галузь. Одні автори налічують кілька десятків конституційних актів, інші, враховуючи, деякі конституційні положення в актах, що відносяться до інших галузей права, говорять про майже трьох з половиною сотень таких законів. На ділі багато актів середніх віків і пізнішого часу хоча і публікуються як конституційні документи. Але не є чинними: їх положення поглинені або скасовано більше пізніми документами. Судовий прецедент –
це рішення з конституційних питань так званих судів (Апеляційного суду, Високого суду та ін), що публікують свої рішення.Обов’язкові при розгляді аналогічних справ. Рішення судів можуть бути засновані на законах і попередніх судових прецедентах (це відноситься до так званим загальним королівським, Вестмінстерське судам). Тому сукупність таких прецедентів отримала назву загального права, в ньому є і прецеденти конституційного значення. Рішення судів можуть бути засновані на нормах моралі та етики, які коригують «несправедливі» правові норми (це стосується суден канцлера і отримало назву «право справедливості»). У ньому теж є конституційні норми, хоча їх і дуже мало. В даний час обидві ці гілки судових рішень об’єднуються під загальною назвою прецедентного права. Судовими прецедентами регулюються головним чином питання, пов’язані з привілеям корони, а також деякі права громадян (підданих). Конституційні звичаї
(їх називають також конвенційними нормами, угодами) склалися в практичній діяльності вищих органів держави (не судів). Конституційні звичаї мають більш істотне значення, ніж судові прецеденти (звичаї визначають, наприклад, незастосування права вето монархом, порядок формування уряду, існування і роль кабінету міністрів, статус міністрів, процедури скликання законодавчого органу і розпуску палати громад, здійснення державного управління Короною тільки за згодою кабінету, так само як і саме існування останнього). Конституційні угоди є дуже своєрідним джерелом британської конституції. З одного боку, вони реально діють як важлива ланка правової системи, без якого остання не зможе існувати. З іншого – звичаї не визнаються судами, тобто порушення угод не тягне юридичної відповідальності. Проте їх недотримання в країні з високим рівнем правосвідомості може привести до серйозних політичних наслідків. Доктринальні джерела –
це специфічний елемент неписаною частини британської конституції. Під ними розуміються думки видатних вчених-юристів з питань конституційного права. До них звертаються парламент, а також судів у разі прогалин у конституційному регулюванні через відсутність статуту, прецеденту або звичаю, регулюючих певні відносини. Останнім часом використання доктринальних джерел судами помітно активізувалося. Судові рішення в обгрунтування тієї чи іншої позиції нерідко містять посилання навіть на газетні публікації. Зміст конституції.
На відміну від конституції США, яка хоча й носить прагматичний характер, але все ж регулює в системі деякі основні конституційні відносини, для британської конституції характерний украй фрагментарний характер. Її різні джерела регулюють окремі питання і нерідко роблять це лише частково. Багато найважливіших питання (суспільний лад, партії, соціально-економічні права та ін) в конституційному праві не тільки не врегульовані, але навіть не згадуються. За конституцією Великобританія –
парламентарна монархія, складне унітарна держава з автономними одиницями і особливим становищем деяких історичних регіонів (Шотландія й ін), держава з демократичним режимом в умовах дії двопартійної системи. Зміна конституції.
Неписана конституція Великобританії є виключно гнучкою,
що дозволяє постійно і легко пристосовувати її до умов, що змінюються. Але у зв’язку з повагою до традицій це робиться часто шляхом застосування юридичних фікцій, без порушення сформованих норм.Всі закони, прецеденти, конституційні звичаї мають загалом однакову силу (застосовуваний звичай має обов’язкову силу, але не підлягає захисту в судовому порядку у разі його порушення). Якихось особливих вимог до порядку зміни законів, що вважаються конституційними, немає. Їх роль, вплив, сила вимірюються тільки їх авторитетом. Вищі державні органи влади: їх формування, повноваження, структура
Законодавча влада
у Великобританії належить парламенту, але по точному змісту британської конституції парламент – триєдине установа: воно включає главу держави (монарха), палату лордів (історично – палату знаті і вищого духівництва) і палату громад (історично – палату простолюдинів).На ділі ж під парламентом розуміються лише дві палати, а в звичайному слововживанні – нижня, яка здійснює законодавчі функції і верхня.Хоча глава держави за конституційній доктрині є складовою частиною парламенту, з точки зору концепції поділу влади він відноситься все ж до виконавчої влади.Палата громад
складається з 651 члена.Обирається по одномандатних виборчих округах за мажоритарною системою відносної більшості.Вона обирається на 5 років. Депутати
(у Великобританії їх прийнято називати членами парламенту) мають індемнітет та обмеженим імунітетом, причому тільки під час сесії, а також 40 днів до початку і після завершення сесії.Вони мають трьох оплачуваних державою помічників.Їм відшкодовуються транспортні, канцелярські, поштові витрати.За вихідні дні організовуються зустрічі з виборцями.Депутати приймають їх заяви для передачі парламенту і т.д.Спікер
керує засіданнями палати та її обслуговуючим персоналом.Має трьох заступників, які, зокрема, керують засіданнями, якщо палата перетворює себе в комітет усієї палати.Спікер обирається на весь термін повноважень палати і виходить зі складу своєї партії (вважається безпартійним), тому щоповинен бути обличчям безстороннім (він не в праві навіть обідати разом з депутатами, щоб ті не чинили на нього впливу).Спікер не може голосувати, він подає вирішальний голос тільки в тому випадку, якщо голоси членів палати розділилися порівну.Він не має права коментувати виступи членів палати і виступати сам.У палаті громад утворюються постійні і тимчасовікомітети.
Перекладено © за допомогою
translate
.
google
.
com
.
Оригинал
:
http:///
7