Представники роду Echinacea Moench як перспективні рослини з імуномодулюємою активністю

ЗМІСТ. Вступ Морфологічний опис ехінацеї пурпурової Систематичне положення і ареал Онтогенез ехінацеї пурпурової Особливості цвітіння і плодоношення Техніка вирощування Медоносні властивості ехінацеї Використання видів ехінацеї у ветеринарії Динаміка накопичення біологічно- активних речовин Загальні принципи заготівлі лікарської сировини Хімічний склад і лікувальні властивості ехінацеї Гідрофільні речовини Фенольні сполуки Ліпофільні речовини Макро- і мікроелементи Терапевтична дія препаратів з ехінацеї Список використаної літератури Висновки 2 Представники роду Echinacea (L.) Moench як перспективні рослини з імуномодулююёою активністю (за літературними джерелами). Лазаренко Р.М., Молдованова О.Г., Національний університет “ Києво-Могилянська Академія”. Проблема фармакологіёної корекції імунологіёної реакції організму є однією з актуальних задаё суёасної медицини. Ведеться пошук імуномодулююёих засобів, потрібних для лікування алергіёних, автоімунних, онкологіёних та інфекційних захворювань, а також для трансплантації органів та тканин. Лікарські рослини мають істотні переваги перед синтетиёними препаратами, бо їм притаманна м’якість фармакологіёної дії, поступовість зростання ефекту, незнаёна токсиёність навіть при тривалому використанні. Крім безпосереднього впливу на патогенний процес, рослини, як правило, справляють загальнооздоровёий та стимулююёий вплив на організм. Особливий інтерес в цьому плані викликають представники роду Echinacea (E.Angustifolia DC., E. Purpurea (L.) Moench, E. Pallida Britton ), які тривалий ёас використовувались в народній медицині півніёноамериканських індіанців як антисептики при запаленнях та гнойних процесах. Суёасною медициною було експериментально доведено антивірусну активність ехінацеї пурпурової , здатність препаратів , виготовлених на її основі, підвищувати захисну здатність організму людини. На сьогодні відомо близько 70 препаратів, до складу яких входить ехінацея. Хіміёний склад видів Ехінацеї добре вивёений. Найважливішими є водорозёинні фракції поліцукрів (суміш гетероксиланів та арабинорамногалактанів), які є сильними активаторами макрофагів, гранулоцитів, лімфоцитів (особливо Т – лімфоцитів), модулююёи імунну відповідь. Препарати з ехінацеї знайшли засосування при лікуванні лейкопенії, сприёиненої опроміненням або цитостатиками, бо вони істотно посилюють лейкопоез. В зв’язку з екологіёними проблемами для населення України важливим є питання оёищення організму від токсиёних реёовин т радіонуклідів. З цією меою застосовують фіосорбенти та рослинні антиоксиданти, на які багата ехінацея і які вважаються важливими засобами захисту від довготривалого впливу низьких доз радіації. При дослідженні вмісту макро- та мікроелементів виявилося, що у окремих видів ехінацеї вміст цих елементів характеризується приблизно однаковим якісним складом. У ехінацеї пурпурової рівень всіх біологіёно активних реёовин і мікроелементів, які досліджувались був вищим (Дудёенко і др., 1992). Незважаюёи на те , що вже виділені хіміёні реёовини, які зумолюють фармакологіёні властивості видів Ехінацеї, механізм їхньої дії залишається ще до кінця не з’ясованим, особливо щодо впливу на імунну відповідь. .МОРФОЛОГІЧНИЙ ОПИС ЕХІНАЦЕЇ ПУРПУРОВОЇ. Ехінацея пурпурова – це трав’яниста полікарпічна рослина з родини складноцвітих ( айстрових). З другого року вегетації розвиває численні пагони висотою до 150 см . Стебла прямостоячі, міцні, тонкоребристо-борозенчасті, галузисті. Внизу голі, гладенькі, а вгорі здебільшого розсіяно вкриті короткими жорсткими волосками. Під кошиками пагони потовщені. Листорозміщення почергове. Двочерешкові прикореневі та нижні стеблові листки овально-яйцеподібної форми утворюють розетки (що найбільш яскраво проявляється на першому році вегетації, коли основне стебло меншої висоти і переважно не галузиться). Нижні овальні листки завдовжки 7.5 – 20 см та 2.5 – 7.5 см завширшки. Здбільшого 5-ти жилкові, коротко загострені або з відтягнутою верхівкою; до основи поступово звужені або більш-менш серцеподібні, по краю – дрібнозарубчасто-зубчасті. Їхні черешки під пластинкою крилаті. Верхні стеблові листки ланцетні або овально-ланцетні, 3-жилкові, сидячі або короткочерешкові, здебільшого цілокраї. Квітки зібрані у суцвіття – кошики, котрі поодиноко розміщені на кінцях стебел та гілок. Під час цвітіння суцвіття досягають 10 – 12 см в діатметрі, крім того, вони мають обгортки (притиснуто-напівкулясті, біля 3 см в діаметрі) 3 ланцетних, звужених на верхівці і коротко-загострених листочків, котрі розсіяно опушені і мають короткі війки. Спільне квітколоже конічне, ямчасте. Крайові квітки у кошику двоязичкові (пурпурові різгних відтінків, темно-червоні або жовті) неплідні, часом з недорозвиненою маточкою, горизонтально-відлеглі,або відігнуті донизу. Зрозуміло, що оскільки Ехінацея комахозапильна рослина, то функцію приваблення і принадження комах до неї з успіхом виконують крайові квітки. Крайових язичкових квіток у кошику ~ 12-30, вони досягають 3.5- 7.5 см в довжину і 5-7см в ширину; на верхівці мають більш-менш глибоку виямку. Період цвітіння – близько 30 днів. Серединні квітки трубчасті, двостатеві, плодоносні. Мають короткий 5-ти зубчастий відгин. Забарвлені вони, як правило, в темно- пурпуровий колір. Конічне квітколоже густо вкрите перетинчастими, лінійно-ланцетними загостреними лусочками теж пурпурового кольору, котрі виступають поверх трубчастих квіток і роблять суцвіття схожим на їжака. Сім’янки довгасто-цилінричні з чотирма тонкими реберцями. Чубок у вигляді зубчастої перетинчастої коронки сіруватого кольору. Неглиибоко в грунті ехінацея розвиває чорне багатобрунькове кореневище, від якого вглиб ідуть галузистий корінь та численні світло-коричневі корінці. Стебло округле до третини висоти, фіолетового або червоного забарвлення. Іноді забарвлення зелене з фіолетовими плямами. Оплодень нещільний, крихкий, легко розтирається і вивільняє насіння. Насіння з великим вмістом олії, в’яжуче на смак. За розташуванням бруньок розмноження ехінацею відносять до криптофітів (тобто рослин з прихованими підземними бруньками). За часом зацвітання і плодоношення, класифікують як перехідну групу. За тривалістю циклу розвитку, ехінацея належить до багаторічних рослин із зимуючими моноциклічними пагонами. Види роду ехінацеї відносять також до мезофітів, бо вони потребують середніх або високих кількостей вологи при культивуванні. 3.СИСТЕМАТИЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ І АРЕАЛ ПОШИРЕННЯ ВИДУ Не зважаючи на значну різницю в підходах до систематики і визначення того чи іншого виду, за сучасними уявленнями, рід ехінацея (Echinacea (L) Moench) належить до родини Айстрових, триби Heliantheae, яка є найбільш значною в родині і містить 260 родів та 3000 видів. За Стієссі Т.Ф. , всередині триби Heliantheae визначаються триеволюційні лінії, де ехінацея відноситься до лінії "veerbesininae" з підтриби Helianthinae. В той же час, Н. Робінсон переніс рід ехінацеї в підтрибу Ecliptinae, а роди Rudbecia, Ratibida i Dracopis виділив у підтрибу Rudbeckiinae. В світовій флорі рід Echinacea представлений дев’ятьма видами і двома різновидами : Echinacea Angustifolia DC, p-g (var) – strigosa Megregor; Echinacea atrorubens Nutt Echinacea laevigata Blake Echinacea pallida Nutt Echinacea paradoxa, var. Neglecta Megregor Echinacea purpurea Moench Echinacea simulata Megregor Echinacea sanguinea Nutt Echinacea tennesseensis Small, В Україні культивують лише один вид – Echinacea purpurea. Через невизначеність і часті зміни у підходах доо систематики і класифікації, у вітчизняних та закордонних виданнях можна натрапити на різні назви-синоніми, котрими позначають Ехінацею пурпурову, як то : Rudbeckia hispida Hoffmgg Rudbeckia serotina Sweet Echinacea purpurea (L.)Moench var. Arkansana Steyem Echinacea purpurea (L.) f. Ligetti Steyerm Echinacea speciosa Paxton Echinacea intermedia Lindley Brauneria purpurea (L.) Britton. Всі види роду Ехінацеї ростуть в Північній Америці і Канаді. (рис.1.) Загальний ареал видів цього роду простирається від рівнинного узбережжя на півдні через Великий басейн і центральні райони Північної Америки до великих озер на півночі, заходить в район Апалачі. Найбільша видова різноманітність властива для Канзасу, Арканзасу, Оклахоми та Міссурі. Найширший ареал має Ехінацея пурпурова – в центральній частині, від велких озер на півдні Канади і плато Апалачі на Сході, займаючи штати Оклахому, Канзас, Небраску. Розселення рослин обмежується з одного боку розширенням аралу лісів, а з іншого – впливом антропогенних факторів в гірських раонах. Види роду ехінацеї ростуть переважно в високотравних асоціаціях. Ехінацея пурпурова має слабку кореневу систему і тому вона дуже чутлива до кількості вологи. А от Ехінацея вузьколиста з більш розвиненим і заглибленим у грунт кореневищем здатна виживати за несприятливих умов. Вона заселяє більш посушливі місця, кам’янисті прерії і добре себе почуває на піщаних грунтах, вздовж берегів річок. Ареал основних видів ехінацеї співпадає з місцями колишнього розселення деяких індіанських племен, котрі широко користувалися цим дарунком природи. 4.ОНТОГЕНЕЗ ЕХІНАЦЕЇ ПУРПУРОВОЇ Проростання насіння надземне. Гіпокотиль ( ділянка стебла між кореневою шийкою і сім’ядолями; або сім’ядольне коліно ) несправжній, утворений зрослими між собою черешками сім’ядольних листочків і має вигляд трубочки біля 8 мм довжиною. Перший справжній листочок утворюється на 11-18 день. Листорозміщення почергове або супротивне. Для перших листочків більш характерне супротивне, при чому пластинки сім’ядолей і перших листків взаємоперпендикулярні. За фоормою перше листя подовжено-яйцеподібне, опушене жорсткими волосками і на ньому легко помітити 3 паралельні жилки. З моменту виходу на поверхню сім’ядольні листки зберігаються 1 місяць. Різні досліники по-різному виділяють періоди життєвого циклу ехінацеї. Вважається, що відмирання сім’ядольних листків свідчить про перехід від латентного(прихованого) до ювенільного стану.Ювенільна стадія закінчується утворенням головного пагона – нерозгалуженого стебла до 70 см заввишки. Далі рослина вступає в імматурний (недозрілий) період розвитку, наприкінці котрого на центральному пагоні зацвітає суцвіття. Особину, яка вже формує квітки, називають генеративною. Найчастіше рослини літнього та осіннього строків сівби на першому році життя генеративних органів не утворюють. А ті, які посіяні навесні – якщо і зацвітають,то повноцінного насіння не мають. Сума ефективних температур є одним з факторів, що дають змогу прогнозувати настання генеративної фази ехінацеї. Це має велике практичне значення при визначенні строків збирання стровини, насіння. Фаза розвитку календарна дата сума ефективних температур 1. початок бутонізаці 19.05  4 262  27.0 С0 2. масова бутонізація 28.05 3 333.8  24.5 С0 3. початок цвітіння 21.06  2 643.2  33.9 С0 4. масове цвітіння 09.07  2 792.6  64.2 С0 5. кінець цвітіння 17.08  1 1440  40.9 С0 6. початок дозрівання насіння 25.08  2 1532  28.3 С0 7. масове дозрівання 12.10  4 1822  45.5 С0 Іще важливо враховувати вологість повітря, грунту, освітленість та інші екологічні і кліматичні фактори. Ехінацея добре розвивається на глибокогумусних, добре оброблених , угноєних грунтах (бажано не перезволожених). Краще росте на сонячних місцях, проте переносить і невелике затінення. Отож, у разі вирощування на присадибній ділянці, краще закладати грядки з південного боку. Розмножувати ехінацею пурпурову можна вегетативним шляхом , або насінням. Природне вегетативне оновлення ехінацеї відбувається за рахунок бруньок відновлення, що розташовані на кореневищі. На першому році вегетації із верхівкової бруньки утворюється розетка, на другому році із верхівкової бруньки розетки розвивається квітконос з суцвіттями. Після дозрівання плодів квітконос відмирає і тим самим закінчує життя розетки : її листя поступово теж відмирає. При відмиранні розетки починають рости сплячі, ближчі до її основи бруньки відновлення, котрі навесні утворять нові розетки. Наступного року восени частина розеток цвіте і плодоносить , а після того відмирає і рости починають нові бруньки кореневища. Утворені дочірні розетки залишаються з’єднаними з відмерлим кореневищем. ОСОБЛИВОСТІ ЦВІТІННЯ І ПЛОДОНОШЕННЯ ; МЕДОНОСНІ ВЛАСТИВОСТІ ЕХІНАЦЕЇ ПУРПУРОВОЇ. Цвітіння ехінацеї проходить в базипетальному порядку ( починаючи з центра кошика) . Спочатку протягом трьох днів розпускаються крайові язичкові квітки, досягаючи 2-3 см , вони забарвлюються в світло- малиновий колір. Цвітіння язичкової квітки триває 30 днів , доки не відцвітуть всі трубчасті квіти суцвіття. Розпускаються трубчасті квітки в доцентровому напрямку ( 1 2  3…коло) і цвітуть 3 – 4 дні, а їхня кількість залежить від поглодних умов і часу дня. Як вже зазначалося, ехінацея – перехреснозапильна ентомофільна рослина. Сухий пилок має жовте забарвлення. Форма зерен еліпсоідна або округла ( кулеподібна) , поверхня в них шипувата , середні розміри складають біля 37 мк. Дозрівання пиляків настає в перший день цвітіння , приймочки – в другий; запилення здійснюють джмелі та бджоли. Вегетація рослин в умовах лісостепу України починається в кінці березня, масове цвітіння – на початку липня, дозрівання плодів – в кінці вересня, на початку жовтня. Тривалість цвітіння однієї рослини досягає 75 днів, масове цвітіння триває 54 – 57 днів, цвітіння одного кошика – 30 днів. Температура 25 С сприяє тому, щоб починалося цвітіння. Кількість трубчастих квіток в суцвітті залежить від його положення на генеративному пагоні, але не залежить від віку рослини. У бічних суцвіттях близько 150 плодючих квіточок, а у верхівкових кошиках – 460. Повноцінні плоди – сім’янки формуються лише в тих суцвіттях, що цвітуть із червня до кінця серпня. В одному суцвітті утворюється від 110 до360 здатних до проростання насінин і 35 – 115 невиповнених ( 10 – 35 %). Всередньому , коефіцієнт семініфікації ехінацеї складає 76.7%. Підраховано, що для отримання достатньої кількості розсади на 1 га при площі живлення 40 х 70 см, необхідно мати 150 – 160 сім’янок. [4]. Маса 1000 насінин різниться від 3.06 до 4.49 г ; вони не потребують періоду спокою. Світло сприяє проростанню, а стратифікація ( витримування в зволоженому піску при зниженій температурі) не дає позитивних результатів. 8.ДИНАМІКА НАКОПИЧЕННЯ БІОЛОГІЧНО- АКТИВНИХ РЕЧОВИН. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ЗАГОТІВЛІ ЛІКАРСЬКОЇ СИРОВИНИ. Види ехінацеї містять значну кількість біологічно- активних речовин : похідні кавової кислоти ( caffeic acid) , полісахариди, ефірну олію, ізобутиламіди, полііни, полієни, тригліцериди вищих жирних кислот, фенольні речовини, низку ферментів та мінеральних речовин. Основним показником якості лікарської сировини ехінацеї зараз вважається наявність і кількість цикорієвої кислоти. Найбільший вміст цикорієвої кислоти в листі – 4.6  0.6 %, суцвіттях – 3.4  0,9 % ; найменший – в стеблах – 1,5  0,5 %, в корінні – 2,4 – 3,16 %. Вміст цикорієвої кислоти в надземній частині рослини найбільший в фазі першої половини масового цвітіння ( 3,4 – 3,9 % – липень) – це оптимальний час для заготівлі сировини. Максимум цикорієвої кислоти в коренях ( 2,8 – 3,2 % ) в фазі відростання і ( 2,8 – 2,9 % ) – в фазі плодоношення, це, відповідно, квітень і жовтень. У виробництві більш виправдано збирати сировину на другому році життя рослини. [ 1, 10]. Листя слід збирати тоді , коли воно вже цілком розвинулося і досягло свого нормального розвитку – до початку в’янення. Найкращим часом для збирання листя вважається період початку цвітіння. Збирати листя до початку цвітіння не рекомендується, бо це призводить до виснаження рослини і знижує якість сировини. Корені найкраще збирати в ту фазу розвитку, коли вони стають найбільш м’ясистими ( незадовго до переходу в стан зимового спокою після в’янення надземної частини рослини). Але в цей період рослини вже важко розпізнаються, тому збирання проводять раніше. Корені ехінацеї вузьколистої ( e. angustofolia ) менше розгалужені і більш вертикально напрямлені, тому їх легше мити і копати. При сушінні сировини ставлять завдання якомога швидше призупинити роботу ферментів, але так, щоб дієві речовини рослини при цьому не постраждали. Сушіння ефіроносів проводять в товстому шарі при температурі 30 – 35 С , бо при 40 – 50 С ефірні олії швидко випаровуються. Готовий висушений продукт має містити вологи не більше 10 – 15 % . Встановлено, що порівняно з розсадним способом вирощування, при посадці насіння в грунт в корінні накопичується більша кількість біологічно- активних речовин. ТЕХНІКА ВИРОЩУВАННЯ ЕХІНАЦЕЇ ПУРПУРОВОЇ При вегетативному способі розмноження поділом кореневищ висаджені навесні рослини проходять повний цикл сезонного розвитку аж до дозрівання насіння, але цей спосіб потребує значних економічних затрат і не може бути рекомендованим в умовах виробництва. В деяких умовах добре виправдовує себе розсадний спосіб розмноження, він наближує строки цвітіння на 1 рік [ 4 ]. Найкраще в лютому посіяти насіння в теплиці, в березні розпікувати розсаду в горщики, а в травні з грудкою землі перенести на грядку, тоді ехінацея зацвіте в серпні- вересні. Пікувати розсаду краще в фазі одного – двох справжніх листочків. Висаджувати розсаду потрібно в фазі 2 – 3 справжніх листочків в квітні, 4 – 5 листочків в травні, 7 – 8 в червні. Слід розсаджувати рослину так, щоб площа живлення для кожної особини складала 45 х 25 см. Приживлення розсади досягає 95 %, крім того, відомо, що найкраща розсада в фазі 3 – 4 листочків, отже, оптимальний час для висадження в грунт – травень. Найсприятливіша температура для проростання – 22 – 25 С, а після появи проростків її можна знизити до16 С. Насіння висівають в грунт у квітні. Оптимальна норма сівби при ширині міжрядь 45 см – 12 кг/га, що забезпечує нормальну густину стояння рослин – 48 екземплярів/ погонний метр. Оптимальна глибина сівби 2 – 3 см, сівба на глибину 1 см пов’язана з ризиком швидкого висихання поверхневого шару грунту. До осені рослини утворюють розетки з кількох листків, які дещо нагадують листя подорожника великого, але є шорсткими. Ввосени ( в вересні) або навесні наступного року в домашніх умовах, ехінацею потрібно розсадити на грядки 25 – 35 см. На другому році життя, рослини зацвітають і ростуть на одному місці 10 – 15 років без пересаджування, рясно квітують щороку протягом чотирьох місяців. Навесні можна ділити кущі, що сприяє їхньому омоложенню і збільшенню кількості рослин. В темряві при температурі 20 С схожість знижується на 8 12 % , при 5 С начіння не проростає. Насіння ехінацеї пурпурової , що зберігається понад 7 років – не проростає. Але є дані про підвищення схожості насіння , що зберігається протягом чотирьох років на 32 % шляхом замочування його водою протягом доби. 7.1МЕДОНОСНІ ВЛАСТИВОСТІ ЕХІНАЦЕЇ ПУРПУРОВОЇ За цукро- та медопродуктивністю ехінацея рівнозначна найціннішому медоносу Полісся і Лісостепу – гречці посівній ( Fagopyrum esculentum) . Денна динаміка цукропродуктивності квіток ехінацеї пурпурової характеризується незначним коливанням. Мінімальний вміст цукру в нектарі ( 18,3 мг/ 100 квіток) відзначається в ранкові години ( близько 9.00). До 13.00 цукропродуктивність досягає максимуму ( 21.9 мг) , потім до 17.00 цей рівень практично утримується, знижуючись до 19.00 до 20 мг при вологості повітря 70 %. Вміст цукру в нектарі однієї квітки складає 0,18 – 0,22 мг, а це показник вищий за показник багатьох широко- розповсюджених медоносних рослин з дрібними квітками. ( Наприклад, у 6 разів більше, ніж у вереска звичайного ( Calluna vulgaris) . На площі живлення однієї рослини 50 х 70 см 1 га займає 35 – 40000 рослин, загальна кількість суцвіть / га  450 – 600000, а трубчастих квіток – 23 – 60 млн. Тому цукропродуктивність плантацій залежить від віку. На дворічній плантації сума квіток  2,5 – 9000 на рослину. А на трирічній – 4 – 16000 квіток. Тому цукропродукція з дворічної плантації = 20 – 60 кг/га, або в перерахунку на мед – 25 – 75 кг/ га, а з трирічної – 50 – 105 кг/ га цукру, або 60 – 130 кг/ га меду. При зниженні природного освітлення цукропродуктивність ехінацеї знижується на 10 – 15 % навіть в теплу погоду [ 37 ]. Відвідування бджолами квіток ехінацеї протягом дня не однакове. Мінімальне вранці ( 8 – 9.00) . До 11.00 ( t0 18 – 200 C ) кількість бджіл подвоюється і припадає по 2 – 3 бджоли на суцвіття ; з 11.00 до 19.00 – найбільша кількість відвідань ( 2 -3 , рідше 4 бджоли на кошик ) . Помічено також, що крім нектару бджоли збирають і пилок ( злітають із жовто-оранжевою обніжкою ).Культивування ехінацеї має велике значення для забезпечення бджіл медозбором в кінці літа – на початку осені. З 18 століття ехінацею розводять як декоративну культуру. Сьогодні вирощують такі сорти , як " Король ", "Сомбреро ", " Вечірнє сонце ", " Маячок ", та форми з білими квітками : " Білий принц ", " Білий жаданий " . ІНТРОДУКЦІЯ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ. Вважається, що плодоношення є об’єктивним показником успішності інтродукції виду, його адаптації до нових умов середовища. На підставі проведених в Дніпропетровському ботанічному саду досліджень було зроблено висновки, що потенційна продуктивність ( середня кількість насінних зачатків ) і фактична насінева продуктивність ( середня кількість насіння на пагін або особину ) залежить від місця попередньої репродукції. ( Наприклад, рослини мезофільних репродукцій в посушливих умовах знижують свою життєвість ) . Вага насіння рослин є показником його якості : виповненості, ступеню розвитку зародка і кількості запасних поживних речовин. За ГОСТ 7357-75 ( 1964 ), насіння ехінацеї пурпурової розділяють на 1, 2, 3 класи, котрі повинні мати відповідно лабораторну схожість 70, 50, 40 % і проростати протягом 14 діб при 200 С. Дані про інтродукцію ехінацеї з різних географічних областей свідчать про широку екологічну амплітуду цього виду.Адаптація іде більш успішно у рослин, що вирощуються з насіння, для якого умови нового району більш близькі до умов попередньої репродукції [ 9 ]. 9.ХІМІЧНИЙ СКЛАД І ЛІКУВАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ ЕХІНАЦЕЇ З давніх давен вважалося, що три зброї лікаря – це слово, рослина і ніж. І хоча в наш час традиційна медицина більше послуговується різноманітними синтетичними лікувальними засобами, очевидно і природно, що знімати з рахунків лікарські рослини ніхто не збирається. Рослини залишаються невичерпним джерелом для пошуку нових сполук з цілющими властивостями. На території України росте понад 2000 видів рослин, котрі використовуються в науковій медицині. Близько 300 видів визнані перспективними для наукового дослідження. На підставі численних біохімічних і фармакологічних досліджень встановлено, що через раціонально- збалансоване і тонко – дозоване природне співвідношення різних речовин , цілісним рослинам на відміну від виділених із них активних складових, притаманні м’якість фармакологічної дії , поступовість нарощення лікувального ефекту, незначна токсичність при тривалому використанні. Крім того, в одній рослині міститься декілька активних речовин з різними лікувальними властивостями. Крім безпосереднього впливу на патогенний процес, рослини, як правило, справляють загальнооздоровлюючий вплив на організм. Ехінацея – славетна цілюща рослина північноамериканських індіанців і нею вони послуговуються вже понад 5000 років. Дослідник народної медицини індіанців Ллойд повідомляє, що коли чоловіки племені виходили на полювання дикого звіра, жінки в кам’яних ступках розтерали листя або корені ехінацеї на кашку. Цю кашку накладали на уражені місця і рани загоювались надзвичайно швидко. Чоловіки також вживали у їжу листя ехінацеї , як сильний природний стимулятор, для знімання втоми, щоб мати силу долати великі перегони в погоні за здобиччу. Ехінацея пурпурова належить до родини айстрових, котрим не притаманні токсичні влвстивості. Листя можна додавати в салати з різної зелені, крім квасцю, в присутності якого салат стає несмачним. Сама ехінацея має пекучий смак, зумовлений вмістом ефірних олій. Листя ехінацеї в салаті за вмістом вітамінів та мікроелементів не поступається овочам. Екстраговані з ехінацеї хімічні сполуки розділяють на гідрофільні і ліпофільні. ГІДРОФІЛЬНІ РЕЧОВИНИ: З усіх хімічних сполук, що входять до складу ехінацеї, найбільше вивчені полісахариди, з якими багато вчених пов’язують її здатність посилювати імунітет. Із різних видів ехінацеї були виділені прості цукри (арабінозу, галактозу, глюкозу, ксилозу, маннозу, рамнозу, пентозани, фруктозу), олігосахариди ( сахарозу) і полісахариди ( крохмаль, целюлозу, геміцелюлозу, інулін, пектин). Вміст фруктанів в надземній частині ехінацеї пурпурової в 10 разів менший за вміст у коренях, а в надземній частині ехінацеї вузьколистої не виявлено зовсім. Фруктозан інулін в коренях максимально накопичується восени і взимку, влітку його кількість мінімальна. В фармакологічному відношенні інулін ехінацеї не вивчався. Відомо лише, що він грає велику роль при лікуванні діабету, як усі фруктани, має певну протипухлинну активність. З рослин інулін добре екстрагується водно – спиртовими сумішами. Також в надземній частині ехінацеї встановлено високий вміст крохмалю, а сумарна кількільсть клітковини, пектинів, геміцилюлози та інших нерозчинних вуглеводів складає 38 % в перерахунку на суху речовину. На початку 70-х років серед водорозчинних полісахаридів виділили ехінацин-б і була висловлена думка про те, що ця сполука утворює комплекс з гіалуроновою кислотою, надаючи їй стійкості проти гіалуронідази (фермента, що часто виробляється патогенними бактеріями і руйнуючи глікозидні зв’язки гіалуронової кислоти, сприяє проникненню бактерій в міжклітинний простір тваринних тканин). В свою чергу утворений комплекс посилює синтез гіалуронової кислоти, фібози і утворення фібробластів, що сприяє загоєнню ран. Водно- лужним розчином з надземних частин рослини в Німеччині отримали геміцелюлози : гетероксилан ( 35000 Д) і рамногалактан ( 45000 Д ). Встановлено, що імунну активність виявляють полісахариди з молекулярною масою 1000 – 750000 Д . Найбільше виражену протизапальну дію виявляє фракція 30000 – 100000 Д. В коренях імуностимулюючих полісахаридів більше ніж у надземній частині. Полісахариди з високою молекулярною масою особливо активно стимулюють макрофагита інші клітинні ефектори. Імуноативні полісахариди фукогалактоксилоглюкан і  – арабіногалактан стимулюють вироблення макрофагами інтерферону - 2 та інтерлейкіну. Також вони здатні підвищувати кількість фагоцитів в селезінці та кістковому мозку, посилювати міграцію гранулоцитів до периферійної крові. Різнорідний полісахаридний комплекс має особливість активувати гістогенні ( тканинні)і гематогенні фагоцити, макрофаги, посилювати вироблення інтерферону, пригнічувати алергічну дію шляхом збільшення кількості і активності Т – супресорів лімфоцитів. Крім того, полісахариди ехінацеї в композиці з флаваноідами потеціюють імуностимулюючу дію останніх., впливаючи на розчинність поліфенолів у водних розчинах. Вексперименті, проведеному Садовою О.М.було співставлено характер впливу цільного лімфолізату та полісахаридної фракції ехінацеї пурпурової на різні ланки імунної відповіді і порівняно їх з дією ситетичного імуномодулятора Декаріса. Результати дослідження показали , що дія біологічно-активних речовин з ехінацеї на імунну систему носить регуляторний характер і проведення курсу імуномодуляції середниками, одержаними з ехінацеї, знижує ймовірність розвитку гострого імунокомплексного процесу у відповідь на велике антигенне навантаження [15]. Виявилося, що всі середники мають здатність змінювати функціональний стан імунокомпетентних клітин крові людини. Вони здатні посилювати рецепторну чутливість мембран як Т – так і В – лімфоцитів, не викликаючи дисбалансу між системами імунітету ( клітинною та гуморальною). Першочергове значення дії середників з ехінацеї має стимулювання функціональної активності Т – клітин, особливо їхньої теофілін – резистентної субпопуляції, від якої залежить подальша активація імунної відповіді, підвищення абсолютної і відносної кількості ЕАС – РУК ( розеткоутворення з еритроцитами, що несуть комплекс антиген – антитіло – комлемент ), що свідчить про стимулюючий вплив на В – лімфоцитарну ланку . Наслідком останнього ефекту є посилене продукування імуноглобулінів Ig M i Ig А. Відомо, що Ig M синтезується першим при контакті імунної системи з речовиною антигенної природи, а зростання вмісту в сироватці крові Ig А тісно пов’язане зі збільшенням його секреторної фракції, відповідальної за місцевий імунітет. Тому підвищення вмісту в сироватці крові Ig цих класів можна розцінювати як активацію гуморальної ланки імунної відповіді та підвищення потенційної опірності організму до дії антигенного навантаження. Аналіз,проведений щодо показників неспецифічної резистентності, свідчить, що всі вони , незважаючи на чітку тенденцію до росту, не виходили за межі фізіологічної норми, тобто, під впливом рослинних середників активізуються фактори неспецифічного захисту організму : зростає загальна кількість лейкоцитів, збільшується вміст нейтрофільних форм, омолоджується лейкоцитарний пул, а також стимулюється активність мікрофагальної ланки. Отже, рослинні біологічно – активні речовини мають помірну стимулюючу дію на всі ланки системи захисту організму, не порушуючи загальної рівноваги, необхідної для адекватного функціонування імунної системи. На противагу до середників з ехінацеї, Декаріс ( Левамізол ) інтенсивно стимулює фактори клітинного імунітету, але знижує індекс регуляції імунної відповіді – знижує рецепторну чутливість мембран В – лімфоцитів, знижує вміст Ig G , Ig М та кількість ЦІК ( циркулюючих імунних комплексів ) всіх розмірів. Цікаво, що на відміну 0.1 % розчину полісахаридної фракції з ехінацеї, 1 % розчин полісахаридів не впливає на клітинну ланку імунної відповіді і дуже поступається за здатністю стимулювати мікофагальну активність. Відомо, що активація гуморального імунітету у відповідь на неадекватну дозу стороннього агента, зумовлює посилене продукування Ig G, що в свою чергу на фоні тривалої циркуляції антигена в крові сприяє утворенню ЦІК середніх та малих розмірів, здатних активувати систему комплементу. Наслідком активації системи комплементу та дії ЦІК , як правило, є включення в патологічний процес факторів неспецифічного захисту та розвиток імунного запалення. При застосуванні середників з ехінацеї пурпурової в умовах експерименту на щурах не вдалося викликати розгорненої картини гострої сироваткової хвороби. Позитивний ефект від застосування препаратів з ехінацеї пояснюється як її імуномодулюючими властивостями, так і здатністю стимулювати діурез. Особливе значення має зниження кількості дрібно – та середньокорпускулярних молекул ( ЦІК) в кров’яному руслі, оскільки саме вони вважаються патогенними і здатними спричиняти аутоімунне пошкодження тканин. Отже, препарати ехінацеї запобігають запускові системи комплементу ( що є умовою розвитку запального процесу ) і попереджають запуск пошкоджуючих тканини механізмів. Характер та інтенсивність дії лімфолізату ехінацеї та її полісахаридів на імунну систему не відрізняються між собою, що свідчить про полісахаридну природу імунної активності рослини. Не виключено, що полісахариди ехінацеї в сукупності з флаваноідами, посилюють імуностимулюючу дію останніх, впливаючи на розчинність поліфенолів у водних розчинах. ФЕНОЛЬНІ СПОЛУКИ: Для наземної частини ехінацеї пурпурової характерні різні похідні кверцетину, як от :3 – глюкозид, 2 – глюкозид, 3 – рабінозид, рутин, похідні кемпферолу, діглікозиди ізорамнетину. Із суцвіть було виділено антоціани, в коренях і листі – дубильні речовини пірокатехонової групи ( 5.5 – 10.2 %). Кверцетин і кемпферол мають мембраностабілізуючу здатність. Рутин (вітамін Р) – глікозид кверцетину. Антоціани – (основні пігменти квітів, що в ехінацеї утворюють комплекси з солями калію і спричинюють пурпурове забарвлення ),- глікозиди флаваноідів. А флаваноіди – це С6 – С3 – С6 фенольні сполуки. Два бензольні ядра ( А і В ) сполучені між собою 3 – вуглецевим містком, що часто за участю кисню утворює гетероцикл. [25] Фенольні сполуки пригнічують виділення гістаміну сенсибілізованими базофілами. Серед інших фенольних сполук ехінацеї найбільший інтерес представляють похідні кавової кислоти (caffeic acid ): кон’югати з цукрами, хінною і винною кислотами. В ехінацеї пурпуровій виявлено 7 різних похідних. Кавова кислота : Цикорієва кислота є дипсидом кавової і винної кислот. Кавова кислота відома своєю антибактеріальною, протигрибковою, антиоксидантною і мембраностабілізуючою активністю, а екстракти з цикорієвою кислотою запатентовані як імуностимулюючі засоби. [29] ІНШІ ГІДРОФІЛЬНІ РЕЧОВИНИ В коренях ехінацеї пурпурової міститься також біля 5 % білку, а в надземній частині – до 20 %. Білок збалансований за амінокислотним складом. Серед притаманних для ехінацеї пурпурової алкалоідів відомий бетаїн – гліцин, а в висушеному корінні в невеликій кількості присутні туссилягін та ізотуссилягін – алкалоіди, характерні для складноцвітих. Більше алкалоідів накопичується в рослинах, що ростуть на вологих і багатих азотом грунтах. Сапоніни ехінацеї мають вірусонейтралізуючу дію. В листі ехінацеї пурпурової міститься 8.56 *10-2 % провітаміна А і 1.72 *10-4 % вітаміна С, в коренях – 8.3*10-4 % вітаміна С. В свіжому листі і стеблі на 100 грам маси міститься 230 мг вітаміна С.А аскорбінова кислота грає роль природного антиоксиданта. ЛІПОФІЛЬНІ РЕЧОВИНИ : Ефірна олія – важливий компонент хімічного складу представників роду ехінацея. В коренях ехінацеї пурпурової її кількість коливається від 0.01 до 0.24 % , в листі – від 0.01 до 0.64 % , в суцвіттях – 0.08 – 0.12 %. У складі олії з коренів ехінацеї пурпурової ідентифіковано 31 речовину. Основними її компонентами є сесквітерпени, каріофілен і фарнезен. Крім них трапляються а- пірен,  – пірен, мірцен, лимолен, цимол, туйен, гумулен, та ін. В олії з наземної частини рослини знайдено борнеол, борнілацетат, гермакрен-Д , крім того : ванілін, гермакреновий спирт. В різних частинах ехінацеї пурпурової було знайдено 13 різних поліацетиленів, котрі вкрай нестабільні і швидко окислюються. Деякі вчені стверджують, що ліпофільна фракція ехінацеї, котра містить ефірні олії, виявила більшу імунну активність, ніж гідрофільна фракція. АЛКІЛАМІДИ НЕНАСИЧЕНИХ КИСЛОТ. В видах роду ехінацея ненасичені алкіламіди, характерні для всіх складноцвітих, представлені переважно ізобутиламідами С11 – С16 поліненасичених кислот. Зараз ідентифіковано19 алкіламідів. У ехінацеї пурпурової переважають аміди 2, 4 – дієнової структури. Вміст алкіламідів в коренях ехінацеї пурпурової  0.0004 – 0.039 %, а в надземній частині їх менше. Ці сполуки зумовлюють пекучий смак сировини а також мають місцевоанастезуючу силу. Алкіламіди з коренів ехінацеї пурпурової діють протизапально і стимулюють фагоцитоз, мають інсектицидну здатність. Запатентовано екстракт ехінацеї, що містить комплекс ізобутиламіду з декстрином. Його вткористовують для лікування гіпертрофії простати і при запальних процесах. Крім того, з ліпофільної фракції ехінацеї виділено фітостероли :  – ситостерин, стигмастерин. В коренях ехінацеї пурпурової містяться олеїнова, линоленова, церотинова, пальмітинова, миристинова, лляна кислоти. Також із корнів виділяють смолисті речовини темно – коричневого кольору зі слабким специфічним запахом і неприємним гірко- солоним смаком. Найкраще ця смола розчиняється спиртом, зріджується при 95 0С. Фармакологічні властивості смоли досі невідомі. 9.4. МАКРО – І МІКРОЕЛЕМЕНТИ : В свіжих коренях ехінацеї було визначено 776 мг/ 100 г сировини кальцію, 3.14 мг калію, 126 мг алюмінію, 117 мг магнію, 76 мг хлору і 48 м заліза. Елементи присутні у формі карбонатів, сульфатів, хлоридів, фосфатів і силікатів, а також катіонів Ca2+ , K+, Mg2+ , Fe2+ . З мікроелеменів виявлено : Mo , Se , Ag , Co , Ni , Zn , Be , Mn , V , Ba. Останнім часом встановлено, що для нормального функціонування імунних механізмів необхідні: Se , Co , Li , Zn , Fe , Mn , Cu. Більшість з цих елементів міститься в ехінацеї, причому активно накопичуються відразу декілька елементів, перш за все таких важливих як Se , Co, Zn . Завдяки присутності у видів ехінацеї , Se , Ag , Co , Mo, їх можна рекомендувати для застосування в стоматології, для лікування остеопарезів, цукрового діабету, атеросклерозу, серцево- судинних порушень, алергічного діатезу та ін. [14]. Zn : доведено, що існує 24 цинк – залежних ензимів, що беруть участь в нормалізації обмінних процесів в організмі, функціонуванні статевих залоз, забезпеченні імунітету. Se : стимулює утворення антитіл і тим самим посилює імунітет. Під його контролем перебуває формування еритроцитів. Є інформація про опосередковане пригнічення бластономогенних процесів сполуками Se. Пояснення цієї властивості щукають в активації протипухлинного імунітету як фактора, що інгібує синтез ДНК. Se входить до активного центру антиоксидантного фермента глутатіонпероксидази, котра захищає клітини від пошкоджуючої дії вільних радикалів кисню. В злоякісному переродженні нормальних клітин в пухлинні значна роль дисбалансу механізмів утворення і детоксикації активних форм кисню, в регуляції якого бере опосередковану участь і Se. Між вмістом Se в зовнішньому середовищі і частотою ураження населення злоякісними пухлинами існує тісний обернений зв’язок [20]. В дослідах зі щурами і мишами показано, що додавання Se в їжу чи питну воду гальмує розвиток пухлин переважно епітеліального походження ( папілом шкіри, гепатохолангіокарцином, аденокарцином кишечника і молочної залози), але не впливає на розвиток нейрогенних пухлин і пухлин нирок. [21]. Найбільший приріст елементів живлення в різних органах рослини відмічається в період бутонізації і цвітіння головного пагона. [ 34]. Останнім часом з’явились повідомлення про властивості лектинів з ехінацеї пурпурової. Існує прямий зв’язок між фітотерапевтичною і гемаглютинуючою властивостями лектинів. Розчин з лектинів ехінацеї виявляє високу активність в реакції з еритроцитами О (І), А (ІІ) і АВ (ІV ) груп крові людини. Титр аглютинації досягає 1 : 1024. Враховуючи специфічність взаємодії лектинів з мембранами формених елементів крові людини, перспективним вважається напрямок на використання лектинів для діагностики фізіологічного стану організму. [32]. Відомий німецький дослідник лікарських рослин Альфред Фогель називав ехінацею королевою лікарських рослин. На користь ехінацеї свідчить і те, що настойку з неї використовують в офіційній медичній практиці США ще з 1897 року, а в Німеччині з неї виготовляють медичні препарати більше ніж пів-сторіччя. Всього відомо ліків з ехінацеєю понад 200 найменувань. ТЕРАПЕВТИЧНА ДІЯ ПРЕПАРАТІВ З ЕХІНАЦЕЇ За публікаціями Бенца Т.М. [ 12 ], спиртова настойка свіжих коренів ехінацеї пурпурової ( СНСКЕП ) показала значну противиразкову дію, яку вивчали на різних моделях виразкової патології у білих щурів, спровокованої різними ульцерогенами. При попередньому введенні ( протягом 4 тижнів до іммобілізації тваринок ) перорально настойки із свіжих коренів ехінацеї пурпурової, виразкові ураження не виникли у дев’яти з 16 особин ( 56 %). При клінічних дослідженнях СНСКЕП вводили в дозах, близьких до рекомендованих для стимуляції утворення інтерферону та одержання захисного і імуномодулюючого ефектів, виходячи з розрахунку 20 крапель ( 0.5 мл = 1 чайна ложка ) на 70 кг маси тіла людини. Препарат вводили за допомогою зонда щоденно одноразово протягом 4 тижнів до моменту дії ульцерогенних агентів. В зв’язку з екологічною небезпекою для населення України вельми важливою є проблема детоксикації організму від токсичних речовин і радіонуклідів. Крім засобів еферентної терапії з цією метою застосовують фітосорбенти та рослинні антиоксиданти ( пектини, Р- вітамінні сполуки флавонодної будови,  – каротин, аскорбінова кислота, Zn, Se ..), на які багата ехінацея і які вважають чи не найважливішими засобами захисту від довготривалого навантаження низькими дозами радіації. Антиоксидантний ефект виявляється через пряме інгібування вільних радикалів і активних форм кисню, та через активацію ферментів антиоксидантного та антипероксидного захисту ( глутатіон – s – трансфераз, супероксиддисмутази, та ін. ) [ 13]. Іридологічні обстеження хворих , котрі використовували СНСКЕП на 70 % -му етанолі засвідчили, що при проведенні фізіотерапевтичного лікування в комплексі з СНСКЕП в організмі відбувалися зміни аналогічні до розвантажувально – дієтичної терапії. Також спостерігалася нормалізація кислотоутворюючої функції. У досліджуваної групи пацієнтів зросла працездатність, зникла апатія, підвищилась в 1.4 – 1.5 разів кількість лейкоцитів при одночасному зниженні ШОЕ ( швидкості осідання еритроцитів), покращилась робота шлунково – кишкового тракту [14]. Настойку з трави ехінацеї, зібраної під час цвітіння, використовують для лікування респіраторних ( тонзиліт, ангіна), шкірних (екземи, псоріаз), гінекологічних ( ендо -, параметрит), урологічних ( простатит, цистіт)захворювань; при септичних процесах ( хронічний поліартрит )і в хірургії ( хронічний остеомієліт). Препарати ехінацеї ефективні не лише при бактеріальних але і при вірусних інфекціях ( грип, герпес, симплекс, віспа, полімеєліт) причому противірусні властивості в препараті стійкі до нагрівання до 60 – 80 0С протягом двох годин. [5]. При трансплантації шкіри прпарати ехінацеї значно підвищують приживлення тканин, прискорюють налагодження мікроциркуляції. Відтак, зменшується кількість випадків некрозу і відторження. Препарати ефективні при трофічних виразках, опіках і обмороженнях, бо прискорюють очищення рани, грануляційні процеси (утворення молодої сполучної тканини з зернистою поверхнею) і епітелізацію. Препарати знайшли застосування при лікуванні лейкопенії, спричиненої опроміненням або цитостатиками, бо вони, як зазначалося, істотно посилюють лейкопоез. [5] 7. Близько двадцяти років експериментував з ехінацеєю київський лікар- фітерапевт професор С.А.Томілін. За його тривалими клінічними спостереженнями, проведеними в 50 – 60Х роках, ця рослина виявилась чудовим біостимулятором центральної нервової системи, добрим терапевтичним засобом, який не призводить до будь – яких побічних ускладнень навіть при тривалому вживанні. Стимулюючий вплив на центральну нервову систему використовують при психічній депресії, явищах фізичної, психічної та розумової втоми. Дуже позитивним у препараті ехінацеї є те, що навіть після вживання протягом кількох тижнів, вони не дають проявів депресивної стадії, що спостерігається при вживанні китайського лимонника, елеутерокока, арамії, женьшеня та деяких синтетичних стимуляторів (фенаміну, тощо ). У великих дозах препарати з ехінацеї виявляють також афродіазіастичну дію і посилює статеву потенцію чоловіків за короткий час вживання. Відомий німецький лікар, доктор медицини Фрітц Вайс стверджує, що ехінацея зарекомендувала себе як засіб підвищення аутогенної стійкості проти всіх видів інфекції. Достатньо невеликих доз, але вчасно застосованих, протягом 2-3 годин у перший і другий день хвороби. Сік із свіжих суцвіть прискорює зсідання крові. Ехінацея дуже ефективна і при симптоматичному лікуванні раку, бо підвищує захисні сили організму і поліпшує загальне самопочуття. Щоправда, такий ефект зберігається нетривалий час, тому вживати її потрібно регулярно і досить довго, але це не становить небезпеки через нешкідливу дію рослини. Високий заживлюючий ефект, зумовлений блокуванням гіалуронідази і , як наслідок, сповільненням поширення інфекції, найяскравіший при використанні кашки зі свіжого листя. Ефективний також і настій з листя, квіток або коріння на горілці. Консервований спиртом сік ехінацеї застосовують при виразках і гастритах. Настій свіжих квіток діє подібно до настою коренів. 20 – 30%Й настій коренів або квіток на 70 % спирті ( настоювати не менше одного місяця) вживають по 0.5 – 1 чайній ложці 2 рази на день, а також зовні від ран та опіків. 20-30 % Й настій свіжих квіток і відвар коренів на рослинній олії застосовують зовнішньо та для мікроклізм. Ехінацин – це відпресований сік з надземних рослинних частин, зібраних під час цвітіння. Пропонується в двох еквівалентних за дією формах : ехінацин-ліквідум і ехінацин – капсеттен. При виготовленні ехінацину ліквідума до відпресованого соку зразу після відпресування для стабілізації речовин додають етанол 20 % об’єму. Для виготовлення ехінацину капсеттену відпресований сік піддають висушуванню в помірному режимі, щоб зберегти активність діючих речовин. В дослідженнях, проведених 1986 року Коньє і Кюнастом розглядалися питання впливу імунотерапії з застосуванням ехінацину на частоту рецидивів вагінального кандідамікозу. В групі пацієнток, котрим крім еконазолнітрату додатково давали ехінацин, по закінченню лікування через 6 місяців виявили 15 % рецидивів в порівнянні з групою, котра лікувалася без ехінацину ( 65 % ). Цей ефект було зафіксовано як при оральному так і при парентеральному введенні препарату. Побічної дії ехінацину не встановлено. Не рекомендується застосовувати імуномодулятори в принципі при лейкозах, колагенозах, розсіяному склерозі, прогресуючому туберкульозі. Ехінацин протипоказаний при алергії на складноцвіті. [ 41]. За даними Українського інституту епідеміології та мікробіології, препарати на основі 70 % спирту і водної витяжки ( автоклавної) на ізольованому серці жаби і кролика в незначних дозах підвищували амплітуду серцевих скорочень. За даними американських військових лікарів початку ХХ століття, котрі вивчали фітотерапію в американських індіанців, та з робіт німецького лікаря К.Ф.Мейєра відомо про залучення ехінацеї до лікування кашлю, головного болю, гонореї, кіру, сифілісу, ревматизму, невралгій, диспепсій, золотухи, укусів зміями і отруєнь. Низка публікацій американських авторів свідчить про лікувальну дію ехінацеї при септичних процесах : тифові, дифтерії, церебральному спинномозковому паралічеві, менінгітові, карбункулах, абсцесах і післяпологовій лихоманці. 18. Препарати ехінацеї мобілізують систему токоферолу і вивільняють з депо в клітинах печінки вітамін А . В комбінації з вітамінами, або продуктами, багатими на вітаміни Е, С, А та каротин, водно-спиртові екстракти ехінацеї ефективні як … ВИКОРИСТАННЯ ВИДІВ ЕХІНАЦЕЇ У ВЕТЕРИНАРІЇ. Сучасне тваринництво потребує великої кількості лікарських та кормових рослин. Наявність лікарських рослин, котрі можна застосовувати як добавку в корм дозволяє ефективно і вигідно вирішувати ветеринарські і зоотехнічні проблеми. Відомо, що індіанці Омаха-понка додавали ехінацею в корм коням, а поселенці штату Оклахома – ослабленим коровам , що сприяло їхньому одужанню і росту. Дослідженнями, проведеними в Україні, було встановлено, що велика рогата худоба і свині залюбки поїдають надземну частину ехінацеї. Такий додаток до корму знижує безпліддя корів, сприяє приросту маси молодняка, підвищує опір до інфекційних хвороб. Згодовування ехінацеї бикам підвищує їхню статеву потенцію і є засобом корекції спермо – продуктивності тварин. Використання декокту ехінацеї пурпурової ефективно захищає новонароджених телят від кишково- шлункових захворювань. За кількістю незамінних амінокислот білок ехінацеї порівнюється з білком гороху, конюшини. Хоча дещо гірший за якістю, він збалансований за незамінними амінокислотами. Вміст протеїну в надземній частині складає 18 – 15 % ( у злаків 12% ), переважно в листі і суцвіттях. Один кілограм зеленої маси ехінацеї третього року життя містить 21 – 23 гр протеїну, що перетравлюється. В 1 кг сухої маси – 74 -75 гр протеїну. Кормові якості ехінацеї значно підвищуються ще й через те, що в ній міститься достатня кількість Са, Р, К, відповідно 2, 0.5, 2.3 % , що має велике значення при годівлі тварин і також завдяки високій урожайності цієї рослини.[32]. ПЕРЕЛІК МОНОПРЕПАРАТІВ , ЩО МІСТЯТЬ ЕХІНАЦЕЮ ПУРПУРОВУ НАЗВА ПРЕПАРАТУ ЛІКАРСЬКА ФОРМА ВИРОБНИК ЕХІНАЦИН 200 МГ, РОЗЧИН ДЛЯ INJ BIOMED, CH ЕХІНАЦИН КРАПЛІ BIOMED, CH ЕХІНАЦИН 16% МАЗЬ, СІК ТРАВИ BIOMED, CH ЕХІНАЦИН РІДИНА ІЗ СВІЖОЇ ТРАВИ MADAUS ЕХІНАЦИН АМПУЛИ ІЗ СВІЖОЇ ТРАВИ MADAUS ЕХІНАЦЕЯ ПУРПУРОВА КРАПЛІ VOGEL & WEBER НАТУРАЛЬНА ЕХІНАЦЕЯ КРАПЛІ ANASCO КОМПЛЕКСНІ ПРЕПАРАТИ АНГІНОВІН КРАПЛІ З УСІЄЇ РОСЛИНИ PFLUGER АТОМІЗЕР РОЗЧИН ДЛЯ ПОЛОСКАННЯ FLINK КОМПОЗИТУМ 62 РОЗЧИН ДЛЯ ПОЛОСКАННЯ HAEHNEL ЕЛІКСИР РОЗЧИН ДЛЯ ПОЛОСКАННЯ HAEHNEL ОССИДАЛ ТАБЛЕТКИ ROROR ПРОСІТІС СВІЧКИ З ТРАВИ MOLITOR NEUKRAFT УРАЛІТ ДРАЖЕ MADAUS УРГЕНІН РІДИНА З ТРАВИ MADAUS ПАРОДОНТАКС ВОДА ДЛЯ ПОЛОСКАННЯ MADAUS ЕРМСЕХ КАПСУЛИ HEUMANN БЕЛЛІС Н.304 ТАБЛЕТКИ PFLUGER ХІРОПЛЕКСАН АМПУЛИ PFLUGER ДИСКРАТОКС КРАПЛІ VOGEL & WEBER ЕХІНАЦЕЯ КРАПЛІ ІЗ ТРАВИ І КОРЕНІВ STRUEBER ЕКСТРОІНФЕКТ Н КРАПЛІ, ТАБЛЕТКИ VOGEL & WEBER ЕСТРОСЕПТ Н КРАПЛІ, ТАБЛЕТКИ VOGEL & WEBER ЕСТРОВЕН КРАПЛІ, ТАБЛЕТКИ VOGEL & WEBER ГЕПАГІДРАЛ А КРАПЛІ VOGEL & WEBER ГОМОЕВОВЕН КРАПЛІ VOGEL & WEBER ЛІМФОКАУЗАЛ АМПУЛИ, КРАПЛІ KREMER НЕДАЗАН ДОЗОВАНИЙ РОЗЧИН NEDA ПІНОФІТ БАЛЬЗАМ PINO САБУРГЕН КРАПЛІ VOGEL & WEBER ТОКСИСЕЛЕНТ КРАПЛІ DRELUSO ТРАУМЕЛЬ С АМПУЛИ, ТАБЛЕТКИ, МАЗЬ HEEL ВАЛЬВУРЦ-ГЕЛЬ МАЗЬ HEEL ЕХІБАСИЛ НАСТОЙКА STORCHEN – APOTH МІНГОМЕД Н РІДИНА ДЛЯ ПОЛОСКАННЯ FINK СПАГІРОМ РІДИНА ІЗ КОРЕНЯ HOYER СПАГІМУН КРАПЛІ ІЗ КОРЕНЯ І ТРАВИ SPAGYROS SA АЗУПРОСТАТ КАПСУЛИ AZUCHEME B БАГНІСАН ПРОТИРЕВМАТИЧНА ВАННА AZUPHARMA КАРІТО КАПСУЛИ HOYER ХОАНОН КРАПЛІ NANOSAN ЦИКЛОВЕН ДРАЖЕ , МАЗЬ, КРАПЛІ ARZNEIMITTEL ЕХІНАЦЕЯ КРАПЛІ ІЗ ТРАВИ І КОРЕНІВ BROFORCE , CH ЕСБЕРИТОКС Н АМПУЛИ, РОЗЧИН, СВІЧКИ SCHAPER & BRUMER ОГІГАТАЛ СИРОП, КРАПЛІ MADAUS ГАПЛЕТ ФОРТЕ КАПСУЛИ HOYER ТУТАНОМА КАПСУЛИ INTERMUTI НИРОП КАПСУЛИ HOYER НОМОН КАПСУЛИ HOYER САЛУКС ГАЛЛЕКСИР ДРАЖЕ DUOPHARM САНГА- КОМПЛЕКС РОЗЧИН KREMER НІЄРОН РІДИНА ІЗ КОРЕНЯ HOYER ОТОВОВЕН КРАПЛІ VOGEL & WEBER СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1.Порада А.А.,