Реферат на тему:
ШАВЛІЯ ЛІКАРСЬКА,
ШАНДРА ЗВИЧАЙНА,
ШИПШИНА ТРАВНЕВА
ШАВЛІЯ ЛІКАРСЬКА
(шавлiя звичайна)
Salvia officinalis
/>
Напiвкущова рослина родини губоцвiтих. Стебло пряме, розгалужене, до 70 см заввишки. Листки округлi, яйцеподібно-довгастi. Квiтки двостатевi, неправильнi, утворюють несправжнi розсунутi кiльця; чашечка — дзвоникоподібна, з трикутними вiйчастими зубцями; вiночок яскраво-лiловий. Цвiте у червнi — липнi. Плід складається з трьох однонасiнних горiшкоподiбних часток.
Культивують шавлiю як декоративну, ефiроолiйну i лікарську рослину.
Для виготовлення галенових препаратів використовують листя шавлiї, яке збирають у червнi (в перiод бутонiзацiї) та у вереснi.
Листя шавлiї лікарської мiстить ефiрну олiю, дубильнi i мiнеральнi (мікро- та макроелементи) речовини, органiчнi кислоти, флавоноїди, кумарини.
Галеновi препарати шавлії лікарської (настiй, настоянка) мають в’яжучi, гiпоглiкемiчнi, протизапальнi, дезинфiкуючi, вiдхаркувальнi, естрогеннi властивостi. Про шавлію лікарську у стародавніх травниках написано:
Греки шалфею свое — «элелисфакус» — дали названье.
Вместе с медовой водой унимает он печени боли,
Делает выкидыш, чистит мочу и течение регул.
Сверху приложенный тертым, он яд изгоняет укусов.
Если на свежие раны (что кровью струятся обыльной)
Тертый наложиш шалфей, говорят, прекратится теченье.
Если с вином в сочетанье принять его сок подогретым,
Матки он зуд унимает, а также и члена мужского,
Если согреть их вином, в котором шалфей отварили.
Мнение есть, будто волос чернеет от сока шалфея,
Если под солнцем палящим им волосы тщательно терли.
Застосовують препарати шавлії при дiабетi, бронхiтах, гiнгiвiтах, ангiнi, стоматиті, гепатитi, проносах, кровотечах, порушеннях функції яєчникiв, неврозах.
Внутрiшньо — настiй шавлії (1 ст ложка сировини на 400 мл окропу) приймати по 2 ст ложки 4 рази на день. Настоянка на 70% розчинi спирту пити по 20 крапель тричі на день.
Настiй трави шавлiї на винi (1 ст ложку сировини залити 500 мл киплячого бiлого столового вина, настоювати 10 год) пити по 1 ст ложцi 4 рази на день при гепатитах.
Зовнiшньо — настiй (2 ст ложки сировини на 200 мл окропу) служить для примочок, полоскання при ангiнi, стоматитах, гiнгiвiтах, для обмивання гнійних ран, трофічних виразок, шкіри ураженої екземою. Ароматичнi ванни iз шавлiї лiкарської використовують при радикулiтi, iшiасi, хронiчному полiартритi.
ШАНДРА ЗВИЧАЙНА
(блага трава, пчільник, пчолинок)
Marrubium vulgare
Багаторiчна трав’яниста з бiлувато-шерстистим опушенням рослина родини губоцвiтих. Стебло висхiдне, заввишки до 80 см, чотиригранне, розгалужене. Стебловi листки супротивнi, черешковi, широко-яйцеподібнi. Квiтки двостатевi, неправильнi; чашечка трубчаста, зовнi густоопушена зiрчастими волосками i засiяна крапчастими залозками; вiночок бiлий. Цвiте у червнi — серпнi. Плід шандри складається з чотирьох горiшкоподiбних однонасiнних часток.
Росте на кам’янистих затiнених мiсцях, а також як бур’ян бiля парканiв, уздовж дорiг.
Для виготовлення галенових препаратiв використовують траву, зiбрану пiд час цвiтiння рослини.
Трава шандри мiстить алкалоїди (бетонiцид, турицин, стахiдрин), ефiрну олiю, гiркi речовини (марубiн), дубильнi сполуки, слизi.
Галеновi препарати шандри звичайної мають жовчогiннi, спазмолiтичнi, вiдхаркувальнi властивостi, стимулюють діяльність роботу шлунка і посилюють апетит, підвищують діурез, регулюють серцеву діяльність (знімають екстрасистолії). Позитивний ефект галенових препаратів шандри звичайної спостерігається також при лікуванні старечої і спастичної астми, туберкульозу легень.
Галенові препарати шандри звичайної застосовують при захворюваннях верхнiх дихальних шляхiв (бронхiт, трахеїт, ларингiт, бронхiальна астмі), при анорексiї, холециститi, гепатитi, екстрасистолiї, тахiкардiї, гiпертонiчнiй хворобi, атеросклерозі, захворюваннях шлунково-кишкового тракту (гастрит, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки), нирок та селезінки.
Внутрiшньо — настiй трави шандри (1 д ложка сировини на 200 мл окропу, настоювати 4 год) приймати по 50 мл тричі на день за 20 хв до їди.
Зовнiшньо — настiй трави (1:20) служить для полоскання горла, промивання ран, трофічних виразок, пролежнів, примочки при дерматитах, екземі.
ШИПШИНА ТРАВНЕВА
(гече-пече, дика роза, дербанка, роза, рожа, ружа, свербак,
свербибіда, свербивус, свербивуска, свербило, шиповник, шипчак)
Rosa majalis
Невисокий, до 200 см заввишки кущ родини розових. Стебло висхiдне або звисаюче, коричнювато-червоне, вкрите шипиками. Квiтконоснi пагони майже не мають колючок. Листки спiральнi, непарно-перистi з прилистками. Квiтки великi, до 5 см в дiаметрi, правильнi, двостатевi. Цвiте у травнi — червнi. Плід — гiпантiй, кулястий, червоний або пурпурово-червоний.
Росте в лiсах, чагарниках, особливо по берегах рiчок.
ЇЇ можна вважати справжнiм символом лiта. У народній уяві ця рослина з красою, молодістю, ласкою, розкошуванням, є уособленням дівочої вроди. Недарма про неї складено стільки легенд.
Троянду — квітку кохання і краси — дуже шанували стародавні греки й римляни, які складали про неї чарівні розповіді. Поява квітки пов’язувалася з народженням богині мудрості у греків; у римлян — Міневри. На честь цієї події на землі буцімто розцвіли троянди і всі білого кольору.
Інші якості троянди також фіксує міфологія. Одного разу, бенкетуючи на Олімпі, боги як завше пили вино безсмертя — нектар. Амір, син богині кохання, невдало повернувшись, перекинув келих з божественним напоєм. Краплі потрапили й на пелюстки троянд, а відтак рослини набули найчарівніших пахощів.
Кожен помічав, що краплини роси надають невимовної краси пелюсткам будь-яких квітів. Але на пелюстках троянд вони навдивовижу чарівні. В античному світі пояснювали це тим, що богиня зорі Аврора щоранку, зустрічаючись на небі зі своїм батьком Сонцем, плаче з радості, і саме сльози богині виблискують діамантами на пелюстках її улюблених квітів — троянд. Відтоді троянда символізує також прихильність дітей до батьків.
Давнi перси славилися розарiями. За стародавньою легендою саме там соловейко закохався у красуню-троянду i спiвав їй найпрекраснiших пiсень. Але троянда не вiдповiла взаємнiстю, і бiдолаха помер вiд туги.
Легенда стародавнiх римлян розповiдає, що богиня мисливства Дiана приревнувала Амура до вродливої нiмфи Розас. Дiана пiдстерегла красуню, схопила її й кинула в колючі заростi. Зранена німфа не могла вибратися з колючих кущів стекла кров’ю. Довiдавшись про смерть коханої Амур примчав на те мiсце i став гiрко плакати. І сльози закоханого юнака зробили чудо: колючi кущi раптом ожили й зацвiли червоними запашними квiтами породженими кров’ю прекрасної нiмфи Розас та чистими i щирими слiзьми кохання Амура. З тих пір ці квiтки вважаються символом кохання i краси.
За древньогрецькою міфологією з морської пiни бiля берегiв Кiпру постала божественно гарна Афродiта, то Земля дуже розгнiвалась i вирiшила створити щось не менш прекрасне. Так з’явилася троянда — квітка, що своєю вродою покликана змагатися із самою богинею любові.
Древньоримська міфологія називає богиню кохання Венерою. Якось гуляючи в олiмпiйському саду, вона в задумі зупинилася бiля єдиної в Едемi троянди i кiнчиком пальця необачно торкнула одну із гiлок. Зойкнувши від несподіваного болю, красуня подивилася на палець. На ньому червоніли крапельки крові. Не встигла Венера й глянути, як крапелька скотилася долі і, впавши на землю, перетворилася на запашну червону троянду, яку закоханий в богиню Ерос ублагав присвятити йому.
Використовують плоди шипшини травневої, якi збирають у стадiї повної стиглостi.
Плоди шипшини мiстять вiтамiни (А, В, С, РР, К, пантотенову кислоту), флавоноїди (астрагалiн, гiперозид, кверцетин, кемпферол), органiчнi кислоти (лимонну, яблучну, янтарну), цукри, пектиновi сполуки, мiнеральнi речовини (залiзо, калiй, магнiй, марганець, фосфор).
Плоди шипшини мають протицинготну, атисклеротичну, протизапальну, антиоксидантну дію. Посилюють активнiсть ферментних систем i синтез гормонiв, прискорюють регенерацiю тканин, пiдвищують опiрнiсть органiзму до несприятливих факторiв зовнiшнього середовища, пiдсилюють секрецiю жовчi, пiдвищують дiурез.
Використовують при гiповiтамiнозах, iнфекцiйних захворюваннях, атеросклерозi, гiпертонiчнiй хворобi, анемiї, лейкозах, зобі, радіаційному опроміненні, злоякiсних пухлинах, виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки, кровотечах, геморагiчному дiатезi, гемофiлiї, гiпертиреозi, недостатностi функцiї наднирникiв, бронхiтах, бронхiальнiй астмi, гiнгiвiтах, стоматитах, виразках, ранах, дерматитах.
Внутрiшньо — настiй плодiв (3 ст ложки сировини помiстити у термос, залити 500 мл окропу, закрити i залишити на нiч для настоювання) пити по 50 мл тричі на день до їди. Настiй пелюсток шипшини (20 г сировини залити 200 мл окропу, настоювати 15 хв) приймати по 50 мл 4 рази на день до їди.
Зовнiшньо — настiй пелюсток шипшини (1:10) служить для обмивання обличчя при зморшках i для попередження їх утворення зморшок на обличчi.