Злочини проти довкілля Порушення правил екологічної безпеки

Реферат на тему: ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ Порушення правил екологічної безпеки Порушення порядку проведення екологічно! експертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об’єктів, якщо це спричинило загибель людей, екологічне забруднення значних територій, або інші тяжкі наслідки,— карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 1. Суспільна небезпека злочину полягає у посяганні на екологічну безпеку, встановлений порядок проведення екологічної експертизи, заподіянні шкоди здоров’ю людей, тваринному і рослинному світові, довкіллю. Екологічна безпека — це такий стан навколишнього природного середовища, за якого забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров’я людей. Ст. 236 має загальний характер і підлягає застосуванню у тому разі, коли вчинене діяння не охоплюється конкретними складами злочинів, що передбачають посягання на окремі елементи довкілля. 2. Основним безпосереднім об’єктом злочину є екологічна безпека як умова життєдіяльності людини, флори і фауни в частині нормативне визначеного порядку виконання робіт, пов’язаних з проектуванням, будівництвом, експлуатацією об’єктів, потенційно шкідливих для навколишнього природного середовища, а додатковим обов’язковим об’єктом — життя людини або інші блага. 3. Предметом злочину є підприємства, споруди, пересувні засоби та інші об’єкти (наприклад, цехи, ділянки, установки, місця утворення і складування промислових відходів), у зв’язку з проектуванням, експлуатацією яких існує небезпека негативного впливу на людину і довкілля, 4. Об’єктивна сторона злочину характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діяння — порушення порядку проведення екологічної експертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об’єктів; 2) наслідки у вигляді загибелі людей, екологічного забруднення значних територій або інших тяжких наслідків; 3) причинний зв’язок між діянням та наслідками. Диспозиція ст. 236 має бланкетний характер і для з’ясування змісту кримінально-правової заборони відсилає до екологічного законодавства. У вироку має бути вказано, які саме правила порушено винним і в яких нормативних актах вони закріплені. Не трансформовані у правові норми наукові рекомендації з приводу охорони довкілля під час проведення господарської діяльності не можуть розглядатися як правила екологічної безпеки. Метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливові антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об’єктах. Порушення порядку проведення екологічної експертизи закладає своєрідний фундамент майбутніх аварій і катастроф, значних екологічних та економічних збитків. В Україні здійснюються державна, громадська та інші види (наприклад, наукова, договірна, міжнародна) екологічної експертизи, Обов’язковими для виконання є висновки лише державної екологічної експертизи, тому порушення порядку проведення тільки цього виду експертизи утворює склад розглядуваного злочину. Об’єктами державної екологічної експертизи виступають: а) державні інвестиційні програми, проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку окремих галузей народного господарства; б) проекти генеральних планів населених пунктів, схем генеральних планів промислових вузлів, інша передпланова і пе-редпроектна документація; в) інвестиційні проекти, техніко-еконо-мічні обґрунтування, проектне будівництво нових та розширення, реконструкція діючих підприємств, інших об’єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища; г) проекти нормативно-правових актів, що регулюють відносини в галузі забезпечення екологічної безпеки; д) документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів і речовин, які можуть створити потенційну загрозу навколишньому природному середовищу та здоров’ю людей. Порушення порядку проведення екологічної експертизи може бути вчинене шляхом як дії, так і бездіяльності. Це може бути, наприклад: надання завідомо неправдивих відомостей про екологічні наслідки діяльності об’єкта екологічної експертизи; надання дозволів на спеціальне природокористування, фінансування та реалізацію проектів і програм, які можуть негативно впливати на стан довкілля і здоров’я людей, без позитивного висновку екологічної експертизи; ухилення від надання у відповідь на законну вимогу державних еколого-експертних органів необхідних відомостей і матеріалів; приховування або фальсифікація відомостей про наслідки екологічної експертизи, ігнорування її результатів; примушування або створення таких умов для експерта, що мають своїм наслідком підготовку хибних експертних висновків. Під вказаним порушенням розуміється також нездійснення державної екологічної експертизи у тих випадках, коли її проведення було обов’язковим, зокрема щодо тих видів діяльності та об’єктів, які становлять підвищену екологічну небезпеку і перелік яких затверджується КМ (наприклад, атомна енергетика і атомна промисловість; видобування нафти, нафтохімія і нафтопереробка; чорна і кольорова металургія; целюлозно-паперова промисловість; будівництво аеропортів, залізничних вокзалів, автовокзалів, річкових і морських портів, залізничних і автомобільних магістралей, метрополітенів). Порушення правил екологічної безпеки під час проектування, будівництва, введення в експлуатацію та експлуатації об’єктів може виражатись у таких діяннях: відсутність споруд, устаткування і пристроїв для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, а також приладів контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та характеристиками шкідливих факторів; використання природних ресурсів, викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, дії з відходами без відповідних дозволів; нездійснення заходів, спрямованих на запобігання залповим викидам і скидам, що створюють високі та екстремально високі рівні забруднення повітряного і водного басейнів і ґрунтів, становлять небезпеку для життя людей, тваринного і рослинного світу. За ст. 236 слід кваліфікувати також непроведення планових і позапланових налагоджувальних робіт на паливовикористовуючому обладнанні, тобто обладнанні, що споживає природний газ і рідке паливо (парові і водонагрівальні котли, печі, сушильні агрегати тощо) . Кримінальне караним порушенням правил екологічної безпеки під час будівництва житлових і виробничих приміщень слід визнавати незабезпечення захисту людини від впливу радіонуклідів, що містяться у будівельних матеріалах. Ознаки цього складу злочину вбачаються також у разі: а) прийняття в експлуатацію сховищ радіоактивних відходів або об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, без реалізації заходів щодо забезпечення захисту персоналу, населення, довкілля або без спорудження та введення в дію всього комплексу цих об’єктів, передбаченого проектом; б) ведення у межах санітарно-захисних зон, створених для відмежування сховищ радіоактивних відходів від суміжних земель, сільськогосподарської та іншої виробничої діяльності, спрямованої на одержання товарної продукції, без спеціального дозволу, здійснення без такого дозволу у цих зонах всіх видів водокористування, лісокористування та користування надрами; в) проведення робіт на ядерній установці, джерелі іонізуючого випромінювання, а також поводження з такими джерелами і ядерними матеріалами без наявності дозволу. За своєю конструкцією склад злочину матеріальний. Злочин є закінченим з моменту настання суспільне небезпечних наслідків, передбачених ст. 236, Порушення правил екологічної безпеки, яке не супроводжувалось фактичним заподіянням шкоди людині чи довкіллю, утворює склад відповідного адміністративного проступку (ст. ст. 79-1, 80, 91-1 КАП), а за наявності для цього підстав — злочину, передбаченого ч. 1 ст. 253 КК. Загибель людей означає смерть однієї або декількох осіб. Іншими тяжкими наслідками можуть визнаватись, зокрема, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, масове захворювання людей, виведення з ладу назавжди або на тривалий період виробничих підприємств чи інших важливих споруд (гребель, систем водо- та енергопостачання, зв’язку тощо), масова загибель об’єктів тваринного світу, знищення лісових масивів на значних площах, спричинення особливо великих матеріальних збитків, у т.ч. пов’язаних з відновленням належної якості довкілля, неможливість проживання населення на певній території і вимушене переселення людей. До екологічного забруднення значних територій слід відносити забруднення різними небезпечними речовинами, матеріалами, відходами лісових масивів, водойм, морського середовища, атмосферного повітря, земельних ділянок. Це може бути, наприклад, зміна на даній території радіоактивного фону у розмірах, які створюють небезпеку для життя і здоров’я людини, генетичного фонду рослин і тварин (див. також коментар до ст. 237). 5. Суб’єкт злочину спеціальний. Це особа, на яку покладено правовий обов’язок дотримуватись відповідних приписів законодавства щодо порядку проведення державної екологічної експертизи, правил екологічної безпеки (наприклад, працівники еколого-екс-пертних підрозділів МЕПР, інші експерти державної екологічної експертизи, конструктори ядерних установок і джерел іонізуючого випромінювання, службові особи підприємств, установ, організацій, відповідальні за проектування, розміщення, експлуатацію певних об’єктів, члени приймальних комісій таких об’єктів). 6. Суб’єктивна сторона злочину визначається психічним ставленням особи до наслідків і, за загальним правилом, характеризується необережною формою вини. ‘ Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 р. Закон України “Про цивільну оборону” від 3лютого 1993 р. Закон України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку від 8 лютого 1995р. Закон України ‘[Про екологічну експертизу” від 9лютого 1995 р. Закон України “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань від 14 січня 1998р. Закон України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” від 8 червня 2000 р. Закон України “Про зону надзвичайної екологічної ситуації” від ІЗлипня 2000р. Закон України “Про об’єкти підвищеної небезпеки” від 18 січня 2001 р. Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об’єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Затверджений постановою ВР від 29 жовтня 1992р. Перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку. Затверджений постановою КМ № 554 від 27 липня 1995 р. Порядок передачі документації на державну екологічну експертизу. Затверджений постановою КМ № 870 від 31 жовтня 1995 р. Положення про Державну екологічну інспекцію Міністерства охорони навкола -шнього природного середовища та ядерної безпеки України. Затверджене постановою КМ № 244 від 2 березня 1998 р. Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій. Затверджене постановою КМ № 1099 від 15 липня 1998р. Перелік особливо небезпечних підприємств, припинення діяльності яких потребує здійснення спеціальних заходів щодо запобігання заподіянню шкоди життю та здоров’ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середови щу. Затверджений постановою КМ № 765 від б травня 2000 р. Інструкція про здійснення державної екологічної експертизи. Затверджена наказом Мінекобезпеки України № 55 від 7 червня 1995р. Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об’єктів. Затверджене наказом МНС № 338 від 18 грудня 2000 р.