“Церковне християнство”
П Л А Н
1. РЕЛІГІЄЗНАВСТВО ЯК НАУКАдиновладдя Христа в общині віру-ючих та рівні права всіх її членів. Було скасовано сан єпископа і збережено пресвітерство в дусі кальвінізму. В кінці XVI — на початку XVII ст., в Англії виникає
буржуазна опозиція абсолютистському режи-мові, поширюється кальвінізм, прихильників якого на-зивали пуританами. Радикаль-не крило пуритан цілком заперечувало принцип державної цер-кви, що кожна
окремо взята община повинна бути вільною у виборі віросповідання. Одна з головних вимог — пе-ребудова церкви на основі конгрегації. Активізація демократич-них елементів призвела до виникнення
релігійних сект конгрегаціоналістів, баптистів, квакерів та ін
Можна зробити висновок, що головними напрямами у проте-стантизмі були і залишаються лютеранство, кальвінізм, англі-канство, що виникли в період Реформації. Всі інші протестантські утворення
відображають лише основні принципи цих течій.
16
В середині XIX ст. протестантизм проникає в Росію ( бап-тизм, адвентизм,
євангелізм). У ЗО–40-х рр. XX ст., у звязку із входженням західних українських і білоруських земель, Буко-вини, прибалтійських держав до складу Радянського Союзу, виникло ще кілька видів
протестантизму (лютерани, реформа-тори, ієговісти, пяти-десятники та ін.), що стали проникати далі на схід.
У наш час налічується більш як 344 мли. протестантів, обєд-наних у Всесвітню раду церков, яку було створено 1943 р. На території колишнього СРСР існують такі протестантські церкви і секти:
лютеранська в Естонії і Латвії, найбільша — Естонська євангельська церква на чолі з архієпископом; кальвіністи і реформатори (в Закарпатті); євангельські християни-баптисти; ад-вентисти,
пятидесятники, свідки ієгови, менноніти.
Догматичні особливості принципів протестантизму: врятуван-ня власною вірою, пастирство всіх віруючих, винятковий авто-ритет «священного писання» — являють собою релігійне утвер-дження буржуазного
способу життя. В протестантизмі значно спрощено культ: скасовано облачення священиків, коштовне оздоблення церкви, дзвони, вівтарі, ікони. Не поклоняються мощам святих, скасовано багато свят,
спеціальних служб, повя-заних із вшануванням святих.
Типовою протестантською церквою є церква євангельських християн-баптистів. З неї виділились адвентисти, пятидесятни-ки, а з адвентизму, в свою чергу, єговізм. Секта євангельських християн-баптистів
(ЄХБ) створена в 1944–1947 рр. внаслідок обєднання організації баптистів з євангельськими християнами та громадами пятидесятників. Пізніше, у 1963 р., до її обєднання увійшла частина громад
братських меннонітів. У жовтні 1963 р. відбувся Всесоюзний зїзд ЄХБ, котрий ухвалив основні прин-ципи віросповідання.
Догматика. Біблія — основний засіб, за допомогою якого Бог нібито домагається спасіння людей. Біблія протиставляється людському знанню. Го-ловна увага відводиться Новому завіту. Сучасний
баптизм тлумачить Євангеліє у своїх власних інтересах. Людина одержує порятунок і виправдання від Бога не власними ділами, а через віру в жертву, принесену Христом на Голгофському хресті. Але
врятовує тільки Бог, бо без божої допомоги не може зявитися віра в серцях людей.
Баптизм приваблює людей своїми моральними нормами, вра-ховує те, що для віруючих релігія завжди виступала, як наука життя, як витлумачення їхнього життєвого досвіду, певна концепція прак-тичної
діяльності і поведінки людей. В моралі баптистів можна виділити питання про зміст життя, норми моральності, правила поведінки. Проповідується ідея богоданності моралі і амораль-ності безбожників.
Баптисти підтримують віровчення про три-єдиного бога, вірять у спокусливу місію Христа, його друге при-шестя, в страшний суд. Баптисти вважають, що за всі їхні гріхи перед Богом і людьми уже поніс
кару Христос, а їм залишається лише вірити в нього і таким чином «очиститися». Кілька разів на тиждень, обовязково в неділю, баптисти зби-раються в молитовних будинках, де проголошуються колективні
молитви, лунають релігійні гімни, нерідко в супроводі музичних інструментів. Раз на місяць, в першу неділю, відбувається при-чащання всіх членів общини (хлібопереломлення), або вечеря любові. Обряд
хрещення відправляється над дорослими після відповідної релігійної підготовки і символізує «духовне відрод-ження» і прийняття до общини. Баптисти заперечують хрещен-ня немовлят, вважаючи, що ті не
мають віри, у дорослого ж бо є віра і свобода вибору. Він свідомо обирає релігію. Не вважаються таїнствами хрещення і хлібо-переломлення. Зміст життя баптисти вважають у врятуванні і досягненні
бла-женства в раю. Баптисти відзначають усі християнські свята, повязані з іменем Христа, а також одруження, похорони, дні народження членів общини. Людина, що потрапила в баптист-ську общину,
поступово втрачає звязок із зовнішнім світом. Все, що
17
відбувається поза общиною, вважається гріховним. Життя баптиста чітко регламентоване. Увесь свій вільний час він при-свячує пропаганді Біблії, баптистським зборам. Він віддає на користь общин
значну частину свого заробітку, йому не реко-мендується одружуватися з людьми іншої віри, а тим більше — з невіруючими.
Зберігаючи основи віровчення про культи, запозичені з баптизму, адвентисти акцентують увагу на очікуванні другого пришестя (адвентус) Ісуса Христа і заперечують безсмертя душі. Обовязковим для
членів секти є внесення десятини в касу общини. Адвентисти ведуть активну місіонерську діяльність. Для них характерні «санітарна реформа», котра вимагає від віруючо-го піклуватися про власне
здоровя, оскільки згідно з адвентистськими уявленнями тіло — «посуд божий». Адвентисти по-діляються на кілька угруповань. Найчисленнішими серед них є послідовники «пророчиці» Олени Уайт, які
визнають щонедільне свято суботи (адвентисти сьомого дня). У наш час близько половини членів усіх общин адвентистів проживають в Україні, здебільшого в Чернівецькій, Черкаській, Вінницькій
областях. Єдиного організаційного центру адвентисти не мають.
Пятидесятники вірять у можливість сходження до них свято-го духа і безпосереднього спілкування з Богом, з надією одержа-ти від нього дари святого духа: здібності до вивчення інших мов,
пророкування, зцілення. Збори пятидесятників суп-роводжуються явищами масового релігійного екстазу, завдають шкоди здоровю. Общини пятидесятників нині існують в Ук-раїні, в Білорусії, Молдові,
Казахстані, різних областях Росії.
Ієговісти визнають єдиного бога Ієгову і готуються до армагеддону — кінця світу. Це одна з крайніх форм сектантства. В 1931 р. секта зареєструвалася під назвою “Товариство свідків Ієгови». «Свідки
Ієгови» діють, головним чином, на Україні, в Молдові, на Північному Кавказі, в Іркутській області та Красноярському краї. Більшість з них підпорядкована Бруклінському центру в США.
Відомий протестантський релігійний філософ Р.Нібур вважає, що причини гріха кореняться у волі людей. Людина — істота смер-тна, земна, але володіє свідомістю, волею, бажанням бути по-дібною до
Бога, відмовляється підкоритися волі Бога, що вияв-ляється у її прагненні «втілити себе у вічності», будь-що потрапи-ти в історію. Особливе місце серед релігійних поглядів на мир посідають
хіліастичні концепції. Хіліазм — релігійне вчення про тисячолітнє «царство Боже» на Землі, яке нібито передує кінцю світу. Релігія використовує тут потяг людей до справедливості і загальної
рівності, обіцяє царство миру десь у невизначеному майбутньо-му, що залежить від надприродних сил. Бога, поширює думку, що люди самі по собі безсилі у боротьбі з оточуючим їх соціаль-ним злом.
Хіліастичне вчення, як і традиційний релігійний пацифізм, прирікає людей на пасивне чекання миру, не може задовольни-ти інтереси і бажання віруючих, які прагнуть до більш активної діяльності на
користь миру.
Література
1. Лубський В.І. “РЕЛІГІЄЗНАВСТВО” Київ “Вілбор” 1997 р.
2. Каутский К.І. “ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА” М.1990 р.