Конотопський міський відділ освіти
Конотопська гімназія
Конотопської міської ради
Сумської області
Курсова робота
«Сталін – таємниця особистості»/>
Учня 6 класу суспільно-гуманітарного відділення
Бакана Андрія Сергійовича
Перевірив учитель історії:
Буряк Людмила Іванівна
Конотоп
2006
План
1. Дитинство.
2. Особливостіхарактеру Сталіна. Їхня роль в його політичній кар’єрі.
3. Сімейнежиття Йосифа Віссаріоновича.
4. Проблемизі здоров’ям.
5. Таємничістьвлади Сталіна.
6. СмертьН.С. Аллілуєвої.
7. РольСталіна в історії.
Найбільш жорстока тиранія – та, котра виступає під виглядом законності та під прапором справедливості.
Ш. Монтеск’є
Дитинство.
Йосиф Віссаріонович Сталін (справжнє прізвище – Джугашвілі), народився вмаленькому містечку Горі, Тифліської губернії 21 грудня 1879 р., в родинічоботаря. Особистість, мабуть, одна з найзагадковіших та незвичайних в історіїРосії, та й усього світу. Навіть факт його народження був сповитий своєрідноютаємницею. Ходило багато легенд про походження Сталіна.
Проте, у всіх тих припущеннях вірогідне лише одне: Йосиф Віссаріонович нелюбив згадувати про Горі, про своє дитинство, а якщо і говорив, то лише проматір і ніколи – про батька, котрий, судячи з усього, в свою чергу відносивсядо Йосифа дуже холодно.
Сталін виявився розумною, ерудованою людиною з аналітичним складомрозуму. В 11 років Йосиф поступив до духовного училища. Там він вивчивросійську мову, котра назавжди залишилася для нього чужою, та став атеїстом. Знижчої духовної школи молодий атеїст перевівся, однак, до духовної семінарії у Тифлісі,де і продовжував своє навчання. Сталін, зі слів істориків, не відрізнявся, тимне менш, бездоганною зовнішністю, але всі, хто хоч раз зустрічався зі Сталіним,помічали його особливий погляд. Вітаючись, він пильно дивився людині в очі, ітаким пронизливим був його погляд, що здавалося, Джугашвілі миттєво просвічувавлюдину, проникав у її сутність та розумів, хто перед ним стоїть. Це не моглобути приємним та завжди викликало роздратованість у його співрозмовників. Вже вюнацькі роки товариші відзначали у Йосифа схильність знаходити в інших лишепогані сторони та з недовір’ям відноситисьдо безкорисливих намірів. Він вмів грати на чужих слабостях та стикати своїхсуперників лобами. Хто намагався суперечити йому або хоча б пояснити йому те,чого він не розумів, той накликав на себе «нещадну ворожість».
1. Особливостіхарактеру Сталіна. Їхня роль в його політичній кар’єрі.
Закінчивши духовну семінарію в 20 років, Сталін став революціонером тамарксистом. Його революційний шлях відзначений таємними переїздами з одногокавказького міста в інше, тюремними ув’язненнями, засланнями до Сибіру таКавказу, втечею та новими арештами, після яких почалася його політична кар’єрана національній арені. Він зумів пробитися на «самий верх» виключно завдякисвоїй небувалій наполегливості та неймовірному дару переконання. Сталін бувнелегким суперником, партнером по переговорах. Він в більшості випадків досягавтого, чого хотів досягти на переговорах. Багато хто пояснює його успіхиакторськими здібностями, оскільки він міг заворожити співрозмовників. Сталінрозбирався у тому, як треба справляти гарне враження на партнерів попереговорах, так само точно він вмів робити це і по відношенню до мас. Життявиховало цю людину так, що вона не зупинялася ні перед чим і не на секунду несумнівалася у правильності та бездоганності своїх дій.
Після невдачі в Польщі, Ленін став відчувати деяке невдоволення Сталіним,пильніше приглядатися до нього. Після низки сталінських невдач виникла табезодня, котра з часом розсікла весь командний склад радянських збройних сил:на одній стороні опинився Сталін з тими людьми, з котрими воював, котримповністю вірив, а на іншій стороні всі, або майже всі інші.
При всьому тому у квітні 1922 року, одразу після XI зї’зду партії,пленум ЦК обрав Йосифа Віссаріоновича Генеральним секретарем РКП(б). І хоча цяадміністративна посада не давала якихось особливих прав, вона відкривала шляхдо великої влади… Від людини, котра готувала питання для Політбюро, а потімконтролювала виконання рішень, залежало багато чого. До того ж не всі поточніпитання виносились на обговорення, їх можна було вирішувати в робочому порядку. І Генеральний секретар Сталін вміло цим користувався…
Незабаром Ленін сильно захворів і вийшло спеціальне рішення ЦК, якезабороняло нагромаджувати його роботою, хвилювати і навіть читати йому газети.Мабуть, єдиною людиною, котру Сталін ставив вище за себе, і підкорятися якій невважав соромним та принизливим, був Володимир Ілліч. Лиш не багатьох Сталінставив врівень з собою, всіх інших вважав нижче. Чим більше закріплювався він увлади, тим помітніше це відчувалося. Усвідомлення своєї посередності Сталін нісв самому собі. Звідси була і його потреба до лестощів. Овації в свою славуСталін заохочував, і, траплялося, розстрілював тих, хто мало йому аплодував.Сталін упивався власною владою. Він проявляв особисту мстивість, злопам’ятство, садизм та інші темніпристрасті, властиві його натурі. Однак Ленін був і залишався для нього вождемта вчителем, раз і назавжди визнаним авторитетом. Хвороба Леніна, що дедаліпогіршувалася, дуже хвилювала Йосифа Віссаріоновича, він турбувався про те, щобстворити для одужання всі необхідні умови.
Окрім фактів піклування Сталіним про Леніна виключно з шани та поваги довождя, не можна скидати з рахунків припущення про те, що повне відключенняВолодимира Ілліча від поточних справ на той час влаштовувало честолюбногоДжугашвілі, котрий не терпів контролю, порад, колективних рішень. Як вжеговорилося, Сталін володів виключно геніальною здатністю. Він, як ніхто, розбиравсяв людях і бачив їх наскрізь. Саме тому він дуже вміло підбирав кадри. Людейталановитих та самостійних у керівництві він знищував та оточував себевиконавцями, котрі ніяк не могли конкурувати з ним, та й до того ж боялисяцього більше від вогню. Глибоко знаючи людей та глибоко їх зневажаючи, Сталіндо них відносився як до сирого матеріалу, з яким можна робити все, що завгодно,здійснюючи в історії певний замисел своєї особистості та долі.
Негативне відношення до Сталіна, як до керівника партії, котре дедалінаростало у Володимира Ілліча, вплинуло і на «План автономізації»: йогозустріли недовірливо, розкритикували та поховали. З іншого боку, суперечки тарозходження ніяк не вплинули на відношення Сталіна до Леніна. Однак вінрозумів, що дні вождя злічені і намагався укріпити своє положення в партії тадержаві.
Незабаром після смерті Леніна відбувся XIII з’їзд партії. Звичайно, що при його підготовці Йосиф Віссаріоновичвикористав всі свої надзвичайні організаторські здібності. Його промова набагатьох справила грандіозне враження, але ж був і лист від Леніна, прямоадресований делегатам з’їзду, і мовчати про ньогоне можна було.
Комуністи обсудили послання Володимира Ілліча. Чимало гірких слівдовелося тоді почути Сталіну… Він пообіцяв врахувати всі критичні зауваження.Йому повірили. З’їзд вирішив залишити Йосифа Віссаріоновичана посаді Генерального секретаря партії до наступного форуму. Ніхто, звичайно,і не припускав, що він займатиме цю високу посаду три десятиліття – доостаннього дня свого життя.
2. Сімейнежиття Йосифа Віссаріоновича.
В кінці двадцятих років відбувся перелом у психіці Йосифа Віссаріоновича,котрий загострив найгірші риси його характеру. До того ж, у цей період наСталіна навалилася маса неприємностей в його особистому житті. Багато сил,нервів, душевної енергії витрачав він на роботі. І йому, як людині вразливій,замкненій, дуже потрібен був домашній затишок, тепла сімейна атмосфера, де бвін міг скинути напруження та отримати розрядку. Сталін дуже прагнув до цього,хотів мати надійне сімейне вогнище і не просто вродливу дружину, але й вірногооднодумця та лагідну, добру господиню. Але нічого подібного у Йосифа Віссаріоновичане було. Вдома не отримував він ані радості, ані відпочинку. А тільки лиш самідодаткові проблеми. І чим далі, тим гірше…
…Про свою першу дружину, Катерину Сванідзе, згадувати він не любив, якщой говорив про неї, то лише з відтінком поваги, але не більше. Прикрощі щодо їїранньої смерті, болю втрати він не проявляв. Та й до сина, Якова Джугашвілі,ставився з надзвичайною байдужістю. Проте цьому була причина. Народився Яківодразу після першої, невдалої революції, в найважчий для Сталіна час. Арешти,заслання, підпілля – Йосиф Виссарионович майже не бачив сина, котрий ріс уродичів дружини, людей, взагалі-то, чужих Сталіну, тож і сам Яків поступовоставав чужим для нього.
Його другою дружиною була Надія Сергіївна Аллілуєва. Вона була набагаторозумніша за свою попередницю, глибше усвідомлювала свою відповідальність,намагалася стримувати власні пориви. Але що міг їй дати заглиблений у справиЙосиф Віссаріонович, котрий вже подумував про свій піввіковий ювілей? Уваги,котру міг приділити їй чоловік, Аллілуєвій не вистачало. Він дратувався, стававрізким та грубим. Надія Сергіївна також злилася, нервувала без видимих причин,вони часто сварилися.
3. Проблемизі здоров’ям.
Загалом, всі ці обставини привели Сталіна до частих зривів та розладів.
Йому викликали кращого, на той час, в Москві лікаря, Бехтерева ВолодимираМихайловича. Той досконало оглянув Сталіна два рази, але висновок його бувбезрадісним. Неврівноважена психіка. Прогресуюча параноя з яскраво вираженоюпідозрюваністю та манією переслідування. Хвороба загострювалася сильнимхронічним перевтомленням, виснаженням нервової системи. Лише неймовірна сила волідопомагала Сталіну зберігати розсудливість та працездатність, але і цей ресурсне безмежний. Однак на самого Сталіна діагноз Бехтерева не справив особливоговраження. Йому й раніше вже казали про захворювання, і досить давно, ще дореволюції.
Відійти від справ та лікуватися він не міг. Для нього це було рівнимполітичній смерті. Якщо усунутись від керівництва – значить назавжди:конкурентів було надто багато. Тим більше – лікування у психіатра. Хіба можелюдина з неврівноваженою психікою, в деякій мірі божевільний, займатикерівницьку посаду?!
Та що там лікування: Сталін боявся, як би не отримав розголосу сам візитБехтерева. Надії Сергіївні він вірив – не розповість. Але зовсім інша справа,якщо про хворобу скаже сам Бехтерев. І тоді кінець політичній кар’єрі… Цей новий пункт дуже сильнодавив на психіку Сталіна.
4. Таємничістьвлади Сталіна.
Заспокоївся він лише тоді, коли професор помер. Трапилось це несподіваноі досить скоро після пам’ятного візиту. В цьому,взагалі-то, не було нічого дивного, так як Бехтерев був уже людиною літньою.Але була у цієї смерті й інша сторона…
Приблизно за тиждень до смерті Бехтерева, на квартирі Сталіна з’явивсяЛаврентій Берія з іншим чоловіком середніх років, теж грузинськоїнаціональності, досить інтелігентного вигляду. Сталін бесідував з ними запляшкою вина, а коли другий гість пішов, Берія і Сталін залишилися удвох. Вонище дуже довго розмовляли.
У відносинах між Йосифом Віссаріоновичем та Лаврентієм Павловичем тоймомент виявився переломним. Берія став приїжджати до Москви частіше, Сталінохоче приймав його…
…Пізніше виявилося, що перед смертю Бехтерева у нього побували Берія ітой самий, другий грузин. Вони привезли вченому виноград, інші фрукти, гарневино. Бехтерев був веселий, охоче їв, пив, але ця трапеза виявилася для ньогоостанньою.
Сталін розумів, що влада повинна бути таємничою. Він був людиноюрозбещеною владою, але як ніхто розуміючий природу влади. І одна знайголовніших пружин сталінської влади – таємниця, якою він себе оточив. Сталінздогадався, що сила влади здебільшого в її таємниці. При Сталіні неймовірнорозрісся апарат таємної поліції, проникаючий у всі пори радянськогосуспільства. Але окрім своїх прямих, каральних функцій, це мало ще й значеннявеликої таємничості, з якою здійснює свою справу всезнаюча та всесильна влада.Магічний вплив Сталіна розпадається на дві частини – світлу й темну. Вденьтріумфують народи, здіймаються будівлі, проходять паради, розквітає мистецтвосоціального реалізму. Але головні справи кояться вночі – і арешти, і розстріли,і політичні інтриги, і державні засідання. Цей нічний стиль життя відповідавтаємниці, котру Сталін вклав в саме поняття, в сам зміст влади.
5. СмертьН.С. Аллілуєвої.
Через деякий час після смерті Бехтерева, несподівано померла НадіяСергіївна Аллілуєва. Перед смертю вона залишила листа, в перших рядках якогобули написані такі слова: «Треба бути справді геніальною людиною, щоб залишитибез хлібу таку державу, як Росія».
У подальшому цей лист зник, ймовірно, Сталін знищив його. Посмертнепослання Надії Сергіївни остаточно відрекло Сталіна від дружини, закреслило всете гарне та добре, що було колись у них.
Все пов’язане з дружиною, все щонагадувало про неї, було настільки неприємним для Йосифа Віссаріоновича, що вінвирішив навіть змінити квартиру. З Петровського палацу його сім’я переїхала до будинку Раднаркому.
6. РольСталіна в історії.
Про бойові «подвиги» та «досягнення» Сталіна говорити не стану навмисно,тому що знадобиться надто багато сил, часу та паперу, щоб їх описати. Скажулише, що існує дуже смілива версія про те, що насправді війну почав Сталін іспробував використати Гітлера в якості «криголаму», щоб пройти потім по всійЄвропі та світу без особливих зусиль. Однак Сталін був проникливий лише наневеликих відстанях. Історично він був короткозорим. Будучи видатним тактиком,він не був стратегом. І в цьому була його слабкість.
І все ж, як не оцінювати історичну роль Сталіна, з якого боку непідходити до неї, одне залишається остаточним: ім’я Сталіна невід’ємне від народження нового суспільного устрою в Радянському Союзі та зайого межами.
Йосиф Віссаріонович Сталін – воістину одна з найбільш загадкових ітаємничих особистостей в історії всього світу. Всі його досягнення та промахи водній доповіді описати неможливо. Однак користуючись сучасними джерелами, можназ упевненістю сказати, що промахів виявилося все ж таки більше, так якісторичний «спадок» Сталіна і нині часом з’являється як привид, він тисне намислення нових поколінь, на їхню діяльність, що підтверджується останнімиподіями у нашому житті.
/>
Списоквикористаної літератури
1. «Сталін»,Радзинський Е., М.: Вагриус, 1998.
2. «Енциклопедіядля студентів», М.: Аванта, 1995.
3. «Енциклопедичнийдовідник школяра», М.: Російське Енциклопедичне товариство, 2003.