Контрольна робота
Тема «Золота лихоманка» в Сибіру XIX ст.
Зміст
Вступ
Розвиток золотопромислової в Кузбасі
Умови праці та побуту, робітників на золотих копальнях
Висновок
Література
Вступ
Сотні тисяч роківтому в Сибіру був теплий клімат. Неосяжні простори покривала пишна теплолюбнарослинність. На місці сучасної сибірської тайги тоді панували листяні дерева: дуб,бук, клен, липа, ясен і навіть волоський горіх. Живим зеленим пам’ятником давновимерлої дольодовикової рослинності в Кузбасі є «липовий острів» у 10тисяч гектарів, розташований на півдні області в районі селища Кузедеєво.
У ті далекі часиіншим був тваринний світ Кузнецької землі. Тут мешкали мамонти та носороги,бізони і благородні олені, паслися табуни диких коней та інших тварин.
Багатий твариннийсвіт Кузнецької улоговини залучив людей, що жили на Алтаї і в Казахстані. Угонитві за тваринами вони все далі просувалися на північ. Таким чином, першілюди, які з’явилися на території нашого краю, були мисливцями.
Про життя людей унашому краї в цей час свідчать численні знахідки Кузнецького, Яйськогонеолітичних могильників, Маякова городища і неолітичних стоянок — Дегтярівськійі у селища Школьний.
Люди вже вмілидобувати вогонь, робити теплий хутряний одяг, будувати житла. Це дозволило їмжити в більш суворих природних умовах.
Нечисленні йрозрізнені племена нашого краю не створили своєї держави і часто потрапляли взалежність від кочівників. На початку XIII століття сибірські племена в числіперших прийняли на себе удар монголів. У XV столітті Кузнецька земля потрапилав залежність від Ойротська ханів, які створили згодом сильна держава.
Телеути і шорци — корінніжителі нашого краю.
Телеути — ценайдавніші мешканці Кузнецької землі. За своїм походженням вони ставляться докочовим скотарям тюркомовних племен, що входили до тюркський каганат (VI-VIIIст).
Похід Єрмакапоклав початок приєднанню Сибіру до Російської держави. Слідом за землепрохідційшли військові загони, козаки, служилі люди, які закріплювали остаточно зновувідкриті землі за Російською державою.
Однак не меч, аорало було основною зброєю у підкоренні Сибіру. Головною силою в заселенні йосвоєнні цього далекого краю виступив народ. Російські люди несли з собою більшвисоку культуру і техніку землеробства.
У середині XVIIIстоліття царський уряд встановив безроздільне панування над шорська ітелеутськими племенами. Тепер ясак став постійним податком. За законом йогоплатили всі чоловіки у віці від 18 до 55 років.
Землеволодіння вКузбасі не склалося. Але селяни в примусовому порядку приписувалися доКоливанських заводів Алтаю. Особливо великих розмірів досягло це прикріпленняпісля переходу в 1747 році заводів і рудників Алтаю в приватну власністьросійській імператриці Єлизавети Петрівни.
Розвиток золотопромислової в Кузбасі
У XIX столітті наСибір дивилися як на «золотий скриню», «золоте дно», дезолото гребуть лопатами. Прагнучи до наживи, господарі копалень прагнув скоріше«вихопити» багате золото і тому знімали його тільки зверху, а рештуховали у відвалах. Хижацька видобуток служила панівним класам, і, перш за всеросійським імператорам, найважливішим джерелом збагачення. Завдяки зростаннюзолотопромислової в Сибіру, Росія в середині минулого століття з видобуткузолота займала перше місце у світі.
У Кузбасірозсипному золото було відкрито в 20-x роках 19 століття. Його виявили вільністарателі в Маріїнській тайзі. Незабаром Пошукова партія купця. Попова відкрилазолоті розсипи по річках Киї, Берікулю, Кун — дату. Видобуток золота вКузнецькому Алатау почалася з 1830 року. На західному схилі хребта булирозташовані переважно казенні золоті копальні, на східній — приватні. Кількістьзолота, видобутого на східному схилі за 29 років (1830-1859 рр.), Досягло 1660пудів, а для Західного схилу — не більше 800. У 30-х роках почали відкриватисякабінетські золоті копальні на Салаіре і в Гірській Шорії. Виник найбільшийкопальня кабінету Царево — Миколаївський. З того часу почалася «золоталихоманка», всі кинулися шукати дорогоцінний метал. Золото добувалосядесятками пудів.
Воротами на золотікопальні Маріїнської тайги стало старовинне село Кійское, перетворене в 1856році в окружне місто Маріїнськ. Його розвитку сприяла не тількизолотопромислової, але і який проходить через нього Московсько-Сибірський тракт.Маріїнськ стає торговим центром, місцем найму робітників на золоті копальні іцарським шинком, де згуртовувалися старателі при виході з копалень.
Основнимпостачальником робітників на золоті копальні стала посилання. Царизм засилав доСибіру всіх, хто бунтував і виступав проти кріпосницьких порядків. Тисячібездомних і голодних поселенців з’явилися справжньою знахідкою длязолотопромисловців як дешева робоча сила.
Другим джереломробочої сили для капіталістичної золотий промисловості були селяни. Прекраснийзнавець дореволюційної сибірської села Н.І. Наумов, що працював в Маріїнську,писав, що з листопада по квітень по селах Томської губернії роз’їжджаютьприкажчики від золотопромисловців, наймаючи робітників на копальні. Заукладенні договору вони видають завдаток, який іноді цілком йде на сплатуподатків і недоїмок. За відсутністю інших заробітків селянин змушений кидатисвоє господарство і йти на копальні, «залишаючи свою родину годуватисямилостинею або нікчемною поденної роботою».
Умови праці назолотих копальнях були виключно важкі. Золото добували влітку і взимку. Людипрацювали в холоді і вогкості, часто по коліно у воді. Панував ручна праця. Лишенаприкінці XIX століття, після введення в дію Транссибірської залізниці таприйняття царським урядом в 1898 році закону, що дозволяє безмитне ввезенняпротягом 10 років іноземних машин, на копальнях стала з’являтися техніка. М’язовасила поступово замінялася механічної. На копальнях почали використовуватипарові двигуни, застосовувати гідравлічний спосіб видобутку золота.
Але пожвавлення взолотій промисловості виразилося не тільки в застосуванні техніки, а й узалученні нових капіталів, у збільшенні кількості заявок на копальні та врозширенні районів дослідження золотоносних площ.
На золотихкопальнях Маріїнської тайги існували нелюдські умови праці робітників. Злиденнезаробітна плата, непомірні штрафи, 15-годинний робочий день, страшний свавілляначальства — все це перетворювало золотопромислової робочого під «в’ючногохудобу, якої дано тільки час погодувати, але, на відміну від худоби нерозумною,не дають достатньо часу на відпочинок».
На кабінетськікопальнях взимку не вистачало хліба, м’яса і молока. Робочих годували рідкоїюшкою з солоним м’ясом і кислою капустою. Свіжоспечений хліб видавався тількипо святах, в інші дні — житні сухарі. Таке харчування призводило до масовихзахворювань на цингу. На приватнокапіталістичних золотих копальнях Маріїнськоїтайги умови праці та побуту робітників були, дещо краще. Тут використовувавсявільнонайманий працю і ширше застосовувалися різні машини. Значно вище бувзаробіток. Вище, ніж на кабінетські копальнях, була і продуктивність праці.
Боротьбамайстрових і приписних селян проти феодальної експлуатації. Чим важче стаєкріпосницький гніт, тим наполегливіше був опір з боку майстрових і приписнихселян. Найбільш поширеною формою класової боротьби були пагони. Вони неприпинялися до останніх днів існування кріпосного ладу. Найчастіше пагониздійснювали низькооплачувані робочі кабінетські рудників і заводів. Спійманихвтікачів-майстрових військові суди засуджували до покарання батогами, різками,садовили в арештних будинку. Звідси, закутих у кайдани, з голеною, наполовинуголовою, їх, як каторжників, під конвоєм виводили на роботу. Деякі з утікачів,знесилені від голоду, гинули в тайзі, інші роками ховалися в сибірській глушині.Частина йшла за кордон.
Іншою формоюпротесту проти кріпосницьких порядків було самоспалення селян-старообрядців. Так,в 1756 році в селі Мальцевої Ояшінской волості (північний захід Кемеровськійобласті) загинуло 172 людей. Багато селян відмовлялися виконувати заводськіповинності. Так вчинили в 1781 році селяни Кузнецька. З 142 чоловік,спрямованих на Томський завод, туди з’явилося лише троє. Проти заводськихповинностей виступали приписні селяни Бачатской, Ояшінской, Варюхінской таінших волостей.
Цей рух носилоантикріпосницький характер, але слабка організованість і низька свідомістьмайстрових і селян, які не бачили інших способів боротьби з кріпосним гнітом,крім пагонів, не приводили до звільнення. Царизм утримувавфеодально-кріпосницькі порядку за допомогою військової сили і частковихпоступок і, тим не менше, селянські виступи розхитували феодальні підвалини. Класовуборотьбу підневільних селян і майстрових проти феодальної експлуатаціїпідтримували вільнонаймані робітники золотих копалень. На копальнях панувалиобман і свавілля з боку керуючих. Все це призводило до зіткнення робітників зхазяями. Найбільший розмах хвилювання взяли на копальнях братів Казанцева ікупця Попова в Маріїнській тайзі. Робітники вимагали збільшення оплати їх праціі поліпшення умов побуту.
Умови праці та побуту, робітників назолотих копальнях
“Гігієнічні умови, в яких знаходиться робочий, неминуче приводять йогодо хвороби. Їжа, яку він отримує під час перебування на копальні від господаря,полягає з однієї солонини, всупереч тексту контракту, доброякісності доситьпідозрілої. Чи достатньо може винагороджувати втрати в організмі викликаються17-годинної роботи, ріденький навар від солонини, з кислою капустою і крупами,з житніми сухарями і тільки по святах зі свіжоспеченим хлібом? Прямим наслідкомподібного харчування є цинга, скорбут і тиф, особливо ж останній, часто лютуєна копальнях. До розвитку тифу та ревматизмом багато сприяють і умови роботисеред постійної вогкості і холоду. Сирість переслідує робітника і в тіснихбараках, збитих з дошок, де кожен з них спить на соломі, постеленій на землю…Хворі робочі лежать в тих же бараках, як і здорові, тобто в холоді і вогкості,при цій же зараженій атмосфері від брудного одягу, від диму махорки і при тійже їжі з солонини. На кожному копальні знайдеться багато могил, де знайшлиостанній притулок безслідно прожиті життя. Мабуть, не легка сукупність цихумов, до того ж з’єднаних з суворою дисципліною (за кожен проступокпризначається тілесне покарання), що, незважаючи на всю витривалість російськоїпростолюдина, вони викликають в робочих пагони і зв`язане з ними голоднескитання по лісах і острог після піймання… Придивившись до обірваного натовпу«тайговики», що виходять на початку вересня з робіт, в їх виснажені,схудлі особи, спостерігач за зовнішнім виглядом їх прочитає гірку повістьстраждань, що виносяться цим людом. Він прочитає і всю міру злоби, щорозвивається в них життям і людьми, і зрозумілий, стане йому тип цьогообірваного, наголодувався людини і той дикий розгул, з яким він пропиває кров’юздобуті гроші, забуваючи про сім’ю, про будинок і господарстві. Що йому сім’я,дім і господарство, коли всі його істота надломлена, коли для нього немаєпросвітку в майбутньому?” (Наумов М.І. Розповіді про стару Сибіру. Томськ,1960, с.58-59).
Висновок
“Золотопромислової придушила всі дрібні ремесла і відвернула займалисяними раніше поселенців, на копальні, а вона відвернула руки від землеробства істиснуть його. А між тим, слідом за розвитком золотопромислової, скрізьрозкинули свої тенета гуральні, і збільшувалося пияцтво…
… населеннятішився задатками, а робітники згуртовувалися при вході і виході з копалень”.
Золото в Сибірувсе ще в достатку.
Література
1. Д.В. Кацюбії. ІсторіяКузбасу. Краєзнавча посібник для учнів 7-10 класів. Кемеровській книжковевидавництво. Видання 4-е, перероблене. 1983.
2. Ядрінцев Н.М. Сибіряк колонія. СПб, 1882, с.239