Статевий диморфізм нейрогормональної адаптації плода-новонародженого

Реферат на тему: СТАТЕВИЙ ДИМОРФІЗМНЕЙРОГОРМОНАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ПЛОДА-НОВОНАРОДЖЕНОГО При вивченні інтра- та постнатальної адаптації, яка е однією з ключових проблем перинатології, не при­діляється належної уваги статевому чиннику. З метою розв’язання феномена статевого диморфізму щодо стійкості та виживання новонароджених вивчено чутливість дівчаток та хлопчиків до фізіологічного напру­ження — пологів. Визначали вміст гормонів та біогенних амінів у пуповинній крові у 52 доношених новонародже­них, з яких дівчаток було 24 (46%), хлопчиків 28 (54%). Усі діти народились у головному передлежанні від здорових матерів з однаковим перебігом вагітності та пологів. Три­валість пологів у середньому складала 10±2 години. Оцін­ка за шкалою Апгар— 8-9 балів на першій хвилині та 9-10 балів —на 5-ій. Фізичний розвиток новонароджених відпо­відав терміну гестації — 38-41 тиждень. Дані морфофунк-ціональної зрілості та неврологічного дослідження відпо­відали задовільному перебігу раннього періоду адаптації. Рівень серотоніну, норадреналіну, гістаміну в сироватці крові визначали методом колоночної хроматографії, рівень мелатоніну—радіоімунологічним методом, концентрацію кортизолу та тиротропного гормону — імунофермептпим методом наборами ВІО КАО. Вищі рівні концентрації кортизолу, тиротропного гор­мону, мелатоніну, норадреналіну, серотоніну, гістаміну констатовано у дівчаток. При народженні у дівчаток за­безпечується більша доступність для тканин, органів, а отже, і для мозку, субстратів адаптації. Визначений стате­вий диморфізм інтранатальної нейрогормональної реак­тивності свідчить про вищу чутливість до фізіологічних пологів у новонароджених дівчаток. Статеві відмінності в стратегії адаптивних реакцій на фізіологічне напруження у новонароджених створює ре­альну передумову для статевих відмінностей у стійкості до збільшених рівнів стресогенності. Вивчення статевих особ­ливостей становлення та дозрівання нейроендокринної системи в онтогенезі допоможе глибшому проникненню у сутність організації та функціонування організму людини. 21,4%—другої. Ускладнення пологів спостерігалися відпо­відно у 28,9 5,9% жінок (р<0,05). В результаті проведених досліджень виявлено недостат­ню чи невмілу допомогу медперсоналу пологового будин­ку молодим матерям. Підготовку молочних іалоз до май­бутньої лактації під час вагітності проводили пише 68,0% опитаних жінок, відмітили труднощі при становленні лак­тації у пологовому будинку 62,0% жінок першої групи та 31,0% — другої. На допомогу середнього медперсоналу вказують відповідно 38,0 та 52,0% жінок. ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ЗНИЖЕННЯ ТРИВАЛОСТІ ЛАКТАЦІЇ У ГОДУЮЧИХ ЖІНОК О.М. Ковальова Українська медична стоматологічна академія В ОСТАННІ роки відмічається значне зниження три­валості природного вигодовування серед дітей. Для вивчення головних факторів медико-соціального характе­ру, які впливають на зменшення лактації у годуючих жінок, нами проведено анкетування 1000 молодих матерів Пол­тавського регіону. Залежно від тривалості вигодовування усіх жінок було розподілено на дві групи. Першу складали жінки, діти яких були переведені на штучне вигодовування у перші три місяці життя, другу — жінки, діти яких виго­довувались жіночим молоком більше 6 місяців. Резуль­тати анкетування показали, що найбільш значущими факторами, які впливають на зменшення лактації, є не-запланована вагітність, яка складає за групами відпові­дно 61,0 та 23% (р<0,05), рівень освіти (у другій групі жінок з вищою освітою було в 3 рази більше, ніж у першій), незадовільні житлово-побутові умови, зловжи­вання алкоголем чоловіком (відповідно 11,8 та 3,5%) та паління жінкою під час вагітності й годування груддю. Так, відсоток жінок, які палять, у першій групі був в 6 разів більшим, ніж у другій. Становлення лактації безпосередньо пов’язане з особ­ливостями перебігу вагітності та пологів. Ускладнення перебігу вагітності (токсикози, загроза невиношування, анемія) відмічали 51,8% молодих матерів першої групи, та Після виписки з пологовою будинку наприкінці пер­шого місяця 67,5% жінок відмічали недостатню кількість молока, але лише 48,42% із них звернулись за медичною допомогою і намагались покращити лактацію відомими ‘ім засобами. Рішення перевести своїх дітей на штучне ви­годовування в 12,0% випадків жінки приймали самостійно. Наші дослідження підтверджують роль дотримування режиму та повноцінності харчування під час вагітності й вигодовування груддю для формування та підтримки лак­таційної функції жінки. Дотримувались режиму і раціо­нального харчування 43,3%> жінок першої групи та 88,7% — другої. Вивчення раціонів харчування годуючих матерів по­казало, що вони відрізнялись дефіцитом головних про­дуктів харчування. Таким чином, становлення лактації значною мірою залежить від психоемоційного стану жінки, від її освіти, рівня і способу життя та підготовки до майбутньої лак­тації. Необхідно більше приділяти уваги при роботі з мо­лоддю питанням планування сім’ї. Важлива роль у допо­мозі молодим матерям для становлення й підтримки лак­тації в перші дні після народження дитини належить мед­персоналу. Необхідно пояснювати годуючим жінкам про можливість виникнення лактаційних криз та потребу ви­користання у цих періодах традиційних та нетрадиційних засобів, що покращують лактацію.