Реферат
на тему:
“Поняття про опіки, відмороження та електротравми”
Опіки шкіри– це ушкодження, які виникають внаслідок дії сонячного проміння, високої температури, електричного струму, їдких речовин (кислоти, лугу) стикання з вогнем або сильно нагрітими предметами. Розрізняють 4 ступені опіків:
І ступень небезпечності – почервоніння шкіри.
ІІ ступень середньої тяжкості – утворення пухирів.
ІІІ ступень – тяжкий – змертвіння всієї товщини шкіри.
ІV ступень – надзвичайно тяжкий – обвуглювання тканин тіла.
При опіках І і ІІ ст. слід негайно покласти на вражене місце примочку зі спиртом, горілкою, одеколоном або слабким розчином марганцевокислого калію. Спирт та його похідні стримують подальше руйнування клітини і водночас знезаражують місце ушкодження.
При ІІІ-IV ст. на вражені місця накладають стерильні пов’язки. При великих опіках використовують чисті, випрасувані простирадла. Потерпілого слід напоїти чаєм або мінеральною водою і терміново доставити до лікарні.
ТЕРМІЧНИЙ ОПІК
Першочергова задача по відходу за людиною, що постраждала від опіків різної ваги, полягає в тому, щоб зменшити негативний вплив на нього високої температури. Це можна зробити, чи водою снігом остудивши обпалені частини тіла протягом 15—20 хвилин: це зменшить біль, і запобіжить набряк тканин. Таке охолодження запобіжить подальше травмування, послабить біль і знизить імовірність чи набряку шоку.
Не доторкайтеся до опіків і раней руками, не протикайте міхури (це природний захист травмованих тканин ), не віддирайте прилиплу (пригорілу) одяг, не
мажте і не посипайте опіки. Забезпечте потерпілому спокій і тепло, дайте двох таблеток амідопирину чи анальгіну і теплого чаю; обпалені частини бажано
перев’язати стерильним бинтом. При опіковому шоку терміново дайте 20 крапля валеріанки. Важливо також постаратися заспокоїти потерпілого.
Опік відкриває дорогу в організм інфекції, тому необхідно накладення пов’язки. Найкраще для цієї мети використовувати стерильну не пушиться пов’язку, але, у крайньому випадку, підійде будь-який чистий матеріал. Серветки і бинти можна простерелізувати чи кип’ятінням пропарюванням у закритій судині. Більшість мікроорганізмів можна знищити, обпалюючи матеріал.
У лікуванні опіків допомагає розчин танінової кислоти. Його можна одержати тривалим (чим довше, тим краще) кип’ятінням деревної кори. Деяка кількість танінової кислоти здатна виділити кора будь-якого дерева; кращим його джерелом є дубова кора, за нею йдуть кора каштана і болиголов. Доливайте воду в міру википан; якщо можливо, додавайте і кору. Тієї ж мети
може служити міцний чай. Помнете, що користатися розчином до остигання не можна.
Якщо поблизу обпаленої поверхні знаходиться тісний чи одяг інший предмет, видалите їх, перш ніж розів’ється набряк. Не доторкайтеся до опіку, не використовуйте
клейового кріплення пов’язок. Якщо опік сильний, якомога швидше укладете потерпілого в зручну позу (якщо він без свідомості — у позу коми).
Ознаки шоку: потерпілий різко блідне, пульс стає слабким, а подих частим і неглибокої. Подбайте про те, щоб потерпілий скоріше потрапив у руки лікарів, бажано в опіковий центр.
Візьміть на замітку: в автомобільній аптечці мається спеціальна чарка для промивання очей. При опіку очей корисно робити примочки розчином борної кислоти: половина чайної ложки кислоти на склянку води.
СОНЯЧНИЙ ОПІК
Найбільше що часто зустрічається в надзвичайній ситуації вид опіку — сонячний. Надмірна доза сонячної радіації, особливо в сполученні з вітром, може привести до серйозного опіку. Ризик підвищується, якщо шкіра зволожена морською водою
чи потім. Якщо сонячний опік уже відбувся, захистите потерпілого від подальшого опромінення. Обробіть обпалену поверхню розчином танінової чи кислоти спеціальною маззю, або холодною водою, якщо вона мається в
достатній кількості. Потім прикрийте поверхню пов’язкою, і без необхідності не знімайте останню. Забезпечте потерпілого великою кількістю питної води (чи, принаймні, максимально можливим) і дайте
спокій обпаленої поверхні. ЕЛЕКТРИЧНИЙ ОПІК
Організм зазнає впливу від шкідливе електричної, чи піддаючи впливу розрядів атмосферної електрики (удар блискавки), або при випадковому зіткненні з електричним струмом.
Явища, що виникають від зіткнення з електричним струмом, залежать від ряду умов, серед яких головну роль грають властивості електричного струму і функціональний стан самого організму. Властивості електричного струму визначаються характером струму (постійний чи перемінний), напругою і частотою його, напрямком, тривалістю дії. Постійний струм діє швидше, ніж неодмінний, але перемінний небезпечніше постійного при відносно невеликій його напрузі і низкою частоті, тому що опір тканин перемінному струму слабкіше, ніж постійному. Збільшення частоти періодів зменшує шкідлива дія струму. Високочастотні струми не небезпечні і застосовуються в лікувальних цілях.
Сила струму виражається у відношенні напруги струму до тому, опору, що роблять при цьому тканини. При тому самому напрузі вона тим більше, чим менше опір тканин. Шкідливий вплив струму буде значно великим при впливі на вологу шкіру, тоді як суха шкіра чинить більший опір електричному струму. В опорі електричному струму істотну роль грає величина поверхні тканини, що стикається з електродами.
Істотне значення має те, через які органи проходить струм, що можна установити, з’єднуючи думкою місця входу і виходу струму. Особливо небезпечне проходження струму через серце, головний мозок, тому що це може викликати зупинку серця і подиху. Узагалі при будь-який електротравмі мається поразка серця.
Ступінь порушень, викликуваних електричним струмом, залежить від тривалості дії струму. Відомо, що струм навіть високої напруги і великої сили не є смертельним якщо діє менш 0,1секунди. Чутливість до електричного струму різна в різних видів тварин і навіть індивідів одного виду. Функціональний стан організму, його нервової системи грає в цьому відношенні значну роль: чим більше збудлива нервова система, тим різкіше її реакція при пропущенні струму. Електричний струм великої сили діє і безпосередньо на тканину. У місцях входу і виходу струму (найчастіше на руках і ногах) спостерігаються важкі электроопіки аж до обвуглювання. У більш легких випадках маються так називані мітки струму — округлі плями від 1 до 6 див у діаметрі, темні усередині і синюваті по периферії. На відміну від термічних опіків волосся не обпалені.
Загальна дія електричного струму на організм (у залежності від сили) виявляється головним болем, нудотою, нерідко частішанням серцевого ритму і подиху, підвищенням АТ і наступним деяким його падінням, паралічем м’язів, набряком і водянкою.
Дія сильного струму (100ма і вище) унаслідок порушення нервової системи спочатку викликає підвищення АТ і задишку. Потім настає гальмування ЦНС, що супроводжується значним зниженням АТ,ослабленням і навіть тимчасовою зупинкою подиху, потьмаренням свідомості, іноді його втратою. Такий стан може проявитися у виді «мнимої смерті». При наданні своєчасної допомоги нерідко удається відновити життєві функції. При електрошку можуть наступити судороги, параліч подиху і повна зупинка тривалості серця.
Невідкладна допомога.
Насамперед потерпілого звільняють від контакту з електрострумом (якщо це не зроблено раніше). Виключають джерело електроживлення, а якщо це неможливо, те скидають обірваний провід дерев’яним сухим ціпком.
Якщо допомогаючий одягнений у гумові чоботи і рукавички, то можна відтягнути потерпілого від електропроводу.
При зупинці подиху проводять штучне дихання, уводять серцеві і серцево-судинні засоби ( 0.1% розчин адреналіну — 1 мол, кордіамін — 2 мол, 10% розчин кофеїну — 1 мол підшкірно), засоби, що стимулюють подих ( 1% розчин лобелина — 1 мол внутрівенно чи повільно внутремишечно).
Накладають стерильну пов’язку на електроопікову рану. Штучне дихання не припиняють протягом тривалого часу. При зупинці серця — непрямий масаж серця, внутрісерцеве введення розчину адреналіну і 10 мол 10% розчину хлориду кальцію.
Госпіталізація. Транспортування лежачи на носилках в опікове чи хірургічне відділення.
ОБМОРОЖЕННЯ
Вплив на організм негативних температур, особливо якщо погода вітряна і волога, сполучено з постійним ризиком переохолодження й обмороження. Вітер підвищує імовірність і того, і іншого, тому що охолодне дія повітря підсилюється. Охолодна здатність повітря, що рухається при температурі -20 С зі швидкістю 48 км/година, така ж, як у повітря при -40 С, у якого швидкість всього 8 км/година. Вологість також підвищує небезпека, оскільки теплопровідність вологого і холодного повітря більше, ніж у сухого і теплих; тому він може більш інтенсивно відводити тепло від тіла.
Особливої уваги вимагають руки і ноги. Вони знаходяться на периферії кровообігу, а тому можуть дуже швидко прохолоджуватися. Зробіть усе можливе, щоб застібки на зап’ястях, щиколотках, шиї і талії були ефективні, але не перешкоджали кровообігу. У морозну погоду потрібно частіше перевіряти ноги, немає чи симптомів обмороження. При обмороженні ноги зніміть з потерпілого взуття і сховайте ногу в тепле місце на своєму тілі — у пахву, у чи пах на груди. Зберігайте руки по можливості захищеними, у разі потреби зігрівайте їх під пахвами чи між стегнами. Якщо ви відчуєте, що мороз «кусає» пальці ніг, зігрійте їх, якщо можливо, об тіло свого супутника. Якщо ви один, постарайтеся зігріти пальці, ворушачи ними, рухаючи чи ногою за допомогою масажу.
Ризик обмороження вимагає особливої пильності, оскільки, по-перше, воно може відбутися непомітно для вас, і, по-друге, будучи досить серйозним фактором саме по собі, воно може привести до гангрени. У постраждалій частині тіла може виникнути як відчуття поколювання, так і оніміння. Слідом за цим шкіра може чи побіліти придбати сіруватий відтінок. Важливо частіше перевіряти стан відкритих частин тіла, особливо обличчя, включаючи ніс. Якщо ви знайдете обморожені ділянки, їх випливає повільно і природним образом відігріти. Кращий метод відігрівання — притисненням «шкіри до шкіри» (наприклад, сховавши руки пахви). –PAGE_BREAK–
Для акуратного відігрівання може бути використана тепла вода, температуру якої можна перевірити як при купанні дитини у ванночці, тобто ліктем. Сховайте потерпілого в укриття якомога швидше; у будь-якому випадку захистите його від подальшої втрати тепла за допомогою ковдр, додаткового одягу чи інших матеріалів. По можливості, скоріше забезпечте його гарячою чи водою питвом.
Якщо виявлене обмороження:
* не тріть і не масажуйте постраждалий ділянку;
* не прикладайте чи сніг лід — це небезпечно;
* не використовуйте для відігрівання гарячі чи камені вогонь;
* не давайте пити алкогольні напої;
* не дозволяйте потерпіл ходити, спираючи на недавно відморожену ногу;
* не розкривайте пухирів, що можуть з’явитися.
Людина виглядає безглуздо, якщо він корчить пики, але в умовах Арктики це може допомогти уникнути обмороження. Ніколи не тріть і не масажуйте відкритих ділянок шкіри.
«Окопні ноги»
Якщо ноги довгостроково знаходяться в холодній воді, результатом цього найчастіше може з’явитися те, що * іноді називають «окопні ноги ». Кінцівка при цьому німіє, стає білої і нечуттєвою; шкіра може лопатив і покриватися виразками. Варто знати, що такий стан
може виникнути не тільки в граничній холодній воді. Для цього може виявитися достатнім 15 С, що істотно вище крапки замерзання. Тому, якщо у вас мокрі ноги, частіше перевіряйте їхній стан. Для профілактики варто намагатися не допускати контакту ніг з водою. Якщо є,
користайтеся рибацькими чоботями. Якщо ви промочили ноги, зніміть взуття, вилийте з її воду і якомога швидше відіжміть і переодягніть носки. Періодично по 5-10 хвилин розтирайте ноги, намагайтеся постійно ворушити ступнями і пальцями.
Якщо ж переохолодження ніг усе-таки відбулося, варто надійти в такий спосіб:
1. Дуже акуратно осушите ноги, не розтираючи шкіри.
2. Ті місця, де шкіра тріснула, змажте антисептичним кремом.
3. Забинтуйте ноги (не туго!).
4. Тримаєте тіло в теплі, але постарайтеся, щоб ступні відігрівалися так повільно, як тільки можливо; ноги підніміть.
5. Не дозволяйте потерпіл ходити.
ПЕРЕОХОЛОДЖЕННЯ
Якщо тіло втрачає тепло швидше, ніж організм у стані його компенсувати, виникає переохолодження. Серед умов, що сприяють цьому, варто виділити холодну, вологу погоду, мокрий одяг, занурення в холодну воду, виснаження, недостатній одяг і недостачу їжі і питва. Переохолодження не завжди легке діагностувати. Тому важливо стежити, чи не проявилися у вас наступні симптоми:
* блідість і сильне, некероване тремтіння;
* ненормально низька температура тіла (перевіряється на ощупь);
* слабість і утома м’язів;
* сонливість і ослаблення зору;
* скорочення частоти серцебиття і подихи;
* непритомність, утрата свідомості (особливо небезпечно!).
На додаток до цих ознак, мабуть, найбільш разючою вказівкою на початок переохолодження є помітні зміни психічного складу потерпілого. Экстраверт здатний стати інтровертом, агресивність перемінитися покірністю, чи навпаки. Причому не підлягає сумніву, що переохолодження, якщо не прийняти невідкладних мір, здатно виявитися смертельно небезпечним. Холод і вогкість може швидко убити хворої чи травмованої людини. У таких умовах постарайтеся скористатися найближчим укриттям — за скелею, чи стінкою в якому-небудь природному поглибленні. Не слід намагатися відігріти такої людини гарячою водою, чи вогнем тертям. Найкраще лягти з ним в один спальний мішок і зігріти своїм тілом. Так само можна бороти з переохолодженням здорової людини.
Згадані вище міри повинні бути спрямовані на припинення втрат тепла тілом і заповнення загубленого. З цією метою необхідно:
1. Якомога швидше забезпечити укриття від вітру і холоду.
2. Якщо маються сухий чи одяг які-небудь покривала, заміните ними мокрий одяг. Заміна повинна відбуватися поетапно, відкриваючи на кожнім етапі мінімальну поверхню тіла і на мінімальний час.
3. Якщо немає сухого одягу, залишіть вологий одяг на потерпілому, але закрийте її зверху додатковою ізоляцією від холоду, а зовсім зверху — вологонепроникним покриттям, що різко знижує тепловіддачу.
4. Підведіть тепло до тіла потерпілого; гарним джерелом може бути його супутник.
5. Якщо потерпілий знаходиться у свідомості, дайте йому гарячу їжу і питво.
У випадку переохолодження майте на увазі також наступні обставини:
* продовжуйте процедури, навіть якщо подих і серцебиття не виявляються. У цьому випадку буде потрібно штучне дихання і непрямий масах серця. Не можна вважати, що людина, умер від переохолодження, за винятком ситуації, коли відновлена нормальна температура тіла, а потерпілий не оживає;
* звертайтеся з постраждалим обережно, що змерзнула шкіру і плоть легко зашкодити;
* не допускається чи терти масажувати постраждалий ділянка, щоб стимулювати кровообіг;
* не відігрівайте постраждалого занадто швидко;
* не дозволяйте потерпіл напружуватися;
* не давайте потерпіл алкоголю.
Відмороження– це пошкодження тканин організму внаслідок дії на них низьких температур. Обморожують переважно ніс, кінчики пальців рук і ніг. Ознаки обмороження: обморожена частина тіла втрачає чутливість, немовби її не існує, шкіра стає блідою, температура її знижується. За глибиною ураження розрізняють обмороження 4 ступенів.
І ступінь – шкіра стає блідою.
ІІ ступінь – з’являються пухирі, шкіра навкруги них має синювато-червоний колір.
ІІІ ступінь – часткове змертвіння м’ягких тканин.
IV ступінь – поряд із змертвінням м’ягких тканин настає змертвіння кістки.
При обмороженнях І ступеня насамперед необхідно відновити кровообіг для цього обморожену ділянку протирають спиртом або горілкою, змащують вазеліном або несоленим жиром і обережно розтирають для знезараженою спиртом сухою рукою у напрямку до серця, поки відновиться чутливість шкіри. Робити розтирання слід обережно, бо замерзлі судини легко ламаються, що може призвести до крововиливів. При ІІ-ІІІ ст. на ушкоджене місце накладають пов’язку, змочену одеколоном або горілкою, а потім – стерильну пов’язку і потерпілого відправляють до лікарні.
При загальному замерзанні потерпілого вносять у тепле приміщення, роблять штучне дихання, при потребі – непрямий масах серця, відігрівають у ванні, обережно розтирають кінцівки у напрямку до серця доти, доки тіло не стане м’ягким і пружним. Після цього кладуть у ліжко, накривають ковдрою, дають напитися гарячого чаю.
Ураження електрострумомвиникають у побуті й на виробництві через порушення правил користування джерелами електроенергії; іноді трапляються ураження блискавкою. Проходження електричного струму викликає в організмі загальні й локальні зміни. Ураження відбувається тоді, коли людина виявляється увімкненою в електричне коло і струм проходить крізь неї в землю, а також під час дії індукційного струму. Тяжкість ураження залежить від величини сили струму, віку і стану здоров’я потерпілого.
При наданні першої допомоги слід насамперед, дотримуючись правил безпеки, припинити дію електричного струму на потерпілого (вимкнути струм, перервати або відвести дріт). Усе це треба зробити дуже швидко, але й обережно, користуючись предметами, що не проводять струм (палицею, сухою мотузкою). Слід одягнути гумові рукавиці, взути калоші або гумові чоботи, якщо вони є. При зупинці дихання проводять штучну вентиляцію легень. В разі зупинки серця роблять його закритий масаж; перед цим потрібно один-два рази вдарити кулаком у нижню частину грудної клітки.
Використана література:
Допризовна підготовка — 11 клас.