Поняття безпеки та чотири ознаки цього явища Небезпека та шкідливі фактори на виробництві Дайте

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З БЖД
ЗАВДАННЯ
Поняття безпеки та чотири ознаки цього явища
Небезпека та шкідливі фактори на виробництві.
Дайте характеристику таким надзвичайним ситуаціям як землетрус і повінь.
1. Поняття безпеки та чотири ознаки цього явища
Дуже часто можна зустріти визначення безпеки як «такий стан будь-якого об’єкта, за якого йому не загрожує небезпека». Але подібне визна­чення не може нас задовольнити повністю, оскільки таке розуміння безпеки лише вказує на відсутність джерела небезпеки, тобто воно може характеризувати якусь ідеальну ситуацію, в якій безпека виступає як бажана, але недосяжна мета.
Безпеку краще визначити як стан діяльності, за якого з визначеною ймовірністю виключено прояв небезпек або ж відсутня надзвичайна небезпека. Та це визначення, як і попереднє, містить термін «небезпе­ка», який сам потребує визначення. В спеціальній літературі можна зустріти такі визначення:
• небезпека — негативна властивість живої та неживої матерії, що здатна спричиняти шкоду самій матерії: людям, природному середовищу, матеріальним цінностям;
• небезпека — це умова чи ситуація, яка існує в наколишньому середо­вищі і здатна призвести до небажаного вивільнення енергії, що може спри­чинити фізичну шкоду, поранення та /чи пошкодження.
ДСТУ 2293-99 визначає термін «безпека» як стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.
У цьому визначенні поняття «безпека» присутній термін «ризик». Більш детально з поняттям ризику, його вимірюванням та оцінкою ми будемо знайомитись далі. Тут же зазначимо, що ризик виникнення аварій, пошкоджень або виходу з ладу простих технічних пристроїв визначити не досить складне). Для складних же технічних систем, а тим більше для людини чи суспільства ризик — це категорія, яка має велику кількість індивідуальних ознак і характеристик, і математично точно визначити його надзвичайно складно, а інколи неможливо. В таких випадках ризик може бути оцінений лише завдяки експертній оцінці. Тому наведемо ще одне визначення безпеки, яке ми і будемо використовувати надалі.
Безпека — це збалансований, за експертною оцінкою, стан люди­ни, соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо.
Безпека людини — це поняття, що відображає саму суть людського життя, її ментальні, соціальні і духовні надбання. Безпека людини — невід’ємна складова характеристика стратегічного напряму людства, що визначений ООН як «сталий людський розвиток» (Sustainable Human Development), такий розвиток, який веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання, що сприяє гума­нізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдсь­кого досвіду.
Хоч поняття життєдіяльності існувало від початку існування люд­ства, сам термін «життєдіяльність» порівняно новий. Цей термін з’я­вився з появою пілотованої космонавтики, але зараз він все ширше використовується в усіх сферах: ми говоримо про життєдіяльність села, міста, району, навіть про життєдіяльність мікроорганізмів, хоч це, як буде видно з подальшого тексту, не зовсім правильно.
«Життєдіяльність» складається з двох слів — «життя» і «діяльність», тому з’ясуємо спочатку зміст кожного з них.
Життя — це одна з форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регу­ляції свого складу та функцій, різних форм руху, можливість при­стосування до середовища та наявність обміну речовин і реакції на подразнення.
Життя є вищою формою існування матерії порівняно з іншими -фізичною, хімічною, енергетичною тощо. Невід’ємною властивістю усього живого є активність. «Усі живі істоти повинні діяти або ж заги­нути. Миша повинна перебувати у стані руху, птах літати, риба плава­ти і навіть рослина повинна рости» (Сельв Г. От мечты к открытию. -М., 1987. — С. 32). Отже, активність є властивістю усього живого, тобто термін «життя» вже деякою мірою передбачає активну діяльність.
Діяльність є специфічно людською формою активності, необ­хідною умовою існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища.
Поняття «людина», «життя» і «діяльність людини» ширше розгляне­мо у наступному розділі. Зараз же лише зазначимо, що людська ак­тивність має особливість, яка відрізняє її від активності решти живих організмів та істот. Ця особливість полягає в тому, що людина не лише пристосовується до навколишнього середовища, а й трансформує його для задоволення власних потреб, активно взаємодіє з ним, завдяки чому і досягає свідомо поставленої мети, що виникла внаслідок прояву у неї певної потреби.
Як елемент природи і ланка в глобальній екологічній системі люди­на відчуває на собі вплив законів природного світу. Водночас завдяки своїй діяльності, яка поєднує її біологічну, соціальну та духовно-куль­турну сутності, людина сама впливає на природу, змінюючи та присто­совуючи її відповідно до законів суспільного розвитку для задоволення своїх матеріальних і духовних потреб.
Отже, під життєдіяльністю розуміється властивість люди­ни не просто діяти в життєвому середовищі, яке її оточує, а процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей.
Вивченню фізіологічних та психологічних особливостей людсь­кого організму, медико-біологічних та соціальних проблем здоро­в’я людей присвячений наступний розділ посібника.
Безпека життєдіяльності (БЖД) — це галузь знання та науково-практична діяльність, спрямована на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їхніх влас­тивостей, наслідків їхнього впливу на організм людини, ос­нов захисту здоров’я та життя людини і середовища її про­живання від небезпек, а також на розробку і реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини як у повсякденних умовах побуту та виробництва, так і в умовах надзвичайних ситуацій.
2. Небезпека та шкідливі фактори на виробництві
Небезпека — це негативна властивість матерії, яка проявляється у здатності її завдавати шкоди певним елементам Всесвіту, потенційне джерело шкоди. Якщо мова йде про небезпеку для людини, то це яви­ща, процеси, об’єкти, властивості, здатні за певних умов завдавати шкоди здоров’ю чи життю людини або системам, що забезпечують життєді­яльність людей.
Кожна людина відчуває небезпеку інтуїтивно і розуміє значення її по-своєму. Згідно з висновками експертів ООН, більшість людей пов’язують відчуття небезпеки з буденними проблемами і повсякчасними клопота­ми, а не ґрунтують його на побоюванні глобальних катастроф чи міжна­родних конфліктів. Захист житла, робочого місця, достатку, здоров’я, дов­кілля — основні проблеми безпечного самопочуття людини. Відчуття небезпеки має також глибоко індивідуальний відтінок, який головним чином залежить від:
а) рівня соціального і духовного розвитку особистості;
б) ситуації і суспільного устрою, які позитивно чи негативно впли­вають на світосприйняття громадянина.
Залежно від конкретних потреб існують різні системи класифікації — за джерелом походження, локалізацією, наслідками, збитками, сферою прояву, структурою, характером впливу на людину тощо. Найбільш вда­лою класифікацією небезпек життєдіяльності людства за джерелами по­ходження, на нашу думку, є така, згідно з якою всі небезпеки поділяють­ся на чотири групи: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані. Перші три вказують на те, що небезпеки за своїм похо­дженням належать до трьох елементів життєвого середовища, яке ото­чує людину — природного, техногенного (матеріально-культурного) та соціального. До четвертої групи належать природно-техногенні, природ­но-соціальні та соціально-техногенні небезпеки, джерелами яких є комбінація різних елементів життєвого середовища.
Така класифікація майже збігається з класифікацією надзвичайних ситуацій, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України 15.07.98 р. № 1099, згідно з якою надзвичайні ситуації (НС) на території України поділяються на: * НС техногенного, * НС природного, * НС соціаль­но-політичного та * НС воєнного характеру.
Крім того, з такою класифікацією добре узгоджується класифікація небезпечних та шкідливих виробничих факторів, встановлена ГОСТ 12.0.003 — 74 .
Природні джерела небезпеки — це природні об’єкти, явища при­роди та стихійні лиха, які становлять загрозу для життя чи здоров’я людини (землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені, снігові лавини, шторми, урагани, зливи, град, тумани, ожеледі, блискавки, астерої­ди, сонячне та космічне випромінювання, небезпечні рослини, тварини, риби, комахи, грибки бактерії, віруси, хвороби тварин та рослин).
Техногенні джерела небезпеки — це передусім небезпеки,! пов’язані з використанням транспортних засобів, з експлуатацією підіймаль­но-транспортного обладнання, використанням горючих, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів, з використанням процесів, що відбуваються при підвищених температурах та підвищеному тиску, з використанням електричної енергії, хімічних речовин, різних видів ви­промінювання (іонізуючого, електромагнітного, акустичного). Джере­лами техногенних небезпек є відповідні об’єкти, що породжують як наведені в цьому абзаці небезпеки, так і багато інших, які, можливо, інколи не зовсім правильно було б називати техноген­ними, але до них ми відносимо всі небезпеки, пов’язані з впли­вом на людину об’єктів матеріально-культурного середовища. Та­кою небезпекою, наприклад, можна вважати і виведену людьми породу собак — бультер’єр, яка небезпечна не лише для чужих людей, а навіть для свого господаря. До техногенних небезпек слід також віднести виведені у військових лабораторіях бактерії, а також організми, створені методами генної інженерії.–PAGE_BREAK–
До соціальних джерел небезпек належать небезпеки, викли­кані низьким духовним та культурним рівнем: * бродяжництво, * проституція, * п’янство, * алкоголізм, * злочинність тощо. Джере­лами цих небезпек є незадовільний матеріальний стан, погані умови проживання, страйки, повстання, революції, конфліктні ситуації на міжнаціональному, етнічному, расовому чи релігійному грунті.
Джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаціо­нальному та міждержавному рівнях, духовне гноблення, політичний тероризм ідеологічні, міжпартійні, міжконфесійні та збройні кон­флікти, війни.
І все ж більшість джерел небезпек мають комбінований характер. Ось лише невелика їх частка:
• природно-техногенні небезпеки — смог, кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості грунтів, виникнення пустель та інші явища, по­роджені людською діяльністю;
• природно-соціальні небезпеки — химерні етноси, наркоманія, епі­демії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД та інші;
• соціально-техногенні небезпеки — професійна захворюваність, про­фесійний травматизм, психічні відхилення та захворювання, викли­кані виробничою діяльністю, масові психічні відхилення та захворю­вання, викликані впливом на свідомість і підсвідомість засобами масової інформації та спеціальними технічними засобами, токсикоманія.
Коли говорять про такі джерела небезпеки, як професійна захворюваність, профе­сійній травматизм тощо, то мають на увазі не захворювання однієї особи, конкретний вид Хвороби, травму чи нещасний випадок, а явище в певній галузі, регіоні, країні, яке призводить до — зменшення продуктивного потенціалу суспільства, соціальної напруже­ності, підвищення загальної захворюваності населення, а інколи і до соціальних конфліктів, які вже у свою чергу є носіями різного роду небезпечних та шкідливих факторів.
Слід чітко усвідомлювати, що наявність джерела небезпеки ще не означає того, що людині чи групі людей обов’язково повинна бути причинена якась шкода чи пошкодження. Існування джерела небез­пеки свідчить передусім про існування або ж можливість утворення конкретної небезпечної ситуації, при якій буде причинена шкода. До матеріальних збитків, пошкодження, шкоди здоров’ю, смерті або іншої шкоди приводить конкретний вражаючий фактор.
Під вражаючими факторами розуміють такі чинники життєвого се­редовища, які за певних умов завдають шкоди як людям, так і систе­мам життєзабезпечення людей, призводять до матеріальних збитків. За своїм походженням вражаючі фактори можуть бути * фізичні, в тому числі * енергетичні (ударна повітряна чи водна хвиля, електро­магнітне, акустичне, іонізуюче випромінювання, об’єкти, що руха­ються з великою швидкістю або мають високу температуру тощо), * хімічні (хімічні елементи, речовини та сполуки, що негативно впли­вають на організм людей, фауну та флору, викликають корозію, при­зводять до руйнації об’єктів життєвого середовища), * біологічні (тва­рини, рослини, мікроорганізми), * соціальні (збуджений натовп лю­дей) та * психофізіологічні. Залежно від наслідків впливу конкретних вражаючих факторів на організм людини вони в деяких випадках (на­приклад, в охороні праці) поділяються на шкідливі та небезпечні.
Шкідливими факторами прийнято називати такі чинники життє­вого середовища, які призводять до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захворювання і навіть до смерті як наслідку захво­рювання.
Небезпечними факторами називають такі чинники життєвого сере­довища, які призводять до травм, опіків, обморожень, інших пошкоджень організму або окремих його органів і навіть до раптової смерті.
Хоча поділ вражаючих факторів на небезпечні та шкідливі досить умовний, бо інколи неможливо віднести який-небудь фактор до тієї чи іншої групи, він ефективно використовується в охороні праці для орга­нізації розслідування та обліку нещасних випадків та професійних захворювань, налагодження роботи, спрямованої на розробку заходів і засобів захисту працівників, профілактику травматизму та захворюва­ності на виробництві.
За характером та природою впливу всі небезпечні та шкідливі фактори поділяються на чотири групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіо­логічні.
3. Дайте характеристику таким надзвичайним ситуаціям
як землетрус і повінь
Землетруси. Щорічно вчені фіксують близько 1 млн. сейсмічних і мікросейсмічних коливань, 100 тис. з яких відчуваються людьми та 1000 спричиняють значні збитки.
Ті місця, в яких стикаються між собою тектонічні плити (з них складається земна кора), є сейсмічно небезпечними зона­ми, тобто рух плит уздовж їхніх границь супроводжується земле­трусами. Землетруси з особливо важкими наслідками відбувають­ся там, де дві тектонічні плити не просто труться одна об одну,а зіштовхуються. Це причина найбільш руйнівних землетрусів. Вчені геофізики виділили два головних сейсмопояси: Середземноморський, що охоплює південь Євразії від Португалії до Малайського архіпелагу, та Тихоокеанський, що оперезує береги Тихого океану. Вони включа­ють молоді гірські пояси: Альпи, Апенніни, Карпати, Кавказ, Гімалаї, Крим, Кордильєри, Анди, а також рухомі зони підводних океанів, материків.
* Землетрус — це сильні коливання земної кори, викликані текто­нічними причинами, які призводять до руйнування споруд, пожеж та людських жертв.
* Гіпоцентр, або осередок землетрусу, — місце, де зсуваються гірські породи.
* Епіцентр — точка на поверхні землі, що знаходиться прямо над гіпоцентром.
Коливання земної кори передається сейсмічними хвилями. Найсільніші вони в гіпоцентрі. З віддаленням від нього хвилі слабшають.
Для реєстрації землетрусів зроблено дві шкали.
До 30-х років XX ст. сила землетрусу вимірювалась спричиненими збитками — за так званою шкалою Меркаллі. Зараз для визначення сили землетрусу користуються більш досконалим засобом. Ідею по­дав 1935 р. американський сейсмолог Ч.Ріхтер. Він запропонував ви­значати силу землетрусу за 12-бальною шкалою. Нульова позначка на сейсмографі означає абсолютний спокій ґрунту, один бал вказує на слабкий підземний поштовх, кожний наступний бал позначає поштовх в 10 разів сильніший за попередній. Так, 9-бальний землетрус в 10 разів сильніший за 8-бальний, в 100 разів перевищує 7-бальний і, нарешті, в 100 мільйонів разів сильніший за коливання земної кори силою один бал.
Щорічно наша планета здригається більше мільйона разів. 99,5 % цих землетрусів легкі, їх сила не перевищує 2,5 бала за шкалою Ріхтера. Незначна кількість землетрусів досягає сили 8-9 балів. Землетруси більшої сили спостерігались двічі: 31 січня 1906 р. на узбережжі Еквадору й 20 березня 1933 р. на південному сході Японії, коли гіпоцентр знаходився глибоко під дном океану. Сили, які при цьому вивільнялися і діяли, не підда­ються уяві. Схематизована сейсмічна шкала
Ба­ли

Загальна характеристика Зовнішні ефекти
1

Непомітний

Коливання ґрунту реєструються тільки приладами, людьми не відчуваються.
2

Дуже слабкий

Слабкі поштовхи, ледь відчуваються людьми на верхніх поверхах
3

Слабкий

Коливання відзначаються багатьма людьми, висячі предмети злегка розгойдуються.
4

Помірний

Поштовхи відчуваються людьми, розгойдуються підвішені предмети, дзеленчать шибки.
5

Досить сильний

Вночі люди прокидаються, гойдаються підвішені предмети, непокояться тварини. Незначні пошкодження окремих будівель.
6

Сильний

Легкі пошкодження будинків, утворюються тріщини у штукатурці, зсуваються з місця легкі меблі, падає посуд.
7

Дуже сильний

У будинках з’являються пошкодження, тріщини у стінах, окремі будівлі руйнуються. Зсуви на берегах річок. Невеликі гірські обвали.

8

Руйнівний

Руйнація і пошкодження будівель, людям важко встояти на ногах. Тріщини в грунті. Гірські обвали.
9

Спустошувальний.

Руйнування будівель. Викривлення залізничних колій. Тріщини в ґрунтах завширшки 10 см. Зсуви, великі гірські обвали.
10

Знищувальний

Руйнування будівель та пам’ятників. Тріщини у ґрунті до 1 м шириною, великі зсуви та обвали.
11

Катастрофа

Повсюдне руйнування будівель, насипів, доріг, гребель. Вертикальне переміщення шарів. Великі обвали, змінюється рівень ґрунтових вод.
12

Велика катастрофа

Повсюдне руйнування будівель і споруд. Масова загибель людей і тварин. Значні зміни рельєфу місцевості.     продолжение
–PAGE_BREAK–
Основними характеристиками землетрусів є: *глибина осередка, *магнітуда, *інтенсивність енергії на поверхні землі. Глибина осередка землетрусу зазвичай перебуває в межах від 10 до 30 км, в деяких випадках вона може бути значно більша. Магнітуда характеризує загальну енергію землетрусу і є логарифмом максимальної амплітуди зміщення ґрунту в мікронах, яка вимірюється за сейсмограмою на відстані 100 км від епіцентру. Магнітуда за Ріхтером вимірюється від 0 до 9 (найсильніший землетрус). Інтенсивність — це показник наслідків землетрусів, який харак­теризує розмір збитків, кількість жертв та характер сприйняття людьми психогенного впливу.
Землетруси переважно бувають у вигляді серії поштовхів, головний з яких має найбільшу магнітуду. Сила, число та тривалість поштовхів суто індивідуальні для кожного землетрусу. Тривалість поштовхів переважно досягає декількох секунд.
Помітний струс поверхні землі від головного поштовху триває від 30 до 60 с, або навіть до 3-4 хв. Більш слабкі поштовхи можуть тривати з інтервалами в декілька діб, тижнів, місяців та навіть років.
На сьогодні відсутні надійні методи прогнозування землетрусів та їх наслідків. Однак за зміною характерних властивостей ґрунту, незвичайною поведінкою живих організмів перед землетрусом ученим досить часто вдається складати прогнози. Провісниками землетрусів є: > швидке зростання частоти слабких поштовхів (форшоків); > дефор­мація земної кори, яка визначається спостереженнями з супутників або зйомкою на поверхні землі за допомогою лазерних джерел світла; > зміна відношення швидкостей розповсюдження поздовжніх і попе­речних хвиль напередодні землетрусу; > зміна рівня ґрунтових вод у свердловинах; > вміст радону в воді тощо.
Які найсильніші землетруси описані в історії за останні 100 років?
> Каліфорнія, США, 18квітня 1906року. Епіцентр — біля Сан-Фран­циско, інтенсивність — 10 балів. Основні збитки міста — через пожежу, яку не вдавалося загасити три дні. Загинуло 700 осіб.
> Японія, 1 вересня 1923 року. Опівдні землетрусом зруйновані Токіо та Іокогама. Знищені сотні тисяч будинків, зруйновані мости й тунелі, страшні пожежі. Загинуло близько 150 тис. осіб.
> СРСР, Ашхабад, 6 жовтня 1948 року. О 1 год. 12хв. без попередніх поштовхів зруйновано більшість будівель у місті. Ушкоджена залізниця. Сила поштовху в епіцентрі — 9-10 балів. Загинуло 110 тис. осіб.
> СРСР, Спітак, Ленінакан, 7 грудня 1988року. Сила землетрусу — 8 балів. Ушкоджені дороги, залізниця. Спітак зруйнований вщент, Лені­накан — на 80%. Загинуло понад 25 тис. осіб.
> Гілян, північ Ірану, 21 червня 1990року. Сила землетрусу — 8 балів. Загинуло понад 50 тис. осіб.
В Україні сейсмічно небезпечними районами є Карпати та гірський Крим. У минулому тут відбувалися руйнівні землетруси силою 6-8 балів (наприклад, Ялтинський землетрус 1927 p.). Центральні райони Ук­раїни належать до сейсмічно спокійних, хоча й тут інколи реєстру­ються підземні поштовхи, що докочуються з районів Карпат і гір Вранча (Румунія). Так, 1977 р. під час землетрусу у східній частині Карпат (епіцентр знаходився в Румунії), сейсмічні хвилі досягли Льво­ва, Рівного, Києва і навіть Москви.
Ознаки близького землетрусу:
Запах газу, де раніше цього не відзначалось;
Тривога птахів та домашніх тварин;
Іскри між близько розташованими електричними дротами
Голубе освітлення внутрішньої поверхні будинків.
Першість за кількістю землетрусів утримують Японія та Чілі: по­над 1000 в рік, або 3 на день.
Деякі рекомендації щодо правил поведінки в умовах небезпеки землетрусу:
* При землетрусі Грунт відчутно коливається відносно недовгий час — тільки декілька секунд, найдовше — хвилину при дуже сильному землетрусі. Ці коли­вання неприємні, можуть викликати переляк. Тому дуже важливо зберігати спокій. Якщо відчувається здригання грунту чи будинку, слід реагувати негайно, пам’ятаючи, що найбільш небезпечні є предмети, які падають.
* Перебуваючи у приміщенні, слід негайно зайняти безпечне місце. Це отво­ри капітальних внутрішніх стін (наприклад, відчинити двері з квартири), кути, утворені ними. Можна заховатись під балками каркасу, під несучим.колонами, біля внутрішньої капітальної стіни, під ліжком чи столом. Слід пам’ятати, що найчастіше завалюються зовнішні стіни будинків. Необхідно триматися подалі від вікон та важких предметів, які можуть перекинутися чи зрушити з місця.
* Не слід вибігати з будинку, оскільки уламки, які падають уздовж стін, є серйозною небезпекою. Безпечніше перечекати поштовх там, де він вас зас­тав, і, лише дочекавшись його закінчення, перейти у безпечне місце.
* Перебуваючи всередині багатоповерхового будинку, не поспішайте до ліфтів чи сходів. Сходові прольоти та ліфти часто обвалюються під час землетрусу. * Після припинення поштовхів потрібно терміново вийти на вулицю, відійти від будівель на відкрите місце, щоб уникнути ударів уламків, які падають.
* Перебуваючи в автомобілі, що рухається, слід повільно загальмувати по­далі від високих будинків, мостів чи естакад. Необхідно залишатись в машині до припинення поштовхів.
* Опинившись у завалі, слід спокійно оцінити становище, надати собі пер­шу допомогу, якщо вона потрібна. Необхідно надати допомогу тим, хто її по­требує. Важливо подбати про встановлення зв’язку з тими, хто перебуває зовні завалу (голосом, стуком). Людина може зберігати життєздатність (без води і їжі) понад два тижні.
Повені. За даними ЮНЕСКО, від повеней у XX ст. загинуло 9 млн осіб. Недарма в народі кажуть, що найстрашніші для людини це вода і вогонь. Порені завдають і великих матеріальних збитків — в деяких країнах до 50% їх національного прибутку. Тільки за рік збит­ки у всьому світі становлять мільярди доларів. Збитки від повеней зро­стають. Суттєвим фактором, який сприяє зростанню збитків від по­веней, є техногенний вплив на природ­не середовище. Йдеться, передусім, про вирубку лісів. Після рубок інфільтраційні властивості грунту знижуються в 3,5 рази, а інтенсивність його змиву збільшується в 15 разів. У тропічних лісах суцільні руб­ки призводять до збільшення стоку в 2-2,5 рази. Кількість повеней зростає також зі збільшенням кількості міст.
* Повінь — це значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річці, озері, водосховищі, спричинене зливами, весняним та­ненням снігу, вітровим нагоном води, руйнуванням дамб, гребель тощо. Повені завдають великої матеріальної шкоди та призводять до людських жертв.
Значні, до катастрофічних, повені відбуваються на морських узбережжях, в тому числі і в помірних широтах. Зазвичай вони пов’язані з циклонами, штормо­вими вітрами, рідше з вулканічною діяльністю та землетрусами (цунамі). Найча­стіше затоплення узбережжя спостерігається в країнах північно-західної Європи (Англія, Бельгія, Голландія, Німеччина). Руйнування спричинені не тільки морськими хвилями, які сягають 3-4 і більше метрів заввишки, але й значними повенями, пов’язаними з виходом рік з берегів. Території затоплення досягають декількох десятків кілометрів завширшки й сотень завдовжки. Під час повені 1962р. на уз­бережжі поблизу міста Гамбург (Німеччина) води проникли до 100км вглибину країни. При цьому загинуло 540 осіб.
Значного лиха завдають людству цунамі — велетенські хвилі, які викликають підводні землетруси. Висота цих хвиль досягає 20м. Хвилі все знищують на своєму шляху й за­топлюють великі території. До небезпечних районів, які потерпають від цунамі, нале­жать Японія, Філіппіни, острови Індонезії (узбережжя островів Ява, Суматра). Тією чи іншою мірою повені періодично спостерігаються на більшості великих” річок України. Серед них Дніпро, Дністер, Прип’ять, Захід­ний Буг, Тиса та інші. Повені бувають також на невеликих річках та в районах, де взагалі немає визначених русел. У цих районах повені фор­муються за рахунок зливових опадів.
Катастрофічний naвoдок наприкінці 1988 та впродовж 1999р. в Закарпатті за своїми наслідками, жертвами і залученням сил став найбільшою після Чорно­биля надзвичайною ситуацією. Буквально за 12 год. у. 269~населених пунктах було зруйновано 2695 житлових будинків, понад 12 тис. — серйозно пошкоджено. 10680 осіб опинилися просто під небом. Значних руйнувань зазнали водозахисні споруди, водопровідне і каналізаційне господарство, мости; автошляхи, енергетичні лінії і зв’язок, відчутних втрат зазнав агропромисловий комплекс.
Повені, викликані нагоном води, виникають переважно при силь­них вітрах на пологих ділянках узбережжя Азовського та «Чорного морів. Ці повені небезпечні передусім своєю раптовістю, інтенсивністю, ви­сотою хвилі та високим підйомом води.
Наслідки повені:
> затоплення шаром води значної площі землі; > ушкодження та руйнування будівель та споруд; > ушкодження автомобільних шляхів та залізниць; > руйнування обладнання та комунікацій, меліоративних систем; > загибель свійських тварин та знищення врожаю сільськогосподарських культур;
> вимивання родючого шару грунту;
> псування та нищення сировини, палива, продуктів харчування, добрив тощо;
> загроза інфекційних захворювань (епідемії);
> погіршення якості питної води;
> загибель людей.
Використана література:
Джигирей В.С., Жидецький В.Ц. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. – Львів, 2000.
Миченко І.М. Забезпечення життєдіяльності людини в навколишньому середовищі. – Кіровоград, 1998.
Основи безпеки житттєдіяльності. Підручник. – Харків, 2002.
Пістун І.П. та ін. Курс лекцій з безпеки життєдіяльності. – Львів, 1997.